справа № 631/863/24
провадження № 2-др/631/15/26
26 травня 2026 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним,
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі ордеру серії АХ № 1188255 від 16 травня 2024 року діє адвокат Кайдашов Віталій Сергійович, з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі з єдиним унікальним № 631/863/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, яким стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 25000 гривень 00 копійок.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, 06 березня 2026 року Нововодолазьким районним судом Харківської області було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним. Під час подання позову позивачем зазначалося про наявність витрат на професійну правничу допомогу, дані щодо якої будуть подані в порядку та строки, визначені чинним законодавством України.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі представником позивача, ОСОБА_1 , - адвокатом Кайдашовим Віталієм Сергійовичем, було долучено наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 11 квітня 2024 року, додаток від 11 квітня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 11 квітня 2024 року, акт від 09 березня 2026 року про надання правничої допомоги від 11 квітня 2024 року.
Оскільки питання щодо відшкодування з відповідача витрат на правову допомогу вирішено не було, представник позивача просив ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача 25000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак скористався правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника - адвоката Кайдашова В. С.
Представник позивача, ОСОБА_1 - адвокат Кайдашов Віталій Сергійович у судове засідання, призначене на 26 травня 2026 року, також не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з представник позивача вернувся на адресу суду з клопотанням, що було зареєстроване за вхідним № 1954/26-вх від 18 березня 2026 року, відповідно до якого просив суд розгляд справи здійснити за його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що заяву про ухвалення додаткового рішення підтримують у повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання також не з'явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника - адвоката Лаєвську М. Л.
Представник відповідача, ОСОБА_2 , - адвокат Лаєвська Марине Леніківна у судове засідання, призначене на 26 травня 2026 року, не з'явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно, відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з представник відповідача звернулась на адресу суду з заявою що була зареєстрована за вхідним № 1981/26-вх від 18 березня 2026 року, відповідно до якої зазначила, що сторона відповідача заперечує проти задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, щодо стягнення з відповідача, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 25000 гривень 00 копійок, оскільки до закінчення судових дебатів представником позивача не було здійснено відповідної заяви та не було додано доказів понесення вказаних витрат. Представник відповідача у поданій заяві посилається на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19, який зазначив, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, в тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: ці докази подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду; сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Як зазначила представник відповідача, в даному випадку стороною позивача не дотримані наведені вище умови, а отже й підстав для стягнення витрат на правничу допомогу не має. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення просила провести за відсутності відповідача та її представника.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 у судове засідання жодного разу не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, ніяких клопотань чи пояснень на адресу суду не надсилав.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власною ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Приписами частини 4 наведеної норми права передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь в розгляді справи у суді, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень з урахуванням приписів статті 270 Цивільного процесуального кодексу України не має, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників процесу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Вивчивши доводи заяви представника позивача, ОСОБА_1 , - адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича, дослідивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши зміст норм процесуального права з питань відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 березня 2026 року ухваленого в цивільній справі з єдиним унікальним № 631/863/24, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним були задоволені та визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «CHEVROLET», модель «AVEO», 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , що був укладений 31 жовтня 2023 року в Територіальному сервісному центрі МВС 6350 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Харківській області за № 6350/2023/4131544 між ОСОБА_1 (від імені якого на підставі доручення в порядку передоручення діяв ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 , а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 гривень 96 копійок.
Питання щодо стягнення з відповідача, ОСОБА_2 , на користь позивача, ОСОБА_1 , понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаному рішенні не вирішувалось, оскільки позовна заява чи інші заяви по суті розгляді справи таких вимог не містили.
Так, у частині 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що прямо передбачено у пункті 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Офіційне тлумачення права на професійну правничу допомогу надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Відтак, порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до положень статей 134, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Приписами частини 1 статті 134 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, як визначено у частині 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 134, 141 Господарського процесуального кодексу, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).
У постанові від 31 липня 2024 року у справі № 916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини 8 статті 141 та частиною 1 статті 246 Цивільного процесуального кодексу України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Вказане підтверджується також позицією Верховного Суду у постанові від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20, де зазначено, що якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зроблений висновок, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Згідно висновку, зробленого Верховним Судом у своєї постанові від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18, аналіз норм статтей 126, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але при умові, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву роз'яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Дослідивши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та надані докази, судом було встановлено, що дана справа не містить заяв чи клопотань сторони позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Також, до закінчення судових дебатів, ані позивачем, ані його представником відповідні заяви щодо надання доказів понесених витрат у відповідності до вимог частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України зроблені не були.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу подані представником позивача разом із заявою про їх відшкодування після ухвалення рішення суду, однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що до закінчення судових дебатів у справі сторона позивача зробила відповідну заяву про відшкодування таких витрат, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви представника позивача, ОСОБА_1 , - адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, слід відмовити.
Керуючись статтею 59 Конституції України, статтями 2, 10 - 12, 13, 15, 18, 42, 43, 58, 64, 128 - 131, 133, 137, 141, 182, частиною 3 статті 211, статтями 223, 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 270, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволення заяви представника позивача, ОСОБА_1 , - адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі з єдиним унікальним № 631/863/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя Т. М. Трояновська