Справа № 505/2440/25
Провадження № 2/505/1559/2026
20 травня 2026 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Подільськ Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позицій учасників справи
До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обґрунтування поданого позову ТОВ «Юніт капітал» зазначено про те, що 15.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 226452772 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 8 600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі та надав відповідачу доступ до кредитних коштів.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Додатковими угодами до вказаного договору строк його дії продовжено.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18 165,63 грн.
В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 165,63 грн.
Окрім того, 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт капітал» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача, ТОВ «Юніт капітал», перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 165,63 грн.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 226452772 від 15.12.2021 становить - 18 165,63 грн, зокрема: 8 599,48 грн основна заборгованість за кредитом, 9 566,15 грн - заборгованість за несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на його користь із відповідача разом із понесеними судовими витратами зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача
Відповідачем заяви по суті справи не подано.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 30.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі. Витребувано докази.
22.09.2025 до суду надійшли витребувані ухвалою суду докази.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Представник позивача у позовній заяві просив проводити судове засідання за його відсутності, проти ухвалення заочного судового рішення не заперечував.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 20.05.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 226452772 від 15.12.2021 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачем договір підписано із використанням одноразового ідентифікатора «MNV58BA5».
Відповідно до умов вказаного договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 8 600 грн на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 0,54% в день за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Грошові кошти кредитодавцем, первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в сумі 8 600 грн перераховано на картковий рахунок відповідача НОМЕР_2 15.12.2021, відповідно до платіжного доручення № 0a7def68-557b-4c0e-bb1f-9fcf194e26d8 від 15.12.2021, надавач платіжних послуг платника АТ «Альфа-банк», платник: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Операцію проведено банком 15.12.2021.
Відповідно до витребуваних доказів - листа АТ КБ «Приват банк» № 20.1.0.0.0/7-250821/30308-БТ від 28.08.2025 відповідачу ОСОБА_1 на належну їй банківську карту НОМЕР_2 15.12.2021 здійснено зарахування коштів в сумі 8 600 грн.
Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Додатковими угодами до вказаного договору строк його дії продовжено.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18 165,63 грн.
В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 165,63 грн.
Окрім того, 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт капітал» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача, ТОВ «Юніт капітал», перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 18 165,63 грн.
Довідка первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» містить відомості, що станом на 05.05.2022 заборгованість за кредитним договором становить 17 747,67 грн, в тому числі 8 599,48 грн - основна заборгованість за кредитом, 9 148,19 грн - заборгованість за несплаченим відсоткам за користування кредитом. 15.01.2022 відповідачем сплачено у рахунок погашення заборгованості 4 746,00 грн.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон плюс», заборгованість станом на 30.05.2023 становила 18 165,63 грн, в тому числі 8 599,48 грн - основна заборгованість за кредитом, 9 566,15 грн - заборгованість за несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Юніт капітал» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із урахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами доведено те, що 15.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 226452772 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Суд зауважує, що непогашена відповідачем сума основного боргу стягується позивачем правомірно на підставі кредитного договору, та на підставі укладених трьох договорів факторингу з врахування актів прийому передач реєстрів кредиторів, відповідно до яких право вимоги до відповідача у зобов'язаннях кредитного договору отримано завдяки переуступкам прав вимоги: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023, від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «Юніт капітал», договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, реєстр прав вимоги № б/н від 04.06.2025.
Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність нарахування процентів за користування кредитом понад 30-денний строк дії договору, за відсутності доведеності обставини пролонгації дії кредитного договору із посиланням на відповідні положення договору та настання обставин, якими обумовлено таку пролонгацію.
Суд зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом підлягає здійсненню виключно в межах погодженого сторонами базового строку кредитування, який становить 30 днів.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування процентів за межами 30-денного строку кредитування, у зв'язку з чим проценти підлягають стягненню лише за вказаний період
Суд здійснює власний розрахунок заборгованості за відсотками, так сума кредиту 8 600,00 грн, строк кредитування 30 днів, відсоткова ставка 0,54% в день, 1 393,20 грн (8 600 грн ? 0,54% ? 30 днів).
Вимоги позивача в частині стягнення відсотків, нарахованих поза межами 30-денного строку є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявність погоджених сторонами умов пролонгації кредитування та правомірності нарахування процентів після спливу строку кредитування.
Разом із тим, суд враховує, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту саме у розмірі 8 599,48 грн, тобто у меншому розмірі, ніж отримано відповідачем сума кредитних коштів 8 600 грн. З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі, у тому числі шляхом самостійного збільшення розміру заявленої до стягнення суми основної заборгованості. За таких обставин суд виходить із визначеного позивачем розміру непогашеного тіла кредиту 8 599,48 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 9 992,68 грн (8 599,48 грн (тіло кредиту) + 1 393,20 грн (відсотки))
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що заявлений ТОВ «Юніт капітал» позов в частині стягнення заборгованості за договором кредиту підлягає частковому задоволенню, а саме за умовами кредитного договору № 226452772 від 15.12.2021 підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача сума заборгованості 9 992,68 грн, з яких 8 599,48 - заборгованість за тілом кредиту, 1 393,20 грн - заборгованість за відсотками.
Розподіл судових витрат у справі
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Витрати зі сплати судового збору
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Юніт капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позов ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково, з неї на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1 332,53 грн (2 422,40 грн х 9 992,68 грн / 18 165,63 грн).
Витрати на професійну правничу допомогу
Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 7 000,00 грн.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 05/06/25-01 від 05.06.2025 про надання правничої допомоги, Додаткову угоду № 25770496055 від 05.06.2025, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору 05/06/25-01 від 05.06.2025 із описом виконаних робіт на загальну суму 7 000 грн (складання позовної заяви 2 години - 5 000 грн, вивчення матеріалів справи 2 години - 1 000 грн, підготовка та подача адвокатського запиту до банківської установи - 500 грн, підготовка та подача клопотання про витребування доказів - 500 грн).
Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінюючи предмет позову у цій справ суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.
Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що 4 500 грн є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 475,39 грн (4 500 грн х 9 992,68 грн / 18 165,63 грн).
Керуючись ст. 2, 12, 13, 49, 76, 81, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 626, 628, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість у сумі 9 992 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 68 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судові витрати в розмірі 3 807 (три тисячі вісімсот сім) гривень 92 копійки, в тому числі судовий збір у сумі 1 332,53 грн та 2 475,39 грн витрати на надання професійної правничої допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 25.05.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10, тел. 380992745183
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ