Справа № 644/3590/26
Провадження № 3/644/1026/26
Іменем України
25 травня 2026 р. м.Харків
Суддя Індустріального районний суд міста Харкова Ритов Я.М., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , раніше не судимого, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з текстом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 625235 від 27.03.2026 року: 27.03.2026, о 09:35:00 м. Харків, вул. Плиткова, 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen golf, днз НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР - «Відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння…
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Аналіз викладених вище обставин неявки ОСОБА_1 в судове засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
За вказаних обставин, суд вважає можливим розглянути справу, за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапис, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначено у ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, обставини правопорушення повинні бути викладені у протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 625235 від 27.03.2026 року: 27.03.2026, о 09:35:00 м. Харків, вул. Плиткова, 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen golf, днз НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР - «Відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року з наступними змінами, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом частини 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
До матеріалів справи надано: направлення на медичний огляд водія транспортного засобу; відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 625235 від 27.03.2026 року, з яких не вбачається ані факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані зупинення цього транспортного засобу працівниками поліції, натомість, відео починається з моменту, коли працівники поліції підходять до ОСОБА_1 , який знаходиться біля автомобіля і щось роздивляється у підкапотному просторі цього автомобіля. У зазначеного автомобіля відчинений капот. Двигун автомобіля не працює, автомобіль знаходиться не в русі. ОСОБА_1 , на протязі всього часу здійснення відеофіксації співробітниками поліції, категорично заперечував факт керування ним автомобілем.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони за ст. 130 КУпАП є саме керування особою транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Отже, зафіксовані на відеозаписі події не узгоджуються з обставинами, які зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення, а наявними в матеріалах справи доказами не доведено факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Отже, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, в розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 126, 221,276,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя Я.М. Ритов