8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" травня 2026 р. Справа № 922/1362/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-правова компанія "Алькон" (адреса: 61020, м. Харків, Григорівське шосе, буд. 88; код ЄДРПОУ 31756606)
про стягнення 6165,86 грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон" (далі - відповідач) 6165,86 грн,з яких:
4643,60 грн - інфляційних втрат;
1522,26 грн - 3% річних.
Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-659К/4від 01.01.2019 щодо своечасного проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2026 відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового направлено копію ухвали від 23.04.2026.
Зокрема, копія ухвали доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі “Електронний суд», про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка від 24.04.2026.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи копія ухвали від 23.04.2026 направлена засобами поштового зв'язку на адресу його реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з веб-сайту АТ «Укрпошта» за трекінгом відправлення та повернутого на адресу суду зворотного поштового повідомлення згідно з яким надсилалася поштова кореспонденція, відповідач отримав копію ухвали 04.05.2026.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, а останні в розумінні вимог ст. 120, 232 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.
В процесі розгляду справи відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 11745 від 15.05.2026), в якому просить суд заявлену позовну вимогу про стягнення 3% річних у сумі 1522,26 грн., інфляційні втрати у сумі 4643,60 грн., судовий збір у сумі 2662,40 грн. залишити без задоволення.
Свою позицію відповідач обґрунтовує з посиланням на наступні обставини.
Зокрема, відповідач вказує, що він виконував свої зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію у повному обсязі, але з затримкою. Виконати свої зобов'язання відповідач не міг вчасно у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. Відповідач зазначає, що відповідно до листу №23-05/2023 від 22.05.2023 підприємство відповідача відключено від електропостачання у липні 2022 і у зв'язку з цим відбулось вимушене призупинення виробничої діяльності та тяжке фінансове положення.
Також, відповідач наголошує, що на теперішній час діяльність підприємства фактично зупинена у зв'язку з тим, що у червні 2025 внаслідок артилерійського обстрілу та атаки БПЛА з боку російських військ пошкоджено та зруйновано виробничі приміщення які надавалися йому в оренду для здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, відповідач вказує, що він не визнає нарахованих штрафних санкцій, а саме пені, 3% (три відсотка) річних та інфляційних втрат на підставі Постанови Кабміну №206, відповідно до якої нарахування та стягнення неустойки (штрафів,пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасність або неповне внесення плати за електроенергію забороняється.
У свою чергу позивач надав до суду заяву (вх. № 11986 від 19.05.2026), в якій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, а тому посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань за Договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами.
Додатков, позивач вказує, що договір був укладений із відповідачем, та згідно з умовами укладеного договору, відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії (п. 6.2), саме тому аргумент відносно відсутності коштів не є підставою для змін умов договору та умов оплати за електричну енергію, що постачалася споживачу.
Крім того, позивач зазначає, що самі лише посилання відповідача на складний фінансовий стан чи пошкодження підприємства не звільняють його від передбаченої законом відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, оскільки дія зазначеної постанови поширюється виключно на населення (фізичних осіб) як споживачів житловокомунальних послуг та не регулює правовідносини між суб'єктами господарювання.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території", згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області таким постачальником визначено ПАТ "Харківенергозбут".
ПАТ "Харківенергозбут" має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 № 505).
Частиною 1 ст. 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).
Абзацом 5 п. 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Слід зазначити, що згідно з п.п. 3.2.5 “Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова № 312) укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву - приєднання.
У відповідності до п. 3.1.7 Правил, електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Разом з тим, відповідно до п. 13 Перехідних положень Закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Відповідно до п. п. 4.12, 4.13 Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до п. 4.3 Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або надані послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ЇХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ “Харківенергозбут» проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.
У даному випадку, як свідчать матеріали справи, на підставі поданої заяви-приєднання від 02.01.2019 відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-659К/4від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 133Ф-Р.
Згідно з додатком до наведеної заяви-приєднання адреса об'єкта споживання відповідача є: м. Харків, Григорівське шосе 88.
В подальшому комерційна пропозиція № 133Ф-Р 133/23Ф-Р була змінена на комерційну пропозицію № 133/23Ф-Р від 01.01.2023 року яка є додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-659К/4 від 01.01.2019 (далі Комерційна пропозиція № 133/23Ф-Р від 01.01.2023)
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послуги з розподілу електричної енергії (п. 2.2).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначає в заяві-приєднанні, яка є додатоком 1до цього договору.
Споживач розраховується з постачальником за електричу енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатокм 2 до цього договору (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 5.5 договору, розрахунковий період зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції № 133/23Ф-Р від 01.01.2023 рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживача до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно п. 4 комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюються Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання
У п. 5.6. договору сторонами передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок.
При цьому, споживач не обмежується у правi здiйснювати оплату за цим договором через банкiвську платiжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартостi електричної енергiї за цим договором здiйснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштiв на поточний рахунок постачальника.
Оплата вважається здiйсненою пjсля тоrо, як на поточний рахунок постачальника надiйшла вся сума коштiв, що підлягає сплатi за куповану електричну енергiю вiдповiдно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платiжних документах постачальника, у тому числi у разi його змiни.
На підставі п. 5.9 договору у разi виникнення у споживача зaбopгованості за електричну енергію за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника iз заявою про складення графiка погашения заборгованостi на строк не бiльше 12 мiсяцiв та за вимогою постачальника подати довiдки, що пiдтверджують неплатоспроможнiсть (обмежену платоспроможність) споживача. Графiк погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацiю заборгованостi. Укладення сторонами та дотримання споживачем графiка погашения заборгованостi не звільняє споживача вiд здiйснення поточних платежів за цим договором.
У разi недотримання графiка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежiв постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.
За змістом п. 5.10 договору передбачено, що споживач здiйснює плату за пocлyгу з розподілу (передачi) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосiб оплати за послугу з розподілу (передачi) електричної енергії зазначається в комерцiйнiй пропозитції, яка є додатком до цьоrо договору.
Споживач може змiнити cпociб оплати через дiючого постачальника на оплату напряму оператору системи за пocлyгy з розподiлу електричної eнepгії шляхом вибору вiдповiдної комерцiйної пропозицiї постачальника.
При укладеннi цього договору постачальник iнформує споживача про можливість оплати послуги з розподiлу напряму оператору системи та надає відповідні роз'яснення.
Постачальник зобов'язаний при виставленні рахунку за електричну енергії споживачу окремо вказувати полату за послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Згідно до п. 13.1 цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
За змістом п. 8 комерційної пропозиції № 133/23Ф-Р від 01.01.2023 у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;
3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.
Як свідчать матеріали справи, згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго» позивачем проведено відповідачу нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію серпень 2022. Заборгованість виникла таким чином:
за серпень 2022 на суму 80975,49 грн. Відповідачем за серпень 2022 спожито 23232 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за серпень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені 06.09.2022. Строк оплати 13.09.2022.
Позивач зазначає, що предметом даної позовної заяви є 3% річних у сумі 1522,26 грн. за період з вересня 2022 по серпень 2023, інфляційні втрати у сумі 4643,60 грн. за період з листопада 2022 по липень 2023.
У відповідь на усний запит представників позивача відповідач надав гарантійний лист № 22-05/2023 від 22.05.2023 про сплату боргу за спожиту електроенергію у сумі 56233,51 гривні.
Також відповідач направив лист № 23-05/2023 від 22.05.2023, в якому зазначив, що у зв'язку з веденням в Україні воєнного стану підприємство було вимушено призупинити виробничу діяльність та відключити підприємство від електромережі у липні 2022, таким чином виникла заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 56233,51 грн. та не було фінансової можливості сплатити борг. У зв'язку з вищенаведеним відповідач просив позивача не нараховувати на суму заборгованості пеню, 3% річних, індекс інфляції за період з вересня 2022.
В подальшому наявний борг був сплачений повністю наступним чином:
- 10 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1554 від 24.05.2023;
- 46233,51 грн. відповідно до платіжного доручення № 1558 від 25.08.2023.
Однак, в зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за договором, позивач додатково нарахував відповідачу до сплати 1522,26 грн. 3% річних за період прострочення оплати з 14.09.2022 по по 28.08.2023 та 4643,60 грн. індексу інфляції за період прострочення оплати з жовтня 2022 по липень 2023.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 06/12 від 17.12.2025 в якій вимагав оплатити інфляційні та річні.
Листом № 24-12/2025 від 24.12.2025 відповідач надав відповідь на претензію № 06/12 від 17.12.2025, в якому зазначив, що через бойові дії виникла заборгованість, але не було фінансової можливості сплатити борг. Як тільки підприємство частково відновило діяльність, в першу чергу був сплачений борг перед позивачем у повному обсязі. Відповідач повідомив, що внаслідок ворожої атаки БПЛА та КАБ у червні 2025 підприємство відповідача зазнало пошкодження та руйнування, без можливості відновлення втраченого майна, що призвело до вимушеної повної зупинки виробничої діяльност підприємства відповідача, а згодом до остаточного закриття діяльності.
У зв'язку з вищенаведеним, відповідач вважає виставлену претензію необгрунтованою та просив позивача списати суми заборгованості по пені, 3% річних, індексу інфляції за період з вересня 2022 р.
Однак, оскільки відповідачем оплата інфляційних та 3% річних здійснена не була, обстаивни щодо їх стягнення в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції № 133/23Ф-Р від 01.01.2023 рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживача до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно п. 4 комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюються Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання
За змістом п. 8 комерційної пропозиції № 133/23Ф-Р від 01.01.2023 у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;
3% річних з простроченої суми.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем на користь відповідача електроенергії в серпні 2022 року та обсяг такої поставки.
Строк оплати поставленої електроенергії встановлено умовами укладеного між сторонами договору, та є таким, що настав.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-659К/4від 01.01.2019 сплачено несвоєчасно.
Зокрема, заборгованість за серпень 2022 року строк опляти якої настав 13.09.2022 була остаточно сплачена лише 25.08.2023.
Зазначене свідчить про прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3 % річних за весь час прострочення.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім за допущені порушення строку оплати по умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-659К/4від 01.01.2019 нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1522,26 грн. за період з вересня 2022 по серпень 2023, інфляційні втрати у сумі 4643,60 грн. за період з листопада 2022 по липень 2023.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд констатує його арифметичну вірність. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювалась за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
З огляду на викладене, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних в заявлених позивачем до стягнення сумах.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування незаконного на його думку нарахування позивачем інфляційних, річних та пені на Постанову КМУ № 206 від 05.03.2022.
Пунктом 1 даної постанови установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285)
Водночас спірні правовідносини у даній справі виникли між юридичними особами у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-659К/4від 01.01.2019, укладеним з метою здійснення сторонами господарської діяльності.
Метою прийняття Постанови № 206 було забезпечення соціального захисту населення в умовах воєнного стану, недопущення покладення додаткового фінансового навантаження на громадян, які об'єктивно могли втратити можливість своєчасно здійснювати оплату житлово-комунальних послуг унаслідок бойових дій, тимчасової окупації чи пошкодження житла. Отже, зазначений нормативно-правовий акт має спеціальний соціальний характер та спрямований виключно на врегулювання відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг населенню.
Отже в даному випадку, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 є безпідставним, а дана Постанова не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо посилань відповідача на форс мажорні обставини, як підставу для залишення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних без задоволення.
У поданому відзиві (вх. № 11745 від 15.05.2026) відповідач вказує на неправомірність вимог Позивача про стягнення заборгованості у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресію російської федерації проти України.
Зокрема відповідач посилається на лист ТПП України від 26.02.2022 р. № 2024/02.1-7.1, в якому зазначено, що військова агресія російської федерації проти України стала основою для введення військового стану і є форс-мажорними обставинами ( обставинами непереборної сили).
З цього приводу суд зазначає, що Торгово-промислова палата України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.
Але Регламентом, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), лист не визначили таким документом як сертифікат, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Таким чином, лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Отже, сам по собі лист Торгово-промислової палати України від 26.02.2022 № 2024/02.1-7.1 має виключно загальний інформаційний характер, констатує факт військової агресії російської федерації проти України як обставини, що в цілому може мати ознаки форс-мажору, однак не є належним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин саме для конкретного суб'єкта господарювання та у конкретних договірних правовідносинах.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання сторона повинна довести не лише сам факт існування надзвичайних та невідворотних обставин, а й наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та об'єктивною неможливістю належного виконання саме того зобов'язання, яке є предметом спору.
Додатково, відповідач зазначає, що згідно з витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, від 07.10.2025, виданими Департаментом Харківської міської ради, пошкоджено та зруйновано 80 % площі приміщень відповідача. У зв'язку з цим відповідач зазначає, що внаслідок пожежі та руйнування підприємство відповідача втратило обладнання, матеріальні активи, бухгалтерські документи, основні засоби та є неспроможним відновити свою діяльність станом на час розгляду справи. Також відповідач вказує, що про зазначені обставини було повідомлено позивача у відповіді на претензію № 06/12 від 17.12.2025 листом № 24/12-25 від 24.12.2025 з проханням списати заборгованість.
Однак суд зазначає, що сам по собі факт пошкодження майна відповідача, навіть підтверджений відповідними витягами з державного реєстру, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що пошкодження приміщень та втрата майна об'єктивно унеможливили здійснення саме грошового платежу на користь позивача.
Крім того, відповідно до п. 12.4 договору визначено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 12.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від оплати Постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строки та в порядку, визначені пунктом 12.4 договору, а саме негайного повідомлення після їх виникнення та надання протягом 14 днів належних підтверджуючих документів, виданих уповноваженим органом відповідно до вимог чинного законодавства.
Натомість наданий відповідачем лист № 24/12-25 від 24.12.2025 був направлений лише у відповідь на претензію позивача та вже після виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, що саме по собі не може вважатися належним виконанням передбаченого договором обов'язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини.
За таких обставин суд доходить висновку, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, не відповідають умовам договору та не спростовують правомірності нарахування позивачем інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Окірм того, 3% річних - це визначена законом плата за користування боржником чужими грошовими коштами. На відміну від штрафних санкцій, які мають карну природу та застосовуються як засіб впливу на боржника за порушення зобов'язання, 3% річних від простроченої суми мають компенсаційний характер.
Три проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) .
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні втрати (індексація) спрямовані на відшкодування кредиторові знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Механізм індексації забезпечує збереження купівельної спроможності грошової суми, що належить кредиторові, на рівні, який був у момент порушення грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 так у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункт четвертий згаданого Порядку).
У разі зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником суму погашення потрібно віднімати не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів).
Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій самій послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу в новому розрахунковому місяці).
Зазначена правова позицію відображена в Постанові ОП КГС ВС від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Ключовою характеристикою є те, що ці суми нараховуються незалежно від вини боржника та зупинення виконавчого провадження або виконання судових рішень про стягнення грошових сум. Це означає, що об'єктивний факт прострочення сам собою генерує право кредитора на їх стягнення, без необхідності доказування вини боржника або причин затримки.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про правомістрінсть та обґрунтованість позовних вимог.
При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-правова компанія "Алькон" (адреса: 61020, м. Харків, Григорівське шосе, буд. 88; код ЄДРПОУ 31756606) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10; код ЄДРПОУ: 42206328):
1522,26 грн - 3% річних (із зарахування на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ “Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328);
4643,60 грн - інфляційних втрат (із зарахування на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ “Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328);
2662,40 грн - судового збору (із зарахуванням на ХОУ АТ “Ощадбанк» НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
СуддяО.І. Байбак