Іменем України
Справа № 621/2610/25
Провадження 2/621/365/26
14 травня 2026 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючий - суддя В. Філіп'єва,
за участю секретаря судового засідання А.Головіної,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 (не з'явилась),
представник позивача - адвокат Оберкович Ганна Василівна (не з'явилась),
відповідач ОСОБА_2 (не з'явився),
представник відповідача - адвокат Жмуркова Владислава Юріївна (не з'явилась),
ІІІ особа Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області - представник ОСОБА_3 (не з'явилась)
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІІІ особа: Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області,
про визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_4 звернулася до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.01.2022 року позивачка ОСОБА_4 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_6 , зареєстрований Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя між сторонами на даний час припинилося, кожен з подружжя мешкає окремо один від одного. Шлюб носить формальний характер, у зв'язку з чим ОСОБА_4 подано до Зміївського районного суду Харківської області позов про розірвання шлюбу та стягнення з відповідача аліментів на утримання сина. Позивачка ОСОБА_4 та малолітній син зареєстровані та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира перебуває у спільній частковій власності позивачки. З моменту припинення шлюбних відносин та на день подання позовної заяви між сторонами виникає спір про місце проживання спільної дитини. Позивачка категорично заперечує проти того, щоб відповідач змінював місце проживання дитини, оскільки син ОСОБА_7 у своєму малолітньому віці особливо потребує материнської турботи та догляду. Визначення міся проживання сина ОСОБА_7 разом із матір'ю забезпечить дитині звичне та стабільне для нього середовище, що особливо важливо у його ранньому віці та буде відповідати найкращім його інтересам. Відповідач постійно ставить під сумнів місце проживання дитини, наголошуючи на тому, що також має право, щоб дитина постійно проживала з ним, через що в них виникають сварки і позивач побоюється, що відповідач без погодження з нею самовільно змінить місце проживання малолітньої дитини, в зв'язку з чим змушена звернутися до суду та просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю за місцем її проживання (а. с. 1 - 2).
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду справи визначено головуючим по справі суддю І. Вельможну.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.08.2025 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення.
25.08.2025 року представником відповідача ОСОБА_8 - адвокатом В. Жмурковою до канцелярії суду подано заяву про закриття провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору (а. с. 24 - 26).
Заява про закриття провадження мотивована тим, що спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір'ю дитини, з якою дитина і так фактично проживає і продовжує проживати. Батько дитини ОСОБА_9 не вимагав та не вимагає зміни місця проживання дитини, а у позовній заяві та додатках до неї відсутні докази того, що батько забороняє проживати дитині з матір'ю і що взагалі між ними існує якийсь спір щодо цього. В свою чергу, в даній справі ОСОБА_9 , як батько дитини, не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, а тому позов є передчасним. Враховуючи наведене, оскільки син ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю, а батько дитини не заперечує проти цього, представник позивача вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю спору на підставі п. 2 ч. 1 статті 255 ЦПК України (а. с. 24 - 26).
15.10.2025 року протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, пов'язаного з тривалою хворобою судді І.Вельможної, для розгляду справи визначено суддю В. Філіп'єву.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.11.2025 року цивільну справу прийнято до провадження судді В. Філіп'євої, призначено підготовче судове засідання у справі.
27.11.2025 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Г. Оберкович подала заяву, в якій просить провести розгляд справи за її відсутності та без участі позивачки. Позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_9 та його представник - адвокат В. Жмуркова клопотань про відкладення судового розгляду, в тому числі будь-яких інших заяв з процесуальних питань до суду не подали.
Представник третьої особи Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області - С. Плавун подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, додані до матеріалів справи, суд встановив наступне:
15 січня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, зареєстрований Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 07 від 15.01.2022 року. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на " ОСОБА_1 ", що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 15.01.2022 року (а. с. 6).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданого Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 28.10.2022 року, актовий запис № 279 від 28.10.2022 року (а. с. 7).
Згідно відомостей витягу з реєстру територіальної громади № 2024/011353949 від 19.09.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 19.08.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 3).
Згідно відомостей витягу з реєстру територіальної громади (№ 2023/000122868 від 05.01.2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також зареєстрований з 05.01.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями відділу ЦНАП Слобожанської міської ради № 01-21/1500 від 18.08.2025 року (а. с. 15).
Таким чином, сторони мають різні зареєстровані місця проживання.
Згідно копії свідоцтва про право на житло, виданого 30.09.1998 року Комсомольським будуправлінням Зміївської ДРЕС, квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_12 та членам її сім'ї - ОСОБА_1 (а. с. 9).
Згідно копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , квартира розташована на 1 поверсі, 4 поверхового будинку та складається з 1 кімнати, житлова площа 16,10 кв/м, кухня площею 5,9 кв/м, ванна кімната площею 2,7 кв/м, коридор 6,0 кв/п, загальна площа 31,70 км/м (а. с. 10 - 10 зворот).
Дослідивши повно і всебічно матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
1) стосовно твердження представника відповідача щодо відсутності предмета спору та закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 статті 255 ЦПК України:
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально- правова вимога позивача до відповідача.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань.
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою про визначення місця проживання їх спільної з відповідачем малолітньої дитини, зазначивши, що місце проживання дитини є предметом постійних суперечок між нею та відповідачем. Позивачка та її представник не відмовились від позову, наполягали на його задоволенні, вказавши, що невизначеність місця проживання дитини з позивачкою, враховуючи різні зареєстровані місця проживання сторін та рівність прав обох батьків щодо дитини, може в подальшому привести до конфліктних ситуацій.
Відсутність заперечень відповідача та його представника проти позову не свідчить про відсутність спору між сторонами, не є перешкодою для розгляду по суті заявлених позовних вимог, а тому підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд не вбачає.
Аналогічною є позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 01.02.2023 у справі № 754/2882/22 з подібних питань.
2) щодо спірних правовідносин по суті позовних вимог:
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумного, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, згідно частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом статті 1 Сімейного кодексу України, завданням Сімейного кодексу, крім іншого, є регулювання сімейних відносин з метою зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до ч. 5 статті 5 Сімейного кодексу України, ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначені статтею 7 Сімейного кодексу України, згідно яких сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно частини 4 статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".
Вирішуючи питання визначення місця проживання дитини у цій справі, суд враховує , що на даний час малолітньому ОСОБА_14 виповнилося лише 3 (три) повних роки, дитина більшу частину свого життя проживає виключно з матір'ю - позивачкою по справі. Позивачкою ОСОБА_4 створено належні й необхідні умови для забезпечення всебічного розвитку дитини та її комфортного проживання.
Відповідач вказаних обставин не оспорював та не висловлював заперечень щодо визначення місця проживання дитини разом із матір'ю. При цьому, відповідач також не вказував, що позивачкою створюються будь-які перешкоди у спілкуванні з дитиною, а отже визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір'ю жодним чином не вплине і не звузить обсяг його батьківських прав.
Слобожанською міською радою Чугуївського району Харківської області, як органом опіки та піклування, складено висновок (№ 03-03/3280 від 10.11.2025 року), щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого вважає доцільним визначити місце проживання дитини разом з матір'ю.
З гідно висновку № 03-03/3280 від 10.11.2025 року, Службою у справах дітей Слобожанської міської ради було вивчено факти, які стосуються справи та встановлено, що у шлюбі між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 народилася малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але сімейне життя не склалося та в жовтні 2025 року, згідно з рішенням Зміївського районного суду, шлюб між подружжям розірвано. 19.09.2025 року Службою було здійснено обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складений відповідний акт. Результат обстеження: умови проживання добрі. В квартирі наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Дитина ОСОБА_15 має окреме ліжко, куточок для гри та відпочинку, має одяг на всі сезони відповідно до віку. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_16 зі своєю дитиною. Відповідно до акту оцінки потреб сім'ї від 28.10.2025 № 334-25, наданого КУ «Центр надання соціальних послуг» Слобожанської міської ради, стало відомо, про те, що ОСОБА_9 (батько дитини) проживає в орендованій квартирі. Під час відвідування фахівцем із соціальної роботи з'ясовано, що в помешканні дотримуються санітарно-гігієнічні норми, із наявних меблів: диван, шафа, комп'ютерний стіл та крісло, на кухні є все необхідне приладдя для приготування їжі. Для дитини чоловік збирається облаштувати місце для гри та відпочинку. Зі слів чоловіка він щодня спілкується з сином, хвалить та заохочує до розвитку, допомагає забезпечувати усі базові потреби дитини (їжа, одяг тощо). ОСОБА_9 працює вальцювальником стану ШПК в ООО «Завод Енергостіл». ОСОБА_9 повідомив про те, що наразі у Зміївському суді відкрито провадження про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_4 , на що чоловік не має ніяких заперечень (а. с. 35 - 36).
За таких обставин, керуючись найкращими інтересами дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість визначення постійного місця проживання дитини з разом з матір'ю.
Проживання батька (відповідача) окремо від дитини не впливає на обсяг його прав щодо дитини (частина 2 стаття 141 Сімейного кодексу України), в зв'язку з чим суд звертає увагу сторін на положення статті 157 Сімейного кодексу України, згідно якої, той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
З урахуванням позиції позивачки, яка не заявляла вимогу про стягнення на свою користь судового збору, питання про розподіл судових витрат при ухваленні судового рішення не вирішувалось.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 83, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області, про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя В. Філіп'єва