Справа № 953/4853/26
н/п 1-кс/953/2913/26
"25" травня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12026220000000077 від 19.01.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Елабад, Ахсуінського району, Азербайджан, громадянина України, одруженого, має на утриманні 3-х малолітніх дітей, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
25.05.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування.
Так, в обгрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що 20 квітня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 будучи раніше знайомим із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного із вимаганням такої вигоди запропонував ОСОБА_4 створити групу з метою вчинення кримінального правопорушення, при цьому обговоривши злочинний план дій, на що останній, вислухавши злочинний план, погодився, надав свою добровільну згоду на участь у вчиненні кримінального правопорушення в складі групи осіб за попередньою змовою.
Головний сервісний центр МВС (далі - ГСЦ МВС) підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг МВС.
ГСЦ МВС є головним органом у системі територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ. Регіональні сервісні центри ГСЦ МВС входять до його структури.
Згідно п. 5-1 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» централізоване оформлення, персоналізація, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки.
Співробітники РСЦ ГСЦ МВС, які уповноважені на видачу посвідчень водія, є державними службовцями та визначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".
Як зазначає слідчий, відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України, працівники територіального сервісного центру МВС під час оформлення та видачі посвідчення водія є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
21.04.2026 об 12:24 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, зустрілись із ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_7 проїхав із ОСОБА_8 по завчасно обраному маршруту № 5, вплив на прийняття рішення про обрання якого являється складовою частиною злочинного плану ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
В ході досудового розслідування встановлено, що виконуючи відведену у спільному злочинному плані роль, ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_7 проводить ОСОБА_8 до приміщення ТСЦ МВС № 6341, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, де інструктує останнього про необхідність внесення обов'язкових платежів та надання неправомірної вигоди в сумі 500 гривень не встановленій під час досудового розслідування особі у кабінеті № 305, після чого ОСОБА_8 отримав у кабінеті № 305 документацію, необхідну для проходження практичного іспиту на категорію «С» та успішно склав практичний іспит для отримання права керування транспортними засобами категорії «С», складаючи іспит саме за завчасно обраним маршрутом № 5.
Того ж дня, близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 38, реалізуючи спільний злочинний корисливий умисел, з метою незаконного особистого збагачення, попередньо створивши відповідні штучні умови, з метою конспірації своєї протиправної діяльності та ускладнення фіксації процесу вчинення кримінального правопорушення, завчасно розподіливши ролі із ОСОБА_4 , якому необхідно безпосередньо отримати грошові кошти у якості неправомірної вигоди, надав ОСОБА_8 вказівку передати грошові кошти у транспортному засобі TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_8 на виконання вказівки ОСОБА_7 сів на заднє пасажирське сидіння вказаного транспортному засобу та передав грошові кошти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився у вказаному транспортному засобі.
Цього ж дня ОСОБА_8 одержав посвідчення водія із відкритою категорією «С», яка була відсутня до цього.
Так, 18.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному із вимаганням такої вигоди, вчинене групою осіб за попередньою змовою.
Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_8 ; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 22.04.2026; протоколом огляду від 21.04.2026 транспортного засобу TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено речові докази; протоколами заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 21.04.2026; протоколами про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 28.04.2026 іншими матеріалами в їх сукупності.
Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в нього є хворі батьки.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись особу його підзахисного, на недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді особистого зобов'язання.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026220000000077 від 19.01.2026 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, 19.05.2026 о 15 год. 49 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному із вимаганням такої вигоди, вчиненому групою осіб за попередньою змовою.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.
Повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Разом з тим, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, який є тяжким злочином. Санкція частини ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Також, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити речі та/або документи, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та експертів, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та експертів, та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків та експертів, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, запропонований органом досудового слідства запобіжний захід - взяття під варту, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В обґрунтування неможливості запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу сторона обвинувачення посилається на загальні підстави обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті (тобто, наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 ч. 1 цієї статті (тобто, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладання яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так із наданих слідчому судді документів вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 одружений, має на утриманні 3-х малолітніх дітей, тимчасово не працюючий, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий.
З урахуванням пред'явленої підозри, встановлених ризиків, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновків про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, на строк досудового розслідування.
Підстав для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено.
Тому, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 відмовити, у зв'язку з відсутністю в клопотанні належного обґрунтування стороною обвинувачення обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти видів запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України.
Надані стороною обвинувачення кримінального провадження дані не свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризиків, доведених в судовому засіданні.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що запобігання встановленим під час розгляду клопотання ризикам можливе не лише при умові тримання ОСОБА_4 під вартою і вважає достатнім для досягнення вказаної мети застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме, - домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22-00 год. до 06-00 год. наступної доби залишати житло, без дозволу слідчого, прокурора, суду, в межах строку досудового розслідування, на строк 29 (двадцять дев'ять) днів, тобто з 25 травня 2026 року по 22 червня 2026 року включно, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прийшовши до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12026220000000077 від 19.01.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: заборонити підозрюваному в період доби з 22-00 год. до 06-00 год. наступної доби залишати житло, без дозволу слідчого, прокурора, суду, в межах строку досудового розслідування, на строк 29 (двадцять дев'ять) днів, тобто з 25 травня 2026 року по 22 червня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22-00 год. до 06-00 год. наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога», чи перебування у безпечному місці під час оголошення сирени «Повітряна тривога»;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні;
5) здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 25.05.2026 по 22.06.2026 включно.
Ухвалу направити для виконання до відділення органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 через слідчого слідчого управління ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1