Номер провадження: 22-ц/813/220/26
Справа № 523/12335/22
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Сегеда С. М.
12.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю:
секретаря Добряк Н.І.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Штокала Т.В.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Підгородинської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року, повний текст якого складено 23 жовтня 2023 року та ухваленого під головуванням судді Бузовського В.В., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
06.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 12.05.2017 року у розмірі 26 954 452,17 грн., з яких: 17 183 200,00 грн. - заборгованість за зобов'язанням, 4 147 873,43,грн. - інфляційні витрати, 49 723, 23 грн. - пеня, 651 078,51 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення позики.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалась на те, що 12.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигриним А.О., зареєстрованого в реєстрі за №25985, згідно якого позивач надала відповідачу позику у сумі 442 921,00 грн., що відповідно до курсу НБУ на момент посвідчення договору було еквівалентно 470 000,00 доларів США, строком до 12.05.2020 року, а відповідач зобов'язалась повернути гроші у сумі, вираженій в гривні, що еквівалентна 470 000,00 доларів США за курсом НБУ на день повернення позики в строк, зазначений в договорі позики.
09.03.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали розписку, відповідно до якої сторони домовились про продовження Договору позики на умовах зазначених в договорі на строк - 1 рік, а саме до 12.05.2021 року.Оскільки відповідач не повернула грошові кошти у встановлений договором строк та уникає виконання взятих на себе зобов'язань, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у загальному розмірі 21 439 371,97 грн. в тому числі: заборгованість за зобов'язанням у розмірі 17 183 200,00 грн., інфляційні витрати за період з 13.05.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 854 00,63 грн., 3% річних за період з 13.05.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 405 335,21 грн.; пеню за період з 16.04.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 2 465 436,13 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 866,94 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник - адвокат Сендик О.О. ставлять питання про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.93-103).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Штокало Т.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.2, а.с.132-137).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, в режимі віделконіференції, за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Штокала Т.В., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Підгородинської А.В.,, у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.4, а.с.77-79).
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів, за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Штокала Т.В., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Підгородинської А.В., у відсутність інших учасників справи.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 має борг за договором позики у загальному розмірі 21 439 371,97 грн. в тому числі: заборгованість за зобов'язанням у розмірі 17 183 200,00 грн., інфляційні витрати за період з 13.05.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 854 00,63 грн., 3% річних за період з 13.05.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 405 335,21 грн.; пеню за період з 16.04.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 2 465 436,13 грн.
Однак, повністю колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Так, як вбачається із нотаріально посвідченого договору позики, укладеного 12.05.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , позивач надала відповідачу позику у сумі 442 921,00 грн., що відповідно до курсу НБУ на момент посвідчення договору було еквівалентно 470 000,00 доларів США, строком до 12.05.2020 року, а відповідач зобов'язалась повернути грошові кошти в сумі, вираженій в гривні, що еквівалентна 470 000,00 доларів США за курсом НБУ на день повернення позики в строк, зазначений в договорі позики, тобто в строк, до 12.05.2020 року.
Та обставина, що грошові кошти передавались у борг саме в сумі 470 000 доларів США, підтвердили в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін.
09.03.2020 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали письмову розписку, відповідно до якої сторони домовились про продовження Договору позики на умовах, зазначених в договорі, на строк - 1 рік, тобто до 12.05.2021 року (т.1, а.с.12).
Однак, відповідно до ст.654 ЦК України вищевказана письмова розписка від 09.03.2020 року мала укладатись в такій самій формі як основний договір позики від 12.05.2017 року, оскільки вона змінювала основні умови нотаріально посвідченого договору позики, тобто мала бути посвідчена нотаріально, інакше в силу вимог, передбачених ч.1 ст. 220 ЦК України вона є нікчемною і не тягне за собою ніяких правових наслідків для сторін цієї письмової розписки і за змістом ст. 236 ЦК України вона є недійсною з моменту її вчинення, а тому настання прав та обов'язків сторін припиняються.
З підстав викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 мала повернути позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, вираженій в гривні, що еквівалентна 470 000,00 доларів США за курсом НБУ на день повернення позики в строк, зазначений в договорі позики, тобто в строк до 12.05.2020 року.
Оскільки по теперішній час грошові кошти за договором позики повернуті не були, то враховуючи текст договору позики, зміст позовної заяви, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, вираженій в гривні, що складає 20 660 448 грн., що станом на 12.05.2026 року є еквівалентом 470 000,00 доларів США за курсом НБУ, із розрахунку 43,9584 грн. за 1 долар США.
Колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 3% річних, що за період з 13.05.2020 року по 23.02.2022 року складає 673 838,99 грн. за 651 день, із розрахунку курсу долара США по відношенню до гривні за даними НБУ станом на 13.05.2020 року, що складало 26, 7947 грн. за 1 долар США.
При цьому колегія суддів виходить із того, що на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, та який продовжується до цього часу.
У відповідності до ст. 654 ЦК України та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, розрахунковим періодом, який потрібно враховувати при обчисленні 3% річних слід вважати строк, починаючи з 13.05.2020 року до 23.02.2022 року, тобто до дня який передував дню оголошення на території України воєнного стану, що складає 673 838,99 грн. за 651 день.
Крім того, оскільки грошові кошти підлягають стягненню в гривневому еквіваленті 470 000 доларів США станом на день ухвалення цього судового рішення, то інфляційні витрати та пеня не підлягає стягненню.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 погасила борг перед позивачем ОСОБА_1 , з посиланням на письмову розписку про повернення грошових коштів (т.1, а.с.38), то колегія суддів зазначає, що дана розписка не може свідчити про повернення боргу відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 в повному обсязі, з огляду на наступні обставини.
По-перше: в даній розписці мова йде про борг в сумі 210 000 доларів США, які не є предметом даного спору, та які згідно розписки повністю погашені.
Про-друге: в даній розписці мова йде про борг, який був наданий відповідачу ОСОБА_2 , та який повертався позивачу ОСОБА_1 різними розписками, мови про нотаріально складений договір позики в цій розписці взагалі не йде.
Зазначені обставини свідчать про те, що за зазначеною розпискою борг ОСОБА_2 був повернутий ОСОБА_1 , однак не за нотаріально складеним договором позики від 12.05.2017 року, а по іншим боргам відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 , про що неодноразово вказував представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штокало Т.В.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, так як розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 розрахований неправильно, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення у справі ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати і ухвалити постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 12.05.2017 року у загальному розмірі 21 334 287,00 грн., що є еквівалентом 470 000 доларів США, з яких: 20 660 448,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 673 838,99 - заборгованість по 3% річних.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 6 732,68 грн., враховуючи, що позовні вимоги були задоволені на 79,15%.
При цьому колегія суддів також виходить із того, що за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 18 607,50 грн. в той час як заявник апеляційної скарги мала сплатити за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 14 800,41 грн. (9866,94 х 150%).
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника - адвоката Сендика Олега Олександровича задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики грошових коштів від 12.05.2017 року у загальному розмірі 21 334 287,00 (двадцять один мільйон триста тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят сім гривень 00 копійок), що є еквівалентом 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) доларів США, з яких: 20 660 448,00 (двадцять мільйонів шістсот шістдесят тисяч чотириста сорок вісім гривень 00 копійок) - заборгованість за основним боргом, 673 838,99 (шістсот сімдесят три тисячі вісімсот тридцять вісім тисяч гривень 99 копійок) - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 6 732,68 (шість тисяч сімсот тридцять дві гривні 68 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
У зв'язку з навчанням суддів колегії суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. в період з 18 по 22 травня 2026 в НШСУ, повне судове рішення складено в перший робочий день після 22.05.2026 - 25.05.2026.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький