8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" травня 2026 р. Справа № 922/1094/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Університет" (адреса: 61080 м. Харків, просп. Аерокосмічний, 187; код ЄДРПОУ 24332652)
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (адреса: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61; код ЄДРПОУ: 07923280)
про стягнення 554686,49 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський Університет" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (далі - відповідач) 554686,49 грн заборгованості.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору тимчасового безоплатного користування №4 від 20.07.2022 щодо відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано дану справу незначної складності - малозначною; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного зв'язку направлено копію ухвали від 02.04.2026.
Зокрема, копія ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі “Електронний суд», про що свідчить залучені до матеріалів справи довідки від 03.04.2026.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, а останні в розумінні вимог ст. 120, 232 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.
В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 8931 від 14.04.2026) в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог у справі №922/1094/26 та вважати їх наступними:
1. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова (місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, будинок 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь ТОВ “Харківський Університет» (місцезнаходження: 61080 м. Харків, проспект Гагаріна, 187; код ЄДРПОУ 24332652) 380555,70 грн заборгованості за договором № 04 від 20.07.2022 року за період липень - листопад 2025 року.
2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова (місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, будинок 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь ТОВ “Харківський Університет» (місцезнаходження: 61080 м. Харків, проспект Гагаріна, 187; код ЄДРПОУ 24332652) витрати зі сплати судового збору.
Дана заява обґрунтована з посиланням на те, що позивач здійснив уточнений розрахунок заборгованості відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області 17.04.2026 заяву позивача (вх. № 8931 від 14.04.2026) про зменшення розміру позовних вимог задоволено, та продовжено розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 9017 від 15.04.2026), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.
Свою позицію відповідач обґрунтовує з посиланням на той факт, що відповідач є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.
Також відповідач зазначає, що невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостачі бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Додатково відповідач вказує, що він виконує свої зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за спожиту електричну енергію за першої можливості при надходженні відповідних бюджетних асигнувань, що свідчить про бажання відповідача добровільно і за можливості виконувати умови договору. Однак, в зв'язку з тим, що позивач звернувся до відповідача в березні 2026 року про відшкодування вартості наданих послуг за липень - листопад 2025 року, це унеможливлює провести оплату за отримані військовою частиною послуги інакше, як на підставі рішення суду.
Позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 9390 від 20.04.2026), в які просить суд задовольнити позовні вимоги.
Зокрема позивач зазначає, що викладена у відзиві позиція відповідача щодо неспроможності оплати не є підставою для невиконання умов договору, адже не зважаючи на воєнний стан у державі та важкі умови функціонування позивач виконав свої зобов'язання та забезпечив споживачу постачання електроенергії. Несплата відповідачем за використану споживачем електричну енергію, унеможливлює повноцінне ведення господарської діяльності позивачем. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не наведено жодних передбачених законодавством підстав для звільнення від обов'язку оплати за використану електричну енергію та її розподіл.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу заперечень на відповідь в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2026.
Розглянувши матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
В даному випадку, як вже зазначалося, між позивачем (сторона 1), як Балансоутримувачем, військовою частиною …(сторона 2), як користувачем, та відповідачем (сторона 3), як платником, був укладений договір тимчасового безоплатного користування № 04 від 20.07.2022 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору балансоутримувач надає користувачу можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном за вказаною в договорі адресою.
Згідно з п. 3.2 договору платник зобов'язаний відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були надані користувачу за час дії цього договору.
Пунктом 3.3 договору, сторони погодили, що всі відшкодування за отриманні послуги користувачем сплачуються платником, але виключно за погодженням із ним.
Відповідно до п. 3.4 договору, підставою для відшкодування платником за користування комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг балансоутримувач зобов'язаний виставляти рахунки платнику та надати копії рахунків, що виставлені балансоутримувачу постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Згідно п. 8.2 договору платник зобов'язується відшкодовувати балансоутримувачу вартість комунальних послуг, що спожиті користувачем у процесу виконання цього договору.
Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що за не виконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір розпочинає свою дію з 18.07.2022 року та в продовж дії воєнного стану, але не довше 31.12.2022 року включно.
Також балансоутримувач та користувач підписали акт про виділення тимчасово будівлі від 18.07.2022 відповідно до якого позивач передав, а начальник групи персоналу військової частини … прийняв тимчасово будівлю за вказаною в акті адресою.
Крім того, балансоутримувач та користувач підписали акт приймання-передачі нерухомого майна від 20.07.2026, згідно договору безкоштовного тимчасового користування № 04 від 20.07.2026 згідно з яким позивач передає, а військова частина … приймає будівлю за вказаною а акті адресою.
В подальшому сторони уклади додаткову угоду № 1 від 31.01.2023 до договору № 04 від 20.07.2022 відповідно до якої сторони погодили подовжити дії договору до 31.12.2023 включно.
Крім того, в даній додатковій угоді сторони вилучили п. 3.3 договору та виклали п. 3.4 договору в наступній редакції: «відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачується стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування за кожним видом наданих комунальних послуг окремо (електрична енергія, водопостачання та водовідведення, теплова енергі або природний газ, вивіз сміття).
Також, додатковою угодою № 1 сторони виклали в новій редакції п. 4.8 договору, відповідно до якого, користувач зобов'язаний укласти із стороною 1 та стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних послуг окремо.
Відповідно до додаткової угоди № 1 сторони погодили договір № 4 від «20» липня 2022р. доповнити пунктом 6.4.: «Укласти зі Стороною 2 та Стороною З договори відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних послуг окремо.»;
Пункт 8.1. договору № 4 від «20» липня 2022р. викласти в наступній редакції: «Вимагати від Сторони 1 та Сторони 2 необхідні документи, інформацію з метою виконання умов договорів відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних».
Пункт 8.1. Договору № 4 від «20» липня 2022р. доповнити пунктом 8.1.1.: «У разі не надання відповідних документів та інформації , Сторона 3 звільняється від взятих зобов'язань за цим Договором.»;
Пункт 8.1. Договору № 4 від «20» липня 2022р. доповнити пунктом 8.1.2.: «У разі не укладання договорів відшкодування комунальних послуг Сторона 3 звільняється від взятих зобов'язань зі сплати спожитих Стороною 2 комунальних послуг».
Додатковою угодою № 2 від 10.03.2023 реквізити Військової частини … змінені на …...
Додатковою угодою № 2 від 09.07.2025 реквізити Військової частини …. були змінені на …...
Додатковою угодою № 3 від 26.02.2026 року строк дії договору № 04 був продовжений до 31.12.2026.
Враховуючи вимоги пунктів 3.3. 3.4 договору № 04 (з урахуванням змін та додаткових умов Додаткової угоди № 1 від 31.01.2023) з метою відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 року позивач підготував та направив відповідачу договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, додаткові угоди, які передбачали відшкодування витрат за спожиту електроенергію під час користування Майном Військовою частиною.
Відповідно до п. 1.2 договору відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 20 липня 2022 року № 4.
16.02.2026 позивач направив відповідачу акт звіряння розрахунків за період з 01.07.2025 по 31.12.2025.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу відповідні розрахунки за актами спожитих комунальних послуг, а саме:
- За спожиту електричну енергію за період з 01.07.2025 по 31.07.2025 - 12723,78 грн;
- За розподіл електричної енергії за період з 01.07.2025 по 31.07.2025 - 3527,93 грн;
- За спожиту електричну енергію за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 - 38686,52 грн;
- За розподіл електричної енергії за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 - 10617,65 грн;
- За послугу з перетікання реактивної електроенергії за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 - 871,50 грн;
- За спожиту електричну енергію за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 - 27528,53 грн;
- За розподіл електричної енергії за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 - 7587,84 грн;
- За спожиту електричну енергію за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 - 102441,23 грн;
- За розподіл електричної енергії за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 - 28207,37 грн;
- За спожиту електричну енергію за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 - 117338,80 грн;
- За розподіл електричної енергії за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 - 31024,56 грн;
- За спожиту електричну енергію за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 - 138125,15 грн;
- За розподіл електричної енергії за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 - 36005,64 грн;
Таким чином, за вказаними актами спожитих комунальних послуг загальна сума до сплати становить 554686,49 грн.
Однак, як зазначає позивач виконувати свій обов'язок із відшкодування вартості комунальних витрат відповідач безпідставно відмовився.
03.03.2026 позивач направив відповідачу претензію № 1 щодо виконання грошових зобов'язань за договором № 04.
Відповідач відповідь на претензію № 1 від 03.03.2025 року про виконання грошових зобов'язань не надав. Отже, претензія про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію відповідачем залишилася без задоволення, а надіслані документи, зокрема договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з додатковими угодами та акти виконаних робіт (наданих послуг) ним безпідставно не були підписані.
Як зазначає позивач, він виконав свої зобов'язання, а саме, відповідачу були направлені Акти з підтверджуючими документами, на підставі яких підлягали відшкодуванню витрати за спожиту електричну енергію та за її розподіл за період із 01.07.2025 року по 31.12.2025 року в розмірі 554686,49 грн.
Однак, зобов'язання щодо відшкодування витрат балансоутримувача за спожиту електричну енергію, яка була спожита користувачем, відповідачем не виконано.
Обставини щодо стягнення існуючої 380555,70 грн заборгованості за договором № 04 від 20.07.2022 року за період липень - листопад 2025 року стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За змістом ст. 20 цього ж закону, до обов'язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В даному випадку, як вже зазначалося, між позивачем (сторона 1), як Балансоутримувачем, військовою частиною …(сторона 2), як користувачем, та відповідачем (сторона 3), як платником, був укладений договір тимчасового безоплатного користування № 04 від 20.07.2022 (далі - Договір).
Згідно з п. 3.2 договору платник зобов'язаний відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були надані користувачу за час дії цього договору.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.01.2023 до договору № 04 від 20.07.2022 сторони виклали п. 3.4 договору в наступній редакції: «відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачується стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування за кожним видом наданих комунальних послуг окремо (електрична енергія, водопостачання та водовідведення, теплова енергі або природний газ, вивіз сміття)».
Також, додатковою угодою № 1 сторони виклали в новій редакції п. 4.8 договору, відповідно до якого, користувач зобов'язаний укласти із стороною 1 та стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних послуг окремо.
Відповідно до додаткової угоди № 1 сторони погодили договір № 4 від «20» липня 2022 р. доповнити пунктом 6.4, відповідно до якого балансоутримувач зобов'язаний укласти зі Стороною 2 та Стороною З договори відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних послуг окремо.»;
Крім того, відповідно до п. 8.1 договору в новій редакції платник в праві вимагати від Сторони 1 та Сторони 2 необхідні документи, інформацію з метою виконання умов договорів відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних».
На виконання умов договору позивач передав відповідачу відповідні розрахунки за актами спожитих комунальних послуг за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 на загальну суму 554686,49 грн.
В подальшому, враховуючи вимоги пунктів 3.3. 3.4 договору № 04 (з урахуванням змін та додаткових умов Додаткової угоди № 1 від 31.01.2023) з метою відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 року позивач підготував та направив відповідачу договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, додаткові угоди, які передбачали відшкодування витрат за спожиту електроенергію під час користування майном Військовою частиною.
16.02.2026 позивач направив відповідачу акти звіряння розрахунків за період з 01.07.2025 по 31.12.2025.
З аналізу наведених умов договору № 04 від 20.07.2022 та додаткової угоди № 1 від 31.01.2023 вбачається, що обов'язок зі сплати вартості спожитих комунальних послуг покладено саме на відповідача, як платника.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору було підготовлено та направлено відповідачу договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, відповідні додаткові угоди, акти звіряння розрахунків, а також документи, що підтверджують фактичне споживання електричної енергії у спірний період.
Факт споживання електричної енергії підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані. Більше того, відповідач не заперечує ані факту споживання комунальних послуг, ані наявності заборгованості.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на реалізацію зазначеного обов'язку, зокрема направлення запитів, листів, вимог або інших звернень щодо надання документів чи інформації, необхідної для проведення розрахунків. Відтак посилання відповідача на відсутність відповідної інформації не може бути прийнято судом як належне обґрунтування невиконання зобов'язання, оскільки є наслідком його власної пасивної поведінки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання: відповідачу був направлені Акти з підтверджуючими документами, на підставі яких підлягали відшкодуванню витрати за спожиту електричну енергію та за її розподіл за період із 01.07.2025 по 31.12.2025 в розмірі 554686,49 грн.
Суд зазначає, що відповідач підписуючи договір № 04 від 20.07.2022 взяв на себе обов'язок компенсувати позивачу суму спожитих користувачем комунальних послуг.
Посиланням відповідача на відсутність відповідного бюджетного фінансування не звільняє його від виконання зобов'язань за договором, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України, Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Вказаний висновок підтверджується приписами статті 617 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.
Як вже зазначалося, в процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 8931 від 14.04.2026) про зменшення розміру позовних вимог в якій за наслідками розгляду справи просив суд стягнути з відповідача 380555,70 грн заборгованості за договором № 04 від 20.07.2022 року за період липень - листопад 2025 року.
Оскільки в процесі розгляду даної справи відповідач не спростував наведені вище обставини, фактично не заперечує проти наявності заборгованості, та не надав суду доказів сплати боргу за договором, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача боргу в заявленій до стягнення сумі.
Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 4566,66 грн витрат по сплаті судового збору.
Решта суми сплаченого позивачем судового збору в сумі 2089,58 грн. підлягає поверненню платникові на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (адреса: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Університет" (адреса: 61080 м. Харків, просп. Аерокосмічний, 187; код ЄДРПОУ 24332652)
380555,70 грн - заборгованості за договором № 04 від 20.07.2022 року за період липень - листопад 2025 року;
4566,66 грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський Університет" (адреса: 61080 м. Харків, просп. Аерокосмічний, 187; код ЄДРПОУ: 24332652) з Державного бюджету 2089,58 грн. судового збору сплаченого останнім до Господарського суду Харківської області згідно з платіжною інструкцією № 2416 від 20.03.2026, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (оригінал платіжної інструкції знаходиться у позивача).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
СуддяО.І. Байбак