Справа № 127/8836/26
Провадження № 2/127/2561/26
26 травня 2026 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (як первісним кредитодавцем) та ОСОБА_1 (як позичальником, відповідачем у справі) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №859274.
Відповідно до умов зазначеного договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, із визначенням порядку користування кредитними коштами, нарахування процентів, строків повернення та інших істотних умов кредитування.
Позивач зазначає, що укладення кредитного договору відбулося в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Ідентифікація позичальника здійснювалася через особистий кабінет із застосуванням засобів електронної ідентифікації, а підписання договору - шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що надсилався на номер мобільного телефону відповідача.
Згідно з умовами договору, зокрема пунктами щодо порядку акцепту, договір вважається укладеним з моменту введення позичальником одноразового ідентифікатора, що підтверджує прийняття умов договору в повному обсязі.
Позивач також зазначає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов'язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 6000,00 грн на банківську картку, зазначену відповідачем при укладенні договору. Факт зарахування коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою на ім'я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та 02 липня 2020 року на неї здійснено зарахування коштів у розмірі 6000,00 грн.
Надалі, 24 березня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-24032021, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №859274.
Таким чином, позивач вважає, що набув статусу нового кредитора у зобов'язанні та має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання в повному обсязі.
Позивач вказує, що відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, повернення кредиту у встановлені договором строки не здійснив, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на момент звернення до суду загальний розмір заборгованості становить 19 680,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - основний борг (тіло кредиту), 13 680,00 грн - нараховані проценти за користування кредитом.
Позивач зазначає, що на адресу відповідача направлялася досудова вимога про добровільне погашення заборгованості, однак остання залишена без задоволення, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з доданими матеріалами були направлені відповідачу у встановленому законом порядку.
Відповідач правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористалася.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом встановлено, що 02.07.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №859274, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 6000,00 грн із визначенням порядку користування кредитними коштами, строків повернення та нарахування процентів.
Матеріалами справи підтверджується, що договір укладено в електронній формі із використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також статей 205, 207 ЦК України.
Таким чином, суд доходить висновку, що між сторонами у встановленому законом порядку виникли цивільно-правові зобов'язання з кредитного договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Судом встановлено, що первісний кредитодавець виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000,00 грн, що підтверджується даними АТ КБ «ПриватБанк» (ПриватБанк), відповідно до яких 02.07.2020 на платіжну картку відповідача було зараховано відповідну суму.
Згідно з матеріалами справи, 24.03.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №859274, що відповідає положенням статей 512, 514, 1077 ЦК України.
Отже, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, як і не подано відзиву на позовну заяву, що відповідно до статті 178 ЦПК України надає суду право вирішувати справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та зобов'язаний сплатити суму боргу.
Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, поданий позивачем, відповідно до якого загальний розмір боргу становить 19 680,00 грн, з яких 6 000,00 грн - основний борг та 13 680,00 грн - нараховані проценти.
Водночас, суд виходить з того, що вказаний розрахунок не був спростований відповідачем, контррозрахунок не подано, а тому підстави для його неврахування відсутні.
Оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд також встановлює, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, однак їх розподіл підлягає вирішенню у резолютивній частині рішення з урахуванням вимог статей 133, 141 ЦПК України та принципу співмірності.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, які підтверджуються договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт та детальним описом наданих послуг адвокатського об'єднання Апологет.
Суд перевірив співмірність заявлених витрат із складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим представником позивача, та дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №859274 від 02.07.2020 року у розмірі 19680 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка складається з 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 680 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасники судового розгляду:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцього, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 26.05.2026.
Суддя: