Справа № 301/598/26
2/301/595/26
"19" травня 2026 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Бобик О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
представника відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,
У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.
Позов умотивовано тим, що з 06.04.2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.07.2023 року розірвано.
Під час шлюбу позивач та відповідач придбали, зокрема, автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , паливо - дизель, об?єм двигуна -1991 см.куб., колір-чорний, легковий/універсал, зареєстрований 24.07.2021 року в ТСЦ 2146 за ОСОБА_3 на підставі договору укладеному в СГ № 2445 від 26.04.2021 року, що виданий ТОВ «ФЛОРЕО" сертифікату відповідності та ВМД.
Після того, як позивачка у 2022 році поїхала за кордон, автомобіль залишився на території України, ним користувався відповідач, який постійно обслуговував транспортний засіб, вчасно проводив ремонт та заміну складових запчастин, тобто автомобіль знаходився у нормальному технічному стані. Під час розірвання шлюбу ОСОБА_3 мала намір забрати автомобіль, однак позивач не віддав його, оскільки вважав його спільним майном. Тоді відповідачка у квітні 2025 року таємно забрала без відому позивача свідоцтво про реєстрацію спірного транспортного засобу і звернулася у поліцію про незаконне заволодіння позивачем її транспортним засобом.
У подальшому, 13.05.2025 року відповідачка відчужила спірний автомобіль згідно договору купівлі-продажу за ціною 160000,00 грн без попереднього погодження та без відому позивача. При цьому 10.05.2025 року нею зроблено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску складає 247400,00 грн, який було додано нею до позовної заяви у справі №301/1236/25. Жодної компенсації за самовільно проданий нею автомобіль, позивачу не відшкодовано.
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про поділ спільно нажитого рухомого майна подружжя, та просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в тому числі і спірний автомобіль, що вже був проданий нею без попередньої згоди із ОСОБА_5 та стягнути на її користь із ОСОБА_1 компенсацію в т.ч. і за автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску. Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 06.10.2025 року відмовлено у стягненні із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за автомобіль.
Оскільки відповідачка самовільно, без згоди позивача відчужила автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, що набутий ними під час шлюбу та є об?єктом спільної власності подружжя, при цьому не запропонувала ОСОБА_1 виплатити їй половину вартості ТЗ та залишити авто у його користуванні, не погодила із ним можливість продажу спільно набутого автомобілю у шлюбі та відшкодувати йому половину вартості Т3, тому для захисту порушених прав позивач вимушений звернутися до суду із позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації.
За наведених обставин просить суд стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову компенсацію за 1/2 частку у спільному майні набутому у шлюбі автомобіля марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, кузов НОМЕР_4 , паливо - дизель, об?єм двигуна -1991 см.куб., колір чорний, легковий/універсал, зареєстрований 24.07.2021 року в ТСЦ 2146, у розмірі 165 305 (сто шістдесят п'ять тисяч триста п'ять) грн та судові витрати.
Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Рімар Л.А. подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказує, що в період шлюбу сторони придбали, зокрема, автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, власником якого була відповідачка. Вказаним автомобілем протягом трьох років користувався позивач, який не хотів добровільно віддати авто ОСОБА_3 .. Вказує, що спірний автомобіль потребував ремонту і оскільки на ньому не можливо було пересуватися на далеку відстань, відповідачка вирішила продати дане авто та оплатити позивачу грошову компенсацію. Згідно договору купівлі-продажу від 13.05.2025 року автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року продано за ціною 160000,00 грн, а відповідно до звіту про оцінку №121-04-125/2 від 10.05.2025 ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2008 року випуску, становить 247400,00 грн.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 не погоджується із вартістю спірного автомобіля у розмірі 160000,00 грн, оскільки середня ринкова вартість такого автомобіля становить 330610,00 грн, а тому просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засідання підтримали позов і просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заперечили проти позову і просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до приписів ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заслухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом всановлено, що 06.04.2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.07.2023 року розірвано (а.с. 31-32).
За час перебування в шлюбі, у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 23 Серія 1-ФМ від 07.09.2010 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 35 Серія НОМЕР_6 від 16.12.2019 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 42 Серія НОМЕР_7 від 21.12.2012року (а.с. 92, 95, 98).
В період шлюбу сторони придбали автомобіль марки HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2008 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 30).
Згідно договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ 2144 13.05.2025 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_10 вищевказаний транспортний засіб за ціною 160000,000 грн (а.с. 10).
Відповідно до звіту №13/02/2026 про визначення середньої ринкової вартості середня ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2008 року випуску, кузов НОМЕР_4 , паливо - дизель, об?єм двигуна 1991 см.куб.,в нормальному середньостатистичному технічному, експлуатаційному та укомплектованому стані, без пошкоджень і суттєвих дефектів станом цін на 13.05.2025 року становить 330610 (триста тридцять тисяч шістсот десять) гривень (а.с. 11-15).
Згідно звіту про оцінку №121-04-125/2 від 10.05.2025 ринкова вартість КТЗ - легковий автомобіль марки «HYUNDAI» модель «TUCSON» «TUCSON», номер кузову № НОМЕР_4 , 2008 р.в., тип двигуна - дизельний, об?єм двигуна - 1991 см.куб., тип КПП - механічна, тип кузова - універсал, д.н.з. НОМЕР_2 , вживаний, що потребує ремонту, з урахуванням технічного стану, станом на 02.05.2025р., склала: 247400,00 грн (а.с. 54).
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.10.2025 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.05.2026 року, в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску - відмовлено (а.с.34-44).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), положення ст. ст. 60 та 70 СК України, ст. 368 ЦК України, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Судом встановлено, що спірний автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_5 , 2008 року випуску, кузов НОМЕР_4 , паливо - дизель, об?єм двигуна - 1991 см.куб., придбаний сторонами у період шлюбу за спільні кошти. Презумпція спільності права власності подружжя на даний автомобіль не спростована.
Разом з тим, даний автомобіль 13.05.2025 року (після розірвання 20.07.2023 року шлюбу між сторонами) відчужений відповідачкою, згідно договору купівлі продажу, укладеному ТСЦ 2144, за ціною 160000,00 грн.
Позивач у заявленому позові посилається на те, що вказаний автомобіль відповідачка відчужила без його згоди, не запропонувала йому виплатити їй половину вартості ТЗ та не відшкодувала йому половини вартості такого.
Відповідачка у відзиві на позов не заперечує факт продажу нею автомобіля без згоди позивача та не відшкодування йому половини вартості ТЗ.
Сторонами не досягнуто згоди щодо вартості спірного автомобіля.
Як роз?яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім?ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі №127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв?язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв?язку з припиненням її права на частку у спільному майні.
З урахуванням наведеного, суд при визначенні суми грошової компенсації 1/2 частки спірного автомобіля бере до уваги наданий позивачем при зверненні до суду звіт №13/02/2026, згідно якого середня ринкова вартість спірного автомобіля становить 330610 (триста тридцять тисяч шістсот десять) гривень, і не бере до уваги договір купівлі-продажу від 13.05.2025 року та звіт про оцінку №121-04-125/2 від 10.05.2025, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається на час розгляду справи. Із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи відповідачка не зверталася.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
На підставі вищевикладеного, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 289, 354 ЦПК України, ст. 60, 61, 63, 69, 70 СК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) грошову компенсацію 1/2 частки у праві спільної сумісної власності автомобіля марки Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_5 , 2008 року випуску, кузов НОМЕР_4 , паливо - дизель, об'єм двигуна - 1991 см. куб., колір чорний, легковий/універсал, у розмірі 165 305,00 (сто шістдесят п'ять тисяч триста п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) гривні 44 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25.05.2026.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик