Справа № 636/8092/25 Провадження 2/636/557/26
13.05.2026 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Золотоверхої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
03.09.2025 (зареєстровано 19.09.2026) через систему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3362501956/155041 від 25.10.2019, укладеним між відповідачем та ТОВ «ГОУФІНГОУ», у розмірі 6708.75 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 25.10.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3362501956/155041 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2500.00 гривень, дата надання кредиту - 25.10.2019, строк кредиту - 30 днів, валюта кредиту - UAH, відсоткова ставка - 1,85% (процентів) на добу. Згідно норм кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. На підтвердження видачі, Товариством, кредитних коштів, надається інформаційна довідка, відповідно до якої 25.10.2019 на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2500.00 грн. за реквізитами платіжної картки № 5168-74xx-xxxx-7790. У відповідності до умов кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в т.ч. право вимоги за кредитним договором 3362501956/155041 від 25.10.2019, укладеним з ОСОБА_1
03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 3362501956/155041 від 25.10.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі - Позивач) у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 6708.75 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2500.00 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4208.75 грн.
На підставі викладеного представника позивача просить позов задовольнити та стягнути вказані суми на свою користь.
01.12.2025 до суду надійшов відзив на позов за підписом представника відповідача - адвоката Русанова Г.В., в якому представник зазначив, що вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Щодо правосуб'єктності сторін. В обґрунтування позовних вимог в розділі позовної заяви «фактичні обставини» позивач зазначає, що 25.10.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем було укладено кредитний договір №3362501956/155041. До позовної заяви додано копію індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3362501956/155041 та додатку до нього, з чого вбачається, що 25.10.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (ЄДРПОУ 42059219) та відповідачем дійсно строком на 30 днів було укладено кредитний договір на суму 2500,00 грн. з фіксованою процентною ставкою 1,85% за добу. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за пошуковим параметром у віконці «Повне найменування*/Скорочене найменування*/ Код ЄДРПОУ*» - «ТОВ «ГОУФІНГОУ»» з'являється допис: «На жаль за Вашим запитом нічого не знайдено. Спробуйте змінити критерій пошуку.» За пошуковим параметром в цьому реєстрі за ЄДРПОУ 42059219 з'являється інформація, що за таким кодом зареєстроване ТОВ «ФІНПРОМ КОМПАНІ», адреса: вул. Курілівська, б. 41, м. Харків, 61016, засновник та керівник громадянин Узбекістану ОСОБА_2 . При цьому серед видів діяльності цього товариства не зазначено про можливість надання фінансових послуг. ТОВ «ГОУФІНГОУ» ЄДРПОУ 42059219 станом на дату звернення з позовом до суду серед юридичних осіб, зареєстрованих у встановленому законом порядку не значиться, тож будь які посилання позивача на правовідносини, що виникли за участю-такої юридичної особи, є безпідставними.
Щодо наданих позивачем доказів. На підтвердження нібито виконання приписів п. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» до позовної заяви як доказ долучено копію «Вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором» вих. № б/н від 27.05.2025. Вказаний додаток не може вважатися доказом по справі й підтвердженням правомірної поведінки позивача в частині виконання ним вимог п. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивачем не підтверджено факту направлення даної вимоги відповідачу й отримання її відповідачем. Також доказом по справі не може бути й виписка з особового рахунку за кредитним договором, оскільки вона не містить ніяких розрахунків на підтвердження вказаних у ній грошових сум.
Щодо предмету позову. Позовні вимоги, у разі пред'явлення позову правосуб'єктною особою, відповідачем могли бути визнані в сумі 3887,50 грн., що складається з суми кредиту у 2500, 00 грн. та нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 1387,00 грн. За змістом доданої до позовної заяви індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3362501956/155041 та додатку до нього, договір між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем було укладено 25.10.2025 на суму 2500,00 грн. з фіксованою процентною ставкою 1,85% за день користування строком на 30 днів. Тобто відповідач 25.11.2025 мав повернути ТОВ «ГОУФІНГОУ» 2500,00 грн. суми кредиту та 1387,50 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом, а загалом 3887,50 грн. (2500 грн. х 1,85% х 30 дн. = 1387,50 грн.). Тож позовна вимога щодо стягнення з відповідача 6708,75 грн. нібито заборгованості за кредитним договором є такою, що заявлена безпідставно й несправедливо, оскільки нарахування відсотків за користування кредитом поза межами дії строку кредитного договору не передбачена законодавством.
Щодо судових витрат. Вказаний позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 10500,00 грн. не відповідає критеріям, зазначеним у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Дана справа, як вбачається з тексту позовної заяви й додатків до неї, не є складною й такою, що потребувала значного часу на підготовку адвокатом правової позиції та доказової бази. Розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним та справедливим до реально витраченого часу на підготовку документів та послугу в цілому.
Стосовно «зустрічі та консультації щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 3362501956/155041 від 25.10.2019» слід зазначити, що заборгованість у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШ» не виникала взагалі. Утім, з додатків до позовної заяви, а саме договору про надання правової допомоги, списку № 20567-06-66-88 та інших, вбачається, що зустрічі, консультації та складання позовних заяв та інші мали місце стосовно необмеженого кола осіб й фактично стосувалися одного - стандартної процедури стягнення заборгованості. З огляду на це витрати часу на вчинення однотипних й однакових за змістом дій стосовно різних осіб (боржників) для досвідченого фахівця потребують значно менше часу, ніж зазначено в позовній заяві. Справедливим буде твердження, що для надання консультації, складення позовної заяви та формування додатків до неї (щодо даної позовної заяви) для фахівця середнього рівня становитиме не більше 20-ти хвилин.
Додатково слід зазначити, що ОСОБА_1 тривалий час бере безпосередню участь у захисті Батьківщини як до так і після повномасштабного вторгнення агресора на територію України, має відзнаки та нагороди. На даний час пройшов відповідну підготовку й задіяний до виконання бойових завдань з використанням ударних БпАК. Тож з моральної точки зору надавачі сумнівних фінансових послуг мали б диференційовано підходити до вирішення питань стягнення такої, з їх точки зору, заборгованості.
07.12.2025 (зареєстровано 08.12.2025) через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в якій зазначено, що під час подання позовної заяви Позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 12 922,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір (2422,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу (10 500,00 грн.). Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи № 636/8092/25 в суді першої інстанції становить 10 500,00 грн., що підтверджується Актом про отримання правової допомоги від 27.11.2025 та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 27.11.2025.
22.12.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача надав додаткові пояснення, в яких зазначено наступне. 11.12.2025 року на поштову адресу ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» надійшов відзив на позовну заяву у справі № 636/8092/25. ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», детально ознайомившись із відзивом на позовну заяву, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. 25.10.2019 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3362501956/155041.
Щодо відступлення права вимоги. 31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21. Відповідно до його умов, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з цим Реєстром, ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у т.ч. за кредитним договором № 3362501956/155041 від 25.10.2019. 03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», вже як новий кредитор відступив право вимоги до Відповідача на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» відповідно до договору № 1-03/06/2021 про відступлення права вимоги. Таким чином, на підставі укладеного договору факторингу, договору про відступлення права вимоги та наданих витягів з Реєстрів боржників належним чином підтверджується перехід до Позивача права грошової вимоги до Відповідача. Позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження Відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Крім того, у 2022 році Національним банком України було анульовано всі ліцензії ТОВ «ГОУФІНГОУ» та прийнято рішення про його виключення з Державного реєстру фінансових установ. У зв'язку з вказаними обставинами, на момент направлення запиту представником Відповідача відомості про ТОВ «ГОУФІНГОУ» відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас анулювання ліцензій та виключення ТОВ «ГОУФІНГОУ» з Реєстру фінансових установ відбулося після відступлення права вимоги за кредитним договором. Зазначені обставини жодним чином не впливають на дійсність укладеного договору відступлення права вимоги та не припиняють прав та обов'язків сторін за таким договором. За таких обставин у ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» як нового кредитора, який набув право вимоги, наявне право вимоги до Відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Щодо нарахування відсотків та пролонгації кредитного договору. Відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ГОУФІНГОУ», погодився на наступні умови, передбачені кредитним договором. Відповідно п.1.1. за цим Договором, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23.11.2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. Відповідно до п.1.3. за цим Договором, За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Відповідно п.2.3. за цим Договором, Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Таким чином, порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами є наступним. Згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 1,85 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 2500,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 2500,00 грн х 1,85 % : 100 % = 46,25 грн на день. У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 91 календарних днів, що включають: 30 днів строку користування кредитом, передбаченого п. 1.2 Договору та 61 днів пролонгації, визначених п. 2.3 Договору. 46,25 грн х 30 днів = 1 387,50 грн; 46,25 грн х 61 днів = 2 821,25 грн. Загальна заборгованість за Кредитним договором становить: 2500,00 грн - сума основного боргу; 4 208,75 грн - нараховані проценти; Усього: 6 708,75 грн. Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України). Під час подання позовної заяви Позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справ у розмірі 12922,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір (2 422,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10500,00 грн. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, відзив на позов - залишити без розгляду та без задоволення.
12.05.2026 представник відповідача надав додаткові пояснення, в яких зазначив наступне. ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЕКШ» звернулося до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме 6708,75 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2500,00 грн., простроченої за комісіями і відсотками в розмірі 4208,75 грн. і судового збору у сумі 2422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем строком на 30 днів було договір на суму 2500,00 грн. з фіксованою процентною ставкою 1,85% за добу було укладено кредитний договір № 3362501956/155041. 31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі - право вимоги за кредитним договором 3362501956/155041 від 25.10.2019, укладеним з ОСОБА_1 . 03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за договором № 1-03/06/2021 відступив право вимоги за кредитним договором 3362501956/155041 від 25.10.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН».
07.12.2025 представник позивача подав до суду заяву «про розподіл/ відшкодування/ компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн. В зазначеній заяві представник позивача зазначає, що підчас подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 12 922,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір ( 2 422,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 2 10 500,00 грн., а фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи № 636/8092/25 в суді першої інстанцїї становить 10 500,00 грн. що підтверджується актом про отримання правової допомоги від 27.11.2025 та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 27.11.2025 . Згідно доданого до вказаної заяви акту про отримання правової допомоги від 27.11.2025 мала місце зустріч та консультація тривалістю 1 година й вартістю 2000,00 грн.; складення та подання до суду позовної заяви тривалістю 2,5 години вартістю 5000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів тривалістю 1,5 години вартістю 3000,00 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн. З цього приводу слід зазначити, що зазначена сума витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн. є штучно завищеною і не справедливою, не відповідає критеріям визначення розміру на правову допомогу з огляду на те, що дана справа не є складною, тож не потребувала таких витрат часу. Договір про надання правової допомоги №11/07/2025, укладений 11.07.2025 між позивачем ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» і представником Пархоменко Сергієм Валерійовичем стосувався надання таких видів правової допомоги: представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта. Тобто договір про надання правової допомоги № 11/07/2025 мав загальний характер і не передбачав надання представником правової допомоги позивачу саме з питань стягнення заборгованості з відповідача, або інших питань стосовно якихось правовідносин між позивачем та відповідачем.
До позовної заяви та заяви «про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи» додано списки відправлень. Список відправлень, сформований 02.12.2026 стосовно 38 осіб на суму 2470,00 грн., в якому зазначено відправник сплатив 0,00 грн. за пересилання відправлення. Будь яких банківських документів, що підтверджували б понесені представником позивача канцелярські витрати, відправку поштової кореспонденції та на виготовлення копій документів, позивачем суду не надано. Слід зазначити, що позовна заява, додатки до неї та усі документи до суду представником позивача подано в електронній формі. Стосовно зазначеного в акті про отримання правової допомоги від 27.11.2025 «інші клопотання, заяви до суду складення процесуальних документів та моніторингу, слід зазначити, що будь яких клопотань, заяв та процесуальних документів суду позивачем не надавалося. Представником позивача складено та подано до суду позовну заяву, додаткові пояснення, що фактично дублюють позовну заяву, та заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що фактично одночасно з поданням до суду даного позову, представником позивача до різних судів в інтересах ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» з невеликим розбігом по часу подано щонайменше ще 37 позовів. Усі ці позови містили вимогу про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в сумі 10500,00 грн. Позовні вимоги в усіх позовах однотипні, схема стягнення коштів також однакова в усіх випадках: ТОВ «ГОУФІНГОУ» - ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» - ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», й один той же самий представник - Пархомчук Сергій Валерійович. Тож усі позови готувалися й супроводжувалися методом «штамповки», тобто змінювалися лише ідентифікаційні дані осіб, договорів та грошових сум. Тож за таких обставин вартість «консультацій» та позовних заяв, а загалом і витрат на правову допомогу стосовно однієї особи може становити щонайбільше 500 грн.
Частинами першою-третьою Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що викриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку. Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Поняття бухгалтерського обліку визначено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначаються поняття господарської операції - дії або поди, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію. Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі - Положення). Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (пункт 62 Положення). За правилами пункту 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23). Надана позивачем виписка з особового рахунка відповідача за період 25.10.2019 - 26.05.2025, як і витяг з реєстру боржників, не є первинним документом у відповідності до Положення та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тож позивачем суду не надано належних та допустимих доказів перерахування ТОВ «ГОУФІНГОУ» грошових коштів відповідачу й наявності у нього перед позивачем заборгованості.
Позивач, як сторона на яку покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, не надав суду первинного документу з якого вбачалося б виконання зобов'язання Кредитора за кредитним договором щодо надання кредиту № 3362501956/155041 від 25.10.2019 у зазначеному в ньому розмірі. За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів задоволенню не підлягають.
Представник позивача надав заяву, в якій просив розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судові засідання 12.12.2025, 11.03.2026 та 13.05.2026 не з'явився, матеріали справи містять відзив на позов та пояснення за підписом представника відповідача - адвоката Русанова Г.В.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що до суду з приводу укладення договору № 3362501956/155041 від 25.10.2019 та видачі на його підставі коштів надано наступні копії документів:
- індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3362501956/155041 від 25.10.2019, укладеного в електронному вигляді між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (Товариство, код ЄДРПОУ 42059219, щодо підпису наявні ознаки підпису та печатки директора Іващенко І.В.) та Грязновим А.В. (Клієнт, РНОКПП НОМЕР_1 , щодо підпису зазначено «Фізична особа: ОСОБА_1 (ПІБ) Електронний підпис НОМЕР_2 ») (а.с.7-8), згідно якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором; Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23.11.2019; строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором; за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу, тип процентної ставки - фіксована; Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом; датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта; невід'ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.gofingo.com.ua/; Клієнт підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим Договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування». Договором також передбачено Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за Договором (п.2), Права і обов'язки Сторін (п.3), Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів (п.4, в т.ч. пеня); Попередження Позичальника про недійсність умов Договору (п.5, в т.ч. всі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються шляхом підписання Сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію»), Інші умови (п.6), Реквізити та підписи сторін (п.7, в т.ч. Рахунок Позичальника №: 5168 - 74xx - xxxx - 7790);
- Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 3362501956/155041 від 25.10.2019, укладеного в електронному вигляді між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (Товариство, код ЄДРПОУ 42059219, щодо підпису наявні ознаки підпису та печатки директора ОСОБА_3 ) та Грязновим А.В. (Клієнт, РНОКПП НОМЕР_1 , щодо підпису зазначено «Фізична особа: ОСОБА_1 (ПІБ) Електронний підпис НОМЕР_2 ») (а.с.8), в якому зазначено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, з якого вбачається, що по закінченні 30-денного строку клієнт повинен сплатити 3887.50 грн.;
- довідки про ідентифікацію з ознаками підпису та печатки ТОВ «ГОУФІНГОУ» (а.с.9), з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 3362501956/155041 від 25.10.2019 ідентифікований ТОВ «ГОУФІНГОУ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.gofingo.com.ua: одноразовий ідентифікатор R46746, дата відправки 25.10.2019, номер телефону, на яку було відправлено ідентифікатор 3809304***43;
- листа ТОВ «Платежі онлайн» за вих. № 2025-ПО/217 від 19.08.2025, адресованого адвокату Пархомчук С.В. (а.с.10), з якого вбачається, що Товариство є технологічним оператором платіжних послуг, що здійснює операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів; відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги» вся інформація про переказ коштів платниками знаходиться виключно у надавачів платіжних послуг, якими є банки та небанківські надавачі платіжних послуг; до цього листа додаємо інформаційні довідки по платіжним операціям на 131 аркушах;
- таблицю а. 125 з п.2038-по 2054 (витяг) з невідомо якого документу (оскільки перший аркуш відсутній) та невідомо за чиїм підписом (оскільки останній аркуш відсутній), в якому виділено «п.2046, 27201 83139 54818, 1040 172, 2500.00 UAH, SUCCESS, A2C, 25.10.2019 15:45:15, 25.10.2019 18:45:15, НОМЕР_3 , PRIVAT BANK, 00139507 1519, '1152666289, 890800, order_description, GOFINGO. COM.UA, АТ КБ ПРИВАТБАНК» (при цьому заголовки стовпчиків відсутні, що унеможливлює встановлення значення наданих даних).
На підтвердження відступлення права вимоги за договором № 3362501956/155041 від 25.10.2019 до суду надано копії наступних документів:
- договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021, укладеного між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» (а.с.11-12), згідно якого до останніх за плату відступається право грошової вимоги до боржників після підписання цього договору та виконання зобов'язання з оплати права вимоги;
- витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021 (а.с.13), в якому зазначено боржника ОСОБА_1 , договір 3362501956/155041 від 25.10.2019, дата закінчення договору 22.01.2020, сума виданого кредиту - 2500.00 грн., сума боргу - 6708.75 грн. (2500.00 грн. - по тілу кредиту, 4208.75 грн. за відсотками);
- платіжних доручень «Оплата ціни відступлення права вимоги за договором факторингу №1-314/05/21» (а.с.13/2);
- договору №1-03/06/2021 відступлення права вимоги від 03.06.2021, укладеного між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (а.с.14), згідно якого до останніх за плату відступається право грошової вимоги до боржників після підписання цього договору;
- витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/21 від 03.06.2021 (а.с.15), в якому зазначено боржника ОСОБА_1 , договір 3362501956/155041 від 25.10.2019, дата закінчення договору 22.01.2020, сума виданого кредиту - 2500.00 грн., сума боргу - 6708.75 грн. (2500.00 грн. - по тілу кредиту, 4208.75 грн. за відсотками);
- платіжних інструкцій «Оплата згідно договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021 від 03.06.2021» (а.с.15/2);
- вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором за вих.№ б/ від 27.05.2025, адресованого позивачем відповідачу (а.с.16) з копією поштового чеку від 28.05.2025 (а.с.16/2) та списком поштових відправлень (а.с.17, в якому п.24 ОСОБА_1 ).
Надано і виписку з особового рахунка за Кредитним договором № 3362501956/155041, згідно якої станом на 26.05.2025 заборгованість становить 6708.75 грн., з яких 2500.00 грн. - борг за тілом кредиту, 4208.75 грн. - борг за відсотками. При цьому вказана виписка не є деталізованою, порядок та періоди нарахування заборгованості відсутні.
Представником відповідача до відзиву надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних, осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань щодо ТОВ «ФІНПРОМ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 42059219 (а.с.36-39), з якого вбачається, що відомості внесено до реєстру 10.04.2018, види діяльності: 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, 62.01 Комп'ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 63.12 Веб-портали, 63.91 Діяльність інформаційних агентств, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у., 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 73.11 Рекламні агентства, 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний пристрій чи програмне забезпечення, що використовуються для створення електронного підпису чи печатки.
Відповідно до змісту ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі ст. 14 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством. Електронний документообіг на платіжному ринку здійснюється з урахуванням Закону України "Про платіжні послуги".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Частиною 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку..
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З положень частини 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.
Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ).
Згідно з додатком 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом). У разі відсутності інформації про вартість додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства України про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості.
Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит розроблено відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про споживче кредитування".
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування..
Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору. Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору. Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі. Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до: 1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем; 2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про виконання платіжних операцій в іноземній валюті. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).
Так суд зазначає, що до суду не надано доказів на підтвердження належності платіжної картки НОМЕР_3 відповідачу та належних доказів зарахування на вказану картку грошових коштів відповідно до договору №3362501956/155041; надану сторінку 125 з таблиці (невідомо - що за таблиця) суд не може вважати достатнім та належним доказом, який би підтверджував належність картки НОМЕР_3 відповідачу та отримання ним коштів за кредитним договором.
Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.
Таким чином суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,178,141,258-259,263-265,268,279,352 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Процесуальні витрати ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44243120, адреса: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення суду виготовлено 25.05.2026.
Суддя О.О. Золотоверха