79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.05.2026 Справа № 914/1923/25
За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача: Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “ЛЕОКОМ», м.Новояворівськ Львівської області,
про зобов'язання до вчинення дій.
Суддя Б. Яворський.
Учасники процесу не викликалися.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Суть спору. У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1923/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «ЛЕОКОМ» про зобов'язання надати інформацію про діяльність підприємства. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 20'000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Приватне Підприємство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛЕОКОМ» надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії документів за період з 20.09.2022 по 20.06.2025; належним чином засвідчені копії балансів та звітів про фінансові результати за період з 01.01.2025 по 20.06.2025рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Приватного Підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛЕОКОМ» на користь ОСОБА_1 3028,00 грн. судового збору.
08.05.2026 позивачем через систему “Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38000,00 грн., до якої долучено копії договору про надання правничої допомоги з додатком №2 від 03.11.2025, акту наданих послуг від 05.05.2025 з додатком №1, докази відправлення заяви відповідачу.
11.05.2026 відповідачем подано заяву про приєднання до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 62600,00 грн., з яких 24000,00 грн витрати на надання правничої допомоги адвокатом Черником В.М. та 38600,00 грн - правничої допомоги адвокатом Герич Т.В. До заяви долучено копії відповідних договорів з додатками, акти виконаних робіт, рахунків на оплату та докази відправлення заяви позивачу. Відповідач зазначив, що позивач у відповіді на відзив не заперечив проти наданого відповідачем попереднього розрахунку суми судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 заяви про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду без виклику сторін, надано сторонам строк для подання заперечень щодо заяв. Ухвала була надіслана засобами електронного зв'язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи.
18.05.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача щодо розподілу судових витрат. Вважає, що у даному випадку повинні бути застосовані норми ч.9 ст.129 ГПК України, оскільки спір виник з підстав порушення базових норм корпоративного права співвласника з боку відповідача.
20.05.2026 відповідач подав заяву з вимогою про пропорційний розподіл судових витрат у справі на обидві сторони.
При вирішенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу суд виходив з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
Правові засади визначення розміру, порядку сплати та стягнення витрат на професійну правничу допомогу регламентовані Законом “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статтями 126, 129 ГПК, якими, зокрема, визначені критерії співмірності, пропорційності, реальності і розумності витрат на оплату послуг адвоката, якими має керуватися суд при розподілі таких витрат.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №2-гс від 28.04.2025, укладений Мумрієнко В.О. (клієнт) та адвокатом Березюк С.В. (адвокат), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов'язок надавати необхідну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим даним договором. Додатком №2 від 03.11.2025 до договору сторони погодили, що гонорар адвоката за представництво клієнта у справі №914/1923/25 становить 1000,00 грн за годину наданих послуг та 2000,00 грн за участь у кожному судовому засіданні. Так, у п.3 та п.5 додатку до договору сторони узгодили, що винагорода адвоката за цим договором визначатиметься: ознайомлення та правовий аналіз матеріалів - 4000,00 грн, підготовка позовної заяви - 4000,00 грн, підготовка відповіді на відзив - 3000,00 грн, підготовка уточненої позовної заяви - 3000,00 грн, клопотання про приєднання доказів - 1000,00 грн, заяви про виправлення недоліків - 1000,00 грн.
05.05.2026 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 на суму 38000,00 грн. з додатком, відповідно до якого адвокатом надано наступні послуги: підготовка позовної заяви - 4000,00 грн, підготовка відповіді на відзив - 3000,00 грн, підготовка уточненої позовної заяви - 3000,00 грн, клопотання про приєднання доказів - 1000,00 грн, заяви про виправлення недоліків - 1000,00 грн, заперечення на пояснення відповідача - 2000,00 грн., а також 24000,00 грн за участь у судових засіданнях 21.07.2025, 22.09.2025, 20.10.2025, 04.11.2025, 24.11.2025, 08.12.2025, 02.02.2026, 16.02.2026, 02.03.2026, 16.03.2026, 21.04.2026, 05.05.2026.
Відповідачем до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової (правничої) допомоги №03/07/25 від 07.07.2025, укладений ПП «НВП «Леоком» (клієнт) та адвокатом Черник В.М. (адвокат), відповідно до умов якого адвокат зобов'язався здійснювати представництво підприємства, що полягає в забезпеченні реалізації процесуальних прав і обов'язків підприємства в господарському судочинстві, в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами у справі №914/1923/25 про зобов'язання надати інформацію про діяльність підприємства та надати інші види правової (правничої) допомоги, а клієнт зобов'язався оплатити витрати на правову (правничу) допомогу, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді. У додатку №1 від 07.07.2025 до договору сторони визначили вартість однієї години наданих послуг 2400,00 грн. Так, у п.1 додатку до договору сторони узгодили вартість складання відзиву на позовну заяву - 7200,00 грн (3 год), заперечення на відповідь на відзив - 4800,00 грн (2 год), участь у судових засіданнях - 9600,00 грн (4 засідання). 21.07.2025 сторонами підписано акт №03/07 надання правової (правничої) допомоги адвокатом Черником В.М. на суму 9600,00 грн (складання відзиву на позовну заяву - 7200,00 грн, участь у судовому засіданні 21.07.2025). Також, 07.07.2025 сторонами підписано акт №02/11 на суму 14400,00 грн (складання заперечення на відповідь на відзив - 4800,00 грн та участь у судовому засіданні 22.09.2025, 20.10.2025, 04.11.2025).
Крім того, відповідачем подано копію договору №30/12/2025 про надання правничої допомоги від 30.12.2025, укладеного ПП «НВП «Леоком» (замовник) та адвокатом Герич Т.В. (представник). Предметом договору є надання правничої допомоги у справі №914/1923/25. 30.12.2025 сторонами укладено додаток №1 до договору, у якому вони узгодили орієнтовний перелік та вартість послуг (п.2 додатку), а саме: надання консультації та ознайомлення з матеріалами справи - 4000,00 грн, підготовка проектів документів - 1000,00 грн, проведення юридичного аудиту - 2000,00 грн, надання консультацій та роз'яснень - 2000,00 грн, надання правового висновку - 1600,00 грн., участь у судовому засіданні - 3000,00 грн., додатковий виїзд до суду - 1000,00 грн, інші послуги - за домовленістю по акту.
08.05.2026 сторонами підписано акт виконаних робіт адвокатом Герич Т.В. на суму 38600,00 грн, що складає: надання консультації та ознайомлення з матеріалами справи - 4000,00 грн, підготовка правової позиції - 2000,00 грн, надання правничої допомоги та юридичного аудиту - 1500,00 грн, підготовка довідки та клопотання про долучення доказів - 1500,00 грн, проведення юридичного аудиту та аналізу ведення документації про надання копій документів, ознайомлення з матеріалами справи та підготовка клопотання про збільшення судових витрат - 4600,00 грн., участь у судових засіданнях 12.01.2026, 02.02.2026, 16.02.2026, 02.03.2026, 16.03.2026, 30.03.2026.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Як уже відзначалося, рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 позовні вимоги задоволено частково, а також, серед іншого, присуджено до стягнення з відповідача 3028,00 грн. судового збору. Рішення суду мотивоване тим, що інформація, яку позивач бажав отримати, стосується господарської діяльності підприємства, а тому його вимога є правомірною, адже вимоги чинного законодавства встановлюють для юридичної особи імперативний обов'язок щодо надання її учаснику будь-якої інформації щодо діяльності (у тому числі і господарської у процесі здійснення якої вчиняються господарські операції, внаслідок яких відбувається реальний рух активів) товариства і товариство не може звужувати це право. Внаслідок невиконання підприємством свого обов'язку з надання учаснику на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, такі дії визнано порушенням як права учасника товариства на інформацію, так і його корпоративних.
Відповідач, заперечуючи заявлені позивачем до стягнення витрати, зазначає, зокрема, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, слід розділити пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при цьому просить застосувати положення ч.9 ст.129 ГПК України.
Суд відзначає, що процесуальне законодавство розмежовує такі складові як судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, адже такі за своєю правовою суттю є двома окремими видами судових витрат, порядок визначення розміру, сплати, відшкодування яких не залежить один від одного.
Частиною 9 ст.129 ГПК України визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
На відміну від загального правила пропорційного розподілу судових витрат у випадку часткового задоволення позовних вимог, що закріплене у частинах 1 та 4 ст.129 ГПК України, в частинах 5-7 і 9 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 підтвердив можливість пропорційного розподілу витрат зі сплати судового збору та повного покладення витрат на правничу допомогу на відповідача в силу ч.9 ст.129 ГПК України. Верховний Суд вказав, що норма ч.9 ст.129 ГПК України є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою ч.4 ст.129 ГПК України, та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню, незважаючи на часткове задоволення позову. Крім того, Верховний Суд при розгляді справи №905/671/19 та вирішенні питання компенсації витрат виходив із можливості застосування судом різних підходів до розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу. З наведеного слідує, якщо за результатами розгляду справи суд встановить наявність підстав для застосування ч.9 ст.129 ГПК України, тобто встановить, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони або зловживання такою стороною процесуальними правами, він може відступити від загального підходу до розподілу судових витрат та покласти їх повністю або частково на таку сторону, навіть якщо при розподілі витрат зі сплати судового збору судом був застосованій інший підхід (розподіл витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Вирішуючи питання про підставність застосування п.9 ст.129 ГПК України суд бере до уваги те, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 у справі №910/12731/22 виснував, що хоча судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених вимог, це не включає застосування судом ч.9 ст.129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл втрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначена норма надає суду право покласти такі витрати на сторону незалежно від результатів вирішення спору у разі встановлення неправильних дій сторони або зловживання процесуальними правами.
Як встановлено судом, спір у даній справі виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача (невиконанням господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому статутом та законом). Суд зазначає, що хоча позовні вимоги були задоволені частково, проте така частковість зумовлена не відсутністю порушення з боку відповідача, а неправильним розуміння матеріального права позивачем.
Відповідач допустив порушення прав позивача, що стало підставою для звернення останнього до суду, а тому повинен компенсувати витрати позивача на правову допомогу.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, а також застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32'000,00 грн.
Щодо стягнення витрат за підготовку уточненої позовної заяви - 3000,00 грн та заяви про виправлення недоліків - 1000,00 грн, суд звертає увагу, що за підготовку та подачу позовної заяви представник визначив окрему вартість 4000,00 грн., при підготовці та поданні якої були допущені недоліки зі сторони самого позивача, тому суд ухвалою від 20.10.2025 залишав заяву про зміну предмету позову (уточнення позовної заяви) без руху. У такому випадку, нарахувавши суму коштів за підготовку та подання позовної заяви, додатково нараховувати суми за уточнення вимог та усунення недоліків такої і просити суд покласти такі витрати на відповідача є несправедливим. Тому у цій частині заявлені витрати повинні залишитися за позивачем, адже вони виникли через недотримання стороною вимог процесуального законодавства.
Визначення вартості участі у судових засіданнях суд теж вважає не зовсім вірним, оскільки 24.11.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із оголошенням у Львівській області сигналу повітряної тривоги, про що було зазначено у відповідній ухвалі суду.
Щодо витрат на правову допомогу відповідача, то враховуючи встановлені судом обставини виникнення спору, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.9 ст.129 ГПК України та залишає за відповідачем понесені ним витрати на правову допомогу, адже, як уже відзначалося вище, спір виник власне через неправомірні дії відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного Підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛЕОКОМ» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Січових Стрільців, 16, ЄДРПОУ 32053844) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 32'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог за заявою відмовити.
4. У задоволенні заяви ПП «НПВ «ЛЕОКОМ» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Яворський Б.І.