вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
26.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1105/26
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп"
про ухвалення додаткового рішення у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп", с. Лобойківка (з), Петриківський район, Дніпропетровська область
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження", с-ще. Покровське, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Назаренко Н.Г.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - відповідач) заборгованість за договором на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТП-192-В від 01.08.2023 року у загальному розмірі 132 755,44 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- основний борг -107 478,25 грн;
- 3% річних - 5 269,57 грн;
- інфляційні збитки - 18 019,27 грн;
- пеня -1 988,35 грн.
Рішенням від 14.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп" основний борг у розмірі 107 478,25 грн., пеню в розмірі 1 988,35 грн., 3% річних у розмірі 5 269,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 18 019,27 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
15.05.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 500,00 грн.
У заяві позивач зазначає, що для отримання правової допомоги щодо ведення даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп" уклало з адвокатом Аксьоновим Сергієм Олександровичем договір про надання правничої допомоги №2025/15/08-1 від 08.12.2025.
Сторони уклали акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 21.04.2026, згідно якого загальна вартість послуг становить 12 500,00 грн.
Заявник вважає, що такі витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Ухвалою від 19.05.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп" про ухвалення додаткового рішення. Вирішено розглядати заяву без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові пояснення щодо заяви позивача про стягнення витрат на оплату професійної правової допомоги.
Станом на 26.05.2026 заперечень на заяву від відповідача не надходило.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп" про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
У статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов'язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Вимога частини восьмої статті 129 ГПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.
Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен своєчасно подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а також надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ст. 129 ГПК України.
В той же час, суд бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3)доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України) (п. 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21);
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями ст.ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021р. у справі №910/16803/19);
- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №910/9024/21, від 11.01.2024р. у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат;
- застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі №295/3068/20, від 18.01.2024р. у справі №927/885/17);
- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1ст. 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з ч.1 ст. 221 ГПК України (п. 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023р. у справі №911/3312/21);
- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №921/221/21, від 31.05.2022р. у справі №917/304/21, від 02.02.2024р. у справі №910/9714/22);
- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021р. у справі №620/2936/20);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022р. у справі №161/5317/18). Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду від 20.11.2025р. у справі № 910/7294/22, у постанові від 07.02.2024р. у справі № 910/216/23, у постанові від 07.11.2024р. у справі № 906/835/23.
З огляду на сталу позицію Верховного Суду, та приймаючи до уваги що справа розглядалась судом у спрощеному провадженні без виклику сторін, для розподілу судових витрат у даній справі позивач повинен був або зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021р. у справі №620/2936/20).
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2021р. у справі №910/2891/20, від 22.06.2022р. у справі №922/2339/21, від 13.09.2022р. у справі №908/273/21, від 04.10.2022р. у справі №914/2380/21.
При цьому, варто зазначити, що норми ГПК України не обмежують сторін у праві (можливості) подати разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявити про відшкодування судових витрат або в позовній заяві, або подати заяву про те, що такі докази будуть подані після прийняття рішення до прийняття рішення по суті.
В даному випадку справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін, про що було зазначено в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 11.03.2026, яку позивачем отримано 11.03.2026 (а.с33).
При цьому, зважаючи, що представником позивача є адвокат, він був обізнаний про те, що у спрощеному провадженні справи розглядаються у двомісячний строк (ст. 248 ГПК України), отже він не міг не знати, що справа має бути розглянута до 11.05.2026.
Водночас, суд зазначає, що позовна заява у справі містить лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в розмірі 12 500,00 грн., однак, ні в ній, ні в окремій заяві позивачем не зазначено про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу ще й на те, що всі докази, подані позивачем разом із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу оформлені раніше ніж прийнято рішення у справі (14.05.2026):
- Договір про надання правничої допомоги № 2025/12/08-1 від 08.12.2025,
- акт наданих послуг на суму 12500 грн. №1 від 08.12.2025,
- довідка про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 21.04.2026 ( а.с. 43-46).
При цьому заява позивача про стягнення цих витрат не містить жодного обґрунтованого пояснення поважність причин не подання таких доказів суду разом із позовною заявою або до винесення рішення у справі (постанова ВС від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21).
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, пославшись на постанову Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, зробив висновки щодо застосування статті 246 Цивільного процесуального кодексу України (є аналогічною зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України; ці норми однаково регулюють порядок подання доказів розміру понесених судових витрат, зокрема, в разі пропуску встановленого строку (до закінчення судових дебатів у справі)) та наголосив:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У справі № 285/5547/21 Верховний Суд врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п'яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Верховний Суд неодноразово застосовував вказані висновки (постанова від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, додаткові постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 18.12.2024 у справі № 911/826/23, від 16.04.2025 у справі № 910/14752/23).
Отже, ТОВ "Авто Агро Груп" пропустило один з обов'язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Незаявлення до ухвалення судового рішення про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, що це питання є ключове і вагоме у процесуальному аспекті вирішення розподілу витрат на правничу допомогу. При цьому, сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п'ятиденного строку не змінює обов'язку заявника надати письмово, або зробити усно заяву про подачу доказів понесення судових витрат в строки, визначені ГПК України.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024р. у справі № 910/216/23, в ухвалах КГС ВС від 21.10.2025 у справі № 904/3718/24, від 20.11.2025 у справі № 910/7294/22, від 17.12.2025 у справі № 910/7700/19, від 14.05.2026 у справі № 911/680/23 та інших.
Таким чином, оскільки під час розгляду справи ТОВ "Авто Агро Груп" не заявило про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Авто Агро Груп" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 500,00 грн.
Керуючись статтями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
У задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Агро Груп" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 26.05.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.
Суддя Н.Г. Назаренко