Справа № 933/345/26
Провадження № 1-кп/933/66/26
Іменем України
26 травня 2026 року селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 (у режимі ВКЗ)
представника потерпілої - ОСОБА_3 (у режимі ВКЗ)
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 (у режимі ВКЗ)
секретаря судового засідання - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025052390001345 від 12.10.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
21.05.2026 року через систему "Електронний суд" на адресу суду надійшла сканкопія клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025052390001345 від 12.10.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Оригінал клопотання надано до суду 26.05.2026 року.
Клопотання прокурор обґрунтував тим, що Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону підтримується публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 12025052390001345 від 12.10.2025 року, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого.
При цьому підстави для зміни запобіжного заходу та відмови в продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відсутні, оскільки ризики, що обґрунтовували необхідність продовження запобіжного заходу на стадії досудового розслідування не зменшилися і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не може запобігти заявленим ризикам.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України вказаний запобіжний захід застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо іншим чином, без продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.
Сукупність зібраних доказів дає достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Обвинувачений розуміє, що він вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, у зв'язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним, може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки.
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , отримавши доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів.
У разі невжиття заходів обмеження комунікації та пересування відносно ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями.
Разом з цим, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, маючи досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і співслужбовців.
Про неможливість запобігти вказаному ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) свідки обвинуваченням ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення.
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 KIIK України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, в тому числі шляхом самокалічення або іншим способом, за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України.
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також враховуючи обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправного діяння обвинуваченого, а також враховуючи; його вік та стан здоров'я, сімейне становище, майновий стан.
Просить продовжити на строк 60 діб запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою. Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою враховуючи дату прийняття відповідної ухвали суду.
Представник потерпілої підтримав клопотання прокурора.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання, вважає, що прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених ризиків. Вважав за можливе змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на не пов'язаний з позбавленням волі та запропонував застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням обвинуваченого на території військової частини, де він проходить службу.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання, підтримав думку захисника та просив передати його до військової частини.
Вислухавши думку прокурора, представника потерпілої, обвинуваченого, захисника, суд вважає, за необхідне клопотання прокурора задовольнити, за наступних підстав.
У судовому засіданні на підставі реєстру матеріалів досудового розслідування долученого до обвинувального акту, клопотання прокурора, встановлено, що 15.10.2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 11.12.2025 року без визначення застави.
08.12.2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_4 продовжено строком до 13.01.2026 року.
09.01.2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра обраний запобіжний захід продовжено строком до 09.03.2026 року.
05.03.2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра обраний запобіжний захід продовжено строком до 06.04.2026 року.
Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області обраний запобіжний захід продовжено строком до 01.06.2026 року.
При обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування враховані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, обраного обвинуваченому в цьому кримінальному провадженні закінчується, у зв'язку із чим є необхідність продовжити строк його дії.
Наявність вказаних ризиків обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у paзi визнання його винуватим, ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура відбування покарань. ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, маючи досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, нa своїх прямих начальників тa командирів і співслужбовців, оскільки анкетні дані яких йому стали відомі після надання доступу до матеріалів кримінального провадження та які ще не були допитані судом, що у свою чергу може призвести до уникнення обвинуваченим, у разі визнання винуватості, законного та справедливого покарання. Крім того, перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, в тому числі шляхом самокалічення або іншим способом, за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого.
За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Суд, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, враховуючи напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, дійшов до висновку, що є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, будучивійськовослужбовцем повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які на даний час не допитані судом у встановленому процесуальним законом порядку, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вчиненням обвинуваченим тяжкого злочину, а також обвинувачений, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, у тому числі, шляхом самокалічення або іншим способом, за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою.
Доводи захисника та обвинуваченого щодо обрання запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі та пропозиція застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням обвинуваченого на території військової частини, де він проходить службу, суд відхиляє, оскільки жодних клопотань від командування військової частини у якій обвинувачений проходив службу, щодо можливості застосування запропонованого захисником запобіжного заходу, до суду не надходило, повернення обвинуваченого до військової частини, де він проходив службу,посилить ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025052390001345 від 12.10.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,- задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 26 травня 2026 року до 24 липня 2026 року, включно, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення застави, з утриманням в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання .
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Олександрівського
районного суду ОСОБА_1