_________________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 947/11225/26
Провадження № 2-а/947/112/26
Іменем України
26.05.2026 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:
- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,
- позивача ОСОБА_1 ,
- представника відповідача-2 - Некришева Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області, інспектора Грачова Олександра Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
14.03.2026 до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області (далі також - відповідач-1), інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП ДПП Грачова Олександра Вікторовича (далі також - відповідач-2) про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6727299 від 27.02.2026, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП НП України сержантом поліції Грачовим О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Ухвалою суду від 14.04.2026, після усунення недоліків, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
27.04.2026 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив. У задоволенні позову представник просив відмовити.
Судові засідання призначалися на 12.05.2026 та 21.05.2026.
У судовому засіданні 21.05.2026 позивач та представник відповідача-1 підтримали свої процесуальні позиції. Відповідач-2 до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відтак суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
На обґрунтування своїх доводів сторонами надані такі документи:
- копія постанови серії ЕНА № 6727299 від 27.02.2026, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП НП України сержантом поліції Грачовим О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн, відповідно до якої вбачається, що від отримання копії постанови позивач під підпис відмовився. Остання була направлена відповідачу поштою 02.03.2026;
- відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля, портативних відеореєстраторів поліцейських, переглядом яких установлено, що поліцейськими на місці складення оскаржуваної постанови позивачу роз'яснювалися права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зокрема порядок та строк оскарження вказаної постанови. Після ознайомлення з постановою позивач від одержання копії оскаржуваної постанови під підпис відмовився.
Суд зазначає, що строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначено ст. 288 КУпАП згідно з якою скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За приписами ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, питання, пов'язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вказаними положеннями законодавства.
Окрім цього, ч. 2 ст. 44 КАС України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у ч. 1 ст. 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.
У даному випадку, строк звернення до суду щодо оскарження спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентовано спеціальним актом законодавства - Кодексом України про адміністративні правопорушення, і такий строк становить десять днів та обчислюється з дня винесення постанови.
Суд звертає увагу на те, що діюче законодавство (КУпАП або КАС України) не ставить в залежність початок перебігу строку на оскарження із фактом отримання копії постанови, тобто сам факт відсутності копії постанови у особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, не впливає автоматично не перебіг строку оскарження.
З огляду на положення ст. 122 КАС України в частині строків оскарження постанови, суд надає оцінку як самому факту відсутності у особи копії постанови, так і факту її обізнаності про винесення оскаржуваної постанови.
Зі змісту самої позовної заяви та відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складена поліцейським у його присутності 27.02.2026. Тобто позивачу було відомо про наявність самої адміністративної справи щодо порушення ним вимог Правил дорожнього руху України за ч. 2 ст. 122 КУпАП та винесеної постанови від 27.02.2026. Від підпису в оскаржуваній постанові та отримання її копії позивач відмовився.
З урахуванням інформації, отриманої судом після перегляду відеозаписів з відеореєстратора службового автомобіля, з портативних відеореєстраторів поліцейських, пояснень сторін, суд не вбачає наявності поважних причин пропуску позивачем строку на оскарження вказаної постанови.
Відтак суд відхиляє доводи позивача про наявність поважних причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом (відсутність оскаржуваної постанови), як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
За вказаних обставин суд доходить висновку, що про факт порушення своїх прав у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 достеменно відомо з дати винесення оскаржуваної постанови, тобто з 27.02.2026. З цього часу у позивача була наявна можливість для звернення до суду з відповідним позовом та повідомленням суду про відсутність копії оскаржуваної постанови, яка могла б бути витребувана у відповідача.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому законодавець не пов'язує право суду про залишення позовної заяви без розгляду із наявними заявами сторін у справі.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалися Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Також у постанові від 25.03.2020 у справі № 9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України», нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (п. 41).
Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 800/474/17.
У постанові від 30.04.2021 у справі № 520/15510/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду зазначив, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обставини, встановлені судом у цій справі дозоляють дійти висновку, що строк звернення до суду із оскарженням постанови від 27.02.2026 було пропущено позивачем без поважних причин, так як останнім не наведено вагомих і переконливих аргументів, які свідчили б про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди ОСОБА_1 у реалізації належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Указані обставини дають суду достатні підстави для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 240, 241, 248, 294, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області, інспектора Грачова Олександра Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяті днів з дня її проголошення.
Суддя Цирфа К. А.