13 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 905/221/23 (905/594/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" арбітражного керуючого Слостіна А. Г., представниці Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" - Іванової С. О., представника учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" Малухи Л. В. - Лапіна К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026
у справі № 905/221/23 (905/594/25)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" - ОСОБА_1 ,
про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги
у межах справи № 905/221/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп", -
Короткий зміст позовних вимог та їх заперечень
У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/221/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" (далі - ТОВ "Клайпед Груп", боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою цього суду від 22.04.2024.
У межах цієї справи місцевий господарський суд розглядав спір за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, позивач) до ТОВ "Клайпед Груп" (відповідач) про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача до позивача в розмірі 4 503 150,40 грн щодо повернення банком сплачених у цій сумі лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 (далі - Договір).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на відсутність будь-якого права вимоги відповідача, оскільки зобов'язання Банку були припинені 06.04.2023 на підставі Заяви про залік зустрічних однорідних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що вимоги, про зарахування яких заявлено у односторонньому правочині, вчиненому ТОВ "Клайпед Груп" у формі заяви, не відповідають умовам, дотримання яких згідно із законом вимагається при здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також з позиції відповідача, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.11.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 905/221/23 (905/594/25), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані необґрунтованістю заявлених позовних вимог, оскільки зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача не відбулося, позаяк такі вимоги не носили безспірного характеру, що також підтверджено судовими рішеннями у інших справах № 905/357/19, №905/221/23(905/917/23) та №905/221/23(905/126/25).
Судами також враховано, що позивач, заперечуючи наявність своїх зобов'язань, щодо суми яких відповідачем подано заяву № 01/04/23 від 06.04.2023 про залік зустрічних однорідних вимог, одночасно наполягає на припиненні цих зобов'язань перед ТОВ "Клайпед Груп" на підставі статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто Банк вдається до суперечливої поведінки у спірних правовідносинах.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.11.2023 у справі №905/221/23 (905/917/23), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ "Клайпед Груп" до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення лізингових платежів, сплачених у рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором, в сумі 1 400 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2024 касаційну скаргу ТОВ "Клайпед Груп" задоволено частково; рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 скасовано; справу № 905/221/23 (905/917/23) передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Донецької області від 09.09.2024, залишеним без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 та Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 905/221/23 (905/917/23), позов ТОВ "Клайпед Груп" до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 1 400 000,00 грн. задоволено повністю; присуджено до стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Клайпед Груп" лізингові платежі, сплачені в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором, у сумі 1 400 000,00 грн, здійснено розподіл судових витрат.
Крім того, рішенням Господарського суду Донецької області від 02.07.2025 у справі №905/221/23 (905/126/25), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2025, позовні вимоги ТОВ "Клайпед Груп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А. Г. до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 3 103 150,40 грн задоволено повністю; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Клайпед Груп" лізингові платежі, сплачені в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором, у сумі 3 103 150,40 грн, судовий збір в сумі 37 237,81 грн.
Судовими рішеннями у справах № 905/221/23 (905/917/23) та №905/221/23(905/126/25) встановлені такі обставини:
- укладення 01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Клайпед Груп" Договору, відповідно до пункту 1.1 якого Банк передає лізингоодержувачу майно, а відповідач, як лізингоодержувач, приймає майно від Банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - Лізинг), вартість якого на дату укладання цього Договору становить 490 843 394,00 грн (пункт 1.2 Договору);
- підписання Додатку № 2 до Договору, де сторони погодили графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості майна);
- складання 01.07.2016 сторонами акта № 1 прийому-передачі майна, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в платне володіння та користування перелічені об'єкти нерухомого майна (об'єкт лізингу);
- здійснення відповідачем за час дії Договору лізингових платежів (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна) на загальну суму 4503150,40 грн, а саме: 409 036,16 грн 25.07.2016, 4 094 114,24 грн 25.08.2016, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.07.2016 та 25.08.2016 та банківською випискою по рахунку № 20713050002623;
- направлення 31.05.2017 Банком повідомлення № Э.Upr 1/3-67104 про розірвання Договору з 15.06.2017 з вимогою сплатити наявну заборгованість та передати майно за актом прийому-передачі на підставі пунктів 8.2, 8.23, 8.3 Договору, у зв'язку з простроченням відповідачем сплати лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушенням строків сплати відсоткової винагороди;
- підписання 15.06.2017 сторонами акта прийому-передачі майна, відповідно до якого відповідач передав (повернув), а позивач прийняв майно (предмет лізингу);
- звернення позивача з позовом до відповідача через невиконання обов'язку зі своєчасної сплати відсоткової винагороди за користування майном за Договором про стягнення 20 614 458,74 грн, з яких: 19 876 276,55 грн заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном та 738182,19 грн пеня за порушення виконання грошового зобов'язання, який був повністю задоволений рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі № 905/357/19, а 25.11.2019 на виконання зазначеного рішення судом видано відповідний наказ.
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи актуальну судову практику Верховного Суду та приймаючи до уваги факт розірвання Договору та повернення об'єкта лізингу лізингодавцю - АТ КБ "ПриватБанк", судами було зроблено висновок про те, що у ТОВ "Клайпед Груп" на підставі частини другої статті 693 ЦК України виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості об'єкта лізингу.
Таким чином, наведеними вище судовими рішеннями, що набрали законної сили у встановленому законом порядку, було стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Клайпед Груп" лізингові платежі, сплачені в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором.
Наразі, звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ "ПриватБанк" наполягало на тому, що у ТОВ "Клайпед Груп" відсутнє будь-яке право вимоги до Банку, оскільки зобов'язання останнього були припинені 06.04.2023 на підставі Заяви про залік зустрічних однорідних вимог.
Зі змісту заяви ТОВ "Клайпед Груп" вих. № 01/04/23 вiд 06.04.2023 про залік зустрічних однорідних вимог суди встановили, що на підставі цього документу припиняються наступні зустрічні грошові зобов'язання ТОВ "Клайпед Груп" та АТ КБ "ПриватБанк" за Договором:
1) грошові зобов'язання ТОВ "Клайпед Груп" перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмiрi 4 503 150,40 грн зі сплати заборгованостi за відсотковою винагородою за користування майном;
2) грошовi зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "Клайпед Груп" на суму 4 503 150,40 грн зі сплати заборгованості за повернення сплачених лiзингових платежiв, як сплату частини вартості об'єкта лізингу.
Отже, за твердженням позивача, 06.04.2023 було припинено зобов'язання Банку щодо повернення ТОВ "Клайпед Груп" сплачених 4 503 150,40 грн лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором.
Разом з цим, питання щодо припинення зобов'язань сторін за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до наведеної вище заяви вже було предметом дослідження в межах справи № 905/357/19 на стадії виконання рішення суду за заявою ТОВ "Клайпед Груп" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором на суму 4 503 150,40 грн.
В обґрунтування своєї заяви ТОВ "Клайпед Груп" зазначило, що 06.04.2023 ним за односторонньою заявою про залік зустрічних однорідних вимог № 01/04/23 вiд 06.04.2023 частково зменшено свої зобов'язання перед AT КБ "ПриватБанк" по простроченій заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором на суму 4 503 150,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі №905/357/19 заяву ТОВ "Клайпед Груп" задоволено; визнано наказ Господарського суду Донецької області у справі № 905/357/19 від 25.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ТОВ "Клайпед Груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 4 503 150,40 грн, що зараховані банком в рахунок сплати вартості майна.
Зазначену ухвалу було оскаржено Банком в апеляційному порядку.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 27.09.2023 у справі №905/357/19 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив; ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 скасував; відмовив ТОВ "Клайпед Груп" у задоволені заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Так, за результатами апеляційного розгляду, дослідивши усі наявні в матеріалах зазначеної справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що зарахування зустрічних вимог за заявою № 01/04/23 вiд 06.04.2023 не відбулося, оскільки такі вимоги не носять безспірного характеру (вимоги ТОВ "Клайпед Груп" до АТ КБ "ПриватБанк" про повернення лізингових платежів були предметом спору у справі № 905/221/23 (905/917/23)).
Отже, Східним апеляційним господарським судом в межах справи №905/357/19 вже було надано оцінку питанню того, чи відбулося припинення зобов'язання сторін за Договором на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01/04/23 вiд 06.04.2023, чи ні.
Аналогічної позиції притримувався суд і при розгляді позовних вимог ТОВ "Клайпед Груп" в межах справ № 905/221/23 (905/917/23) та №905/221/23(905/126/25).
Суд апеляційної інстанції додатково з'ясував, що АТ КБ "ПриватБанк" з моменту отримання відповідної заяви про залiк зустрiчних однорiдних вимог не вчиняло жодних погоджувальний дій, які б достеменно свідчили про схвалення відповідного правочину про залік зустрічних вимог.
Зі змісту заяв по суті справи, а також висновків судів у справах №905/221/23(905/917/23) та № 905/221/23(905/126/25), апеляційний суд встановив, що АТ КБ "ПриватБанк" послідовно заперечувало наявність заборгованості перед ТОВ "Клайпед Груп" та зазначало, що не має обов'язку з повернення відповідачеві лізингових платежів у сумі 4 503 150,40 грн, що, в решті, і призвело до необхідності звернення боржника із цими позовами до суду.
Отже, АТ КБ "ПриватБанк", заперечуючи наявність своїх зобов'язань, щодо суми яких подано заяву № 01/04/23 вiд 06.04.2023 про залiк зустрiчних однорiдних вимог (повернення лізингових платежів у сумі 4 503 150,40грн), та одночасно наполягаючи на припиненні цих зобов'язань перед ТОВ "Клайпед Груп" на підставі статті 601 ЦК України через зазначену заяву про залiк зустрiчних однорiдних вимог, вдається до суперечливої поведінки у спірних правовідносинах, оскільки і заперечуючи такі свої зобов'язання перед позивачем, і наполягаючи на їх припиненні, Банк одночасно їх і визнає, і не визнає.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Позивач - АТ КБ "ПриватБанк" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у цій справі, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати відсутнім (припиненим) право вимоги ТОВ "Клайпед Груп" до Банку в розмірі 4503150,40 грн щодо повернення сплачених лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу.
Касаційну скаргу Банк мотивував підставами касаційного оскарження, визначеними пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права, зокрема статей 204, 598, 601 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, які [висновки] полягають у такому:
- заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково (постанова Верховного Суду від 13.02.2025 у справі N 914/2693/23 (914/3476/23));
- незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним; заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19);
- щодо презумпції правомірності правочину (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15);
- нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним" (постанови Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19, від 28.07.2021 у справі № 661/2313/18, від 17.11.2021 у справі № 200/4037/19, від 15.12.2021 у справі № 757/51379/17, від 16.06.2022 у справі № 904/4137/20 (210/1218/20), від 07.07.2023 у справі №910/11424/15, від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23; від 25.10.2024 у справі № 915/546/21).
У контексті ключових порушень норм процесуального права позивач, серед іншого, стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій обставин того, що жодною стороною не ініціювалось провадження відносно оспорювання одностороннього правочину ТОВ "Клайпед Груп" щодо зарахування зустрічних вимог, то належним є висновок про його дійсність.
У цьому зв'язку скаржник доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не надали повну оцінку наявним у справі доказам, не дослідили обставини справи належним чином, не застосували обов'язкові висновки Верховного Суду, натомість взяли за підставу винесення рішення оцінку суду у іншій справі відносно питання того, чи відбулося припинення зобов'язання сторін.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Ліквідатор ТОВ "Клайпед Груп" арбітражний керуючий Слостін А. Г. подав відзив, у якому просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
Згідно викладених у відзиві доводів ліквідатор банкрута спростовує аргументи скаржника, серед іншого, таким:
- касаційна скарга фактично спрямована не на виправлення неправильного застосування судами норм права, а на повторне викладення доводів, які вже були перевірені та відхилені Верховним Судом у спорі з тотожним правовим підґрунтям (постанова від 18.11.2025 у справі № 905/221/23 (905/126/25));
- подання Банком позову про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги, яке вже було підтверджено низкою судових рішень, а також наполягання на протилежному висновку щодо наявності/відсутності наслідків заяви про зарахування, є, по суті, спробою перегляду остаточних судових рішень, яким уже надано оцінку в інших справах між тими самими сторонами;
- посилання скаржника на статті 204, 598, 601 ЦК України як на підставу для висновку про автоматичне припинення спірного зобов'язання є юридично неспроможним, оскільки у касаційній скарзі фактично ототожнено два самостійні правові явища: наявність одностороннього правочину у формі заяви про зарахування та наявність установлених законом передумов, за яких такий правочин здатний спричинити матеріально-правовий наслідок у вигляді припинення зобов'язання;
- усталена судова практика виходить із того, що зарахування можливе лише щодо взаємних, однорідних, таких, строк виконання яких настав, та безспірних вимог. Однак на дату подання Заяви № 01/04/23 про зарахування, вимоги ТОВ "Клайпед Груп" до АТ КБ "ПриватБанк" щодо повернення лізингових платежів вже були предметом судового спору між сторонами, Банк не визнавав ані підстав, ані розміру цих вимог, а між сторонами тривали судові провадження, пов'язані із виконанням Договору. За таких обставин вимоги ТОВ "Клайпед Груп" до Банку не могли вважатися безспірними, а, отже, одна з ключових умов застосування статті 601 ЦК України не була дотримана, що прямо констатовано судом у справі №905/357/19.
Третя особа - учасник ТОВ "Клайпед Груп" ОСОБА_1 у відзиві також заперечував наведені у касаційній скарзі аргументи, вказуючи на їх необґрунтованість та невідповідність фактичним обставинам цієї справи, просив Верховний Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, акцентуючи на такому:
- оспорювані банком зобов'язання вже є доведеними та визначеними у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 року по справі №905/221/23(905/917/23), в якій серед іншого зроблено висновки про неналежність заліку та не враховано даного факту, як підстави для припинення зобов'язання;
- у справі про банкрутство ТОВ "Клайпед Груп" визнано та включено до реєстру вимог кредиторів, зокрема, спірну суму в розмірі 4 503150,40 грн як вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника, що підтверджується ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.11.2023 у справі 905/221/23 та вкотре доводить, що жодного заліку між сторонами не відбулося;
- навіть після задоволення позовних вимог ТОВ "Клайпед Груп" (у справах №905/221/23 (905/917/23) та № 905/221/23 (905/126/25)) залік зустрічних однорідних вимог за заявою №01/04/23 від 06.04.2023 є неможливим, як і за будь-якою іншою новою заявою про залік такої суми з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Клайпед Груп" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
- наявні два кінцеві рішення судів, що були на перегляді у суді касаційної інстанції, (постанови Верховного суду від 04.02.2025 у справі №905/221/23(905/917/23) та від 18.11.2025 у справі 905/221/23 (905/126/25)), за якими залік, на який наголошує Банк, не визнаний таким, який був проведений та є правомірним. Отже, судом першої та другої інстанцій цілком правомірно прийнято рішення на підставі встановлених преюдиційних фактів у наведених вище рішеннях суду.
Касаційне провадження
17.02.2026 до касаційного суду надійшла касаційна скарга позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Верховний Суд ухвалою від 05.03.2026, якою, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2025 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №905/221/23 (905/594/25), призначив скаргу до розгляду на 01.04.2026 о 11:30.
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2026 у справі серед іншого задоволено заяви арбітражного керуючого Слостіна А. Г., АТ КБ "ПриватБанк" та клопотання учасника ТОВ "Клайпед Груп" Малухи Л. В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2026, зокрема, задоволено клопотання АТ КБ "ПриватБанк" та відкладено розгляд касаційної скарги у справі до 29.04.2026 о 10:30.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С. В. автоматизованою системою документообігу суду 27.04.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2026 серед іншого оголошено перерву у судовому засіданні у справі до 13.05.2026 о 10:15.
У зв'язку з відрядженням судді Картере В. І. автоматизованою системою документообігу суду 11.05.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Погребняк В. Я., Жуков С. В.
У судовому засіданні 13.05.2026 взяли участь ліквідатор ТОВ "Клайпед Груп", представниця позивача (скаржника) - АТ КБ "ПриватБанк" та представник третьої особи - учасника ТОВ "Клайпед Груп" Малухи Л. В., які надали пояснення щодо вимог та доводів касаційної скарги Банку.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача у зв'язку з припиненням зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зводяться до заперечень висновків судів попередніх інстанцій про неможливість припинення зобов'язання позивача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з відсутністю ознак безспірності вимог, встановленої судовими рішеннями.
Втім, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, позаяк вважає, що суди попередніх інстанцій не припустились помилки при застосуванні до спірних правовідносин приписів статті 601 ЦК України з огляду на таке.
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав, та відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 (на неврахування висновків якої посилається скаржник), сформовані, зокрема, такі правові висновки щодо застосування статті 601 ЦК України:
- зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами;
- вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 цього кодексу, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
У справі, що переглядається, з'ясовуючи, чи відбулося зустрічне зарахування вимог сторін за заявою ТОВ "Клайпед Груп" № 01/04/23 вiд 06.04.2023, суди встановили та врахували, як зазначалось, серед іншого обставини того, що станом на момент подання цього позову вже існували судові рішення, що набрали законної сили, а саме:
- постанова Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №905/357/19, якою відмовлено ТОВ "Клайпед Груп" у задоволені заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, з підстав відсутності обставин припинення зобов'язань за Договором відповідно до заяви про залік зустрічних вимог № 01/04/23 вiд 06.04.2023;
- рішення Господарського суду Донецької області від 09.09.2024 у справі № 905/221/23 (905/917/23) (залишене без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 та Верховного Суду від 04.02.2025), яким стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Клайпед Груп" лізингові платежі, сплачені в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором у сумі 1 400 000,00 грн;
Судами також встановлено, що після подання позову у цій справі Господарським судом Донецької області ухвалено рішення від 02.07.2025 у справі №905/221/23(905/126/25) (залишене без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 та Верховного Суду від 18.11.2025), яким стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Клайпед Груп" лізингові платежі, сплачені в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором у сумі 3 103 150,40 грн.
На підставі встановленого суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення у цій справі були розглянуті справи № 905/221/23 (905/917/23) та №905/221/23(905/126/25) про стягнення з АТ КБ "Приватбанк" лізингових платежів у загальній сумі 4 503 150,40 грн, які були сплачені ТОВ "Клайпед Груп" в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором, відтак Банку належало захищати свої права та інтереси саме в таких провадженнях, заперечуючи проти позовів та доводячи відсутність боргу, у тому числі з підстав проведення між сторонами заліку зустрічних однорідних вимог.
Окрім того, судами враховано, що у всіх наведених судових рішеннях у справах №905/357/19, №905/221/23(905/917/23) та №905/221/23(905/126/25) господарські суди дійшли висновку, що зарахування зустрічних вимог за заявою № 01/04/23 вiд 06.04.2023 не відбулося, оскільки в ході розгляду справ було встановлено, що такі вимоги не носять безспірного характеру, позаяк вимоги ТОВ "Клайпед Груп" до АТ КБ "ПриватБанк" про повернення лізингових платежів були предметом спору у справі №905/221/23(905/917/23).
Верховний Суд зауважує, що судові рішення у перелічених вище справах набрали законної сили, а тому є обов'язковими до виконання (статті 18, 326 ГПК України) і встановлені в цих судових рішеннях обставини не підлягають повторному доказуванню (частина четверта статті 75 ГПК України).
Наведене також свідчить про відсутність такої умови для проведення зарахування в порядку статті 601 ЦК України, як безспірність вимог, що зараховуються. Протилежного скаржником не доведено.
Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях прийнято до уваги не преюдиційні факти, а оцінку заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегією суддів відхиляються за безпідставністю, оскільки спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, адже у справах №905/221/23(905/917/23) та №905/221/23(905/126/25) судами встановлено факт існування невиконаних зобов'язань АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "Клайпед Груп" щодо повернення у загальній сумі 4503 150,40 грн (1 400 000,00 грн та 3 103 150,40 грн відповідно) сплачених лізингових платежів відповідно до частини другої статті 693 ЦК України. У цьому зв'язку у справі, що переглядається, Банк оспорює свої зобов'язання, які є доведеними та визначеними у судових рішеннях у зазначених справах, які набрали законної сили.
Додатково судом апеляційної інстанції доцільно враховано, що за змістом заяв по суті справи та висновків судів у справах № 905/221/23(905/917/23) та № 905/221/23(905/126/25) АТ КБ "ПриватБанк" послідовно заперечувало наявність заборгованості перед ТОВ "Клайпед Груп" та зазначало, що не має обов'язку з повернення лізингових платежів у загальній сумі 4 503 150,40 грн.
Тобто, заперечуючи наявність своїх зобов'язань, щодо суми яких відповідачем було подано заяву №01/04/23 вiд 06.04.2023 про залiк зустрiчних однорiдних вимог (повернення лізингових платежів у сумі 4 503 150,40 грн) та водночас наполягаючи на припиненні цих зобов'язань на підставі статті 601 ЦК України через зазначену заяву, Банк вдається до суперечливої поведінки у спірних правовідносинах, оскільки і заперечуючи такі свої зобов'язання перед ТОВ "Клайпед Груп", і наполягаючи на їх припиненні, Банк одночасно їх і визнає, і не визнає.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Зокрема, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України, аналогічно частина перша статті 44 ЦПК України) (висновки, сформульовані, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 (провадження № 12-33гс24)).
Урахувавши наведені правові висновки та встановлені обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції правильно в оскаржуваній постанові зауважив про необґрунтованість позовних вимог через відсутність передбачених законом умов зарахування зустрічних однорідних вимог, що також підтверджено судовими рішеннями у інших справах № 905/357/19, №905/221/23(905/917/23) та № 905/221/23(905/126/25).
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги позивача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 204, 598, 601 ЦК України, як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Схожої правової позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 14.04.2026 у справі № 916/803/23(916/2546/25), з огляду на що та зважаючи, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, колегія суддів відхиляє викладені у письмових поясненнях скаржника доводи про необхідність урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених [висновків] у постанові від 12.03.2026 у справі №924/977/22 (924/531/25).
Також у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржених судових рішень попередніми судовими інстанціями не було враховано висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.
Посилання скаржника на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у інших постановах Верховного Суду (від 13.02.2025 у справі № 914/2693/23 (914/3476/23), від 23.05.2018 у справі №916/5073/15), від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19, від 28.07.2021 у справі № 661/2313/18, від 17.11.2021 у справі № 200/4037/19, від 15.12.2021 у справі № 757/51379/17, від 16.06.2022 у справі № 904/4137/20 (210/1218/20), від 07.07.2023 у справі №910/11424/15, від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23; від 25.10.2024 у справі № 915/546/21), на які посилається заявник касаційної скарги в обґрунтування підстав касаційного оскарження, відхиляються колегією суддів з підстав нерелевантності наведеної практики до спірних правовідносин у цій справі оскільки висновки у зазначених справах зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Решта аргументів скаржника про порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права (у питанні повноти дослідження доказів, надання оцінки наявним у справі матеріалам та встановленні обставин, які мають значення для правильного вирішення спору) за своєю суттю фактично зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку наявних у справі доказів всупереч тому, що відповідну оцінку їм вже було надано судами першої та апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).
У аспекті наведеної практики колегія судді зауважує, що у цій справі судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, належну правову оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанцій.
На підставі зазначеного, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів та намагання здійснити їх переоцінку відповідно до вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Зважаючи на викладене у сукупності, оскаржені судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржені судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 905/221/23 (905/594/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк