8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3379/25 (641/5653/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ"
до ОСОБА_1
про стягнення коштів в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1
за участю :
позивача - не з'явився
відповідача - Савченко Л.В. в режимі відеоконференції
05.08.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» через електронний кабінет системи Електронний суд звернулося до Слобідського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4470831 від 14.03.2024 року в загальному розмірі 208 235,19 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 06.08.2025 відкрито провадження у справі №641/5653/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 18.12.2025 Цивільну справу №641/5653/25 до Господарського суду Харківської області в провадженні якого перебуває господарська справа №922/3379/25 відносно ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справа №641/5653/25 була передана на розгляд судді Прохорова С.А. в межах справи №922/3379/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , присвоєно номер справі №922/3379/25 (641/5653/25).
Враховуючи викладене, судом було прийнято справу 922/3379/25 (641/5653/25) до розгляду в межах справи № 922/3379/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що разом з позовною заявою, позивачем було подано клопотання про витребування доказів, яке не було розглянуто Слобідським районним судом міста Харкова під час перебування справи в його провадженні.
В своєму клопотанні позивач просить суд витребувати від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" наступну інформацію:
- щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 , а також підтвердження факту зарахування коштів 14.03.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у сумі 22500 за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2026 судом було постановлено наступне:
Задовольнити клопотання позивача про витребування доказів.
Витребувати у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) інформацію чи належить платіжна картка НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також інформацію щодо зарахування коштів 14.03.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у сумі 22500 за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Перейти до розгляду справи № 922/3379/25 (641/5653/25) за правилами загального позовного провадження.
Розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі.
Почати у справі № 922/3379/25 (641/5653/25) підготовче провадження та призначити підготовче засідання на "13" квітня 2026 р.
03.04.2026 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшли документи на виконання ухвали суду в частині витребування доказів.
Ухвалою суду від 13.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 922/3379/25 (641/5653/25). Призначено справу до розгляду по суті на 11.05.2026 р.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №2234 від 27.01.2026) в якому він заперечує проти позову.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався. Свого представника в судове засідання не направив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 14.03.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) (надалі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (надалі - Відповідач) укладено Договір №4470831 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 22500 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 14.03.2024 року по 09.03.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 22500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану Банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» «Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача»).
Від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" надійшла довідка щодо перерахування 14.03.2024 коштів на такий рахунок в сумі 22500 грн.
Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
Розмір основної заборгованості з повернення кредитних коштів, яку просить стягнути позивач, становить 22499,99 грн.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 ЦК України.
За приписами частин 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З вищевикладеного слідує, що Відповідач не виконує умови кредитного договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
За приписами статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов'язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Отже, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідачем не було спростовано наявність заборгованості в розмірі 24 499,99 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24 499,99 грн заборгованості з тіла кредиту обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами в сумі 185 735,20 грн, суд зазначає наступне.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України “Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України “Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України “Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» приписано надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (тобто не банкам), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Згідно із ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Відповідно до розділу IІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Таким чином, Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав законної сили - 24.12.2023.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 5 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до Закону України “Про споживче кредитування» включені норми пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону “Про споживче кредитування».
У той же час, Кредитний договір укладений 14.03.2024, яким кредитор обґрунтовує свої вимоги, тобто після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» і його умови повинні узгоджуватись з положеннями ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ), а максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України “Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, застосування за Кредитним договором денної процентної ставки, що перевищує 1%, суперечить положенням ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ), у зв'язку з чим відповідні умови договору є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в розмірі 185 735,20 грн нарахованих відсотків.
Щодо вимоги позивача про нарахування на заборгованість відповідача інфляційних та річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, до моменту виконання рішення у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України дійсно передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 238 ГПК України є правом суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).
Крім того у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Враховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено і станом на час розгляду даної справи він триває.
Також, ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаною ухвалою суду від 08.12.2025 по справі №922/3379/25 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 261,74 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:
1. Копія Договору про надання правової (правничої) допомоги №08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, укладеного між Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»;
2. Заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги №08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року;
3. Рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги №08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року;
4. Копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги №08/11/2024-А від 08 листопада 2024 рок та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги №08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, між Адвокатом Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАІНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено заявку на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги №08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, в якій Клієнт доручає, а Адвокат зобов'язується надати певний перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості. Перелік послуг професійної правничої допомоги та гонорар Адвоката визначений та погоджений Адвокатом та Клієнтом.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до п.3.ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, у зв'язку з частковим задоволенням позовних, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 1200,57 грн пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідачем, у відзиві на позовну заяву, також заявлено до стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених відповідачем витрат за надання правової допомоги, адвокатом надано розрахунок боргу, договір про надання правової допомоги від 27.01.2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 27.01.2026 року на загальну суму 10 000, 00 грн, детальний опис виконаних адвокатом робіт від 27.01.2026.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг та детального опису виконаних адвокатом надані послуги, які полягають у наданні усної консультації, вартістю 2 000 грн та складання відзиву вартістю 4000 грн (800 грн*5год), а всього 6000 грн, що не відповідає заявленій відповідачем сумі витрат зазначеної вартості робіт адвоката в акті та описі в розмірі 10000 грн.
Таким чином, розмір витрат понесених відповідачем становить 6000 грн, згідно поданих до суду доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 10000 грн. 00 коп. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не відповідають сумі, на яку реально було надано послуг, також такі витрати не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правничої допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з позивача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 3000 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (03045, м. Київ, вул. Набарежно-Корчутуватська, 27, прим. 2, код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором №4470831 від 14.03.2024 року в розмірі 22 499,99 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в розмірі 185 735,20 грн нарахованих відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (03045, м. Київ, вул. Набарежно-Корчутуватська, 27, прим. 2, код ЄДРПОУ 40966896) 261,74 грн судового збору та 1200,57 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (03045, м. Київ, вул. Набарежно-Корчутуватська, 27, прим. 2, код ЄДРПОУ 40966896) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (03045, м. Київ, вул. Набарежно-Корчутуватська, 27, прим. 2, код ЄДРПОУ 40966896).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "26" травня 2026 р.
СуддяС.А. Прохоров