ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/11220/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"
до 1. Держави України в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві
2. Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
про стягнення 2 000 000,00 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" (далі - позивач, ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (далі - відповідач-1), Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) з такими вимогами: стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Арома Юкрейн" 2 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої службовими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, які при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001558 від 04.11.2022 року діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, чим порушили право ТОВ "Арома Юкрейн" на "ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження" (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), що підриває принцип верховенства права, зазначений в ст. 8 Конституції України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 матеріали позовної заяви ТОВ "Арома Юкрейн" передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою від 12.09.2025 року позовну заяву ТОВ "Арома Юкрейн" було залишено без руху.
25.09.2025 року позивачем подано заяву щодо недоліків позову.
Ухвалою від 29.09.2025 року було задоволено самовідвід судді Гумеги О.В., а матеріали справи передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 матеріали позовної заяви ТОВ "Арома Юкрейн" передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2025.
08.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
20.10.2025 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Казначейством жодної шкоди позивачу завдано не було, тому відсутні підстави для її стягнення.
21.10.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що директор позивача скористався своїм правом на оскарження постанови слідчого, у зв'язку з чим твердження позивача є неточними. Відповідачем-1 також зазначено, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків у своїй підприємницькій діяльності.
30.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
11.11.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 задоволено заяву Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовчому засіданні 18.11.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.01.2026.
21.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
05.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
В підготовчому засіданні 13.01.026 судом було оголошено перерву до 03.03.2026.
14.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
21.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Підготовче засідання, призначене на 03.03.2026 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 призначено підготовче засідання на 24.03.2026.
12.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026.
В судове засідання 12.05.2026 року сторони не з'явились.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 12.05.2026 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Службовою особою відповідача-1 прийнято 20.12.2022 постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000001558 від 04.11.2022.
Відповідно до наведеного, як слідує зі сторінки 4 позовної заяви, позивач протягом 26 місяців не міг отримати та оскаржити копію постанови слідчого від 20.12.2022, чим порушені його права як потерпілого, у тому числі на оскарження цієї постанови.
Відповідно до частини першої статті 55 Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа тільки у випадку, коли кримінальним правопорушенням їй завдано майнової шкоди.
Частиною п'ятою статті 55 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Ухвалою слідчого судді від 02.05.2024 у справі №487/2950/24 у задоволенні скарги директора ТОВ "Арма Юкрейн" на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №42022000000001558 від 04.11.2022 відмовлено.
Таким чином, твердження позивача про наявність у нього встановлених процесуальним Законом прав потерпілого не відповідає дійсним обставинам.
У даному випадку доведеним фактом є наявність у позивача процесуально-правового статусу заявника у кримінальному провадженні №42022000000001558.
Відповідно до частини другої статті 60 Кримінального процесуального кодексу України заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Таким чином, кримінально-процесуальним Законом передбачається лише право заявника на отримання інформації про закінчення досудового розслідування без визначення певної форми надання такої інформації.
Відповідно, твердження позивача про наявність у відповідача1 юридичного обов'язку направити поштою постанову про закриття кримінального провадження є помилковим та не має правового підґрунтя.
У даному випадку мова може йти лише про право відповідача1 направити відповідний процесуальний документ, а не про його прямий юридичний обов'язок.
Крім того, процесуальним Законом не визначається особа, що має забезпечити реалізацію права заявника у кримінальному провадженні.
Додаток №3 до позовної заяви містить повну інформацію про закінчення досудового розслідування, що відповідає визначеному пунктом третім частини другої статті 60 Кримінального процесуального кодексу України праву.
Таким чином, у даному випадку доданими до позовної заяви доказами доведено суду поза розумним сумнівом факт реалізації позивачем свого права, встановленого пунктом 3 частини другої статті 60 Кримінального процесуального кодексу України на отримання інформації про закінчення досудового розслідування.
Пунктом третім частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено право заявника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відсутність у заявника копії постанови про закриття кримінального провадження не є об'єктивною перешкодою для оскарження рішення службової особи, оскільки відповідний документ може бути витребуваним судом при розгляді скарги.
Частиною першою статті 304 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Таким чином, твердження позивача про втрату ним юридичної можливості оскаржити постанову від 20.12.2022 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000001558 від 04.11.2022, є помилковим, оскільки за відсутності документально підтвердженого факту отримання постанови перебіг строку оскарження не розпочався.
Крім того, жодним з доказів, що знаходяться у матеріалах справи, не підтверджується твердження позивача про умисне не направлення відповідачем-1 копії постанови слідчого від 20.12.2022.
Судом прийнято до уваги пояснення відзиву в частині відсутності вимог кримінально-процесуального законодавства про направлення копії постанови рекомендованим поштовим відправленням та неналежне фінансування поштових витрат.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами покладені в основу позову твердження про наявність у нього прав потерпілої особи у кримінальному провадженні №42022000000001558, наявність у відповідача-1 юридичного обов'язку направити постанову про закриття цього провадження позивачу та наявність в бездіяльності відповідача-1 протиправного умислу.
Відповідно, позивачем не доведено суду поза розумним сумнівом факт протиправної поведінки відповідача-1.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, шо моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Наведені позитивно-правові норми кваліфікуючою ознакою виникнення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок Держави визначають наявність протиправної поведінки (бездіяльності) органів державної влади або їх посадових осіб, наявність порушеного права певної особи та наявність причинно-наслідкового зв'язку.
Суд має зазначити, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, звертаючись з позовом про стягнення з Держави заявленої моральної шкоди позивач у перш за все мав довести суду поза розумним сумнівом наявність у нього певного права та порушення цього права внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача-1.
Суб'єктивне право являє собою певну міру можливої поведінки управомоченої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке.
Таким чином, позивачем встановлений частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України процесуальний обов'язок не виконано, суду не доведено належними доказами наявність права, що потребує захисту, та порушення цього права відповідачем-1.
Недоведеність лише одного з елементів тріади (право, порушення та причинно-наслідковий зв'язок) унеможливлює задоволення вимоги позову про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди.
У даному випадку позивачем недоведено суду наявність жодної з необхідних складових.
Крім того, позивачем взагалі не зазначено у чому саме полягає нанесена йому відповідачем-1 моральна шкода з огляду на правове регулювання частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.
Позивач фактично лише обмежився не підтвердженим жодним доказом твердженням про завдання незаконною бездіяльністю у кримінальному провадженні №42022000000001558 моральної шкоди.
Іншим твердженням позивач визначив грошову оцінку нанесеною йому відповідачем-1 моральної шкоди у розмірі 2 000 000 000,00 грн. Ця сума грошових коштів за власним висновком позивача є достатньою для розумного задоволення його потреб на локалізацію негативних наслідків незаконної бездіяльності відповідача-1.
Які саме негативні наслідки мали місце та які оцінені позивачем у 2 000 000,00 грн суду не доведено, що є порушенням визначеного частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язку.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відсутність (або недоведеність) порушеного права та факту порушення цього права саме відповідачем-1 зумовлює відмову у задоволенні даного позову про стягнення з Держави моральної шкоди.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволені даного позову повністю.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ