Справа № 944/1660/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/456/26 Доповідач: ОСОБА_2
25 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Червонограда Львівської області, українця громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
оскарженою ухвалою у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою на домашній арешт відмовлено.
Клопотання прокурора Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110002268 від 13.06.2025 року задоволено частково.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про визначення розміру застави задоволено частково.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 календарних днів, до 02 липня 2026 року.
Визначено обвинуваченому заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 про продовження запобіжного заходу увигляді тримання під вартою.
Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 в частині визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави змінити, зменшивши його з 80 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560(шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
В обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали зазначає, що зі змістом проголошеного повного тексту ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 сторона захисту не була обізнана. Зважаючи на те, що повний текст ухвали проголошено на третій день після проголошення вступної та резолютивної частин, сторона захисту, у визначений КПК України строк, не могла навести обґрунтованих доводів щодо незаконності оспорюваної ухвали, а тому строк апеляційного оскарження ухвали пропущено з поважних причин та просить такий поновити.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що ОСОБА_6 незаконно та незадокументовано затримали 11.03.2025 працівники РТЦК та СП із застосуванням фізичної сили до нього. Однак, обвинувачений мав фактичні та законні підстави для відстрочки від військової служби у зв'язку із здійсненням постійного догляду за важко хворою матір'ю.
Просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 не переховувася від досудового розслідування, адже до його затримання не був ознайомлений із повідомленням про підозру і навіть не знав про її існування. Відсутність наміру переховуватись від досудового розслідування та суду підтверджується також і тим, що будучи підозрюваним та обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12017140150002160, належно виконував свої обов'язки. Обвинувачений ОСОБА_6 є єдиним опікуном над недієздатною матір'ю ОСОБА_9 , має постійне місце проживання, уклав шлюб 30.04.2026 з ОСОБА_10 , що підтверджує наявність у нього міцних соціальних зв'язків та позитивно характеризує його особу; обвинувачений ОСОБА_6 не збирається та не має наміру жодним чином впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Обвинувачений зацікавлений у якнайшвидшому доведенні своєї невинуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Також звертає увагу на відсутність в ухвалі Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 будь-якого обґрунтування наведених ризиків; посилань на перевірку наявності обґрунтованої підозри з урахуванням фактів, викладених у клопотанні обвинуваченого та захисника, будь-якого обґрунтування визначеного розміру застави саме у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Просить, відтак зменшити заставу до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Колегія суддів погоджується, що захиснику обвинуваченого слід поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, оскільки копія такої не отримана обвинуваченим в строк і сторона захисту не була ознайомлена до 07.05.2026 року із мотивами прийнятого рішення, а відтак, слід забезпечити обвинуваченому право на захист своїх інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить сторона захисту, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідно до вимог ч. 7 ст. 176 КПК України до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого, зокрема ст. 407 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КК України, тобто тримання під вартою.
Водночас, враховуючи доводи сторони захисту, зокрема, що обвинувачений є опікуном його недієздатної матері ОСОБА_9 , має постійне місце проживання та має вагітну дружину, тобто у нього міцні соціальні зв'язків, судпершої інстанії дійшов вірного висновку про можливість визначити обвинуваченому заставу, що не суперечить приписам ч.8 ст. 176 та ст. 182 КПК України.
Суд першої інстанції, визначаючи обвинуваченому розмір застави, правильно визначив, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія апеляційного суду, що доцільно визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів звертає також увагу захисту про те, що допит свідків на даній стадії процесу кримінального провадження в апеляційному суді не здійснюється. Відтак, клопотання захисника обвинуваченого про допит свідка ОСОБА_10 є безпідставним та необгрунтованим.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені захисником у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 слід поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись ст. ст. 117, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4