адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
відмову в забезпеченні позову
26.05.2026 Справа № 917/1028/26
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув заяву Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», 38712, Полтавська обл., Полтавський р-н, с.. Пальчиківка, вул. Центральна, 6, ЄДРПОУ 03769706 про забезпечення позову (вх. № 7146 від 25.05.2026) у справі за позовом
Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», 38712, Полтавська обл., Полтавський р-н, с.. Пальчиківка, вул. Центральна, 6, ЄДРПОУ 03769706
до Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, ЄДРПОУ 24388285
про визнання рішення незаконним та додаткових угод укладеними
Позивач звернувся із заявою про забезпечення позову (вх. № 7146 від 25.05.2026), в якій просить суд вжити у справі заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення 79 сесії 8 скликання Полтавської міської ради від 21 квітня 2026 року «Про відмову ВСК «Злагода» у поновленні (продовженні) договорів оренди землі;
- заборони Полтавській міські раді до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, склад угідь, кадастрових номерів, здійснювати поділ чи об'єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 5324081409:09:001:0130, 5324081400:00:013:0035, 5324081400:00:041:0042, що розташовані за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Пальчиківська сільська рада;
- заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324081409:09:001:0130, 5324081400:00:013:0035, 5324081400:00:041:0042, що розташовані за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Пальчиківська сільська рада.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає таке. "25.05.2006 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» та Полтавська районна державна адміністрація уклали договір оренди землі, за умовами якого Полтавська районна державна адміністрація (Орендодавець) передала СТОВ «Злагода» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 16,3344 га (рілля) (кадастровий номер земельної ділянки 5324081409:09:001:0130).
Строк дії договору встановлено 20 років.
Вказане право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( з правом пролонгації).
26.05.2006 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» та Полтавська районна державна адміністрація уклали договір оренди землі, за умовами якого Полтавська районна державна адміністрація (Орендодавець) передала СТОВ «Злагода» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 7,803544 га (рілля), кадастровий номер земельної ділянки 5324081400:00:013:0035.
Строк дії договору встановлено 20 років.
Вказане право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( з правом пролонгації).
05.06.2006 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» та Полтавська районна державна адміністрація уклали договір оренди землі, за умовами якого Полтавська районна державна адміністрація (Орендодавець) передала СТОВ «Злагода» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 36,4960 га (рілля), кадастровий номер земельної ділянки 53240814000:00:041:0042.
Строк дії договору встановлено 20 років.
Вказане право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( з правом пролонгації).
Протягом встановленого договорами оренди землі строку користування земельними ділянками, Орендар (далі - позивач) належним чином виконував умови договору, вчасно сплачував орендну плату, користувався земельною ділянкою за цільовим призначенням. Будь-яких претензій щодо виконання умов договору зі сторони Орендодавця не було.
Відповідно до пункту 8 вказаних договорів, після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Умови договору зберігають свою чинність на строк його дії.
На виконання зазначеного пункту договорів та вимог закону, Орендарем 29.01.2026, з дотриманням визначеного строку направлено лист - повідомлення стосовно наміру продовження користування земельними ділянками, як особа, що має переважне право на поновлення договорів оренди на новий строк, повідомила про намір поновлення договорів оренди на новий строк, з поданням проекту додаткової угоди.
Однак, 26.02.2026 на адресу позивача надійшов лист від Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, яким повідомлено про заперечення у поновленні (продовженні) договорів оренди землі (без зазначенням підстав такої відмови, без прийняття відповідного рішення сесією Полтавської міської ради).
21.04.2026 рішенням 79 сесії 8 скликання Полтавської міської ради « Про відмову ВСК «Злагода» у поновленні ( продовженні) договорів оренди землі, прийнято рішення відмовити ВСК «Злагода» у поновленні (продовженні) на наступний строк договору оренди землі від 25.06.2006, кадастровий номер земельної ділянки 5324081409:09:001:0130), договору оренди землі від 26.05.2006, кадастровий номер 5324081400:00:013:0035, договору оренди землі від 05.06.2006, кадастровий номер земельної ділянки 5324081400:00:041:0042.
Зазначене рішення мотивоване наступним:
1. Реалізація Полтавської міською радою права на офіційне заперечення в укладенні договорів оренди землі відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», що свідчить про відсутність волевиявлення Орендодавця на продовження користування земельними ділянками на новий строк шляхом своєчасного направлення відповідного повідомлення Орендарю.
2. Недотримання ВСК «Злагода» встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» порядку реалізації переважного права. Обрання Орендарем не передбаченого законом способу реалізації своїх прав (вимога про «поновлення» раніше укладених договорів замість «укладення договорів на новий строк») та надання неналежної форми документа (проєктів додаткових угод замість обов'язкових проєктів договорів оренди землі) свідчить про неналежне виконання обов'язку щодо повідомлення Орендодавця. Вказані дії прямо суперечать вимогам частини 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та вимогам абзацу 2 частини 1 статті 1261 Земельного кодексу України, якими встановлено пряму заборону на поновлення земель комунальної власності (крім випадків наявності на них об'єктів нерухомого майна орендаря). Такі процедурні порушення з боку Орендаря унеможливлюють розгляд звернень у порядку, визначному частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», та включають наявність правових підстав для продовження користування земельними ділянками.
3. Необхідність забезпечення раціонального використання та перерозподілу земель сільськогосподарського призначення територіальної громади.
Враховуючи значну площу земельних ділянок, що перебувають у користуванні ВСК «Злагода», Полтавська міська рада, як орган, який уповноважений представляти інтереси громади, вбачає за необхідне реалізувати право на зміну землекористувача. Дане рішення спрямоване на недопущення монополізації права користування земельними ресурсами одним суб'єктом, забезпечення принципів конкурентності при передачі прав на земельні ділянки іншим суб'єктам господарювання (зокрема, шляхом проведення земельних торгів) та формування земельного резерву для задоволення суспільних потреб територіальної громади.
Пунктом 4 та 5 зазначеного рішення, Рада зобов'язала ВСК «Злагода» повернути земельні ділянки Полтавській міській раді за актами приймання - передачі в строк та порядку, встановлених договорами, зазначеними в пункті 1 цього рішення, Департаменту земельних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради забезпечити вжиття заходів щодо державної реєстрації припинення речових прав (оренди) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після настання дати закінчення договорів та довести це рішення до відома ВСК «Злагода», шляхом вручення чи направлення поштою.
Відповідно до пункту 7 рішення, оскарження цього рішення (подання скарги чи пред'явлення позову) не зупиняє його дію.
ВСК «Злагода» подано позов про визнання рішення Полтавської міської ради від 21.04.2026 «Про відмову ВСК «Злагода» у поновленні (продовженні) договорів оренди землі» незаконним та його скасування, а також визнання додаткових угод до договорів оренди землі від 25.05.2006, 26.05.2006 та 05.06.2006 укладеними (на реалізацію переважного права орендаря, відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Проте подання такого позову та оскарження рішення Полтавської міської ради не зупиняє його виконання, та після визначеного договорами строку дії договорів оренди, це рішення буде виконане, зокрема, шляхом внесення відомостей про припинення права оренди, та будуть вчинені інші заходи органом місцевого самоврядування щодо розпорядження спірними земельними ділянками, в тому числі з проведення земельних торгів щодо права оренди земельних ділянок, та передачу їх у власність /користування інших осіб, до прийняття рішення у цій справі.
Водночас, ВСК «Злагода» використовує зазначені земельні ділянки для сільськогосподарських потреб та відповідно ці поля засіяні підприємством. До відповідного закінчення сезону сівозміни, передача їх у користування чи власність іншим особам завдасть підприємству непоправних збитків, що пов'язані з посівною, враховуючи величезні ціни на паливо, сіменний матеріал, заробітну плату, тощо.
Отже, рішення Полтавської міської ради свідчить про реальний намір органу місцевого самоврядування припинити користування цією ділянкою в односторонньому порядку, не чекаючи рішення суду.
Прийняття зазначеного рішення створює реальну загрозу передачі спірної земельної ділянки іншим фізичним або юридичним особам, виставлення її на земельні торги, поділу, зміни кадастрового номера чи іншим чином зміни її правового статусу. У разі вчинення таких дій до ухвалення рішення суду, навіть позитивне судове рішення буде неможливо виконати, оскільки предмет спору - земельні ділянки будуть фактично виведені із володіння позивача та можуть бути передані третім особам. Саме така загроза й обумовлює необхідність застосування заходів забезпечення позову, щоб зберегти існуючий фактичний та правовий стан до винесення рішення по суті, а також забезпечити можливість реального та ефективного виконання майбутнього рішення суду".
Отже, як вважає позивач, без застосування заходів забезпечення позову існує пряма і реальна небезпека, що Полтавська міська рада здійснить дії, які унеможливлять поновлення договору оренди та зроблять виконання судового рішення фактично неможливим.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Такі правові висновки Верховного Суду викладено в постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до п. п. 1, 2, 4 частин 1 та 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі №914/2072/20 зазначалося, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Разом з цим у постанові від 11.06.2025 у справі № 907/82/25 Верховний Суд вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки у цьому випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивач не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Полтавської міської ради, заборони вчиняти відповідачеві дій та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, яке не підлягатиме примусовому виконанню.
Стосовно вимоги щодо вжиття заходів забезпечення шляхом заборони Полтавській міській раді продажу земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні), слід зазначити таке.
Відповідно до частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавець установив чітке обмеження меж втручання у сферу публічно-правових конкурсних відносин, зокрема щодо діяльності органів державної влади чи місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження майном або правами на конкурентних засадах.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в цьому випадку застосування заходів забезпечення позову матиме наслідком втручання в проведення торгів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпеченні позову (вх. № 7146 від 25.05.2026).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.
Згідно зі статтею 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 26.05.2026.
Суддя Дмитро СІРОШ