Справа № 638/1798/25
Провадження № 2-др/638/74/26
25 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування шкоди,-
Представник позивача звернувся до суду з проханням стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 50 000 грн. Свою заяву обґрунтовує тим, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи між позивачами та АБ «Юлії Бронової» укладено договори про надання правничої допомоги та сплачено вартість гонорару за надання правничої допомоги по даній справі у встановленому договорі розмірі. Сума гонорару зафіксована в договорі та не потребує деталізації послуги, які надані адвокатом на виконання договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи з правил ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи у судове засідання.
Позивачі та представник позивачів у судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява, про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі сторони позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом розміщення на сайті суду Судової Влади України повістки та оголошення про призначення справи до судового розгляду по суті.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, оглянувши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації - задоволено частково та ухвалено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4213268 грн 62 коп.; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн; на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Так, при поданні позовної заяви представником позивача зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається з витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката. Докази на підтвердження витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
22 січня 2025 року між АБ «Юлії Бронової» та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати клієнту комплексну правову допомогу по всіх правових питань, які виникатимуть з приводу звернення клієнта до суду з вимогою про стягнення з держави РФ на користь клієнта та ОСОБА_1 збитків, спричинених належному їм майну, співвласниками якого вони є. За надання правової допомоги в суді першої інстанції, клієнт сплачує гонорар, розмір якого є фіксованим та не залежить від об'єму надання правової допомоги. Розмір гонорару узгоджений сторонами та складає 50000,00 грн. Оплата гонорару здійснюється протягом двох днів після винесення рішення судом першої інстанції.
08 квітня 2026 року сторонами договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 22.01.2025. 08.04.2026 ОСОБА_2 сплачено 50000 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги від 22.01.2025.
22 січня 2025 року між АБ «Юлії Бронової» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати клієнту комплексну правову допомогу по всіх правових питань, які виникатимуть з приводу звернення клієнта до суду з вимогою про стягнення з держави РФ на користь клієнта та ОСОБА_2 збитків, спричинених належному їм майну, співвласниками якого вони є. За надання правової допомоги в суді першої інстанції, клієнт сплачує гонорар, розмір якого є фіксованим та не залежить від об'єму надання правової допомоги. Розмір гонорару узгоджений сторонами та складає 50000,00 грн. Оплата гонорару здійснюється протягом двох днів після винесення рішення судом першої інстанції.
08 квітня 2026 року сторонами договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 22.01.2025. 08.04.2026 ОСОБА_1 сплачено 50000 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги від 22.01.2025.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, представник позивачів дійсно виконала послуги згідно акту приймання-передачі наданих послуг по справі.
Разом з тим, в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Також, частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд неодноразово в своїх постановах зазначав, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Неспівмірність суми гонорару визначається з критерію складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.
Враховуючи результат розгляду справи у вигляді задоволення позовних вимог позивача та з урахуванням критеріїв співмірності та розумності, адвокатських витрат, а також виходячи з її конкретних обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг виконаної представником позивачів роботи.
Разом з тим, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь кожного позивача, пропорційно розміру задоволених вимог, до стягнення підлягає 33700 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 139, 141, 270 ЦПК України, ЦПК України суд, -
ухвалив:
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (РФ, м. Москва, вул. Краснопресненська набережна, 2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33700 (тридцять три тисячі сімсот) грн 00 коп.
Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (РФ, м. Москва, вул. Краснопресненська набережна, 2) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33700 (тридцять три тисячі сімсот) грн 00 коп.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу може бути подано до Харківського апеляційного суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Є.В. Невеніцин