Провадження № 22-ц/803/420/26 Справа № 202/2464/25 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
26 травня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Банк Фамільний», про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Віталій Володимирович,
- за апеляційною скаргою Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 червня 2025 року, -
12.03.2025 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Банк Фамільний», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в які позивачка просила суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 32527,04 грн, моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн та судові витрати, зокрема, на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що 29.08.2019 року відкрито виконавче провадження ВП№59919002 з примусового виконання виконавчого листа №0417/16380/2012 від 14.06.2019 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, по стягненню з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Банк Фамільний» заборгованості у розмірі 1264083,95 грн.
23.04.2024 року постановою державного виконавця накладено арешт картковий пенсійний рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України». Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року по справі №0417/16380/2012 визнано бездіяльність старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не скасування постанови про арешт коштів боржника та зобов'язано останнього її скасувати.
Листом державного виконавця від 13.09.2024 року №66159 зазначено, що постановою від 13.09.2024 року скасовано арешт карткового рахунку НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України». Станом на 21.06.2024 року на вказаний рахунок надійшли кошти в розмірі 32527,04 грн та 24.06.2024 року вони були розподілені в сумі 2957,00 грн - виконавчий збір та 29570,04 грн - направлені стягувачу ПАТ «Банк Фамільний».
18.02.2025 року по справі №202/11508/24 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу, якою визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Індустріального ВДВС Пащенко Ю.А., які пов'язані з розподілом арештованих коштів.
Позивачка вважає, що такими неправомірними діями відповідача їй було завдано 32527,04 грн - матеріальної шкоди та 30000,00 грн - моральної шкоди.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Банк Фамільний», про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) завдану моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
05.08.2024 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Віталій Володимирович, надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 11.06.2025 року по справі №202/2464/25 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану з написанням апеляційної скарги у розмірі 4000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув увагу на те, що позивачка була не тільки обмежена в доступі до своєї пенсії, а втратила її частину. Це є збитки, які можна виразити в грошовому еквіваленті.
Також, судом першої інстанції при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди не враховані: ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року по справі №0417/16380/2012 та ухвала цього суду від 18.02.2025 року по справі №202/11508/24.
25.06.2025 року від Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 11.06.2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що усі виконавчі дії вчинені з дотриманням норм чинного законодавства. В період з 2019 року по 23.04.2024 року боржницею не надавалися заяви та матеріали, які свідчили про те, що ОСОБА_2 не отримує пенсію на картковий рахунок № НОМЕР_3 в UAH в АТ «Райффайзен Банк Аваль», а отримує її на картковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Державний Ощадний Банк України», хоча вона повинна була сповістити державного виконавця. Згідно з випискою по картковому рахунку НОМЕР_1 відкритого в АТ «Державний Ощадний Банк України», наданою представником боржниці ОСОБА_3 встановлено, що боржниця окрім пенсії отримувала грошові перекази і мала засоби для існування.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 62527,04 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
29.08.2019 року державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Михайленко Ю.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №0417/16380/2012 від 14.06.2019 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Банк Фамільний» заборгованості у розмірі 1264083,95 грн по ВП №59919002.
Постановою від 23.04.2024 року Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в рамках ВП №59919002 накладено арешт на картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України».
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року у справі №0417/16380/2012 (провадження №4-с/202/56/2024) визнано бездіяльність старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пащенко Ю.А. щодо не скасування постанови від 23.04.2024 року у ВП №59919002 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме пенсію, що міститься на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України» та зобов'язано скасувати вищезазначену постанову.
Станом на 21.06.2024 року кошти з карткового рахунку НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України» в розмірі 32527,04 грн та 24.06.2024 року були розподілені в сумі 2957,00 грн згідно платіжної інструкції №3665 - виконавчий збір та 29570,04 грн згідно платіжної інструкції №3666 - направлені стягувачу ПАТ «Банк Фамільний».
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2025 року у справі №202/11508/24 (провадження №4-с/202/2/2025) скаргу задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пов'язані з розподілом 24.06.2024 року арештованих пенсійних коштів ОСОБА_2 , що надійшли на депозитний рахунок виконавчої служби в сумі 2957,00 грн згідно платіжної інструкції №3665 - виконавчий збір та 29570,04 грн згідно платіжної інструкції №3666 - направлені стягувачу ПАТ «Банк Фамільний».
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що стягнення державним виконавцем грошових коштів з боржника не може напряму ототожнюватися із завданими позивачці збитками, оскільки державним виконавцем здійснювались заходи щодо виконання судового рішення, отже, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Таким чином, оскільки розмір збитків, які позивач просила стягнути з відповідачів, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, то ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Оскільки судовим рішенням установлено бездіяльність та неправомірність дій посадової особи Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в процесі виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди.
Водночас, суд першої інстанції звернув увагу на те, що дії державного виконавця були направлені на виконання судового рішення. ОСОБА_2 не вживала заходів щодо його добровільного виконання.
За таких обставин, виходячи з наведеного, враховуючи глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_2 внаслідок неналежного примусового виконання судового рішення, обмеження у праві вільно розпоряджатися пенсійними коштам, у зв'язку з чим було порушено нормальний спосіб життя та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважав, що на користь позивачки із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 3000,00 грн.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У частині 1 статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, враховуючи обставини встановлені в межах справ №0417/16380/2012 та №202/11508/24, дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти у сумі 32527,04 грн, що стягнуті в межах виконавчого провадження №59919002 не є збитками, отже не підлягають відшкодуванню, та про те що позивачці заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Виходячи з цих обставин, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги факт негативних наслідків, які були спричинені позивачці, у зв'язку із діями органів виконавчої служби, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок Державного бюджету України, на рівні 3000,00 грн.
Доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Віталій Володимирович, залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: