65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2595/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Світлани Олексіївни (вх. №2-1010/26 від 21.05.2026) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, подане у справі
за позовом: керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «КДЛ Захід»
про стягнення 5 887 925,50 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у цій справі позовні вимоги керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області було задоволено шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «КДЛ Захід» (далі - ТОВ «КДЛ Захід») безпідставно набутих коштів у розмірі 5 887 925,50 грн, покладено на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 355 626,08 грн.
21.01.2025 судом було видано два накази про примусове виконання рішення суду від 16.12.2024 у цій справі.
21.05.2026 до суду від старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Світлани Олексіївни (далі по тексту - Шевченківський відділ ДВС) надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - Шахова Сергія Олександровича до виконання останнім зобов'язань, покладених на нього у зведеному виконавчому провадженню №77150067, до складу якого входять виконавче провадження №76874971 з примусового виконання вимоги ДПС, виконавчі провадження №77120787, № 77145213 з примусового виконання рішення суду у справі № 916/2595/22, виконавче провадження №78849518 з примусового виконання рішення суду у справі №916/1152/25.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтєю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII (зі змінами) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (зі змінами) право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.
Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 наголошено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Таким чином, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення наявності передбачених законом підстав для вжиття судом за заявою державного виконавця такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, суду мають бути надані докази на підтвердження вжиття виконавцем передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з метою примусового виконання судового рішення, а також ухилення боржника від виконання такого рішення.
Господарським судом враховано, що боржником у зведеному виконавчому провадженні №77150067, до складу якого, як зазначає виконавець, входять, в тому числі, виконавчі провадження №77120787, № 77145213 з примусового виконання рішення суду у цій справі № 916/2595/22, є ТОВ «КДЛ Захід», за рахунком майна якого, в першу чергу, і має здійснюватися примусове виконання судового рішення.
Таким чином, такий виключний захід примусового виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Шахова Сергія Олександровича може бути застосований судом лише у випадку надання Шевченківським відділом ДВС доказів на підтвердження вжиття достатніх заходів для примусового виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Отже, під час здійснення виконавчого провадження виконавець зобов'язаний неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вживати заходів щодо примусового виконання рішень, дотримуючись способу та порядку виконання, встановлених виконавчим документом і цим Законом.
Постанови про відкриття виконавчих проваджень №77120787, № 77145213 з примусового виконанні наказів суду від 21.01.2025 були прийняті виконавцем 07.02.2025 та 10.02.2025.
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Велика Постанова Верховного Суду у постанові від 18.12.2025 у справі № 580/3888/24 дійшла висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» установлює чіткі та стислі строки для прийняття виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника - під час відкриття виконавчого провадження або не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. За цих умов арешт майна (коштів) боржника є процесуальною дією, що має забезпечувальний характер, і вчиняється виконавцем автоматично, без попередньої перевірки стану виконання рішення боржником, оскільки застосування цього заходу безпосередньо пов'язане з настанням визначеного юридичного факту (відкриття виконавчого провадження чи виявлення майна).
Проте Шевченківським відділом ДВС не було надано суду доказів накладення арешту на майно та кошти боржника питання про накладення якого мало бути вирішено виконавцем під час відкриття виконавчих проваджень.
Докази приєднання виконавчих проваджень №77120787, №77145213 до зведеного виконавчого провадження №77150067 суду надані не були. При цьому суд зазначає, що у будь-якому випадку докази накладення арешту на майно та кошти боржника у зведеному виконавчому провадженні також відсутні.
Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Шевченківським відділом ДВС також не було надано суду жодного доказу на підтвердження вжиття заходів з метою перевірки майнового стану ТОВ «КДЛ Захід», про що орган ДВС повідомляє по тексту подання.
Підсумовуючи викладене вище господарський суд доходить висновку, що з наданих Шевченківським відділом ДВС доказів не вбачається за можливе встановити обставину вжиття виконавцем своєчасних та повних заходів з метою примусового виконання рішення у зв'язку з відсутністю доказів накладення арешту на майно та кошти ТОВ «КДЛ Захід», перевірки майнового стану боржника з дотриманням встановлених Законом України «Про виконавче провадження» строків, вжиття виконавцем інших заходів з метою перевірки наявності у боржника майна, за рахунок якого може бути виконано рішення суду, або вжиття боржником заходів з метою відчуження майна для унеможливлення примусового виконання рішення суду. Таким чином, державним виконавцем не було у встановленому законом порядку доведено суду обставини ухилення боржника від виконання судового рішення, що, відповідно, виключає можливість застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про необхідність відмови у задоволенні поданого старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Світланою Олексіївною подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Шахова Сергія Олександровича.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 86, 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити старшому державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Світлані Олексіївні у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - Шахова Сергія Олександровича.
Ухвала набрала законної сили у порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повна ухвала складена 25.05.2026.
Суддя С.П. Желєзна