Справа № 909/986/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.05.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.,
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Чуя Василя Сергійовича від 07.05.2026 (вх.№4239/26 від 07.05.2026) на дії державного виконавця у справі
за позовом: фізичної особи-підприємця Яжборовського Максима Олександровича
АДРЕСА_1
до відповідача: ОСОБА_1
АДРЕСА_2
про стягнення 70 143 грн 57 коп. заборгованості
учасники справи не з'явилися
ВСТАНОВИВ: рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2023 у справі №909/986/22 в задоволенні позову ФОП Яжборовського Максима Олександровича про стягнення з ФОП Чуя Василя Сергійовича заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 70 143 грн 57 коп. відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2023 у справі №909/986/22 скасовано; позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з ФОП Чуя Василя Сергійовича на користь ФОП Яжборовського Максима Олександровича заборгованість за договором купівлі продажу №08/21-Б від 16.08.2021 року у розмірі 51600 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; присуджено до стягнення з ФОП Чуй Василя Сергійовича на користь ФОП Яжборовського Максима Олександровича 4 558 грн 84 коп. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
28.06.2023 Господарський суд Івано-Франківської області на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №909/986/22 видав накази.
07.05.2026 через систему "Електронний суд" до суду від Чуя Василя Сергійовича надійшла скарга на дії державного виконавця від 07.05.2026 (вх.№4239/26), в якій скаржник просить суд:
- визнати недійсною постанову від 27.04.2026 старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Халуса Миколи Васильовича;
- зобов'язати старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Халуса Миколи Васильовича винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату в розмірі 20%.
Скарга на дії державного виконавця мотивована тим, що державний виконавець Халус Микола Васильович всупереч ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.128 КЗпПУ 27.04.2026 виніс постанову про арешт про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 50% доходів щомісяця.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2026, суд призначив скаргу на дії державного виконавця до розгляду в судовому засіданні на 19.05.2026.
18.05.2026 через систему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання від 18.05.2026 (вх.№9248/26) про розгляд справи без його участі у зв'язку з виконанням ним бойового розпорядження із захисту держави.
19.05.2026 через систему "Електронний суд" до суду від позивача (стягувача) надійшли заперечення від 19.05.2026 (вх.№9356/26) на скаргу боржника на дії державного виконавця, в якому стягувач зазначив, що постанова державного виконавця від 27.04.2026 винесена у межах повноважень та у відповідності до ч. 2 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", а розмір відрахувань (50%) прямо передбачений законом. Стосовно посилання боржника на ст.128 КЗпПУ, то стягувач зазначив, що застосування КЗпП у даному випадку є юридично некоректним, оскільки дана норма регулює загальні трудові відносини, а в даному випадку є спеціальна норма (ст. 70) Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Учасники виконавчого провадження в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Халуса Миколи Васильовича, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
В межах виконавчого провадження ВП №80129159 старшим державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС Халусом Миколою Васильовичем з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909/986/22 від 28.06.2023 винесено постанову від 27.04.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою встановлено, що боржник отримує дохід в А4024, за адресою Дніпропетровська обл., м. Павлоград та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів божника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 57 106 грн 79 коп., в т.ч. виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Копію постанови направлено для виконання до Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки для виконання до А4024 та сторонам виконавчого провадження до відома.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими Законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника та інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
В ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника урегульований у розділі IX цього закону.
Статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
За змістом частини першої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В ч. 2 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, законодавець обмежив розмір утримання із заробітної плати боржника, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною для здійснення відрахувань із суми заробітної плати або їх частини, що перевищує граничну межу - 20 % таких відрахувань, оскільки протилежне буде надмірним тягарем для боржника та позбавить його засобів для існування.
Стосовно встановленого розміру - 50% утримання із заробітної плати, то такий розмір встановлений тільки за стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діяннями.
Оскільки предметом стягнення у даному випадку є заборгованість за договором купівлі-продажу, то такі вимоги не належать до категорій, визначених законом як підстава для утримання 50 % заробітної плати. Відтак застосуванню підлягає загальне правило щодо граничного розміру відрахувань - не більше 20 % доходу боржника.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що звернення стягнення на заробітну плату понад встановлені законом розміри законодавчо заборонено, а тому з метою поновлення порушеного права боржника, належить визнати незаконною і скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.04.2026 у виконавчому провадженні №80129159, винесену старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Халусом Миколою Васильовичем.
В задоволенні вимоги скаржника зобов'язати державного виконавця винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату в розмірі 20% належить відмовити, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" визначено чіткий алгоритм дій виконавця при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, а суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.
Враховуючи вищевикладене, скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі № 909/986/22 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
скаргу ОСОБА_1 від 07.05.2026 (вх.№4239/26 від 07.05.2026) на дії старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Халуса Миколи Васильовича у справі №909/986/22 задовольнити частково.
Визнати незаконною і скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.04.2026 у виконавчому провадженні №80129159, винесену старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Халусом Миколою Васильовичем.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції.
Повну ухвалу складено та підписано 26.04.2026
Суддя О.В. Рочняк