вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.05.2026м. ДніпроСправа № 904/632/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ", 09100, Білоцерківський р-н, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Пулюя Івана, буд. 48а, код ЄДРПОУ 31852954
до фізичної особи-підприємця Харченко Павла Васильовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 21 487,66грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Харченко Павла Васильовича заборгованість за договором поставки №032/28/15-ОС від 17.06.2025 у загальному розмірі 21 487,66грн.
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 032/2815-ОС від 17.05.2020р.в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 23.02.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи - підприємця, зокрема, про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 23.02.2026р., було повернуто за зворотною адресою АТ "Укрпоштою" 13.05.2026р. "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі -Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2,4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на момент винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
17.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідністю «СП ЮКОЙЛ» та фізичною особою-підприємцем був укладений Договір поставки № 032/2815-ОС.
Відповідно до п.1.1. на умовах, викладених в цьому Договорі, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому «Товар».
Згідно з п.1.2. Постачання Товару здійснюється партіями. Постачальник і Покупець погоджують можливість постачання кожної партії Товару, при цьому узгоджується найменування, асортимент, ціна і кількість передбачуваного до поставки Товару. У разі якщо асортимент передбачуваного до постачання Товару містить більше 3-х (трьох) найменувань, Постачальник має право вимагати надання, а Покупець зобов'язаний надати заявку у письмовій формі (факсограмою, поштовим відправленням, електронною поштою). Заявка надається на фірмовому бланку, підписується повноважним представником Покупця і скріплюється печаткою.
Пунктом 1.3. сторони визначили, що найменування, асортимент, ціна, кількість Товару вказується в видаткових накладних, виданих Постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію Товару, і завірених підписом повноважного представника Покупця. У кожній видатковій накладній в обов'язковому порядку вказується номер і дата цього Договору. На вимогу однієї із сторін, умови щодо найменування, асортименту, ціни і кількості Товару, що поставляється, фіксуються в специфікаціях, належно оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.
Ціна товару за цим Договором встановлюється в гривнях і вказується в рахунку, що пред'являється до оплати Постачальником, на кожну узгоджену, поставлену партію Товару, з відображенням її у відповідній видатковій накладній. Ціна Товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України (п.2.1.).
У пункті 3.1. сторони дійшли згоди, що оплата за Товар, поставлений за цим Договором, здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у порядку і строки, передбачені цим Договором.
Згідно з п.3.2. покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого Товару, на підставі рахунку, пред'явленого до оплати Постачальником, протягом_14_(_ чотирнадцяти _) календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії Товару, дата якоо зафіксована у відповідній видатковій накладній.
Датою оплати Датою оплати Товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.3.3.).
Сторони щомісячно, не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем поставки Товару, проводять звірку здійснення поставок Товару і оплати, що надійшла, яка оформлюється відповідним Актом, що підписується повноважними представниками Сторін. У разі якщо за результатами звірки взаємних розрахунків буде виявлена заборгованість Покупця перед Постачальником, Покупець зобов'язується здійснити доплату за поставлений за цим Договором Товар протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку, якщо інше не буде вказано в рахунку. У разі якщо за результатами звірки взаємних розрахунків буде виявлена заборгованість Постачальника перед Покупцем, Постачальник зобов'язується перерахувати суму заборгованості, що виникла, на поточний рахунок Покупця протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту закінчення терміну поставки, або, за погодженням з Покупцем, врахувати дану суму як оплату за Товар у наступному періоді поставки (п.3.5.).
Згідно з п.4.1. Товар за цим Договором постачається на умовах DDP, склад Покупця/вантажоодержувача. Адреса складу Покупця/вантажоодержувача зазначається у відповідній товарно-транспортній накладній. Умови поставки розуміються у відповідності з правилами «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що випливають з умов цього Договору.
Відповідно до п.4.4. датою поставки вважається дата передачі Товару, зазначена у відповідній видатковій накладній, що видана Постачальником і завірена підписом повноважного представника Покупця.
Пунктом 6.1. встановлено, що кількість Товару, що поставляється Постачальником і приймається Покупцем, визначається згідно з транспортними і супровідними документами, а якість - відповідним ДСТУ і/або ТУ, що підтверджується паспортом якості виробника.
Згідно з п.10.1. цей Договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками Сторін і діє до « 31» грудня 2025 року. У випадку, якщо жодна зі Сторін за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії цього Договору письмово не повідомила про намір розірвати цей Договір, то дія цього Договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік на тих самих умовах.
Як встановлено матеріалам справи, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 17 612,70грн., що підтверджується наступним:
- рахунком №002162 від 17.01.2025р. на суму 14 492,70грн.;
- видатковою накладною №001609 від 17.01.2025р. на суму 14 492,70грн.;
- рахунком №006885 від 13.02.2025р. на суму 3 120,00грн;
- видатковою накладною №005727 від 14.02.2025р. на суму 3 120,00грн.
Видаткові накладній підписані з обох сторін без заперечень, утім, як зазначає позивач, відповідачем оплата за вищезазначеними рахунками не була здійснена.
У зв'язку з прострочення виконанням зобов'язання позивач направив відповідачу претензію №26/25 від 22.08.2025р., в якій пропонував перерахувати на його рахунок суму основного боргу, пеню, інфляційне збільшення та суму % річних. Доказами направлення зазначеної претензії є опис вкладення у лист, накладна №6901601220023 та фіскальний чек.
Утім, на момент подання позовної заяви доказів сплати боргу або відповіді на претензію не надано.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, де просить стягнути з відповідача
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи зі договору, строк виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Відповідач доказів оплати вартості товару суду не надав; обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.
На підставі вище зазначеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17 612,70грн. є законними й обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в цій частині.
Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 2 619,00грн. за період з 01.02.2025р. по 01.08.2025р.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.2. Договору при недотриманні Покупцем строків оплати, встановлених п. та п. 3.5 цього Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар, позивачем заявлені до стягнення 3% річних у сумі 416,97грн. за загальний період з 01.02.2025р. по 20.11.2025р. та інфляційне збільшення у розмірі 838,25грн. за період лютий 2025 - жовтень 2025 року.
За результатами перевірки розрахунків позивача щодо пені, 3 річних та інфляційних витрат, господарським судом помилок не виявлено.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 328,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Харченка Павла Васильовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ", 09100, Білоцерківський р-н, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Пулюя Івана, буд. 48а, код ЄДРПОУ 31852954 за отриманий неоплачений товар - 17 612,70грн., пеню у розмірі 2 619,74грн., 3% річних у розмірі 416,97грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 838,25грн., а всього - 21 487,66грн. (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят сім гривень 66коп.).
Стягнути з фізичної особи-підприємця Харченка Павла Васильовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ", 09100, Білоцерківський р-н, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Пулюя Івана, буд. 48а, код ЄДРПОУ 31852954 судовий збір у розмірі 3 328,00грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00коп).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.05.2026
Суддя С.П. Панна