вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1174/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", 49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, код ЄДРПОУ 23359034
до Сільськогосподарського кооперативу "КАЧА", 52060, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Миколаївка, вул. Центральна, 76А, код ЄДРПОУ 45423177
про стягнення заборгованості у розмірі 167 068,03грн.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Сільськогосподарського кооперативу "КАЧА" про стягнення заборгованості у розмірі 167 068,03грн., з яких: сума основного боргу - 156 533,47грн., пеня у розмірі 8 913,83грн., 3% річних - 864,15грн., інфляційні втрати у розмірі 756,58грн.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позивач вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору про реструктуризацію заборгованості № 1100000046742/1 від 01.10.2025р. в частині повної та своєчасної оплати.
Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 13.03.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 13.03.2026р., було повернуто за зворотною адресою АТ "Укрпоштою" 23.03.2026р. "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі -Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2,4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на момент винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
01.10.2025р., на підставі заяви відповідача, між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Сільськогосподарським кооперативом "КАЧА" укладений Договір №1100000046742/1 про реструктуризацію заборгованості по актам про порушення.
Відповідно до умов цього Договору боржник зобов'язується та гарантує Визнання та повне погашення Боржником заборгованості з вартості необлікованої електричної енергії, нарахованої на підставі складених Актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 02.04.2025 року № Дн006634, від 14.08.2025року №Дн010212 та від 27.05.2025 року №Дн009095 згідно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії по контокорентному рахунку №110000046742/1 (о-р 2006) від 01.01.2019р. (надалі - Основний договір), у розмірі 180 597,91грн (з урахуванням ПДВ), з яких 24 064,44грн (двадцять чотири тисячі шістдесят чотири грн. 44 коп.) сплачено 16.09.2025, шляхом розстрочення.
Згідно з п. 1.1.2. загальна сума грошового боргу (заборгованості) Боржника перед Кредитором за Актами про порушення № Дн006634 від 02.04.2025року та №Дн010212 від 14.08.2025року, що підлягає реструктуризації за цим Договором, складає: 156 533,47 грн (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять три грн. 47 коп.).
Згідно з п.2.1.1. боржник зобов'язаний виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у п.1 Договору, що згідно акту звіряння розрахунків (Додаток № 1) на 01 жовтня 2025 року становить 156 533,47 грн. в термін, відповідно до Графіка погашення заборгованості Додаток № 2 до цього Договору (надалі - Графік).
Відповідно до п.3.1. розрахунок за цим Договором проводиться в сумі та в строки визначені згідно з Графіком, на підставі платіжних документів, виданих Кредитором, шляхом перерахування коштів в повному обсязі на рахунок Кредитора:
Згідно актів про порушення № Дн006634 від 02.04.2025року та №Дн010212 від 14.08.2025 року.
Відповідно до п.6.4. Договір набирає чинності з дати підписання Сторонами і діє до повного погашення заборгованості Боржником, а в разі настання обставин, передбачених п. 6.3 Договору, - до дати припинення дії Договору.
Згідно з п.6.5. керуючись ст.259 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди про збільшення тривалості позовної давності за цим Договором - до п'яти років.
У зв'язку з простроченням Відповідачем строку оплати на строк понад десять днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж (до 20.10.2025р.), 18.02.2026р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію за вих. № 8834/1001 від 17.02.2026р. про сплату заборгованості за Договором у сумі 156 533,47 грн.
Утім, відповідач претензію не отримав та не погасив заборгованість.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав належним чином умови Договору стосовно здійснення платежів, відповідно до погодженого графіку погашення заборгованості, не сплатив заборгованість за вимогою позивача, АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звернулось до суду з позовною заявою про примусове стягнення заборгованості у розмірі 156 533,47грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з п.2.1.1. боржник зобов'язаний виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у п.1 Договору, що згідно акту звіряння розрахунків (Додаток № 1) на 01 жовтня 2025 року становить 156 533,47 грн. в термін, відповідно до Графіка погашення заборгованості Додаток № 2 до цього Договору (надалі - Графік).
Відповідно до п.3.1. розрахунок за цим Договором проводиться в сумі та в строки визначені згідно з Графіком, на підставі платіжних документів, виданих Кредитором, шляхом перерахування коштів в повному обсязі на рахунок Кредитора:
Згідно актів про порушення № Дн006634 від 02.04.2025року та №Дн010212 від 14.08.2025 року.
З огляду на вищезазначені положення договору та погодженому між сторонами графіку оплат, строк оплати заборгованості є таким, що настав.
Утім, відповідач своїх зобов'язань в частині оплати за договором про реструктуризацію заборгованості № 1100000046742/1 від 01.10.2025р. не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 156 533,47грн., відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 156 533,47грн. за договором про реструктуризацію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 4.3. Договору, у випадку прострочення оплати щомісячного платежу Кредитор має право нарахувати пеню за весь час прострочення, а Боржник зобов'язаний її сплатити. Пеня нараховується у виглядів відсотків за кожен день прострочення від суми такого щомісячного платежу, який підлягає сплаті, але не сплачений Боржником, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на дату, коли повинен бути здійснений платіж. Кредитор також має право нарахувати 3% річних та втрати від інфляції за весь період прострочення, а Боржник повинен сплатити таке нарахування.
Крім основного боргу позивач, заявив до стягнення пеню у розмірі 8 913,83грн. за період з 20.10.2025р. по 10.03.2026р.
За результатами перевірки складеного позивачем розрахунку суми пені суд встановив, що він є арифметично вірним.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмір 864,15грн. за період з 20.10.2025р. по 10.03.2026р., а також інфляційні втрати у розмірі 756,58грн. за листопад 2025 - січень 2026.
За результатом перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 662,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу "КАЧА", 52060, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Миколаївка, вул. Центральна, 76А, код ЄДРПОУ 45423177 на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", 49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, код ЄДРПОУ 23359034 заборгованість за договором реструктуризації №1100000046742/1 від 01.10.2025р. у розмірі 167 068,03грн. (сто шістдесят сім тисяч шістдесят вісім гривень 03коп.), з яких: сума основного боргу у розмірі 156 533,47грн., пені у розмірі 8 913,83грн., 3% річних у розмірі 864,15грн., інфляційних втрат у розмірі 756,58грн.
Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу "КАЧА", 52060, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Миколаївка, вул. Центральна, 76А, код ЄДРПОУ 45423177 на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", 49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, код ЄДРПОУ 23359034 судовий збір у розмірі 2 662,40грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.05.2026
Суддя С.П. Панна