Справа № 755/15153/25 Головуючий у І інстанції Марфіна Н.В.
Провадження №22-ц/824/7096/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
20 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2025 року АТ «ПУМБ» звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитними договорами №1002100937201 від 23 лютого 2022 року; №1020546027 від 14 вересня 2022 року; № 1020863875 від 02 грудня 2022 року на загальну суму у розмірі 194 710,58 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 гривень.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Українській Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитними договорами №1002100937201 від 23 лютого 2022 року; №1020546027 від 14 вересня 2022 року; № 1020863875 від 02 грудня 2022 року, у розмірі 112 936 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) гривень 70 копійок. В іншій частині вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Українській Міжнародний Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 405,05 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, адвокат Крюкова М.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Посилаючись на необґрунтованість рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, порушення норм процесуального права при ухваленні рішення, просить скасувати рішення у вказаній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не було вирішено питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача понесених останнім витрат на правову допомогу.
Орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, які може понести відповідач у зв'язку із розглядом справи, було зазначено у відзиві на позовну заяву, що підтверджується матеріалами справи, проте суд першої інстанції фактично проігнорував це, чим порушив право відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач не подавав жодних заперечень щодо заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, не заявляв клопотань про їх зменшення, не наводив доводів щодо їх не співмірності, надмірності або необґрунтованості.
З огляду на вказане, за відсутності заперечень з боку позивача, вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у їх відшкодуванні.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина третя статті 360 ЦПК України).
У судове засідання сторони та їх представники не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Тобто саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18
У справі, яка переглядається, встановлено, що інтереси відповідача в суді першої інстанції представляла адвокат Крюкова Марина Володимирівна, яка на підтвердження наявності повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 в Дніпровському районному суді м. Києва надала суду ордер на надання правничої допомоги від 14.08.2025 року №1760892, а також копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5127, які були долучені до відзиву на позовну заяву.
Зі змісту відзиву також вбачається, що адвокат Крюкова М.В. повідомила суду першої інстанції попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу за підготовку та подання процесуальних документів - 20 000 грн, зазначивши про те, що звіт про надання правової допомоги та докази оплати послуг адвоката будуть надані суді.
Справа №755/15153/25 була розглянута судом першої інстанції 11 грудня 2025 року в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін.
З матеріалів справи також вбачається, що після ухвалення судом рішення по справі, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Крюкова М. В. із заявою про вирішення питання стягнення з позивача на користь відповідача понесених останнім витрат на правову допомогу не зверталась, доказів, підтверджуючих здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, зокрема: договору про надання правової допомоги, звіт (акту) виконаних робіт, квитанції про оплату, до суду першої не подавала.
За відсутності відповідної заяви про стягнення судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, а також без долучення доказів, підтверджуючих такі витрати, суд першої інстанції, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, не вирішував питання стягнення витрат на правову допомогу, понесених відповідачем. Із заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат Крюкова М. В. також не зверталась.
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування судом апеляційної інстанції не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крюкової Марини Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складене 25 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
С.А. Голуб