вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"19" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/335/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь"
про стягнення заборгованості в розмірі 44 571,90 грн
в судове засідання з'явились:
від позивача: Гутнік М.А. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь" про стягнення заборгованості в розмірі 44 571,90 грн, з яких 427,26 грн за Договором № 53-122-01-25-16499 від 04.08.2025 та 44 144,64 грн штрафі санкції за Договором № 53-122-01-24-14983 від 10.07.2024.
Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче засідання призначено на 21.04.2026 на 15:45 год.
13.04.226 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зменшити загальну суму, яка підлягає стягненню на 20 відсотків.
20.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представник позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить позовні вимога задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 21.04.2026 розгляд справи по суті відкладено на 19.05.2026 на 15:00 год.
В судовому засіданні 19.05.2026 представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі. Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального Кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Враховуючи викладене та положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе проводити розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи та за відсутності представника відповідача, який не прибув у судове засідання.
Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов'язкової участі учасників справи.
Відтак, в судовому засіданні 19.05.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро - Деталь" (надалі - постачальник) укладено Договір поставки № 53-122-01-24-14983 від 10.07.2024 (надалі - Договір-1).
Згідно пункту 1.1 Договору-1, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору).
Пунктом 1.2 Договору-1 сторони погодили, що предметом поставки по даному Договору є продукцію 34390000-7 (приладдя до тракторів), яка передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до даного Договору).
Згідно пункту 2.1 та 2.2 Договору-1 ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1 150 000,00 грн, крім того ПДВ 230 000,00 грн. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 1 380 000,00 грн.
Пунктом 3.1 Договору-1 сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 30.11.2024. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на вебпорталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно до пункту 8.4. Договору-1, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукту переходить до замовника з моменту поставки продукції.
Пунктом 8.6 Договору-1 визначено, що у випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів, постачальник зобов'язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку не усунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, Постачальник сплачує замовнику штрафні санкції передбачені пунктом 9.1. даного договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором. Заміна неякісної продукції здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок
Пунктом 9.1 Договору-1 встановлено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного Договору становить 3 (три) роки (пункт 9.2. Договору-1).
Пунктом 9.4 та 9.5 Договору-1 передбачено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
Строк дії договору - по 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (пункт 12.1 Договору-1).
Також, між сторонами укладено Додаток 1 до Договору поставки "Специфікація № 1", яким погоджено перелік товару, що поставляється загальною вартістю 1 380 000,00 грн з ПДВ та Додаток № 2 "Технічна специфікація", яким визначено технічні характеристики товару.
Суд враховує, що Договір-1, Додаток 1 та Додаток 2 підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Поставку продукції здійснено з порушенням встановлених Договором-1 строків згідно таких видаткових накладних: видаткова накладна № УТ-1002 від 17.09.2024 на суму 73 649,82 грн (накладну підписано 19.09.2024, товар на суму 6 632,40 грн з ПДВ повернуто постачальнику та не замінено; порушено на 9 днів); видаткова накладна № УТ-0970 від 06.09.2024 на суму 73 355,40 грн (порушення строків на 10 днів); видаткова накладна № УТ-0955 від 06.09.2024 на суму 285 200,52 грн (порушення строків на 17 днів); видаткова накладна № УТ-1029 від 26.09.2024 на суму 160 675,20 грн (порушення строків на 20 днів); видаткова накладна № УТ-1045 від 27.09.2024 на суму 86 076,00 грн (порушення строків на 20 днів); видаткова накладна № УТ-1028 від 26.09.2024 на суму 412,92 грн (порушення строків на 20 днів); видаткова накладна № УТ-1030 від 26.09.2024 на суму 22 324,44 грн (порушення строків на 20 днів); видаткова накладна № УТ-1038 від 26.09.2024 на суму 26 214,66 грн (порушення строків на 20 днів); видаткова накладна № УТ-1070 від 03.10.2024 на суму 38 160,66 грн (порушення строків на 27 днів); видаткова накладна № УТ-1069 від 01.10.2024 на суму 38 989,80 грн (порушення строків на 34 дні); видаткова накладна № УТ-1147 від 17.10.2024 на суму 1 233,72 грн (порушення строків на 41 день).
Також, між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро - Деталь" (надалі - постачальник) укладено Договір поставки № 53-122-01-25-16499 від 04.08.2025 (надалі - Договір-2).
Згідно пункту 1.1 Договору-2, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору).
Пунктом 1.2 Договору-2 сторони погодили, що предметом поставки по даному Договору є продукцію 34390000-7 (приладдя до тракторів), яка передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до даного Договору).
Згідно пункту 2.1 та 2.2 Договору-2 ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 899 999,00 грн, крім того ПДВ 179 999,80 грн. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 1 079 998,80 грн.
Пунктом 3.1 Договору-2 сторонами погоджено, що строк поставки продукції по даному договору становить 90 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на вебпорталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно до пункту 8.4 Договору-2, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукту переходить до замовника з моменту поставки продукції.
Пунктом 9.1 Договору-2 встановлено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1, 9.2, 9.3, 9.5 та 9.6 даного Договору становить 3 (три) роки (пункт 9.7 Договору-2).
Пунктом 9.9 та 9.10 Договору-2 передбачено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
Строк дії договору - по 30.06.2026, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (пункт 12.1 Договору-2).
Також, між сторонами укладено Додаток 1 до Договору поставки "Специфікація № 1", яким погоджено перелік товару, що поставляється загальною вартістю 1 079 998,80 грн з ПДВ та Додаток № 2 "Технічна специфікація", яким визначено технічні характеристики товару.
Суд враховує, що Договір-2, Додаток 1 та Додаток 2 підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Поставку продукції здійснено з порушенням встановлених Договором-2 строків згідно видаткової накладної № УТ-1258 від 24.10.2025 (порушено строк на 20 днів).
З метою досудового врегулювання спору позивачем були надіслані претензії № 22-218/001-юр від 06.01.2026 та № 22-1095/001-юр від 21.01.2026 про добровільну сплату штрафних санкцій.
Відповідей на вказані претензії на адресу позивача не надходили та матеріали справи не містять.
Таким чином, на переконання позивача, в порушення умов договорів відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не поставив продукцію у визначені строки.
Враховуючи викладені обставини та прострочення поставки товару за договорами, позивач просить стягнути з відповідача: за Договором-1 пеню в розмірі 18 400,88 грн, штраф за порушення строків поставки понад 30 днів в розмірі 4 313,77 грн, штраф за порушення строків усунення виявлених невідповідностей протягом 30 днів в розмірі 21 429,99 грн, а всього в розмірі 44 144,64 грн; за Договором-2 пеню в розмірі 427,26 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом частини 1 статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України)
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 525, частини 1 статті 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійснений позивачем за розрахунок пені та штрафів по Договором-1 та Договором-2, суд зазначає, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам договору і є арифметично вірним.
Таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 18 400,88 грн, штраф за порушення строків поставки понад 30 днів в розмірі 4 313,77 грн, штраф за порушення строків усунення виявлених невідповідностей протягом 30 днів в розмірі 21 429,99 грн, а всього в розмірі 44 144,64 грн за Договором-1; пеня в розмірі 427,26 грн за Договором-2.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 20 % суд зазначає наступне.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, доведення наявності обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Суд враховує, що обґрунтовуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач вказує, що у зв'язку з порушенням строку поставки товару у позивача відсутні будь - які збитки. Крім того, товар за договором поставлявся перевізником ТОВ "Нова Пошта" протягом 2-4 днів з дати виписки видаткових накладних, проте позивач не завжди вчасно приступав до оприбуткування такого товару, що призвело до того, що товар міг бути поставлений у поточному місяці, а оприбуткований в наступному.
Крім того, відповідач зазначає, що стягнення неустойки у розмірі 44 571,90 грн призведе до негативних наслідків для господарської діяльності відповідача, оскільки відповідач має заборгованість за кредитом перед банківською установою, відтак стягнення неустойки стане надмірним тягарем для відповідача.
Суд зазначає, що враховуючи суми прострочення в розмірі 806 293,14 грн, від яких позивачем на підставі Договору-1 нараховані штрафні санкції в розмірі 44 144,64 грн, становлять 5,5 %, а, отже, відсутні підстави вважати такий розмір неустойки (штрафу та пені) явно не співмірним розміру простроченого зобов'язання.
Також, суд зазначає, що враховуючи суми прострочення в розмірі 21 362,88 грн, від яких позивачем на підставі Договору-2 нараховані штрафні санкції в розмірі 427,26 грн, становлять 2 %, а, отже, відсутні підстави вважати такий розмір неустойки (штрафу та пені) явно не співмірним розміру простроченого зобов'язання.
При цьому, суд враховує, що позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти та відповідно несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідач як сторона договору добровільно його уклав та добровільно визначив штрафні санкції та їх розмір у виді штрафу і пені, та погодився із такими розмірами штрафу та пені.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Врахувавши такі обставини та обов'язковість договору, суд приходить до висновку про відсутність обставин справи, які би вказували про право суду зменшити заявлені до стягнення позивачем пеню та штраф.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову та відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 662,40 грн, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Деталь" (69013, м. Запоріжжя, вул. Академіка Курчатова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39705831) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) штрафні санкції в розмірі 44 571,90 (сорок чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна грн 90 коп.) грн, з яких: 427,26 грн за договором № 53-122-01-25-16499 від 04.08.2025 та 44 144,64 грн штрафні санкції за договором № 53-122-01-24-14983 від 10.07.2024, та судовий збір в розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26.05.2026.
Суддя А.М Горплюк