Справа № 686/2931/26
Провадження № 2/686/4776/26
11 травня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,
при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», подану представником - адвокатом Пархомчук Сергієм Валерійовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» через систему «Електронний суд» 28.01.2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
03.03.2021 між первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР», правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі за текстом - товариство) та ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) укладено кредитний договір № 181174 (далі за текстом - кредитний договір або договір) про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9840,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі становить 2000,00 гривень; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі становить 7840,00 грн.
Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за кредитним договором № 181179 від 03.03.2021 в сумі 9840,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі становить 2000,00 гривень; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі становить 7840,00 грн. та стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 року справу передано для розгляду судді Хараджі Н.В.
Ухвалою Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області від 03.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
16.03.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Пархомчука Сергія Валерійовича надійшла заява, в якій останній просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
01.04.2026 до суду від представника відповідача Зачепіло Зоряни Ярославівни надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, у якому зазначено, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться справа №686/2931/26 за позовною заявою ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Одним з найважливіших принципів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод є принцип «рівності можливостей», в відповідності до якого кожна з сторін під час розгляду справи повинна володіти рівними можливостями та не мати якихось вагомих переваг над опонентом. В основі даного пункту лежить принцип змагальності, згідно з яким кожна із двох сторін у судовому процесі має право отримувати інформацію про факти та аргументи, якими володіє інша сторона, а також користуватись однаковими можливостями надання відповіді іншій стороні.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
В своїй позовній заяві Позивач зазначає, що 03.03.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №181179 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» зобов'язалось видати кредит в сумі 2 000 грн., строком на 15 днів, з процентною ставкою 2% в день.
28.10.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01 - 28/10/2021 відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9840,00 грн, яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн; Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 7840,00 грн
З вимогами, викладеними в позовній заяві ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» Відповідач не погоджується, аргументуючи це наступним чином:
По-перше, згідно Умов кредитного договору, сума кредиту складає 2 000 грн, строком на 15 днів, з фіксованою процентною ставкою за день користування 2%.
2 000 грн*2% = 40 грн/день, 40 грн/день*15 днів і строк кредитування) - 600 грн. відсотків.
Самим Кцедитодавцем прописана сума відсотків у розмірі 600 грн., та загальна сума до оплати за даним кредитним договором у розмірі 2 900 грн.
Сума, яку просить стягнути ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», а саме заборгованість за процентами в розмірі 7 840 грн не містить ніякого правового, належного підгрунтя.
Як вбачається із матеріалів справи, сума заборгованості за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом, тому є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Відтак, у межах строку кредитування (з 03.03.2021 по 17.03.2021 року) відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві позичені кошти і сплачувати проценти.
Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту.
Доказів того, що в подальшому сторонами пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз.2 ч. 1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Крім того, 24 грудня 2023р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 2 наступного змісту: У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 9 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Такий перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
У відповідності до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
З урахуванням викладеного, встановивши, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків у розмірі 7 840 грн., які нараховані позивачем після 17.03.2021 р. на період часу після закінчення строку кредитування є необгрунтованими, та суперечить правовим висновкам Верховного Суду в постановах, зокрема: від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16, від 14 лютого 2018р. у справі №564/2199/15-ц.
По-друге, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До документів первинної звітності можна віднести, до прикладу, платіжні доручення, меморіальні ордери, тощо.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2008 року, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
При цьому, відповідно до пункту 61 вказаного Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку- кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Таким чином, належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути і виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Виписка з особового рахунку за Кредитним договором №181179 ОСОБА_1 додана Позивачем до матеріалів справи, проте вона складена самим Позивачем одноособово та не є первинним документом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення правонаступника.
Однак, у даному випадку. Позивачем на підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо),
При цьому, у договорі, укладеному з Первинним кредитором відсутні будь-які відомості прб те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.
Вважає, що у даних документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідного договору, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цих договорів.
Відтак, зазначене не підтверджує факт перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідних договорів, а не іншими особами за іншими правовідносинами.
Позивачем також не надано суду і електронних листів, що могли б підтвердити існування заборгованості Відповідача у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення у даній справі.
По-третє, Згідно вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ППК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Таким чином, відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
Таким чином, відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
Отже, вважає, що ТОВ «ФК КЕПІ ТУ ГРУ» у встановленому законом порядку, не довело факту перерахування кредитних коштів за договором, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні.
Такого висновку дійшов і Радехівський районний суд Львівської області у справі № 451/1260/22.
Разом з тим, ОСОБА_1 являється військовослужбовцем.
Тому, нараховані відсотки за кредитними договорами є незаконними, та підлягають списанню, так як, позичальнику як військовослужбовцю Збройних Сил України проценти за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.З Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
Згідно до ч.15 ст. 14 Закону військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
У зв'язку з викладеним представник відповідача просить відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача ТОВ «ФК "КЕШ ТУ ГОУ» в судове засідання не з'явився, за змістом позовної заяви просить справу розглядати у відсутності представника позивача, проти винесення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, однак подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Позовні вимоги не визнають та просять відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 03.03.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина (далі - договір № 181179 від 03.03.2021) у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором AV 1446.
Відповідно до п. п. 1.1. - 1.7. п. 1 договору № 181179 від 03.03.2021 товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається строком на 15 днів, тобто до 17.03.2021.
Строк дії договору 15 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.
Невід'ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua.
Згідно з п. п. 2.1. - 2.3. п. 2 договору № 181179 від 03.03.2021 сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Сума кредиту, комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Відповідно до п.п. 6.1. - 6.3. п. 6 договору № 181179 від 03.03.2021 цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаними у договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п.7 договору № 181179 від 03.03.2021 зазначено рахунок платника № НОМЕР_1 .
Відповідно до додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту № 181179 від 03.03.2021, укладеного між ТОВ «ФК «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 строк надання кредиту становить 15 день; сума кредиту - 2000 грн.; суму комісії за користування системою - 300 грн.; фіксована процентна ставку за день - 2 %, сума нарахованих процентів за користування кредитом - 600 грн.; сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення), грн. (кількість днів прострочення*5%), до оплати всього 2 900,00 грн. цей додаток укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін та є невід'ємною частиною до договору фінансового кредиту № 181179 від 03.03.2021.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «ЗАЙМЕР», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 181179 від 03.03.2021 року, здійснив акцептування договору в інформаційно-телекомунікаційній системі сly шляхом використання одноразового ідентифікатора AV1446 03.03.2021 року за номером телефону НОМЕР_3 .
Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД», ТОВ «ПРОФІТГІД» підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.20202 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПРОФІТГІД» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: дата/час здійснення переказу коштів 03.03.2021 16:44, сума переказу 2000,00 грн.; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , призначення переказу видача кредиту #181179.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 181179 ОСОБА_1 станом на 24.11.2025, має заборгованість перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за кредитним договором № 181179 від 03.03.2021 у сумі 9840,00 грн., яка складається з простроченого тіла в розмірі 2000,00 грн. та прострочених відсотків в розмірі 7840,00 грн.
Як встановлено зі змісту договору про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021, кредит був наданий позичальнику (відповідачу) виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (позивача), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором на реквізити платіжної картки вказаної клієнтом у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом положень ч. 1, 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (який діяв на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 № 675-VIII передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 851-IV електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від ТОВ «ЗАЙМЕР», прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір (здійснив акцепт пропозиції товариств), тобто договір вважається укладеними відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачем не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «ЗАЙМЕР» отримали персональні дані відповідача ОСОБА_1 та використали їх у власних цілях.
Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
Вказаним договором № 181179 від 03.03.2021 передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування відсотків та інші платежі відповідно до договору, у разі наявності.
ОСОБА_1 , підписавши вказаний договір № 181179 від 03.03.2021 надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими кредитним договором.
Таким чином, за змістом позовних вимог та документів наявних у справі доказом укладення між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту слугує договір про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
28.10.2021 між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (фактор) та ТзОВ «ЗАЙМЕР» (клієнт) укладено договір факторингу № 01 - 28/10/2021, відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл.73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Згідно з п.1.2. договору факторингу № 01 - 28/10/2021 від 28.10.2021 внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.2.3. договору факторингу № 01 - 28/10/2021 від 28.10.2021 права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання фактором вимог п.7.2. договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов'язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п.7.2. договору.
Згідно з п. 7.2. договору факторингу № 01 - 28/10/2021 від 28.10.2021 фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок.
Відповідно до платіжного доручення № 1653 від 02.11.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило ТОВ «ЗАЙМЕР» грошові кошти, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, згідно реєстру боржників додаток № 1 від 28.10.2021.
Згідно з платіжним дорученням № 1672 від 23.11.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило ТОВ «ЗАЙМЕР» грошові кошти, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, згідно реєстру боржників додаток № 1 від 28.10.2021.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 181179 від 03.03.2021 на загальну суму заборгованості 9840 грн., яка складається з наступного: 2000 грн. - залишок по тілу кредиту, залишок по відсотках - 7840 грн.
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 25.11.2025 надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором. У зазначеній вимозі ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» повідомило, що право вимоги заборгованості за кредитним договором № 181179 від 03.03.2021 було відступлене на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ». Сума заборгованості становить 9 840,00 грн. Також у вимозі зазначено реквізити для погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.
Оскільки позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на підставі договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 набув право вимоги за договором про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) № 181179 від 03.03.2021, укладеним між первісним кредитодавцем ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 , до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших передбачених договором платежів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань. У зв'язку з цим позивач має право на стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.
Доказів про визнання договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.
Згідно з умовами договору про надання фінансового кредиту № 181179 від 03.03.2021 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах передбачених у договорі.
Всупереч умовам договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки первісного кредитору, ні на рахунки ТОВ «ФК «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що ТОВ «ЗАЙМЕР» належним чином виконало свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_1 та перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , зазначений у договорі про надання фінансового кредиту № 181179 від 03.03.2021, грошові кошти у сумі 2 000 грн.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021, укладеного між ТОВ «ФК «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 , кредит було надано строком на 15 днів - з 03.03.2021 по 17.03.2021 включно.
Згідно з ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Відповідач кредит отримав, в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, але свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти не повернув.
Доказів на спростування отримання кредиту за договором про надання фінансового кредиту № 181179 від 03.03.2021 в сумі 2000 грн., відповідачем не надано.
Згідно з розрахунками заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021 тіло кредиту, сума яку боржник фактично отримав у борг, не погашено, жодного платежу на рахунок кредитора не перераховано.
Відповідач не надав доказів на спростування розміру заборгованості.
Враховуючи, що кошти фактично отримані відповідачем в добровільному порядку позивачу не повернуті, позивач має право вимагати виконання договору в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати відповідачем обов'язку з повернення коштів.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в судовому порядку суми заборгованості за основним зобов'язанням за договором про надання фінансового кредиту № 181179 від 03.03.2021 в сумі 2000 грн., а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, суму простроченої заборгованості за процентами в сумі 7840,00 грн.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено вище, суд вважає узгодженими між сторонами умови договору про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021, укладеного між ТОВ «ФК «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 , кредит було надано строком на 15 днів - з 03.03.2021 по 17.03.2021.
Відповідно до п. п. 1.3. п. 1 договору № 181179 від 03.03.2021 за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Згідно з графіком розрахунків за договором про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021 сума процентів за користування кредитом складає 600 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 181179 (індивідуальна частина) від 03.03.2021 станом на 24.11.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за простроченими процентами складає 7840,00 грн.
Проте суд не може погодитися з таким розрахунком позивача, оскільки строк кредитування за даним договором становить 15 днів, а саме - з 03.03.2021 по 17.03.2021. Саме за цей період позивач має право нараховувати проценти за користування кредитом, а тому суд вважає за необхідне стягнути погоджену сторонами суму процентів у розмірі 600 грн., що розраховується таким чином: 2 000 грн. *2 % *15 днів.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають до часткового задоволення, в розмірі 600 грн.
За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, оцінюючи доводи, викладені у відзиві представника відповідача, виходить з їх необґрунтованості та недоведеності з огляду на таке.
Щодо доводів про нарахування процентів поза межами строку кредитування та їх безпідставність. Посилання відповідача на те, що після 17.03.2021 у кредитора відсутні правові підстави для нарахування процентів, є частково слушним у контексті загальних підходів цивільного законодавства та усталеної практики Верховного Суду щодо припинення договірних процентів після спливу строку кредитування. Водночас такі доводи не спростовують самого факту існування заборгованості за погодженими сторонами умовами договору за період користування кредитом.
Суд уже врахував зазначені правові підходи та здійснив перерахунок процентів виключно в межах строку кредитування (з 03.03.2021 по 17.03.2021), відмовивши у стягненні нарахувань за позадоговірний період. Таким чином, аргументи відповідача про повну відсутність заборгованості за процентами не приймаються, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам та умовам договору.
Щодо доводів про відсутність належних доказів надання кредиту. Твердження про недоведеність перерахування кредитних коштів спростовуються матеріалами справи, зокрема підтвердженням переказу коштів через платіжного посередника та випискою за рахунком, які узгоджуються між собою та містять ідентифікуючі ознаки операції (номер картки, дату, суму та призначення платежу). У сукупності ці докази є достатніми для висновку про фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.
Посилання на те, що виписка складена позивачем, не спростовує її доказового значення, оскільки вона підтверджується зовнішнім платіжним документом та даними третьої особи, яка здійснювала переказ коштів.
Щодо доводів про неналежність переходу права вимоги (факторинг). Аргументи відповідача про недійсність або непідтвердженість відступлення права вимоги є безпідставними, оскільки матеріали справи містять договір факторингу, реєстр боржників та платіжні документи, які підтверджують фактичне виконання умов правочину та набуття позивачем статусу нового кредитора.
Доказів недійсності договору факторингу або відсутності у позивача права вимоги відповідачем не надано.
Щодо доводів про несправедливі умови договору та одностороннє продовження строку кредитування. Зазначені твердження носять загальний характер і не підтверджені доказами того, що у конкретному випадку мало місце автоматичне продовження строку кредитування або одностороння зміна істотних умов договору. Судом встановлено, що строк кредитування є визначеним і складав 15 днів, а нарахування процентів після його спливу не враховувалось при визначенні розміру заборгованості.
Щодо посилань на статус відповідача як військовослужбовця. Суд відхиляє ці доводи, оскільки сам по собі факт проходження військової служби не є безумовною підставою для звільнення від нарахування та сплати процентів. Для застосування відповідних гарантій необхідним є належне підтвердження сукупності умов, передбачених спеціальним законом, зокрема щодо періоду, підстав та характеру проходження служби, а також відповідності кредитного договору критеріям, при яких діє заборона нарахування процентів. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б дозволяли застосувати зазначені пільги до спірних правовідносин.
Щодо посилань на недоведеність розміру заборгованості. Розрахунок заборгованості підтверджується умовами кредитного договору, графіком платежів та первинними даними про рух коштів. Відповідач не надав альтернативного розрахунку чи доказів часткового або повного погашення боргу, що свідчить про недоведеність його заперечень.
Таким чином, наведені у відзиві доводи не спростовують встановлених судом обставин щодо укладення договору, отримання кредитних коштів та невиконання відповідачем зобов'язань у частині повернення основної суми боргу і погоджених процентів за період користування кредитом, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах визначеного судом обсягу.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором: за тілом кредиту в розмірі 2 000,00 грн. та за нарахованими відсотками в розмірі 600,00 грн., що в загальному становить 2 600,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 662,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості у сумі 2600 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 703,89 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. надано: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, відповідно до якого вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата) та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2 000,00 грн. за одну годину фактично витраченого часу за надання правової допомоги; додаткову угоду № 2 від 29.12.2025 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, якою продовжено строк дії договору від 29.12.2023; акт про отримання правової допомоги від 09.03.2026, відповідно до якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом складає 10 500 грн.; платіжну інструкцію № 3 10853 від 09.03.2026, відповідно до якої ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» сплатило ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10 500,00 грн., призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 29.12.2023; рахунок від 09.03.2026, відповідно до якого зазначено номер рахунку, на який необхідно сплатити грошові кошти в сумі 10 500,00 грн.
Суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується надання ОСОБА_2 правничої допомоги відповідно до договору від 29.12.2023, із врахуванням додаткової угоди від 29.12.2025.
Разом, з тим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт адвокатом Пархомчуком С.В. (усна консультація, складання позовної заяви), складність справи, враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 2600 грн., то розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2774,39 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №181179 від 03.03.2021 у розмірі 2600 грн., яка складається з наступного: 2000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 600 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 703,89 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2774,39 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Дата виготовлення повного тексту рішення суду 25.05.2026 року.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа