Провадження № 11-сс/803/1005/26 Справа № 205/3483/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,(в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 ,(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 ,(в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №12022041690000180 за апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 квітня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 24 квітня 2026 року застосовано стосовно ОСОБА_7 строк запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 червня 2026 року та визначено заставу в сумі 832 тис грн..
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 . При цьому, слідчий суддя врахував наявність ризику можливого переховування від органів досудового розслідування, а також наявність обставин, які необхідно вчинити до завершення досудового розслідування. Керуючись ст. 183 КПК України, слідчий суддя визначив заставу.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_7 запобіжний захід або зменшити заставу до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що слідчий суддя не врахував характеризуючі дані про ОСОБА_7 , який має місце проживання, сім'ю, хворіє та потребує кожні шість місяців стаціонарного лікування в медичному закладі. При цьому, перебування ОСОБА_7 в розшуку з 2021 року є безпідставним, так як він проживав у м. Дніпро, не переховувався, відвідував лікарню. Застава теж є завищеною.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечувала в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді, та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону застосувавши до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, згідно до матеріалів клопотання ВП №1 Дніпровським РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №120222041690000180 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.( а.с.24-27)
26 серпня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.
16 вересня 2021 року слідчим було винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення у розшук підозрюваного .(а.с.31-41)
23 квітня 2026 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України. (а.с.134-136)
Того ж дня постановою слідчого відновлено досудове розслідування.(а.с.156-166)
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст.368 КК України, яка в апеляційній скарзі не оскаржується, тому на підставі ч.1 ст 404 КПК України не перевіряється.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на наступне.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, перебував у розшуку, а місце перебування останнього не було відомо до моменту затримання.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність ризику є безпідставними, так як наявність ризиків є доведеною.
Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, довівши, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та саме такий вид унеможливить здійснити ОСОБА_7 дії, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Наявність характеризуючих даних про ОСОБА_7 має місце, але враховуючи обґрунтованість підозри та наявність ризику не дають підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого.
Стосовно розміру застави, то вона визначена слідчим суддею відповідно до вимог ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України. Апеляційний суд вважає, що розмір застави визначений з врахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його суспільною небезпекою, що виражається у ймовірному одержанні такою службовою особою неправомірної вигоди з використанням свого службового становища не в інтересах комунального підприємства, а в інтересах окремих приватних осіб, що підриває основні засади управління комунальним майном, сімейного стану підозрюваного та відомостей про доступні йому фінансово-матеріальні активи, його соціальний і службовий статус.
Таким чином, враховуючи наведене, конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, що у повній мірі відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 квітня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_9