Справа № 751/9250/25
Провадження № 2/750/853/26
26 травня 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Супруна О.П.,
секретар Юрченко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 751/9250/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.11.2025 ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний Суд» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9910642 від 18.08.2024 у розмірі 16 779,00 грн, а також судовий збір у сумі 2 422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, мотивуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням умов договору відповідачем.
Суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова Топіха Р.М. ухвалою від 04.11.2025 справу № 751/9250/25 передав за підсудністю на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова.
03.12.2025 автоматизованою системою документообігу суду справа розподілена для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.
Суддя Супрун О.П. ухвалою від 30.05.2025 прийняв позовну заяву до свого провадження та відкрив провадження в справі, яку призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 24.02.2026.
Суд ухвалою від 24.02.2026 витребував у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки 5375-41XX-XXXX-1825 та факту зарахування кредитних коштів на вказаний картковий рахунок у період із 18.08.2024 по 23.08.2024 у сумі 7 000,00 грн, а також інші ідентифікаційні дані клієнта банку, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 26.05.2026.
У судове засідання 26.05.2026 представник позивача не з'явилася, у позовній заяві дала згоду на заочний розгляд справи, просила задовольнити позов, а справу слухати за її відсутності.
Відповідач, який оповіщався судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому законом порядку, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв та клопотань не подав, у зв'язку з чим за згодою представника позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Суд установив, що 18.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9910642 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора «59842». Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту наданого позичальнику складає 7 000,00 грн, строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів, тобто до 13.08.2025 (а.с. 25-29).
За умовами підпункту 1.1 пункту 1 договору кредитної лінії, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачений договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до підпункту 1.4 договору позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 12.09.2024 та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.
Умови щодо нарахування відсотків за користування кредитною лінією описано у пункті 1.5 договору: тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії.
Також, підпунктом 1.6 договору передбачено, що за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 15,00 % від суми кредиту, що складає 1 050,00 грн.
Договір кредитної лінії від 18.08.2024 № 00-9910642 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор «59842» було направлено позичальнику 18.08.2024 на номер мобільного телефону, указаний ним в заявці на отримання грошових коштів. Указаний одноразовий персональний ідентифікатор введений позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 18.08.2024 о 16 год 58 хв. Після підписання договору електронним підписом позичальника, товариством було перераховано грошові кошти в сумі 7 000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 -XXXX-1825, на підтвердження чого позивачем надано повідомлення ТОВ «ПрофітГід» про підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 07.03.2025 (а.с. 15), а також додаток до вказаного повідомлення де міститься інформація, зокрема, про перерахування коштів на платіжну картку відповідача (а.с. 13-14).
Також, відповідач підписав паспорт споживчого кредиту до вказаного кредитного договору (а.с. 18-19).
Таким чином, ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі, встановленому договором кредитної лінії, що підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» від 20.04.2026 № БТ/Е-15096 на запит суду та інформацією про рух коштів по картці від 18.04.2026, яка належить ОСОБА_1 .
До позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 18.08.2024 № 00-9910642, зважаючи на наступне.
17.02.2025 між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладений Договір факторингу № 17022025-МК/Юніт Капітал, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Макс Кредит» (а.с. 46-48). Із Акта прийому-передачі реєстру боржників до вказаного договору факторингу слідує, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 17.02.2025, складений за формою згідно з додатком № 1 до договору факторингу. Згідно з реєстром боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до договору факторингу від 17.02.2025 № 17022025-МК/Юніт Капітал, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги, зокрема, і за Договором кредитної лінії від 18.08.2024 № 00-9910642 (а.с. 46-48, 43, 44-45).
Як убачається з детального розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, за Договором кредитної лінії від 18.08.2024 № 00-9910642 станом на 17.02.2025, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 16 779,00 грн, із яких: 7 000,00 - сума кредиту; 8 729,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 1 050,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями, 3 500,00 грн - штрафні санкції (а.с. 41).
Відповідач не виконав умови взятого на себе зобов'язання, не погасив кредит та не сплатив проценти за користування кредитом.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-9910642 від 18.08.2024 на ім'я ОСОБА_1 , заборгованість відповідача перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 01.10.2025 (включно) становить 20 279,00 грн, із яких: 8 050,00 - прострочене тіло кредиту; 8 729,00 грн - прострочені відсотки; 3 500,00 грн - штрафні санкції (а.с. 40).
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9910642 від 18.08.2024 у сумі 16 779,00 грн.
За приписами частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що за Договором кредитної лінії № 00-9910642 від 18.08.2024, укладеним між відповідачем та ТОВ «Макс Кредит», здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період з 18.08.2024 по 11.11.2024 включно з урахуванням зниженої процентної ставки 1,45%, що в сумі складає 8 729,00 грн.
Суд частково не погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною п'ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Ураховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 18.08.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд ураховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір кредитної лінії № 00-9910642 укладений 18.08.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,45 %, яка застосовується позивачем, є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість вимог ТОВ «Юніт Капітал» щодо заборгованості за відсотками за користування кредитом та стягнення їх з відповідача з розрахунку розміру денної процентної ставки 1 % у період із 18.08.2024 по 11.11.2024 включно, що становить 6 020,00 грн (7 000,00 х 1 % х 86 днів).
За визначенням пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати в кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Пунктом 1,6 договору кредитної лінії від 18.08.2024 № 00-9910642 передбачено, що комісія за наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту, що складає 1 050,00 грн.
Аналізуючи умови кредитного договору, суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Отже, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором від 18.08.2026, що є підставою для стягнення з нього кредитної заборгованості в загальному розмірі 14 070,00 грн (7 000,00 грн + 6 020,00 грн + 1 050,00 грн).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;
3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі
№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від
25.05.2021 у справі № 910/7586/19).
Правничу допомогу позивачеві надавав адвокат Соломко О.В. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та партнери» (а.с. 38-39).
Згідно копії акта прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 (а.с. 37) адвокатом надані послуги з правничої допомоги на суму 7 000,00 грн, які належить компенсувати за рахунок відповідача з огляду на відсутність заперечень з його боку, пропорційно до розміру задоволених вимог (83,85 %), у розмірі 5 869,50 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених вимог (83,85 %), у розмірі 2 031,18 грн.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд
Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9910642 від 18.08.2024 у сумі 14 070,00 грн (чотирнадцять тисяч сімдесят гривень 00 копійок).
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 5 869,50 грн (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять тисяч гривень 50 копійок) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 031,18 грн (дві тисячі тридцять одну гривню 18 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4а, оф. 10, м. Київ, код ЄДРПОУ - 43541163.
Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя