Провадження № 2/522/3423/26
Справа № 522/20194/25-Е
26 травня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач 08.09.2025 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1624201 від 11.07.2024 у розмірі 63 727,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1624201. Позикодавець виконав свої зобов'язання по видачі сум кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі або взагалі не сплачуючи. ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача внаслідок укладення договорів факторингу.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Павлик І.А.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2025 справу передано за підсудністю до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпра від 11.11.2025 справу направлено на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси.
Справа 29.12.2025 надійшла до Приморського районного суду м.Одеси та на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, передана судді Павлик І.А.
Ухвалою від 22.01.2026 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
До суду 27.01.2026 надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути лише тіло кредиту, а в решті вимог відмовити. Також просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців.
На обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач не заперечує обставини укладення договору про споживчий кредиту від 11.07.2024, однак не погоджується із сумою боргу. Нарахування неустойки в період дії воєнного стану є протиправним. Розрахунок заборгованості позивача викликає сумніви у його достовірності, адже не відображає внесення коштів відповідачем та зменшення відповідно розміру процентів. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розмір відсотків не міг бути більшим за 28 855 грн (14 500 грн х 1% х 199 днів). ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був військовослужбовцем та розраховував на застосування пільг передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою від 09.03.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
До суду 17.03.2026 надійшли додаткові пояснення позивача у яких вказує, що відсутні платежі від ОСОБА_1 станом на дату відступлення прав вимоги.
На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси №948/26 від 22.04.2026 по справі було проведено 22.04.2026 повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа 23.04.2026 передана судді Бондарю В.Я.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 21.05.2026.
У судове засідання 21.05.2026 учасники справи не з'явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду належним чином. Позивач у позові просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача. ОСОБА_1 12.05.2026 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 26 травня 2026 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що 11 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1624201 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умова якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 14 500 грн на 360 днів зі сплатою 1,5% за кожен день користування кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 63 727,50 грн, з яких: 14 500 грн - тіло кредиту; 41 977,50 грн - відсотки; 7 250 грн - штрафні санкції.
20 січня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-01/25.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
ТОВ «Свеа Фінанс» має право на звернення до суду з дійсним позовом оскільки ТОВ «Селфі Кредит» передало йому право вимоги за вищевказаним договором.
ТОВ «Свеа Фінанс» є належним позивачем у справі та за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України. Договір відступлення права вимоги не визнаний судовим рішенням недійсним, вказаний договір на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Відповідач був вільним в укладанні зазначеного договору та був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши кредитні документи. Своїми діями ОСОБА_1 погодився з умовами договору, тому позов ТОВ «Свеа Фінанс» щодо стягнення заборгованості за тіло кредиту підлягає задоволенню.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У статтях 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У частині 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Указами Президента України №№ 64/2022, 65/2022, 69/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З урахуванням вказаних положень Закону, з 24.02.2022 на всій території Україні діють умови особливого періоду.
На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надано копію військового квитка, витяги з наказу, згідно яких ОСОБА_1 з 02.06.2022 по 25.12.2025 проходив військову службу. З 25.12.2025 направлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
З огляду на викладені норми Закону та досліджені докази, на ОСОБА_1 , як військовослужбовця, що проходив службу в Збройних Сил України під час загальної мобілізації станом на час укладення кредитного договору та строку його дії (строк кредитування 360 днів), розповсюджується дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої таким особам проценти за користування кредитом не нараховуються.
Кредитний договір укладений 11.07.2024 строком на 360 днів, тоді як ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 02.06.2022 по 25.12.2025, а, тому, проценти нараховані відповідачу є правомірними.
Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсотками не підлягають задоволенню.
Також позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі 7 250 грн.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Нарахування неустойки за прострочення за кредитним договором від 11.07.2024 ТОВ «Свеа Фінанс» у розмірі 7 250 грн здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 7 250 грн задоволенню не підлягають.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс», стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 14 500 грн, що є тілом кредиту.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень відповідно до платіжної інструкції від 26.08.2025.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 551,17 грн (20,75% від розмір задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, м.Київ, вул. Іллінська, буд.8) заборгованість за договором №1624201 від 11.07.2024 у розмірі 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, м.Київ, вул. Іллінська, буд.8) суму сплаченого судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 17 (сімнадцять) копійок.
У частині вимог про стягнення процентів та штрафних санкцій - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 26 травня 2026 року.
Суддя В.Я.Бондар