26.05.26
22-ц/812/1077/26
Єдиний унікальний номер судової справи 489/2572/26
Номер провадження 22-ц/812/1077/26
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
26 травня 2026 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
переглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» ухвалу, яка постановлена Інгульським районним судом міста Миколаєва 26 березня 2026 року, під головуванням судді Костюченка Г.С., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за заявою Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиті послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та нарахованої абонентської плати,
В березні 2026 року Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» (далі - МКП «Миколаївводоканал») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиті послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та нарахованої абонентської плати, які надаються заявником за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник вказував, що за вказаною адресою було зареєстровано особовий рахунок № НОМЕР_1 .
За вказаним особовим рахунком рахується заборгованість з 01 березня 2022 року по 24 березня 2026 року у розмірі 31 256 грн. 48 коп., які нараховані за період надання послуг з лютого 2022 року по лютий 2026 року. Дана заборгованість складається із заборгованості за послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та абонентської плати.
Остання плата заборгованості відбулась 05 листопада 2021 року.
З 01 лютого 2022 року встановлена абонентська плата у розмірі 38 грн. 08 коп.
Посилаючись на викладене, МКП «Миколаївводоканал» просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та нарахованої абонентської плати за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 31 256 грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 266 грн. 24 коп.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу.
Суд першої інстанції виходив з того, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, у зв'язку з чим необхідно відмовити у видачі судового наказу на підставі положень п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України.
В апеляційній скарзі МКП «Миколаївводоканал», посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України, оскільки у період з 12 березня 2020 року по 03 вересня 2025 року перебіг позовної давності був зупинений у зв'язку з встановленим на території України карантином, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, та у зв'язку з введеним в Україні воєнним станом, а тому заявник вважав, що він звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу в межах встановленого законодавством строку.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Враховуючи наведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Так, відмовляючи у видачі судового наказу, суд виходив з того, що заявник просив стягнути заборгованість, яка нарахована та не сплачена, починаючи з березня 2022 року, тобто останній звернувся до суду з вимогою за спливом позовної давності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала районного суду, в частині, що є предметом апеляційного розгляду, не відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Для видачі судового наказу заявник подає заяву, оформлену відповідно до вимог, визначених ст.163 ЦПК України.
З матеріалів заяви МКП «Миколаївводоканал» вбачається, що підприємством подана письмова заява про стягнення боргу з боржниці ОСОБА_1 , який виник за період з 01 березня 2022 року по 24 березня 2026 року.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Втім, строки, встановлені цією статтею ЦК України, продовжені у відповідності до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та згідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на час дії воєнного стану на території Україні.
Такий карантин введено на території України з 12 березня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19)» та його скасовано з 01 липня 2023 року.
Одночасно Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022 на всій території України введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на час ухвалення цієї постанови.
Зміни, внесені у пункті 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України про продовження строку дії позовної давності виключені на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинність 04 вересня 2025 року.
Таким чином, МКП «Миколаївводоканал» звернувшись до суду про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, яка виникла за період 01 березня 2022 року по 24 березня 2026 року, діяло в межах позовної давності, строки якої були продовжені у період з 12 березня 2020 року по 04 вересня 2025 року.
Тому висновки суду про звернення заявника до суду задля видачі судового наказу поза спливом позовної давності не є слушними.
Тобто, заява МКП «Миколаївводоканал» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу подана у відповідності до вимог, передбачених ст.163 ЦПК України, внаслідок чого судом помилково застосовано для відмови у видачі судового наказу підстави, передбачені п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Таким чином, висновок суду про наявність підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу не відповідає положенням процесуального законодавства.
Оскільки ухвала районного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, то вона у відповідності до п.4 ч.1 ст.376, ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» - задовольнити.
Ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.О. Тищук
Повний текст судового рішення
складено 26 травня 2026 року.