18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 травня 2026 року Справа № 925/717/26
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
розглянувши заяву Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України
про забезпечення позову
у справі
за позовом Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, с. Велика Бакта, Берегівський район, Закарпатська область
до товариства з обмеженою відповідальністю «Дамар Агротрейд», м. Жашків, Уманський район, Черкаська область
про стягнення 4 385 443 грн. 54 коп.
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України до товариства з обмеженою відповідальністю «Дамар Агротрейд» про стягнення 4 385 443 грн. 54 коп. боргу, а саме: 3 718 262 грн. 32 коп. - суми основного боргу, 436 326 грн. 23 коп. пені, 45 046 грн. 25 коп. - 3% річних та 185 808 грн. 74 коп. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №25-1 від 13 жовтня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. підготовче засідання суду призначено на 09 год. 30 хв. 30 червня 2026 року.
Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Дамар Агротрейд» (19201, Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, вул. Захисників України, буд. 6, офіс 1; код ЄДРПОУ: 43677004) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на п/р № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), та інших відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать товариству з обмеженою відповідальністю «Дамар Агротрейд» (19201, Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, вул. Захисників України, буд. 6, офіс 1; код ЄДРПОУ: 43677004), у межах розміру позовних вимог на загальну суму 4 385 443,54 (чотири мільйони триста вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок три гривні 54 копійки) грн.
Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що на виконання умов договору №25-1 від 13 жовтня 2025 року поставив відповідачу товар кількістю 206 120 кг на загальну суму 4 363 262 грн. 35 коп.
Проте, відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання та у повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар.
11 листопада 2025 року відповідачем було сплачено позивачу лише 645 000 грн. 00 грн.
Таким чином борг за отриманий товар становить 3 718 262 грн. 32 коп.
Можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися своїми коштами, які знаходяться на його рахунках є беззаперечною, в зв'язку з чим позивач просить суд задовольнити його заяву.
Розглянувши заяву позивача, судом враховано наступне:
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).
Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі №910/20479/17, від 14 червня 2018 року у справі №916/10/18, від 23 червня 2018 року у справі №916/2026/17, від 16 серпня 2018 року у справі №910/5916/18, від 11 вересня 2018 року у справі №922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі №909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі №916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі №925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі №904/1417/19 тощо.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №922/2928/17 та від 05 серпня 2019 року у справі №922/599/19).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №906/824/17 та постанову від 21 січня 2019 року у справі №902/483/18).
Позивач просить накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Дамар Агротрейд», та знаходяться (обліковуються) на всіх банківських та розрахункових рахунках вказаного товариства.
У постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, аналізуючи питання забезпечення позову в контексті необхідності обґрунтувати припущення про можливість власника розпоряджатися своїм майном, зазначила, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 917/805/23, від 11 жовтня 2023 року справі № 916/409/21, від 15 вересня 2023 року у справі № 916/2359/23, від 08 серпня 2023 року у справі № 922/1344/23, від 27 квітня 2023 року у справі № 916/3686/22, від 22 квітня 2024 року у справі № 922/3929/23.
Судом також враховано, що предметом спору є стягнення значної суми боргу, який за доводами позивача, на час звернення до суду залишається несплаченим.
Також надані позивачем докази свідчать про тривале невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання, а тому існує обґрунтоване припущення, що у разі невжиття заходів забезпечення позову це може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 911/1111/20, від 21 січня 2022 року у справі № 910/5079/21, від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23.
Отже, заява позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
1.Заяву Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України про забезпечення позову від 20 травня 2026 року задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Дамар Агротрейд» (19201, Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, вул. Захисників України, буд. 6, офіс 1; код ЄДРПОУ: 43677004) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на п/р № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), та інших відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать товариству з обмеженою відповідальністю «Дамар Агротрейд» (19201, Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, вул. Захисників України, буд. 6, офіс 1; код ЄДРПОУ: 43677004), у межах розміру позовних вимог на загальну суму 4 385 443,54 (чотири мільйони триста вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок три гривні 54 копійки) грн.
3.В порядку ч. 2 ст. 144 ГПК України надіслати примірник ухвали учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.
Ухвала набрала законної сили: 25 травня 2026 року.
Дата видачі ухвали: 25 травня 2026 року.
Строк пред'явлення ухвали до виконання по - 26 травня 2029 року.
Суддя А.В.Васянович