адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство
07.05.2026 Справа № 917/2175/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у підготовчому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфтонг", вул. Ушинського, 40, приміщення 212, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 37757118
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс-трейд", пров. Великий, 6, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 35582421
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
За участю представників учасників провадження:
від заявника - Панченко О.О. (в залі суду), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 від 27.06.2006, ордер на надання правничої допомоги № 1356178
В судовому засіданні постановлено вступну та резолютивну частину даної ухвали відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що зважаючи на те, що ухвали у справі про банкрутство, в яких вирішуються питання по суті, фактично є рішенням суду, повний текст ухвали суду буде виготовлено у строк 10 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин ухвали.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діфтонг", м. Київ (код ЄДРПОУ 37757118) (далі - ТОВ "Діфтонг", ініціюючий кредитор, заявник) звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №2262/25 від 25.11.2025) про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс-трейд", м. Полтава (код ЄДРПОУ 35582421) (далі - ТОВ "Укрбудтранс-трейд", боржник) згідно вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/2175/25 та визначено головуючим суддею Ореховську О.О
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2025 заяву ТОВ "Діфтонг" залишено без руху, встановлено заявнику строк та спосіб на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У визначений судом строк ініціюючий кредитор усунув недоліки заяви.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2025 заяву ТОВ "Діфтонг" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" прийнято судом та призначено до розгляду у підготовчому засіданні суду на 23.12.2025; зобов'язано заявника надати додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також повідомити актуальну інформацію про наявність у заявника зареєстрованого електронного кабінету (в тексті заяви ініціюючий кредитор зазначає про наявність у нього зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний, натомість відповідно до відповіді сформованої на запит секретаря судового засідання у юридичної особи за кодом 3775118 відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС ); зобов'язано боржника до дати проведення підготовчого засідання надати господарському суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі.
19.12.2025 від заявника - ТОВ "Діфтонг" надійшла заява з інформацією по справі (вх. № 16456).
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що 23.12.2025 у Полтавській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №917/2175/25, яке було призначене на 23.12.2025 на 10:00год, не відбулось.
В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.12.2025 визначено нові дату та час проведення підготовчого засідання у справі - 24.02.2026 о 10:30год.
23.02.2026 від боржника - ТОВ "Укрбудтранс-трейд" надійшло клопотання (вх. 2413) про перенесення підготовчого засідання у справі на іншу дату для надання боржнику часу на укладання договору на надання правової допомоги.
У підготовчому засіданні 24.02.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 07.04.2026.
06.04.2026 від ТОВ "Укрбудтранс-трейд" відзив на заяву ТОВ "Діфтонг" про відкриття провадження у справі про банкрутство (вх.№ 4506).
У підготовчому засіданні 07.04.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 07.05.2026 до 10:20год.
Учасники у справі повідомлені про дату та час проведення наступного засідання відповідною ухвалою суду від 07.04.2026. Зазначена ухвала суду була надіслана учасникам у справі в їх електронні кабінети в системі ЄСІТС і була доставлена 07.04.2026, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа (а.с. 145, 146,147).
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням зазначених положень процесуального закону учасники провадження належним чином були повідомлені про дату та час проведення судового засідання.
Боржник явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання обов"язковою не визнавалась.
У відповідності до ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства неявка у підготовче засідання сторін не перешкоджає проведенню засідання.
15.04.2026 від ТОВ "Укрбудтранс-трейд" надійшло клопотання (вх. № 4995), відповідно до якого боржник просить суд витребувати у ТОВ "Діфтонг" документ, на які останнє посилається у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме: оригінал договору підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, укладений між ТОВ "Діфтонг" та ТОВ "Укрбудтранс-трейд" , оригінал акту надання послуг № 15032015 від 15.03.2015.
Зазначене клопотання задоволено судом.
В судовому засіданні судом 07.05.2026 представником заявником надано суду для огляду оригінал Договору підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, на 3 арк, скріплений печаткою, оригінал Акту надання послуг № 15032015 від 15.03.2015 та оригінал Акту надання послуг № 17032015 від 17.03.2015. Зазначенні документи оглянуто судом.
04.05.2026 від ТОВ "Укрбудтранс-трейд" надійшло клопотання (вх. № 5984) про призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технологічної експертизи документів, проведення яких доручити експертам Полтавського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (36004, м. Полтава, провулок Рибальський, 8).
Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання за мотивами, які будуть наведені в ухвалі нижче.
07.05.2026 від ТОВ "Діфтонг" надійшла відповідь на відзив ТОВ "Укрбудтранс-трейд" (вх. № 6237).
Представник заявника у підготовчому засіданні заявлені вимоги підтримує, на задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" наполягає. В обґрунтування вимог посилається на обставини, викладені у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство та відповіді на відзив.
Дослідивши у підготовчому засіданні матеріали заяви про відкриття провадження у справі банкрутство та додатково подані документи, суд встановив:
До Господарського суду Полтавської області надійшла заява ТОВ "Діфтонг" про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" згідно вимог до Кодексу України з процедур банкрутства.
Зазначена заява вмотивована наявністю у заявника грошових вимог до боржника у загальному розмірі 1 715 000,00грн, які ґрунтуються на Договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015.
З представлених заявником документів вбачається, що 01.01.2015 між ТОВ "Укрбудтранс-трейд" (за умовами договору - Замовник) та ТОВ "Діфтонг" (за умовами договору - Підрядник) було укладено Договір підряду №31/08-1 (а.с. 30-32) (далі - Договорі підряду), відповідно до п. 1. 1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується, у встановлені цим Договором строки виконати монтажні роботи по облаштуванню виробничих ділянок в смт. Диканька за адресою: смт. Диканька, вул. Філатова, 2.
Умовами зазначеного Договору підряду сторони узгодили, зокрема, наступне:
(п. 1.2.) Замовник зобов'язується прийняти завершені вчасно, якісно, належно відповідно до умов Договору виконані Роботи і оплатити їх вартість у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором.
(п. 1.3.) Будівельні роботи за цим Договором виконуються з використанням матеріалів, техніки та необхідного обладнання Підрядника, якщо інше не погоджено Сторонами.
(п. 2.1.) Договору загальна сума договору складає - 2 000 000,00 грн (Два мільйона гривень 00 копійок).
(п. 2.2.) Розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником на банківський поточний рахунок Підрядника коштів у національній валюті України протягом 365 (триста шістдесят п'ять) календарних днів з моменту отримання Замовником рахунку від Підрядника та підписання акта про надані послуги.
(п. 2.3.) Вартість робіт зазначена у Договорі включає всі витрати Підрядника, пов'язані з виконанням даних робіт та не може бути змінена в односторонньому порядку. Вказана в п. 2.1. цього Договору сума не є кінечною, вартість робіт може бути зменшена у зв'язку із виконанням меншої кількості робіт ніж заплановано. Загальна сума виконаних робіт буде сумою рахунків та актів про надання послуги наданих Підрядником та підписаних Замовником.
(п. 3.1) Строк виконання робіт до 31 грудня 2015 року.
(п. 3.3.) По закінченню робіт Підрядник оформлює у двох примірниках Акти про надані послуги та рахунки і передає їх представнику Замовника.
(п. 3.4.) Замовник не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання Актів про надані послуги зобов'язаний підписати їх і один примірник повернути Підряднику, або направити заперечення від підписання Акту про надані послуги.
(п. 3.5.) У разі ненадання Замовником заперечень впродовж строку , передбаченого п. 3.4. цього Договору щодо підписання Актів про надання послуг, Сторони встановили, що Підрядник здав, а Замовник прийняв виконані роботи згідно з Актами про надані послуги у повному обсязі та без претензій.
(п. 3.6.) У разі заперечень Заявника, Підрядник усуває недоліки за власний рахунок у встановлені Сторонами строки, що не може перевищувати 5 робочих днів.
(п. 8.1.) Цей Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами і діє протягом строку виконання сторонами своїх зобов"язань (в тому числі щодо здійснення розрахунків) за цим Договором.
Вказаний договір від імені ТОВ "Діфтонг" підписаний директором Овсеєнко Л.М., від імені ТОВ "Укрбудтранс-трейд" - в.о. директора Заставським Ю.Г.
Заявник зазначає, що на виконання умов Договору підряду Виконавець (ТОВ "Діфтонг") надав на підписання Замовнику ( ТОВ "Укрбудтранс-трейд") акти надання послуг, а останній прийняв роботи згідно виписаних актів (а.с. 33,34) . Також до цих актів було виписано відповідні рахунки для сплати вартості робіт, а саме:
- Рахунок на оплату №15032015 від 15.03.2015 на суму 770 000,00 грн.;
- Рахунок на оплату №17032015 від 17.03.2015 на суму 945 000,00 грн.;
Загалом вартість робіт склала 1 715 000,00грн.
15.03.2017 між сторонами відписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 15.03.2017 за Договором підряду № 31/08-01 від 01.01.2015, відповідно до якого сторони узгодили наявність заборгованості у ТОВ "Укрбудтранс-трейд" перед ТОВ "Діфтонг" в сумі 1 715 000,00грн.
У зв'язку з невиконання боржником грошових зобов'язань ТОВ "Діфтонг" звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд".
Перелік доказів, якими заявник обґрунтовує заявлені вимоги: Договір підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, Акт надання послуг № 15032015 від 15.03.2015, Акт надання послуг № 17032015 від 17.03.2015, Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 та 15.03.2015 між ТОВ "Діфтонг" та ТОВ "Укрбудтранс-трейд" за договором підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, рахунок-фактура № 15032015 від 15.03.2015, рахунок-фактура № 17032015 від 17.03.2015, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Діфтонг" та ТОВ "Укрбудтранс-трейд".
Боржник у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство (а.с. 115-136 ) зазначає, що між ТОВ "Укрбудтранс-трейд" та ТОВ "Діфтонг" не існувало та не існує жодних правових відносин. 01.01.2015 між ТОВ "Діфтонг" та ТОВ "Укрбудтранс-трейд" взагалі не укладався Договір підряду №31/08-1, замовлення на проведення монтажних робіт по облаштуванню виробничих ділянок не було, відповідно виключається й їхнє проведення. А тому жодні документи ТОВ "Укрбудтранс-трейд" не підписувались, в тому числі Акти про надання послуг.
Поряд з цим боржник звертає увагу на тому, що станом на 01.01.2015, тобто на дату укладання договору, уповноваженою особою ТОВ "Укрбудтранс-трейд" відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться виключно Марченко Олег Миколайович (засновник). Заставський Ю.Г., підпис якого міститься на Договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015, підписантом ТОВ "Укрбудтранс-трейд" не значився.
На підставі зазначеного, боржника вказує на наявність спору про право стосовно вимог ініціюючого кредитора, що є наслідком відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Перелік доказів, якими боржник обґрунтовує заперечення на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство та які залучені до відзиву: довідка №1/4 від 02.04.2026, довідка № 3/4 від 02.04.2026, довідка № 4/4 від 02.04.2026, довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 1851 від 31.03.2026, довідка № 2/4 від 02.04.2026, ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.11.2017 з додатком , видана ТОВ "Укрбудтранс-трейд", виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Укрбудтранс-трейд", свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Укрбудтранс-трейд" , Статут ТОВ "Укрбудтранс-трейд", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Укрбудтранс-трейд".
В подальшому від ТОВ "Укрбудтранс-трейд" надійшло клопотання (вх. № 5984 від 04.05.2026 ), в про призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технологічної експертизи документів, проведення яких боржник просить доручити експертам Полтавського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (36004, м. Полтава, провулок Рибальський, 8). Вказане клопотання вмотивоване необхідністю з'ясування обставин того чи виконаний підпис від імені Заставського Ю.Г. на Договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015 та на акті надання послуг № 15032015 від 15.03.2015, а також для з'ясування обставин того яким способом нанесений відтиск печатки ТОВ "Укрбудтранс-трейд" у Договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015 та у акті надання послуг № 15032015 від 15.03.2015 необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право. Боржник, як сторона договору, заперечує факт підписання договору.
В реагування на зазначене клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до статей 98, 99 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до положень частини 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник заперечує факт укладання Договору підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, який від імені ТОВ "Укрбудтранс-трейд" підписаний в.о. директора Заставськтм. Ю.Г. Разом з цим, боржник ставить під сумнів не сам підпис ОСОБА_1 , а вказує на відсутність у останнього станом на дату підписання цього договору (на 01.01.2015) повноважень на представлення інтересів ТОВ "Укрбудтранс-трейд".
Приймаючи до уваги те, що з'ясування у особи обсягу повноважень на представлення інтересів юридичної особи належить до компетенції суду, суд не вбачає потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування суду. Відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання боржника про призначення судової експертизи.
Заявник у відповіді на відзив в спростування заперечень боржника зазначає, зокрема, таке:
- сторонами у Договорі № 31/08-1 від 01.01.2015 чітко зазначено істотні умови, погоджено порядок надання послуг, обсяг та відповідно порядок оплати, тобто даний договір є таким, що відповідає встановленим нормам чинного законодавства, є підписаний представниками сторін та скріплений відбитками печаток юридичних осіб.
- на підтвердження факту правових відносин між сторонами та надання послуг, додано первинні документи такі як акти та рахунки, які також є належним чином оформлені.
- Договір підряду № 31/08-1 від 01 січня 2015 року було підписано ОСОБА_1 , який на момент його укладення виконував обов'язки директора ТОВ "Укрбудтранс-трейд". Повноваження зазначеної особи підтверджувалися належним внутрішнім документом Товариства, а саме наказом.
- факт виконання робіт ТОВ "Діфтонг" підтверджується підписаними актами, у яким прямо зазначено, що Замовник претензій не має. Тобто, заборгованість є чітко визначеною, безспірною, простроченою, а спір про право - відсутній.
Досліджуючи заяву ініціюючого кредитора на предмет обґрунтованості вимог щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" судом прийнято до уваги наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Банкрутство юридичних осіб (підстави, умови, порядок, особливості) регламентовано положеннями книги третьої цього Кодексу, положення розділу І якої містять норми щодо провадження у справі про банкрутство юридичної особи, зокрема підстави та порядок відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Положення ст. 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Статтею 34 КУзПБ передбачено право кредитора звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та визначено, які документи у такому випадку подаються.
Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
В розумінні ст. 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, на які в тому числі посилається скаржник).
При цьому, якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з'ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 КУзПБ.
Тож, важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 39 КУзПБ, за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі.
Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошове зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов'язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов'язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов'язково пов'язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення.
Разом з цим, ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства згідно якої підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження жодним чином не визначає підставою для такої відмови існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов'язковою. У цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19).
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у пункті 71 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 51 постанови від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).
Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
З представлених заявником документів вбачається, що в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" заявник посилається на наявність у нього грошових вимог до боржника за Договором підряду № 31/08-1 від 01.01.2015. Вказує на неналежне виконання боржником Договору підряду № 31/08-1 від 01.01.2015 в частині своєчасного та повного і здійснення розрахунків за фактично виконані монтажні роботи по облаштуванню виробничих ділянок в смт. Диканька, по вул. Філатова, 2. Загальна сума кредиторських вимог ТОВ "Діфтонг" до боржника, згідно поданої заяви, становить 1 715 000,00грн.
Боржник факт укладання Договору підряду № 31/08-1 від 01.01.2015 заперечує, вказуючи на підписання вказаного договору не уповноваженою особою. Стверджує, що замовлення на проведення монтажних робіт по облаштуванню виробничих ділянок боржник не надавав, актів про надання послуг не підписував.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як зазначалося вище, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.
З огляду на наявність заперечень боржника щодо існування між ТОВ "Укрбудтранс-трейд" та ТОВ "Діфтонг" правовідносин за Договором підряду № 31/08-1 від 01.01.202015, для вирішення питання про те, чи було укладено правочин, слід у повному обсязі дослідити всі докази, які відображають волю сторін, пов'язану з правочином.
В обґрунтування заявлених кредиторських вимог до боржника ТОВ "Діфтонг" до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство залучив Договір підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, на виконання умов якого, як стверджує, за дорученням ТОВ "Укрбудтранс-трейд" виконав монтажні роботи по облаштуванню виробничих ділянок.
Вказаний договір від імені ТОВ "Діфтонг" підписаний директором Овсеєнко Л.М., від імені ТОВ "Укрбудтранс-трейд" - в.о. директора Заставським Ю.Г.
Разом з цим, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Укрбудтранс-трейд" та підписантом є Марченко Олег Миколайович (а.с. 53-55). Документальні докази уповноваження Заставського Ю.Г. на представлення інтересів ТОВ "Укрбудтранс-трейд", а також підписання від імені товариства договорів матеріали справи не містять.
ТОВ "Діфтонг" у відповіді на відзив не заперечує факт того, що станом на 01.01.2015 керівником ТОВ "Укрбудтранс-трейд" був Марченко Олег Миколайович. Разом з цим стверджує, що станом на момент укладання Договору обов"язки директора ТОВ "Укрбудтранс-трейд" виконував Заставський Ю.Г., повноваження якого підтверджувалися належним внутрішнім документом Товариства, а саме наказом. При цьому, вказаний наказ про призначення Заставського Ю.Г. в.о.керівника директора ТОВ "Укрбудтранс-трейд" заявник суду не надав.
Відповідно до правової позиції Верховного суду ( постанова від 18.01.2023 у справі № 752/22077/19) положення ст. 241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину не можуть бути застосовані до правововідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх перевищити.
Суд констатує, що надання заявником послуг у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, що повинні мати певні реквізити. Відтак у разі, якщо акт надання послуг оформлений з урахуванням встановлених наведеними нормами вимог, він є первинним документом, який фіксує факт надання/споживання послуги.
На підтвердження факту виконання робіт ініціюючий кредитор залучив до заяви Акти надання послуг № 1503215 від 15.03.2015 на суму 770 000,00грн та № 1703215 від 17.03.2015 на суму 945 000, 00 грн (а.с. 33,34), які містять підписи представників сторін без зазначення їх прізвищ та скріплені печатками сторін.
При цьому, суд встановив, що у наданих заявником актах надання послуг не зазначено прізвища осіб - представників Замовника та Підрядника, які брали участь у прийнятті послуг і відповідно підписанні актів надання послуг № 1503215 від 15.03.2015 та № 1703215 від 17.03.2015 та які дають змогу ідентифікувати цих осіб з метою встановлення їх повноважень на підписання зазначених актів.
Згідно з преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних відносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеного вище вбачається, що норми Закону № 996-XIV регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару, надання послуг між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом № 996-XIV.
Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.
Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
За ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 76 77 ГПК України).
Доказом щодо наявності між сторонами договірних відносин та факту надання послуг можуть бути податкові накладні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
До заяви ТОВ "Діфтонг" про відкриття провадження у справі про банкрутство податкові накладні, які підтверджують, що господарські операції мали місце, не залучено. В реагування на заперечення боржника щодо отримання послуг від ТОВ "Діфтонг" податкові накладні заявник також не надав .
Судом на стадії прийняття заяви ТОВ "Діфтонг" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" до розгляду було встановлено, що заявником не надано рахунки на оплату виконаних підрядних робіт оформлені у відповідності до вимог п. 2.3 Договору, на які в тексті заяви посилається заявник, а саме: № 15032015 від 15.03.2015 на суму 770 000, 00 грн. та № 17032015 від 17.03.2015 на суму 945 000, 00 грн.
На вимогу суду ТОВ "Діфтонг" до заяви про усунення недоліків заяви надав рахунки - фактури № 15032015 від 15.03.2015 на суму 770 000,00грн та № 17032015 від 17.03.2015 на суму 975 000,00грн (а.с. 50, 51). При цьому, документальних доказів вручення (направлення) вказаних рахунків боржнику заявник суду не надав. До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника вказані докази також не залучено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не надано належних доказів дотримання ним вимог Договору підряду щодо вручення замовнику (боржнику) зазначених рахунків.
Таким чином, заявник не підтвердив належними доказами факт порушення боржником свого зобов'язання з оплати за виконані роботи за Договором підряду № 31/08-1 від 01.01.2015.
Щодо залученого до матеріалів заяви Акту звірення взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 15.03.2017 між ТОВ "Діфтонг" та ТОВ "Укрбудтранс-трейд" за Договором підряду № 31/08-1 від 01.01.2015 (а.с. 41) суд зазначає таке.
21.12.202 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Оскільки заявник не підтвердив первинними документами здійснення між сторонами господарських операцій за Договором підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, наданий заявником акт звірки не є належним доказом наявності у ТОВ "Укрбудтранс-трейд" заборгованості перед ТОВ "Діфтонг" за вказаним Договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку, що за наявними в матеріалах справи доказами неможливо встановити реальність господарської операції за Договором підряду № 31/08-1 від 01.01.2015.
Так судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 27.01.2026 у справі № 917/980/23(917/2233/24). Верховний Суд зазначає, що в частині реальності господарської операції за договорами надання послуг належить встановити наявність у виконавця та приналежність техніки для виконання робіт визначених у договорі, що може підтвердити реальність надання послуг, а також бухгалтерську та фінансову документацію, що підтверджує рух активів, пов'язаних з виконання договору. Відтак, факти та обставини як поставок так і надання послуг, з огляду на наявні заперечення боржника про реальність господарської операції, не може залишатись поза увагою суду задля правильного вирішення спору.
Ініціюючим кредитором не надані суду документальні докази використання ним матеріалів, техніки та необхідного обладнання для виконання монтажних робіт по облаштуванню виробничих ділянок згідно умов Договору підряду № 31/08-1 від 01.01.2015, як це передбачено п.13. Договору.
Поряд з цим заслуговує на увагу той факт, що задля проведення монтажних робіт юридична особа має обов'язково вказати відповідний код КВЕД (Класифікація видів економічної діяльності) у реєстраційних документах. Код обирається залежно від специфіки обладнання, що монтується, та вказується в Єдиному державному реєстрі.
Дослідивши інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ініціюючого кредитора - ТОВ "Діфтонг" (а.с. 56-58) суд встановив, що ТОВ "Діфтонг" здійснює такі види економічної діяльності: 14.19 Виробництво іншого одяну й аксесуарів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).
Код КВЕД на проведення монтажних робіт в реєстраційних документах ТОВ "Діфтонг" відсутній.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За викладених обставин, суд дійшов до висновку про недоведеність наявності у ТОВ "Укрбудтранс-трейд" безспірної заборгованості перед ТОВ "Діфтонг" за Договором підряду № 31/08-1 від 01.01.2015 в розмірі 1 715 000,00грн.
Встановлені за результатом підготовчого засідання обставини, свідчать про наявність спору про право між ініціюючим кредитором і боржником, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника. Відтак у задоволені заяви ТОВ "Діфтонг" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" суд відмовляє.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Крім того, зважаючи на встановлені судом обставини щодо відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" заява арбітражного керуючого Гриценка І.І. на участь у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" судом залишаються без розгляду.
Керуючись ст. ст.2, 39 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс-трейд", пров. Великий, 6, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 35582421
2. Заяву арбітражного керуючого Гриценка Івана Івановича на участь у справі залишити без розгляду.
3. Копію ухвали направити ініціюючому кредитору, боржнику, арбітражному керуючому, органу державної виконавчої служби, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядки та строки, встановлені ст. ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства
Повну ухвалу складено та підписано 25.05.2026 ( після виходу з відпустки).
Суддя О.О. Ореховська