просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
25 травня 2026 року м.Харків Справа № 922/687/26
Провадження №8/913/40/26
Суддя Господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» від 11.05.2026 № 01
про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» (пров. Отакара Яроша, 12-А, пов. 2, м. Харків, 61045)
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» (вул. Миру, 42, с. Чабанівка Новоайдарського району Луганської області, 93513)
про стягнення 1 000 000,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» 04.03.2026 через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою від 04.03.2026 № 01 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки від 14.02.2022 №14-02/22-1Д в сумі 1 000 000,00 грн, а також стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2026 справу № 922/687/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Луганської області.
Ухвалою від 27.03.2026 Господарський суд Луганської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/687/26. Справу № 922/687/26 визнано малозначною, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.05.2026 Господарським судом Луганської області у справі № 922/687/26 було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволені та стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» заборгованість за договором поставки від 14.02.2022 № 14-02/22-1Д у сумі 1000000,00 грн, судовий збір у сумі 12000,00 грн.
12.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК», надійшла заява від 11.05.2026 № 01 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення по справі № 922/687/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» про стягнення заборгованості за договором поставки, яким стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 70000 грн.
Ухвалою від 13.05.2026 господарський суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» від 11.05.2026 № 01 про ухвалення додаткового рішення без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу 13.05.2026 було надіслано позивачу до електронного кабінету в Електронному суді ЄСІТС.
Суд наголошує, що у відповідача в порушення приписів абз. 1 ч. 6, абз. 2 ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Згідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» є: вул. Миру, 42, с. Чабанівка Новоайдарського району Луганської області, 93513.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 Новоайдарський район Луганської області є окупованою територією Російською Федерацією.
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), поштові відділення у зазначеному населеному пункті тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до цих населенних пунктів Луганської області наразі є неможливим.
У зв'язку з тим, що остання відома адреса місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутністю електронного кабінету, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд повідомив відповідача про ухвалення відповідного судового рішення (ухвали суду від 13.05.2026) через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, додатково з метою належного повідомлення відповідача ухвала суду від 13.05.2026 була направлена на адресу електронної пошти, що зазначена у договорі поставки від 14.02.2022 № 14-02/22-1Д та зазначена позивачем у позовній заяві - svkbuch@ukr.net.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне:
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 1, 3 статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 ГПК України.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, уч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів та необхідністю їх судового захисту, позивач (далі - Клієнт) звернувся до Адвокатського об'єднання «Квашин і Партнери» (далі - Виконавець) та уклав з ним Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.02.2026 № 02-10 (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання правничої (правової) допомоги Клієнту (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору здавання-приймання робіт за поточний місяць (послуг) здійснюється шляхом підписання Акту здавання-приймання наданих послуг. Дата підписання Акту здавання-приймання наданих послуг є моментом виконання сторонами відповідних зобов'язань по даному договору. Акти здавання-приймання робіт (послуг) підписуються сторонами в кінці кожного місяця в якому здійснювалося обслуговування.
В подальшому Клієнт і Виконавець для узгодження змісту та умов предмету Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.02.2026 № 02-10 узгодили дії Виконавця, який безпосередньо надає правову допомогу Клієнту, про склали Завдання № 1 до договору № 02-10 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.02.2026 від 10.02.2026 за яким:
- попередня консультація;
- аналіз наданих документів;
- збір доказів та аналіз судової практики;
- складання та подання претензії про сплату заборгованості за договором поставки від 14.02.2022 № 14-02/22;
- складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки від 14.02.2022 № 14-02/22;
- вчинення дій на повідомлення клієнта про результати розгляду справи з подальшим отриманням рішення по справі, яке набрало законної сили, а також судових наказів та направлення їх на виконання.
У зазначеному вище Завданні сторонами узгоджено, що загальна вартість правової допомоги складає 70000,00 грн.
Завдання підписано 10.02.2026 обома сторонами та скріплено печатками без зауважень.
В процесі виконання умов договору між сторонами складено та підписано Акт здавання-приймання наданих послуг до договору № 02-10 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.02.2026 від 08.05.2026, за змістом якого сторони підтвердили здійснення Виконавцем комплексу дій, та виконання з цією метою, зокрема, наступних робіт:
- попередня консультація;
- аналіз наданих документів;
- збір доказів та аналіз судової практики;
- складання та подання претензії про сплату заборгованості за договором поставки від 14.02.2022 № 14-02/22;
- складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки від 14.02.2022 № 14-02/22;
- вчинення дій на повідомлення клієнта про результати розгляду справи з подальшим отриманням рішення по справі, яке набрало законної сили, а також судових наказів та направлення їх на виконання.
У зазначеному Акті сторонами узгоджено, що загальна вартість виконаних послуг та робіт складає 70000,00 грн.
Акт підписано 08.05.2026 обома сторонами та скріплено печатками без зауважень.
З посиланням на зазначені документи, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 70000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також на підставі укладеного Договору про надання правничої допомоги, Виконавцем - Адвокатським об'єднанням «Квашин і Партнери», видано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Пономаренко Аліною Олегівною від 12.02.2026 № 1326310 серія АХ.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні копії:
- договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.02.2026 № 02-10;
- завдання № 1 до договору № 02-10 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.02.2026 від 10.02.2026;
- акт здавання-приймання наданих послуг до договору № 02-10 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.02.2026 від 08.05.2026;
- ордер серії АХ № 1326310 від 12.02.2026;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
- роздрукований знімок екрану (скріншот екрану) про надіслання на адресу елелктронної пошти Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Батьківщина» заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками.
Суд констатує, що відповідач клопотань про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат не заявляв.
При вирішенні питання щодо судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 у справі № 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, зокрема, у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача на свою користь 70000,00 грн.
Суд констатує, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 № 640/19536/18.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, на погляд суду, підготовка позовної заяви з таким предметом та підставою, її юридичний супровід не вимагали від адвоката, як фахівця в галузі права, великого обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значної затрати часу.
Окремо суд також враховує, що дана справа є малозначною, та в зв'язку з цим, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи. Позивач після подання позовної заяви будь-яких заяв по суті спору або додаткових доказів суду не надавав. Клієнт, в цьому випадку, Позивач у справі, був повідомлений судом безпосередньо про результат розгляду справи з подальшим отриманням рішення у справі - особисто, оскільки рішення Господарського суду Луганської області від 07.05.2026 у справі № 922/687/26 було надіслано одержувачу в його електронний кабінет.
З огляду на викладене, суд зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, встановленим ч. 4 ст.126 ГПК України, тобто є завищеною.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої до стягнення суми, тобто до 35000,00 грн, оскільки саме така сума, на погляд суду, відповідає наведеним вище критеріям.
Враховуючи викладене, суд, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 35000,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви слід відмовити з наведених вище підстав та мотивів.
За таких обставин, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
В задоволенні іншої частини заяви слід відмовити з наведених вище підстав та мотивів.
Керуючись ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» від 11.05.2026 № 01 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» (вул. Миру, буд. 42, с. Чабанівка Новоайдарського району Луганської області, 93513, ідентифікаційний код 03738947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина АПК» (пров. Отакара Яроша, буд. 12-А, поверх 2, м. Харків, 61045, ідентифікаційний код 43143273) судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн.
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено і підписано 25.05.2026.
Суддя Антон ІВАНОВ