ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2026Справа № 910/1145/26
За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури
в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон ЛТД Плюс",
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжана Сергіївна
про усунення перешкод в користуванні майном
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Шокало О.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
У судовому засіданні 18.05.2026, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено скорочене рішення.
Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон ЛТД Плюс" про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:019:0149 шляхом:
1.1 Скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2015 індексний номер 21848068 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон ЛТД Плюс" (вул. Набережно-Корчуватська, 37, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ 39411022) на нежитлову будівлю по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва, з одночасним припиненням права власності ТОВ "Галіон ЛТД Плюс" на нього (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 521748080000).
1.2 Закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 256,7 кв.м по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва з реєстраційним номером 521748080000, відомості про відкриття якого внесено до Реєстру на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.12.2014 індексний номер 17799224.
1.3 Зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон ЛТД Плюс" (вул. Набережно-Корчуватська, 37, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ 39411022) знести за власний рахунок об'єкти самочинного будівництва на земельній ділянці по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва, право власності на які зареєстровано за товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 521748080000), зокрема нежитлові будівлі загальною площею 265,7 кв.м (літ. "А" площею 156,5 кв.м та літ."Б" площею 109,2 кв.м).
1.4 Зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон ЛТД Плюс" (вул. Набережно-Корчуватська, 37, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ 39411022) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,000 га, кадастровий номер 8000000000:90:019:0149, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 37, від тимчасових споруд: 5 дерев'яних малих архітектурних форм (бесідки).
В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що незаконна реєстрація права власності на майно на комунальній земельній ділянці, а також розташування самочинно побудованого майна на ній, беззаперечно порушує інтереси держави, з огляду на те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та екосистеми, розташована в межах прибережної захисної смуги затоки р. Дніпро "Галерна". Спірна земельна ділянка має особливий статус, природну цінність і правовий режим використання.
Ухвалою суду від 11.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2026. Залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжану Сергіївну.
13.02.2026 від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 16.02.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
27.02.2026 до суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що земельна ділянка під об'єктами нерухомого майна для їх будівництва не виділялась, що свідчить про їх самовільне будівництво. Заявлено прохання про розгляд справи без участі представника третьої особи-1 та про прийняття законного рішення.
03.03.2026 від відповідача надійшла заява про вступу справу представника, в якій він просить поновити строк на подання відзиву.
В підготовчому засіданні 05.03.2026 відповідачем оголошено клопотання про продовження строку на подання відзиву.
Представник прокуратури проти задоволення клопотання заперечував.
Представник третьої особи-1 поклався на розсуд суду.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Оскільки строк на подання відзиву у загальному позовному провадженні встановлюється судом, а не законом, процесуальні підстави для його поновлення відсутні. За таких умов, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Проте, з метою всебічного та повного розгляду справи суд вбачає за можливе з власної ініціативи продовжити відповідачу строк на подання відзиву до 16.03.2026.
В підготовчому засіданні 05.03.2026 оголошено перерву до 09.04.2026.
16.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, придбав нерухоме майно на законних підставах. Відповідач діє відкрито і добросовісно зберігаючи зелені насадження та частину пляжу в належному стані та не порушує цільове призначення земельної ділянки.
26.03.2026 до суду від Київської міської прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягає, що земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, а тому на ній заборонене будівництво. Також наполягає на самочинності будівництва нерухомого майна, зареєстрованого за відповідачем.
Ухвалою суду від 09.04.2026 виправлено описки, допущені в ухвалах Господарського суду міста Києва від 11.02.2026, від 16.02.2026, від 05.03.2026 № 910/1145/26 в частині найменування третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
В підготовчому засіданні 09.04.2026 оголошено перерву до 27.04.2026.
21.04.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у відсутність представника Київської міської ради.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі №910/1145/26 скасовано. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: наклаедно арешт на об'єкт нерухомості: нежитлові будівлі загальною площею 265,7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 521748080000) по вул. Набережно-Корчуватській, 37 у Голосіївському районі міста Києва, до складу яких належить 2 об'єкти: літ. "А" площею 156,5 кв.м. та літ. "Б" площею 109,2 кв.м та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії щодо означеного майна.
Ухвалою суду від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 18.05.2026.
В судове засідання 18.05.2026 представники третіх осіб не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 18.05.2026 підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представники прокуратури та позивача просили позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3-4 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Таким чином, надавши прокурору повноваження представництва, законодавець насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, при цьому порушення інтересів держави на землю є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
У даній справі на думку прокурора інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як дійсного власника землі, що є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Наявність самовільно збудованого майна на комунальній земельній ділянці перешкоджає власнику (територіальній громаді в особі Київської міської ради) у здійсненні своїх правомочностей щодо неї.
Згідно з положеннями ст.ст. 142,143 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 16, 26, 33, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 80, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 9, 18 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада є розпорядником земель територіальної громади міста, та відповідно суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Саме на Київську міську раду, як власника, покладено обов'язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно. Київська міська рада як власник зобов'язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 в справі № 912/2385/18 зазначає, що прокурору достатньо дотримуватися порядку передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Київською міською прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листами від 08.04.2025 № 15/1-52вих-25, від 16.12.2025 № 15/1-880вих-25 повідомлено Київську міську раду про встановлений факт самочинного будівництва нерухомого майна та незаконну реєстрацію права власності на нього, а також витребувано інформацію про вжиті заходи цивільно-правового характеру за вказаним фактом.
За дорученням Київської міської ради відповіді на вказані листи надано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що є структурним підрозділом Київської міської ради (від 18.04.2025 № 057-5166, від 29.12.2025 № 057-17260), з яких встановлено, що Київською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листах питань не вживалися.
Листом від 27.01.2026 № 15/1-75вих-26 повідомлено Київську міську раду про звернення до суду з даним позовом. Указаний лист отримано Київрадою 28.01.2026 та зареєстровано за № 08/3276.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначив, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Оскільки, Київською міською радою, як уповноваженими органом в даних правовідносинах, протягом тривалого часу не вживались дії щодо судового захисту, позов прокуратурою поданий обгрунтовано.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави, в особі Київської міської ради
Земельна ділянка площею 1,000 га (кадастровий номер 8000000000:90:019:0149) на вул. Набережно-Корчуватській, 37 у м. Києві 13.02.2023 зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кодом виду цільового призначення: 07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої КП «Київський інститут земельних відносин».
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 1,000 га з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 має наступні обмеження у використанні: 0,9595 га - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах; 0,2819 га - території червоних ліній; 0,0613 га охоронна зона навколо інженерних комунікацій; 0,9595 га - водоохоронна зона. Означені обмеження встановлені безстроково.
Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка площею 1 га з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва 04.12.2024 зареєстрована на праві власності за Київською міською радою.
Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.02.2026 № 462742151 за Луценком Леонідом Георгійовичем 04.12.2014 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 156,5 кв.м по вул. Набережно-Корчуватська, 37, літ. А, у м. Києві (рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.12.2014, індексний номер 17799224, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 521748080000, номер відомостей про речове право 7979842).
Згідно листа Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 18.12.2025 № 8425/5.8-25/вх.9213/5-25 реєстрація проведена на підставі: свідоцтва про право власності серії САА № 232057, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); технічного паспорту від 26.03.2014, виданого ПП «Дім проектів», заяви ОСОБА_1 від 04.12.2014 № 9257810.
У подальшому, право власності на вказане нерухоме майно перейшло до ТОВ «Галіон ЛТД Плюс», про що 02.06.2015 внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер відомостей про речове право 9927980).
Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.02.2026 № 462742151 та листа Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 18.12.205 № 8425/5.8-25/вх.9213/5-25 до заяви про державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості товариством подано, зокрема: свідоцтво про право власності від 02.04.2004 серії САА № 232057, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); технічний паспорт від 26.03.2014, виданий ПП «Дім проектів»; копію статуту ТОВ «Галіон ЛТД Плюс» від 05.02.2015 №05/02-15; протокол від 05.02.2015; акт прийому-передачі нерухомого майна від 09.02.2015.
09.11.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни про об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 521748080000, а саме: «нежитлова будівля» змінено на «нежитлові будівлі»; загальна площа « 156,5 кв.м» змінено на « 265,7 кв.м», додано літ. «А» - 156,5 кв.м, літ «Б» - 109,2 кв.м; «вул. Набережно-Корчуватська, 37 літ. А» змінено на «вул. Набережно-Корчуватська, 37». Підставами для внесення означених в реєстр стали довідка про показники об'єкта нерухомого майна від 30.10.2018 № 0148/18 та технічний паспорт від 30.10.2018, інвентаризаційна справа № 00278.
Тобто, станом на день розгляду справи на земельній ділянці, яка зареєстрована на праві власності за Київською міською радою, знаходиться нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 256,7 кв м (літ "А" - 156,5 кв м, літ "Б" - 109,2 кв м), що зареєстровані в реєстрі на праві власності за ТОВ "Галіон ЛТД Плюс ".
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2025 № 057-5166 земельна ділянка площею 1,0000 га (кадастровий номер 8000000000:90:019:0149 на вул. Набережно-Корчуватській, 37 у Голосіївському районі міста Києва сформована на виконання Програми (Міська цільова програма використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280 та на 2022-2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2727/2768) та зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кодом виду цільового призначення: 07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 90:019, розробленої комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин».
Також в листі зазначено, що Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент захисту довкілля) листом від 15.04.2025 № 077-2947 повідомив, що за інформацією комунального підприємства «Плесо», водний об'єкт - затока річки Дніпро Галерна у Голосіївському районі м. Києва перебуває на балансі підприємства. Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг затоки річки Дніпро Галерна комунальним підприємством «Плесо» не розроблявся. Разом з тим, за наявною у Департаменті захисту довкілля інформацією, відповідно до Проекту прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва, Голосіївський район, розробленого ДП «Інститут Київгенплан» ВАТ «Київпроект» на замовлення Управління охорони навколишнього природного середовища КМДА та затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 № 461/1517, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 розташований водний об'єкт - затока р. Дніпро «Галерна» (позиція 238, аркуш 11), площа 78,3 га. Відповідно до зазначеного проекту рекомендовано встановити прибережну захисну смугу (зовнішню межу) навколо затоки «Галерна» за схемою позиції 238, площею 78,3 га на території сел. Корчувате - по бровці дороги вул. Набережно-Корчуватської.
Отже, земельна ділянка від урізу води затоки р. Дніпро «Галерна» до бровки дороги вулиці Набережно-Корчуватська у Голосіївському районі міста Києва належить до прибережної захисної смуги даної затоки та відноситься до земель водного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Стаття. 4 Водного кодексу України визначає до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Згідно ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Згідно ст. 178 ЦК України встановлює види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об'єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.
Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, що кореспондується з нормою ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об'єктів фізичної культури і спорту, які не є об'єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З огляду на викладене та подані у справі докази, земельна ділянка площею 1 га, з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі м. Києва, повністю розташована в межах прибережної захисної смуги затоки р. Дніпро «Галерна», відноситься до земель водного фонду є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності на якій заборонено будівництво будь-яких споруд.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент первинної реєстрації права власності) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 17.04.2025 № 055-5516 повідомив, що згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту та даними з Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва», містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за вказаною адресою не надавались.
Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент первинної реєстрації) були визначено, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, станом на час первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (04.12.2014) визначався Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.
Згідно з п. 49 цього Порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 17.04.2025 № 055-5516 поінформував прокуратуру, що в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у м. Києві» (зі змінами), відсутні відомості про документ щодо присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149, зокрема адреси вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва.
Разом з цим, комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», яке до 01.01.2013 здійснювало державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна на території міста Києва, листом від 21.04.2025 № 062/14-4032 повідомило, що по вул. Набережно-Корчуватська, 37 об'єкти нерухомого майна на праві власності не зареєстровано.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції чинній на момент первинної реєстрації права власності) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Згідно з інформацією Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), наданою листом від 16.04.2025 № 073-1244, останній не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва.
Отже ОСОБА_1 без належних правовстановлюючих документів на майно та земельну ділянку під ним, 04.12.2014 зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно на вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва.
Як зазначено третьою особою-1 у її поясненнях по суті спору до Департаменту надходила заява товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон ЛТД Плюс» (код ЄДРПОУ 39411022) від 29.11.2024 № 65093-009136500-031 03 про передачу в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:019:0149) на вул. Набережно-Корчуватській, 37 у Голосіївському районі м. Києва. За результатами розгляду вказаної заяви Департаментом в установленому порядку підготовлено проєкт рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЛІОН ЛТД ПЛЮС» земельної ділянки в оренду для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на вул. Набережно-Корчуватській, 37 у Голосіївському районі міста Києва» (справа 534844903), який 06.12.2024 передано до Київської міської ради для розгляду відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3135/3176 (далі - Регламент). Згідно з інформацією, наданою Київською міською радою листом від 14.04.2025 № 225-СК-1599, до Київської міської ради за поданням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов проєкт рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЛІОН ЛТД ПЛЮС» земельної ділянки в оренду для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на вул. Набережно Корчуватській, 37 у Голосіївському районі міста Києва» (справа № 534844903), який відповідно до доручення заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 06.12.2024 № 08/231- 1874/ПР передбачено розглянути на засіданнях постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин (профільна постійна комісія), постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики та управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради. На засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин (профільна постійна комісія) 29.01.2025 було розглянуто проєкт рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЛІОН ЛТД ПЛЮС» земельної ділянки в оренду для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на вул. Набережно Корчуватській, 37 у Голосіївському районі міста Києва» (справа № 534844903, доручення заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 06.12.2024 № 08/231-1874/ПР) та ухвалено його підтримати з рекомендаціями. Наразі протокол засідання профільної постійної комісії від 29.01.2025, в якому відображено розгляд вищезазначеного питання, не оприлюднений на офіційному вебсайті Київської міської ради, відповідно проєкт рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЛІОН ЛТД ПЛЮС» земельної ділянки в оренду для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на вул. Набережно-Корчуватській, 37 у Голосіївському районі міста Києва» (справа № 534844903, доручення заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 06.12.2024 № 08/231-1874/ПР) не може бути переданий для подальшого опрацювання до управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради та після чого до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради для формування попереднього проєкту порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради. На сьогодні Київська міська рада рішення із зазначеного питання не приймала.
Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва після її формування як об'єкта цивільних прав (дата реєстрації в Державному земельному кадастрі 13.02.2023) не передавалась в оренду відповідачу чи іншим особам. Докази передачі означеної земельної ділянки до її формування також суду надані не були.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Відповідач зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю площею 156,5 кв м літера А по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва на підстав свідоцтва про право власності н нерухоме майно від 05.06.2015 № СТА333818. В подальшому 09.11.2018 було здійснено реєстрацію змін до розділу змінено опис об'єкта нерухомого майна на: нежитлові будівлі, загальною площею 265,7 кв м (літ "А" - 156,5 кв м, літ "Б" - 109,2 кв м) по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва.
Відповідно до пунктів б), в) абзацу першого статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Київська міська рада відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закону) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Отже право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях. Тобто, повноваження щодо розпорядженням землями комунальної власності на території міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.
Як уже було зазначено судом вище, рішення позивачем щодо передачі в оренду відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 не приймалось.
Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:019:0149 по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва не передавалась для здійснення будівництва нежитлових приміщень право власності на які зареєстровано за відповідачем, а тому нерухоме майно по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва є самочинно збудованим.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Отже самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Отже, здійснення самочинного будівництва спірних об'єктів нерухомості порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об'єкти нерухомості побудовані.
Щодо можливих способів захисту прав власника (користувача) відповідної земельної ділянки, порушених внаслідок здійснення самочинного будівництва
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив'язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже саме знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п'ятої статті 376 ЦК України.
Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Отже, застосування положень частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.
Згідно з положеннями статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. А отже реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Тобто відповідно до приписів частин третьої та п'ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про закриття розділу в державному реєстрі тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
За таких умов, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про усунення перешкод позивачу в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача знести самочинно збудоване нерухоме майно.
В решті вимог: щодо скасування рішення державного реєстратора та закриття розділу в Державному реєстрі щодо нерухомого майна по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва слід відмовити, оскільки, означені способи захисту є не ефективними.
Означена правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постановах № 916/1175/22 від 15.11.2023 та № 908/2388/21 від 17.12.2025.
Крім того, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку від 5 дерев'яних малих архітектурних форм (бесідок), оскільки, прокуратурою не надано суду доказів, що саме відповідач встановив означені об'єкти, тобто що саме він зайняв земельну ділянку означеними об'єктами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позов задовольнити частково.
2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, ідентифікаційний код 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:019:0149 шляхом: зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон ЛТД Плюс" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 37, ідентифікаційний код 39411022) знести за власний рахунок об'єкти самочинного будівництва на земельній ділянці по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва, право власності на які зареєстровано за товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 521748080000), зокрема нежитлові будівлі загальною площею 265,7 кв.м (літ. «А» площею 156,5 кв.м та літ.«Б» площею 109,2 кв.м).
3. У задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом: скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2015 індексний номер 21848068 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон ЛТД Плюс» на нежитлову будівлю по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Галіон ЛТД Плюс» на нього (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 521748080000); закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 256,7 кв.м по вул. Набережно-Корчуватська, 37 у Голосіївському районі міста Києва з реєстраційним номером 521748080000, відомості про відкриття якого внесено до Реєстру на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.12.2014 індексний номер 17799224; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон ЛТД Плюс» (вул. Набережно-Корчуватська, 37, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ 39411022) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,000 га, кадастровий номер 8000000000:90:019:0149, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Набережно Корчуватська, 37, від тимчасових споруд: 5 дерев'яних малих архітектурних форм (бесідки) - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон ЛТД Плюс" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 37, ідентифікаційний код 39411022) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 26.05.2026
Суддя І.В.Усатенко