Номер провадження: 22-ц/813/3214/26
Справа № 2-3363/11
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Назарова М. В.
19.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: заявник - Акціонерне товариство «Універсал банк», позивач - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» в особі свого представника Смикова Вацлава Євгеновича
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2025 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Шенцевої О.П. в приміщенні того ж суду,
у справі за заявою Акціонерного товариства «Універсал банк» про заміну сторони у виконавчому листі по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2025 року, якою заяву представника Акціонерного товариства «Універсал банк» про заміну процесуального правонаступника по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення залишено без задоволення (т. 5, а.с. 131-137).
В апеляційній скарзі стягувач Акціонерне товариство «Універсал Банк» просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2025 у справі № 2-3363/11 як необґрунтовану, прийняту на підставі неповного та необ'єктивного з'ясування обставин справи, а також наявних доказів та наявною судовою практикою (постанова ВС від 05.02.2025 у справі № 1616/803/2012), та замінити боржника у зобов'язанні ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому листі № 2-3363/11, виданому 13.01.2016 Приморським районним судом м. Одеси щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводами апеляційної скарги є порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права під час висновків про пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки виконавчий лист, виданий Приморським районним судом м. Одеси 13.01.2016 по справі № 2-3363/11, перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а 17.06.2016 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з мотивів дії мораторію, передбаченого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та встановленою забороною на звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання в даному випадку встановлюється з моменту закінчення дії відповідної заборони, що згідно з п. 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13.04.2021 мало місце 23.09.2021 у зв'язку із втратою чинності законом про мораторій. Отже, 23.09.2021 розпочався відлік строку на пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-3363/11, виданого 13.01.2016, проте в подальшому виконання рішення зупинено під час дії воєнного стану в Україні.
Що стосується висновків суду про застосування вимог ст. 1281 ЦК України у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_1 , то кредитором АТ «Універсал Банк» 17.02.2022 до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі було направлено претензію від 02.02.2022 за № 4649 до спадкоємців ОСОБА_1 , а, не отримавши відповідь, 03.08.2022 направлено запит, на який нотаріальна контора листом від 15.09.2022 № 1655/01-16 повідомила, що спадкова справа до майна ОСОБА_1 заведена приватним нотаріусом ОМНО Колодяжною А.В. та запит від 03.08.2022 направлено до останньої за належністю. Вказаний приватний нотаріус листом від 31.08.2022 відмовив у наданні інформації та повідомив про видачу спадкоємцям боржника свідоцтва про право на спадщину. Вказане свідчить про відсутність зволікань з боку стягувача та вчинення активних дій щодо визначення спадкоємців ОСОБА_1 , а також, що про спадкоємців боржника стало відомо лише з такого листа.
Після отримання інформації про смерть ОСОБА_1 стягувачем було направлено претензію, про що надано докази до пояснень від 10.02.2025.
Як помилковим є і посилання суду на можливість заміни сторони лише у виконавчому провадженні, оскільки відсутність відкритого ВП не є підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, оскільки виконавче провадження не закінчене, а виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку із дією мораторію, після заміни стягувача такий може ставити питання про заміну боржника у виконавчому листі або пред'явити виконавчий лист до виконання. На вказане не впливає наявність або відсутність доказів на підтвердження того, що виконавчі листи у справі перебувають на виконанні в органах ДВС. Ненадання відомостей про стан виконавчого провадження не може бути перешкодою в процесуальному правонаступництві стягувача, оскільки без процесуального правонаступництва правонаступник у матеріальних правовідносинах позбавлений можливості реалізувати свої права (постанова ВС від 26.10.2022 у справі № 666/6309/13-ц) (т. 5, а.с. 191-223).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнала, посилаючись на вимоги ст. 1281, 1282 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включається до складу спадщини, тому строк пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців обмежується преклюзивним строком у шість місяців, сплив якого припиняє право вимоги, забезпеченого іпотекою (постанова ВП ВС від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц).
Оскільки стягувач дізнався про відкриття спадщини з матеріалів справи, тобто не пізніше прийняття Одеським апеляційним судом постанов від 30.12.2021, водночас у справі наявна заява представника стягувача від 10.11.2021 про зупинення провадження у справі у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 , тобто у період часу з 10.11.2021 і не пізніше 30.11.2021 АТ «Універсал Банк» був обізнаний про смерть боржника та відкриття спадщини щодо його майна.
Стягувачем будь-якого законодавчо визначеного способу пред'явлення вимог кредитором до спадкоємців шляхом звернення до нотаріуса, надіслання на адресу спадкоємців боржника або шляхом звернення до суду не реалізовано, а із заявою про заміну сторони заявник звернувся до суду лише 19.07.2024 (т. 6, а.с. 10-17).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
У судовому засіданні 19.05.2026 представник заявника АТ «Універсал Банк» - Бадзюнь В.В., який брав участь у справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату час і місце розгляду справи, зокрема, відповідач ОСОБА_2 - у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її повноважний представник ОСОБА_8 судову повістку-повідомлення на 19.05.2026 отримав в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 30.03.2026 о 19:12:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 6, а.с. 101), відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 - у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 19.05.2026 повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 6, а.с. 103-110), до судового засідання не з'явилися.
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та матеріалами справи № 2-3363/11 підтверджено, що 13 березня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 укладено Генеральну угоду № 25. Відповідно до п. 1.2. вказаної угоди, загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 3 000 000 (три мільйона) доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту.
На виконання вказаної вище Генеральної угоди з ОСОБА_3 було укладено наступні договори:
13 березня 2008 року кредитний договір № 13.51-25/08-СК, згідно з умовами якого позичальнику було надано в кредит грошові кошти в сумі 290 000,00 доларів США. Строк користування по 10.03.2015 року включно, з процентною ставкою за користування грошовими коштами 14,5 % річних, цільове використання - на споживчі цілі.
03 квітня 2008 року кредитний договір № 13.52-25/08-СК, згідно з умовами якого позичальнику було надано в кредит грошові кошти в сумі 450 000,00 доларів США. Строк користування по 03.04.2015 року включно, з процентною ставкою за користування грошовими коштами 14,5 % річних, цільове використання - на споживчі цілі.
З метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язань за генеральною угодою № 25 від 13.03.2008 року, між ВАТ «ВТБ БАНК» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено іпотечним договір від 02.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Криворотенко Л.І., за яким іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0221 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У результаті невиконання ОСОБА_10 договірних зобов'язань виникла заборгованість за вищевказаним Кредитним договором, у зв'язку із чим ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
01 липня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі № 2-3363/2011, яким позов Банку задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 208,9 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0221 га, що розташована на території: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче звичайних ринкових цін з метою задоволення вимог ПАТ «ВТБ Банк» в загальній сумі 1 160 516,85 дол. США. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Стягнуто на користь ПАТ «ВТБ Банк» судовий збір у розмірі 1820,00 грн.
16 вересня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2014 змінено. Рішення в частині виселення скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін.
13 січня 2016 року Приморським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист № 2-3363/11 стосовно ОСОБА_1 , який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
17 червня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV в редакції від 12.06.2016).
Крім того, 21.10.2020 року Акціонерне товариство «ВТБ Банк» та Акціонерне товариство «Універсал Банк» (Новий кредитор), керуючись статтями 6, 512, 627 Цивільного кодексу України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уклали Договір № 75-РБ «Про відступлення прав вимоги».
23 грудня 2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-3363/11 заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні - задоволено. Змінено стягувана Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Універсал Банк» у виконавчому провадженні за виконавчими документами виданими Приморським районним судом м. Одеси у справі № 2-3363/11.
30 грудня 2021 року постановою Одеського апеляційного суду ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 у справі № 2-3363/11 залишено без змін.
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 червня 2021 року ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , звернулася до Приватного травня нотаріуса Одеського міського нотаріального округу - Колодяжної А.В. із заявою про прийняття спадщини.
Також, 16 червня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу - Колодяжної А.В. із заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_1 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Колодяжною А.В. відкрито спадкову справу щодо майна померлого, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві (померлому) на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, відповідно до чинного законодавства України від спадкодавця до спадкоємців переходять як права, так і обов'язки.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну боржника, суд першої інстанції виходив з того, що заявник міг дізнатися про смерть іпотекодавця ОСОБА_1 не пізніше прийняття апеляційним судом постанови від 30.12.2021 року по справі № 2-3363/11.
Суд зауважив, що у справі № 2-3363/11, в тому числі під час її розгляду в апеляційній інстанції, приймав участь представник АТ «Універсал банк» (том. 4 а.с. 47. заява АТ «Універсал банк» про заміну стягувача у виконавчому листі; том. 4 а.с. 93. заява АТ «Універсал банк» про направлення копії ухвали, що набрала законної сили; том. 4 а.с. 146, відзив АТ «Універсал банк» на апеляційну скаргу).
Водночас, на а.с. 218 том. 4 вказаної справи в наявності заява про зупинення провадження від 10 листопада 2021 року, яку подано представником - адвокатом Приймачук С.І., якою сповіщено, що судове засідання по справі призначено на 30.11.2021 року, при цьому сповіщено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та додано копію свідоцтва про смерть.
Про призначення судового засідання на 30.11.2021 року також було відомо представнику АТ «Універсал банк», про що свідчить клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (том. 4 а.с. 220).
Отже, наведені докази свідчать про те, що у період часу з 10.11.2021 року, але не пізніше 30.11.2021 року, АТ «Універсал банк» могло дізнатися про смерть ОСОБА_1 та відкриття спадщини щодо його майна.
Тому, виходячи з вимог ст. 1281 ЦК України, строки пред'явлення вимог до спадкоємців від кредитора обчислюються, починаючи з 30.11.2021 року, тоді як Банк звернувся із заявою до Приморського районного суду міста Одеси про зміну процесуального правонаступника 19.07.2024 року.
Крім того, суд врахував, що згідно доданого виконавчого листа строк його пред'явлення до виконання сплив 16.09.2016 року.
Розглянувши заяву, суд взяв до уваги правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 03 листопада 2020 року у справі N 916/617/17, від 16 червня 2021 року N 0417/7776/2012, згідно з якими на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
З матеріалів даної справи вбачається, що заявником не надано суду відомостей про наявне виконавче провадження щодо боржника.
Навпроти, банком надано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 07.06.2016 року ВП 50257952, якою виконавчий лист № 2-3363/11 виданий 13.01.2016 року Приморським районним судом м. Одеси повернуто стягувачу.
На підставі вищевикладеного, суд вважав, що заява про заміну сторони її правонаступником є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).
Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 31)).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частини перша та п'ята статті 442 ЦПК України).
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України (статтею 442 ЦПК України) з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (статтею 55 ЦПК України). У такому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України (статті 442 ЦПК України) щодо процесуальних особливостей правонаступництва на стадії виконання судового рішення застосовуються разом із положеннями статті 52 цього Кодексу (статті 55 ЦПК України).
Тоді як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (частині п'ятій статті 442 ЦПК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 74-75), від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (пункти 80-81)).
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частини перша та друга статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п'ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
07 червня 2014 року набрав чинності Закону України № 1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19.
Зазначений Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 квітня 2021 року.
З матеріалів справи відомо, що відповідно до умов кредитного договору позика була надана ОСОБА_3 в доларах США, на споживчі цілі, переданий ОСОБА_1 в іпотеку житловий будинок мав площу 208,9 кв.м, та був місцем постійного проживання як іпотекодателя, так і позичальника, про що свідчать кредитний та іпотечний договори (а.с. 14-16, 17-18 т. 5).
Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, видача та повернення виконавчого листа державним виконавцем (17.06.2017) відбулося в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, внесеними на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 26 березня 2022 року (далі - Закон № 2129-IX), та інших Законів України.
Якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватися питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва. Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (пункти 95-96, 130)).
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України (щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора) як щодо необхідності пред'явлення кредитором вимоги у визначений строк, так і щодо порядку виконання спадкоємцями зобов'язання, не поширюються на правовідносини, які виникають у зв'язку з переходом у порядку спадкування майна, яке майновий поручитель передав в іпотеку задля забезпечення виконання зобов'язань третьою особою, відмінною від іпотекодавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 761/382/21).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 496/6639/13-ц, вирішуючи питання правозастосування приписів ст. 1281 ЦК УКраїни щодо майнового поручителя, який є відмінним від позичальника, зауважив, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 761/382/21, приписи статей 1281, 1282 ЦК України незастосовні у правовідносинах, пов'язаних зі спадкуванням предмета іпотеки після смерті іпотекодавця, який не був боржником за основним зобов'язанням, зокрема у частині необхідності пред'явлення кредитором вимоги у визначений строк. Тому суди попередніх інстанцій помилково виснували про необхідність дотримання вимог статей 1281 і 1282 ЦК України у спірних правовідносинах.
Суд першої інстанції, встановивши, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2014 року, яке набрало законної сили 16 вересня 2015 року, зокрема, про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить майновому поручителеві ОСОБА_1 після набрання цим рішенням законної сили видав виконавчі листи, за якими були відкриті виконавчі провадження, які 17 червня 2016 року повернуто державним виконавцем на підставі п. 2, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче проваження» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із відсутністю нормативного врегулювання щодо передачі такого майна на примусову реалізацію; майновий поручитель, який був боржником у виконавчому провадженні, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер; єдиною спадкоємицею, яка 16 червня 2021 року прийняла його спадщину, є правонаступниця ОСОБА_2 як спадкоємиця першої черги, про що свідчить подана нею приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Колодяжній А.В. заява (а.с. 33 т. 5); виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат банк міг повторно пред'явити до виконання до 21 квітня 2024 року, не дав належної оцінки вказаному у сукупності та не взяв до уваги відповідні норми права.
Отже, оскільки виконання рішення від 01 липня 2014 року було відстрочено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-18 від 3 червня 2014 року, який втратив чинність на підставі абзацу четвертого пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, а новий кредитор звернувся із заявою про заміну боржника у виконавчому листі 17 липня 2024 року, тобто у межах строку для повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання, і цей строк був перерваний на підставі Закону № 2129-IX на час дії воєнного стану, тому такий строк на час розгляду заяви банку непропущений.
Тому доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали суду.
Намагання заінтересованої особи ОСОБА_2 у своєму відзиві на апеляційну скаргу стверджувати про пропуск стягувачем передбаченого ст. 1281 ЦК України строку для пред'явлення до неї як до спадкоємця іпотекодателя вимоги та, як наслідок, неможливості заміни її у зобов'язанні, то таке є власним помилковим тлумаченням нею норм права, що регулюють спірні правовідносини через незастосування такого строку у зв'язку з тим, що ОСОБА_11 не був позичальником, а був саме майновим поручителем, що унеможливлює застосування до його спадкоємців вимог вказаних норм.
Отже, оскільки (а) рішення суду про звернення стягнення на належний майновому поручителю предмет іпотеки та про стягнення судових витрат набрало законної сили та не було виконаним, (б) правонаступниця після смерті майнового поручителя прийняла у спадщину предмет іпотеки, (в) банк звернувся із заявою про заміну боржника у виконавчому листі, який не було виконано, у межах строку для повторного пред'явлення виконавчих листів до виконання, і (г) цей строк на час розгляду заяви банку непропущений, обґрунтованими є доводи вимоги заяви АТ «Універсал Банк» про необхідність заміни майнового поручителя як боржника у виконавчому листі.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Вказані порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування ухвали суду та постановлення нового судового рішення про задоволення заяви.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то судовий збір за її подання у розмірі 3028 (т. 6, а.с. 208) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь скаржника.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» в особі свого представника Смикова Вацлава Євгеновича задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Акціонерного товариства «Універсал банк» про заміну сторони у виконавчому листі по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити.
Замінити боржника у виконавчому листі, виданому Приморським районним судом м. Одеси 13 січня 2016 року на виконання рішення від 01 липня 2014 року у цивільній справі № 2-3363/11, а саме боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3028 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький