Справа № 458/183/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1075/26 Доповідач: ОСОБА_2
21 травня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 29 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Яблунька, Турківського району, Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
Заступник начальника ВП - начальник СВ ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, з правом внесення застави.
В обґрунтування клопотання зазначав, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами.
Наголошував, що наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи вказані ризики, особу підозрюваного, обставини вчинення та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір заставу 80 розмірів прожиткового мінімумів доходів громадян, що становить 266 240 грн.
Ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 29 квітня 2026 року задоволено клопотання заступника начальника ВП - начальника СВ ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів, який обчислюється з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 , а саме з 27 квітня 2026 року до 25 червня 2026 року включно.
У відповідності до положень ст. 182, 183 КПК України визначено підозрюваному ОСОБА_6 , заставу - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 гривень.
У разі внесення застави зобов'язано підозрюваного ОСОБА_6 виконувати такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту - с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу слідчого судді, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та звільнити підозрюваного з під варти.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя підійшов формально до розгляду справи, клопотання слідчого не відповідає вимогам КПК України.
Наголошує, що слідчим не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не обґрунтовано підозру належним чином, не доведено неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу, не надано оцінки матеріалам справи та показанням підозрюваного.
Звертає увагу, що в даному випадку наявна провокація із сторони працівників поліції та ОСОБА_10 .
Наголошує, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Повідомляє, що в ОСОБА_6 наявні міцні соціальні зв'язки, у нього на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей та дружина студентка, він здійснює догляд за батьком та є єдиним годувальним в сім'ї.
Зазначає, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного.
Звертає увагу, що ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні.
Заслухавши доповідача, аргументи захисника та підозрюваного на підтримку доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, у провадженні заступника начальника відділу поліції - начальника СВ ВнП №2 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142330000107 від 10 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , маючи намір на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи умисно, з корисливих мотивів, надаючи поради та вказівки, посягав на суспільні відносини з охорони державного кордону України, що встановлені Законами України «Про прикордонний контроль», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, за наступних обставин.
ОСОБА_6 , будучи жителем прикордонного району з Республікою Польща, володіючи інформацією про способи та порядок здійснення охорони державного кордону України, при цьому усвідомлюючи існування обмежень щодо виїзду за кордон громадян України чоловічої статті призивного віку на період дії воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, організував незаконне переправлення громадян України через державний кордон України.
Так, в період з 02 березня 2026 року по 27 квітня 2026 року ОСОБА_6 організовував доставлення в контрольований прикордонний район ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав у м. Львові, для його незаконного переправлення через державний кордон України, надавав ОСОБА_10 поради (інструкції) щодо подальших дій з його незаконного переправлення через державний кордон України на територію Республіки Польща та висунув умову надати за ці послуги грошову винагороду.
23 березня 2026 року ОСОБА_6 за допомогою мобільного телефону повідомив ОСОБА_10 попередні умови доставлення і переправлення через державний кордон України та висунув умову отримання цих послуг у вигляді грошових коштів в загальній сумі до 8000 доларів США.
Реалізуючи наведений злочинний намір, 26 квітня 2026 року у вечірній час, ОСОБА_6 зателефонував до ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та домовився з ним про поїздку під його керуванням автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з метою доставити ОСОБА_10 з м. Львів, вул. Горбачевського, до села Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області.
У подальшому, 27 квітня 2026 року близько 09:00 год. ОСОБА_11 , за вказівкою ОСОБА_6 , не будучи обізнаним про наміри ОСОБА_6 незаконно переправити ОСОБА_10 на територію країни Європейського Союзу - Республіку Польща, прибув до м. Львів, вул. Горбачевського, 12, для їх перевезення.
27 квітня 2026 року близько 09:30 год. ОСОБА_6 , реалізуючи попередньо узгоджений план, за допомогою мобільного телефону, надав вказівку ОСОБА_10 вийти з квартири, що в АДРЕСА_2 , та сісти в автомобіль, який його чекає на вулиці.
Цього ж дня, близько 10:10 год. ОСОБА_10 , перебуваючи неподалік свого місця проживання, сів на заднє сидіння автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_11 та вони разом із водієм ОСОБА_6 попрямували автомобілем в напрямку до с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області. Під час руху в цьому автомобілі, ОСОБА_6 надав ОСОБА_10 поради як перетнути державний кордон України на територію Республіки Польща, зокрема піший перехід з гірського населеного пункту через поля та ліси в напрямку до державного кордону України з Республікою Польща, оминаючи центральні дороги та населені пункти поза пунктом пропуску через лінію державного кордону України. Рухаючись автодорогою Львів-Самбір-Ужгород, біля зупиники громадського транспорту населеного пункту м. Новий Калинів - с. Пиняни Самбірського району Львівської області, ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції.
28 квітня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
28 квітня 2026 року начальника ВП - начальник СВ ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
29 квітня 2026 року клопотання слідчого було задоволено слідчим суддею Турківського районного суду Львівської області.
Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об'ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Турківського районного суду Львівської області дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні у незаконному переправленню особи через державний кордон України порадами, з корисливих мотивів, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та інших на даний час не допитаних осіб у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, схилити їх до зміни даних ними показань чи до дачі неправдивих показань, які б виправдовували останнього; вчиняти інші кримінальні правопорушення, відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
При цьому слід звернути увагу й на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, визначати правильність кваліфікації дій підозрюваного. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
У зв'язку із вище зазначеним не заслуговують на увагу аргументи сторони захисту, що підозра є необґрунтованою належними та допустимими доказами.
Наведене в апеляційні скарзі захисника, не спростовує доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а його належна процесуальна поведінка може бути врахована в подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.
Аргументи сторони захисту, що в ОСОБА_6 наявні міцні соціальні зв'язки, у нього на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей та дружина студентка, він здійснює догляд за батьком та є єдиним годувальним в сім'ї, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кодексом.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (199680 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його сім'ї, особу підозрюваного, який раніше не судимий, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про непомірний розмір застави для підозрюваного колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на підозрюваного, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід відхилити.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 29 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4