25.05.26
22-ц/812/983/26
Провадження № 22-ц/812/983/26
іменем України
19 травня 2026 року м. Миколаїв
справа № 488/989/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем - Колосовою О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом
Сидоренко Тетяною Сергіївною,
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене 21 лютого 2025 року суддею Чернявською Я.А., у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідем»
до ОСОБА_2 ,
треті особи без самостійних вимог:
Державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства “Реєстрація нерухомості» Ільяш Олександра Олегівна,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал»,
про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У березні 2019 року ТОВ «Фрідем» звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства “Реєстрація нерухомості» Ільяш О.О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмету позову: ОСОБА_2 , ВАТ “Кредобанк», про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування.
Позивач зазначав, що 16 січня 2007 року між ТОВ «Фрідем» та ВАТ «Кредобанк» було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 219Ф-06 від 16 січня 2007 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк». Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. за № 53 від 16 січня 2007 року.
За договором іпотеки ТОВ «Фрідем» (іпотекодавець) передав ВАТ «Кредобанк» (іпотекодержатель) в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення за літ.А, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що мають 77,4 кв.м.
03 грудня 2018 року державний реєстратор Ільяш О.О. зареєструвала право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення за літ.А, що знаходяться в АДРЕСА_1 , площею 77,4 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44440493 від 06.12.2018 08:46:04).
Позивач вважав, що державним реєстратором порушено законну процедуру державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема не перевірено: повідомлення власника про реєстраційні дії, суму заборгованості та строки стягнення, наявність документів, що підтверджують заборгованість, отримання позивачем письмової вимоги, відсутність оцінки вартості предмету іпотеки, тощо.
Також посилався на те, що рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі № 12/285/09 від 10 листопада 2009 року питання про звернення стягнення на предмет іпотеки було вже вирішено в судовому порядку. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.01.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 53-нежитлове приміщення за літерою А, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 77,40 кв.м. та належить на праві приватної власності ТОВ фірмі «Фрідем» для задоволення грошових вимог ВАТ «Кредобанк» за кредитним договором №219Ф-07 від 16.01.2007 року в сумі 367 091,88 грн.
З огляду на викладене позивач вважає, що позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить діючому законодавству, вирішивши дане питання в судовому порядку, відповідач втратив право на звернення стягнення в позасудовому порядку.
У подальшому представник позивача адвокат Сіхарулідзе Д.Г., враховуючи зміни в діючому законодавстві (належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження є особа, право якої зареєстровано) та з метою можливості подальшої реалізації рішення суду та його належного виконання, подав клопотання про уточнення позову в якому просив залучити в якості належного відповідача у справі ОСОБА_2 , позовні вимоги щодо первісного відповідача ОСОБА_4 залишити без розгляду, первісного відповідача ОСОБА_4 залучити в якості третьої особи.
Ухвалами Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2020 року первісного відповідача Державного реєстратора Миколаївського комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Ільяш О.О. замінено на належного - ОСОБА_2 , та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Враховуючи вищевикладене, позивач остаточно просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості, прийняте державним реєстратором Ільяш О.О. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно: скасувавши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44440493 від 06.12.2018 08:46:04, прийняте державним реєстратором Ільяш О.О.; скасувавши в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 03.12.2018 року на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення за літ.А , що знаходиться в АДРЕСА_1 , що мають 77,4 кв.м., який був внесений на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44440493 від 06.12.2018 08:46:04, прийняте державним реєстратором Ільяш О.О. і припинити право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення за літ.А , що знаходиться в АДРЕСА_1 , що мають 77,4 кв.м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фрідем» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства “Реєстрація нерухомості» Ільяш О.О. та ТОВ «Вердикт Капітал», про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю позовних вимог.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2025 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Фрідем», рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», прийняте державним реєстратором Ільяш О.О. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер 44440493 від 06.12.2018 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за літ.А, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 77,4 кв.м. У задоволені вимог про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності та припинення права власності відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 березня 2026 року касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Т.В., залишено без задоволення, постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про правильність задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Ільяш О .О. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер 44440493 від 06 грудня 2018 року, оскільки під час здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності державний реєстратор порушив вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку», пункт 61 Порядок № 1127 та провів державну реєстрацію на предмет іпотеки за відсутності відомостей про вартість такого майна, що визначена на момент набуття права власності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко Тетяна Володимирівна, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 , який до участі у справі залучений не був, але спір у даній справі безпосередньо стосується його прав та інтересів.
Про наявність у провадженні суду справи стосовно його права власності на нерухоме майно апелянт дізнався випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень 23.03.2026 року.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Сіхарулідзе Д.Г. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначав, що предмет, підстави спору та склад учасників у справі були предметом детального перегляду Верховним Судом. Постановою Верховного Суду від 05 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2025 року - без змін. У тексті постанови Верховний Суд прямо дослідив та надав правову оцінку статусу ОСОБА_1 та чітко зазначив - належним відповідачем у справі є особа, право якої було зареєстровано оскаржуваним рішенням реєстратора (тобто ОСОБА_2 ). Справа розглянута за належного складу сторін. Посилання на те, що з 30 жовтня 2019 року власником майна є саме він - ОСОБА_1 , були офіційно відхилені Верховним Судом, який наголосив, що ні відповідач ОСОБА_2 , ні «новий власник» ОСОБА_1 протягом семи років розгляду справи жодного разу не повідомили суд про зміну власника майна.
Матеріалами справи повністю спростовується добросовісність як відповідача ОСОБА_2 , так і апелянта ОСОБА_1 , які є батьком та сином, проживають за однією адресою, мають одного представника, протягом семи років слухання справи приховували факт переоформлення майна. Скориставшись «вікном можливостей», створеним судом внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, отримавши інформацію про подання позову у березні 2019 року, 30 жовтня 2019 року ОСОБА_2 відчужив спірну нерухомість на користь ОСОБА_1 .
2.Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Фрідем» адвоката Сіхарулідзе Д.Г., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 16 січня 2007 року між ТОВ «Фрідем» та ВАТ «Кредобанк» було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 219Ф-06 від 16 січня 2007 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк».
03 грудня 2018 року державний реєстратор Ільяш О.О. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення за літ.А, що знаходяться в АДРЕСА_1 , площею 77,4 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44440493 від 06.12.2018 08:46:04).
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Фрідем» просило визнати протиправним та скасувати зазначене вище рішення державного реєстратора.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фрідем» до ОСОБА_2 відмовлено з підстав його необґрунтованості.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко Т.В. оскаржила судове рішення, в апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу для скасування рішення посилалася на те, що судовим рішенням порушено права ОСОБА_1 , який є власником спірного нерухомого майна, проте не був залучений до участі у справі.
30.10.2019 року право власності на спірне нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2025 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Фрідем», рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», прийняте державним реєстратором Ільяш О.О. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер 44440493 від 06.12.2018 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за літ.А, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 77,4 кв.м. У задоволені вимог про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності та припинення права власності відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 березня 2026 року касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Т.В., залишено без задоволення, постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про правильність задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Ільяш О .О. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер 44440493 від 06 грудня 2018 року, оскільки під час здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем державний реєстратор порушив вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 61 Порядок № 1127 та провів державну реєстрацію на предмет іпотеки за відсутності відомостей про вартість такого майна, що визначена на момент набуття права власності.
Крім того Верховний Суд зазначав, що відповідно до частини першої і третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 58 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Отже, саме ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі оскільки є особою право якої було зареєстровано оскаржуваним рішенням державного реєстратора.
Позиція апеляційного суду
У справі, що переглядається, позов пред'явлено щодо правомірності реєстрації 03 грудня 2018 року державним реєстратором Ільяш О.О. за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення за літ.А, що знаходяться в АДРЕСА_1 , площею 77,4 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44440493 від 06.12.2018 08:46:04).
Реєстрації 30.10.2019 року права власності на спірне майно за ОСОБА_1 позов не стосується.
Таким чином, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пункті 58 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), про те, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Оскільки у даній справі позивачем ТОВ «Фрідем» оскаржується правомірність реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, суд розглянув справу за належного складу сторін.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року№ 3-рп/2003).
Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті55, пункту 8 частини третьої статті129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на порушення, які допускали українські суди внаслідок необґрунтованості причин втручання у принцип res judicata.
Як вбачається з апеляційної скарги, заявляючи клопотання про скасування рішення суду першої інстанції, представник апелянта адвокат Сидоренко Т.В. просить суд постановити у справі нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Фрідем» у задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, - Державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства “Реєстрація нерухомості» Ільяш О.О. та ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішенням суду першої інстанції ТОВ «Фрідем» відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства “Реєстрація нерухомості» Ільяш О.О. та ТОВ «Вердикт Капітал», про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування.
Згодом постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2025 року рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», прийняте державним реєстратором Ільяш О.О. про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер 44440493 від 06.12.2018 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за літ.А, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 77,4 кв.м. У задоволенні вимог про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності та припинення права власності відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 березня 2026 року касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Т.В., залишена без задоволення, постанова Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в оскаржуваній частині залишена без змін.
Таким чином, заявляючи клопотання про скасування судового рішення, адвокат Сидоренко Т.В. просить суд апеляційної інстанції ухвалити таке ж судове рішення, яке було ухвалено судом першої інстанції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду першої інстанції не було встановлено підстав для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а відтак не було порушено прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки ТОВ «Фрідем» у задоволенні позову було відмовлено.
Відповідно з цих же підстав рішення суду першої інстанції не порушує і не впливає на права ОСОБА_1 , який став власником майна лише 30.10.2019 року.
Отже, підстав для оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не мав, а зазначені в апеляційній скарзі доводи на її обґрунтування не спростовують зазначених обставин.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або)обов'язки такої особи не вирішувались.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційний суд закриває провадження у справі, витрати апелянта, понесені при розгляді апеляційної скарги залишаються за його рахунок.
Керуючись статтями 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Сидоренко Тетяною Сергіївною, на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: В.В.Коломієць
Т.В.Серебрякова
Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2026 року