пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 травня 2026 року Справа № 903/300/26
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури: Скучинський Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/300/26 за позовом виконуючого обов'язки керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любешівської селищної ради до Комунального підприємства “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради та Приватного підприємства “Константа-М» про визнання недійсним пункту договору,
25.03.2026 виконуючий обов'язки керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» позов в інтересах держави в особі Любешівської селищної ради до Комунального підприємства “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради та Приватного підприємства “Константа-М», в якому просить суд:
1. Визнати недійсним пункт 9.2 розділу 9 “Гарантійні умови» Договору від 05.09.2025 № 417, укладеного між КП “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівськї селищної ради та Приватним підприємством “Константа-М» щодо визначення гарантійного строку на виконані роботи 2 (два) роки.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Константа-М» та КП “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради на користь Волинської обласної прокуратури 2 662,4 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до п. 9.2 розділу 9 Договору № 417 від 05.09.2024 гарантійний строк на виконані роботи складає два роки від дня прийняття даних робіт Замовником за актом. Гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить менше десяти років від дня його прийняття замовником, що не відповідає нормам частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668.
Ухвалою суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідачі ухвалу суду отримали 30.03.2026.
Строк для подання відзиву для відповідачів - до 14.04.2026 включно.
15.04.2026 відповідач-2 сформував в системі “Електронний суд» відзив на позов, в якому просив суд :
1.Поновити строки та прийняти даний відзив.
2. Справу розглядати із врахуванням викладеного у даному відзиві.
3. У задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути із Позивача на користь ПП “Константа-М» судові витрати, докази понесення яких будуть подані до суду впродовж 5 днів з моменту ухвалення рішення (в порядку передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України).
20.04.2026 Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував у системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій просив суд не враховувати відзив відповідача, поданий з пропуском встановленого судом строку, та вирішити спір за наявними у справі матеріалами. Зазначив, що У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/19898/20 Верховний Суд висловився з питання ефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави, зокрема, визнання недійсним пункту договору підряду, яким, установлений гарантійний строк. Зокрема, в пункті 5.42 цієї постанови Верховний Суд вказав, що оскарження пункту договору щодо гарантійного строку та визнання недійсною додаткової угоди лише в наведеній частині не матиме наслідком повернення сторонами одна одній виконаного за таким правочином, натомість відновить строк зобов'язань виконавця робіт за договором гарантувати якість виконаних робіт упродовж визначених статтею 884 ЦК десяти років, що свідчить про ефективність зазначеного способу захисту. Тобто, недійсність пунктів 9.2 Договору не є підставою для недійсності усього Договору, оскільки, хоча гарантійний строк і є істотною умовою договору, як вбачається з пункту 5 Загальних умов, але безпосередньо частина перша статті 884 Цивільного кодексу України установлює цей строк у 10 років з можливістю його збільшення за домовленістю сторін у договорі. Тому відсутність у договорі визначення гарантійного строку не вказує на відсутність відповідної істотної умови, оскільки такий строк установлений законом та становить 10 років від дня прийняття об'єкта замовником. наявність листа ПП «Константа-М» від 03.01.2025 № 3, яким повідомлено, що виконавець робіт гарантує та підтверджує, що гарантійний строк виконаних робіт по капітальному ремонту приміщень під створення кабінету комп'ютерної томографії КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівськї селищної ради по вул. Незалежності, 3 в смт Любешів складає не менше 10 років у відповідності до ст. 884 Цивільного кодексу України, не скасовує умови, встановлені п. 9.2.Договору, а також не змінює їх.
Суд протокольною ухвалою від 28.04.2026 у задоволені заяви про поновлення строку на подання відзиву - відмовив. Поданий відповідачем-2 відзив на позов залишив без розгляду в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Протокольною ухвалою від 28.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 26.05.2026 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 28.04.2026 повідомлено Волинську обласну прокуратуру, Камінь-Каширську окружну прокуратуру, Любешівську селищну раду, Комунальне підприємство “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради, Приватне підприємство “Константа-М» про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 26 травня 2026 року о 10:00 год.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2024 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» Комунальним підприємством «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради (далі - КП «Любешівська багатопрофільна лікарня») оприлюднено оголошення UA-2024-08-12-010846-a про проведення відкритих торгів на закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи» код 45450000-6 за ЄЗС ДК 021:2015 (Капітальний ремонт приміщень під створення кабінету комп'ютерної томографії Комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради по вул. Незалежності, 3 в смт. Любешів Волинської області).
Очікувана вартість предмета закупівлі становила 3 141 582,00 грн.
Єдиним учасником закупівлі стало ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСТАНТА-М» (далі - ПП «Константа-М»).
Ураховуючи викладене, електронною системою публічних закупівель переможцем процедури закупівлі UA-2024-08-12-010846-a автоматично визначено ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСТАНТА-М».
Як наслідок, 05.09.2024 між КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» та ПП «Константа-М» укладено договір підряду № 417 (далі по тексту - Договір) (а.с. 20-23).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Розділу 1. «Предмет договору» Договору Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати роботи відповідно до цього Договору, кошторисної документації та вимог законодавства, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов цього Договору. Вид робіт, що Підрядник зобов'язується виконати: Інші завершальні будівельні роботи» код 45450000-6 за ЄЗС ДК 021:2015 (Капітальний ремонт приміщень під створення кабінету комп'ютерної томографії Комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради по вул. Незалежності, 3 в смт. Любешів Волинської області).
Підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених умовами цього Договору, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. Якість робіт за Договором повинна відповідати всім умовам, передбаченим ДСТУ Б. Д. 1.1-1:2013, ДСТУ Б. Д. 1.1-7, ДБН В.1.2-11-2008, ДБП В.1.2-9-2008, ДБП В.1.2-6-2008 та іншим умовам, що ставляться до робіт такого характеру, а також вимогам Замовника.
Відповідно до п.п.9.1., 9.2. розділу 9 «Гарантійні умови» Договору Підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у Договорі та додатках до нього, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку.
Гарантійний строк на виконані роботи складає два роки від дня прийняття даних робіт Замовником за актом.
Згідно п.п. 9.4., 9.5. розділу 9 «Гарантійні умови» Договору Початком гарантійних строків вважається день підписання акта про приймання-передачу закінчених робіт (акт виконаних робіт). У разі виявлення Замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у закінчених роботах і змонтованих конструкціях він повідомляє про них Підрядника письмово.
Підрядник зобов'язаний своєчасно усунути виявлені недоліки (дефекти). У разі відмови Підрядника усунути виявлені недоліки (дефекти) Замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. У такому разі Підрядник зобов'язаний повністю компенсувати Замовнику витрати, пов'язані з усуненням зазначених недоліків, та завдані збитки.
Пунктами 4.1, 12.1 Договору визначено, що строк виконання робіт за Договором починається від наступного дня після підписання Договору та завершується не пізніше 20.10.2024. Договір набуває чинності з моменту його укладення - підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення відтиском печатки та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань.
Додатковою угодою від 19.10.2024 № 2 внесено зміни до п. 4.1 Договору та продовжено строки виконання робіт за Договором до 30.11.2024 (а.с.95 на звороті).
Договір та додаткова угода підписані сторонами та скріплені печатками.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2024-08-12- 010846-a Договір оплачено на суму 2 999 695,00 грн (а.с.18-19).
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено моніторинг вказаної закупівлі та 24.10.2024 у електронній системі закупівель (вебсайт «prozorro.gov.ua») оприлюднено висновок, у якому констатовано, серед іншого, порушення КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» вимог п.п. 5, 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668) при розробленні тендерної документації.
Зокрема, зазначено, що всупереч нормам Постанови № 668 Замовником, у підпункті 9.6 пункту 9 Додатку 2 до тендерної документації встановлено вимогу: «Забезпечити гарантійний термін на виконані роботи та матеріали протягом 2 (двох) років з моменту підписання сторонами акту прийомуздачі виконаних робіт - надати гарантійний лист». Також, у підпункті 9.2 проєкту договору встановлено та у підпункті 9.2 Договору від 05.09.2024 № 417: «Гарантійний строк на виконані роботи складає два роки від дня прийняття даних робіт Замовником за актом», що суперечать вимогам пункту 103 Постанови № 668. Таким чином, Замовником розроблено та затверджено тендерну документацію та додатки до неї без врахування вимог пункту 103 Постанови № 668, чим порушено вимоги абзацу першого частини третьої статті 22 Закону з урахуванням Особливостей.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у судовій справі №140/13076/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125673977), яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, підтверджено наявність ряду порушень при проведенні процедури закупівлі № UA-2024-08-12-010846-а, за результатами якої КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» та ПП «Константа-М» 05.09.2024 укладено договір підряду № 417.
У вказаному рішенні, серед іншого, йдеться про те, що, уклавши договір підряду від 05.09.2024 №417, його сторонами визначено гарантійний строк - два роки. Однак, з урахування норм ст. 884 ЦК України та п.п. 5, 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (постанова Уряду від 01.08.2005 №668 (зі змінами), умову про гарантійний строк віднесено до істотних умов договору підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Як зазначає прокурор сторони договору за власної ініціативи можуть збільшити гарантійний строк. Водночас, можливість зменшення цього терміну законодавцем не передбачена. Встановлення меншого за десять років гарантійного строку фактично обмежує відповідальність виконавця робіт і права замовника. Замовник, який мав право на гарантійний строк виконаних робіт протягом 10 років, отримав результат цих робіт із гарантією у два роки, що фактично призвело до нівелювання принципу максимальної економії, адже такі обставини можуть у подальшому мати наслідком додаткове витрачання коштів за новими підрядними контрактами на ремонт приміщення закладу охорони здоров'я після закінчення дворічного гарантійного строку на роботи за договором від 05.09.2024 № 417.
За інформацією КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради, наданою на запит окружної прокуратури, на даний час договір від 05.09.2024 № 417 виконано у повному обсязі, роботи прийнято без зауважень, фінансування об'єкта здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 2 999 694,99 грн.
Комунальним підприємством направлено лист Підряднику щодо збільшення гарантійного терміну виконаних робіт з проханням внести відповідні зміни в Договір, у відповідь на який ПП «Константа-М» листом від 03.01.2025 № 3 повідомлено, що виконавець робіт гарантує та підтверджує, що гарантійний строк виконаних робіт по капітальному ремонту приміщень під створення кабінету комп'ютерної томографії КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівськї селищної ради по вул. Незалежності, 3 в смт Любешів складає не менше 10 років у відповідності до ст. 884 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, додаткова угода до Договору від 05.09.2024 № 417 щодо збільшення гарантійного терміну виконаних робіт не укладалась.
Як зазначає прокурор, гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить менше десяти років від дня його прийняття замовником, що не відповідає нормам частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт) передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. (ч. 1 ст. 875 ЦК України)
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17.
Згідно з частиною другою статті 875 ЦК договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Частиною 3 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, укладаючи договір №417 від 05.09.2024, сторони погодили предмет договору - «Інші завершальні будівельні роботи» код 45450000-6 за ЄЗС ДК 021:2015 (Капітальний ремонт приміщень під створення кабінету комп'ютерної томографії Комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради по вул. Незалежності, 3 в смт. Любешів Волинської області).
Відповідно до норм п. 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 (далі - Порядок №45), та розділу 3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництво включає нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів будівництва.
Згідно з п. 1 Порядку №45, п. 1.2 розділу І Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, об'єкт будівництва - будинки, будівлі, споруди будьякого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об'єкти інженернотранспортної інфраструктури.
Згідно з пунктом 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005, істотними умовами договору підряду, поміж іншого, є гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків.
Відповідно до частини першої статті 859 Цивільного кодексу України, договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.
В свою чергу, ч.1 ст. 857 Цивільного кодексу України передбачається, що робота, виконана підрядником має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності чи неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Пунктом 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 із змінами (далі - Постанова №668), та частиною 1 статті 884 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором підряду або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 884 Цивільного кодексу України, підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 5 Постанови № 668, гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва) - є істотною умовою договору. Нормами зазначеного пункту закріплено тотожність понять «гарантійний строк якості закінчених робіт» та «строк експлуатації об'єкта будівництва» для договорів будівельного підряду.
Тобто, відповідно до п. 9.2 розділу 9 Договору гарантійний строк на виконані роботи складає два роки від дня прийняття даних робіт Замовником за актом.
Гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить менше десяти років від дня його прийняття замовником, що не відповідає нормам частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668.
За пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівництво це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.
Оскільки роботи з капітального ремонту об'єкта будівництва є складовою частиною будівельної діяльності та спрямовані на досягнення визначених у проектнокошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта (що є суттю гарантій, передбачених частиною першою статті 884 Цивільного кодексу України), на них поширюється дія норм параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
У пунктах 5.24-5.25 постанови від 13.09.2023 у справі № 910/19898/20 (за позовом прокурора про визнання частково недійсною додаткової угоди про зменшення гарантійного строку робіт за договором підряду з 10 до 2 років) Верховний Суд виснував, що оскільки між сторонами виникли договірні відносини щодо підрядних будівельних робіт, для цих відносин істотною умовою є гарантійний строк, що не може бути меншим десяти років.
При цьому, як вказав Верховний Суд, статтею 884 ЦК не передбачено, що сторони договору можуть встановити гарантійний строк виконання робіт за договором будівельного підряду менше десяти років з посиланням на обсяг робіт. У цій нормі йдеться лише про право сторін встановити гарантійний строк більше десяти років.
У постанові від 16.03.2016 у справі № 3-112гс16 Верховний Суд України висловився щодо частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов: «…згідно з ч. 1 ст. 884 ЦК підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Наведена норма має назву «Гарантії якості у договорі будівельного підряду» та містить поняття гарантійного строку експлуатації об'єкта замовлення.
Про аналогійний строк - гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва - зазначено у п.п. 103, 104 Загальних умов, за змістом яких підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку.
Гарантійні строки якості закінчених робіт, експлуатації змонтованих конструкцій встановлюються у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації. Гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлено договором підряду або законом. Початком гарантійних строків вважається день підписання акта про приймання-передачу закінчених робіт (об'єкта будівництва).
Отже, визначення у договорі меншого гарантійного строку не відповідає наведеним положенням ч. 1 ст. 884 ЦК України та п. 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, якими імперативно визначений найменший гарантійний строк будівельних робіт у 10 років.
У ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
З аналізу ст. 203 Цивільного кодексу України вбачається, що дійсність правочину визначається встановленою законодавцем системою умов, а саме: законністю змісту, можливістю фізичних та юридичних осіб до участі у правочині, відповідність волі та волевиявлення, дотримання форми правочину.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Законність змісту правочину означає його відповідність вимогам законодавства.
Положеннями ст. 204 того ж Кодексу становлена презумпція правомірності правочину, зокрема, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. За частиною 1 цієї статті правочин не може суперечити законодавству.
Законодавством також установлені підстави для визнання правочину недійсним. А саме, за змістом ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) (серед інших) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодекс (ч. 1); недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2).
Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Визначення гарантійного строку меншим, ніж передбачено ст. 884 ЦК України, значно обмежує відповідальність виконавця робіт та права замовника.
У відповідності до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Приписи ст. 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Тобто, не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин.
Отже, законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2009 у справі № 9/118-2642, а також в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2023 у cправі № 910/19898/20.
Згідно Постанови від 13.09.2023 у справі № 910/19898/20 Верховний Суд висловився з питання ефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави, зокрема, визнання недійсним пункту договору підряду, яким установлений гарантійний строк. Зокрема в пункті 5.42 цієї постанови Верховний Суд вказав, що оскарження пункту договору щодо гарантійного строку та визнання недійсною додаткової угоди лише в наведеній частині не матиме наслідком повернення сторонами одна одній виконаного за таким правочином, натомість відновить строк зобов'язань виконавця робіт за договором гарантувати якість виконаних робіт упродовж визначених статтею 884 ЦК десяти років, що свідчить про ефективність зазначеного способу захисту.
Отже, недійсність пункту 9.2 Договору не є підставою для недійсності усього Договору, оскільки, хоча гарантійний строк і є істотною умовою договору, як вбачається з пункту 5 Загальних умов, але безпосередньо частина перша статті 884 Цивільного кодексу України установлює цей строк у 10 років з можливістю його збільшення за домовленістю сторін у договорі.
Тому відсутність у договорі визначення гарантійного строку не вказує на відсутність відповідної істотної умови, оскільки такий строк установлений законом та становить 10 років від дня прийняття об'єкта замовником.
Оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури підлягають задоволенню. Пункт 9.2 розділу 9 «Гарантійні умови» Договору від 05.09.2025 № 417 укладений в порушення ч. 1 ст. 884 ЦК України та п. 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, оскільки передбачає менший гарантійний строк 2 роки, ніж передбачений ними, а саме не менше 10 років, а тому є недійсним за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідачів порівну.
Щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, суд зазначає,
Першим елементом, який становить невід'ємну частину підстав
для застосування положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
У даному випадку сторони уклали оспорюваний пункт договору всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставного зменшення гарантійного строку, тобто порушення інтересів держави.
Підстава реалізації прокурором представницьких повноважень є усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту порушених інтересів держави (п. 63-64 постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
Правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.
Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Проведення капітального ремонту без встановлення гарантійного терміну на строк, визначений законодавством, не створює у підрядника зацікавленості в їх належній якості та тривалій експлуатації, що призводить до його швидкого руйнування, та зумовленої цим систематичної потреби у додаткових бюджетних асигнуваннях, спрямованих на забезпечення повторного ремонту, заощадження яких безумовно є ключовим інтересом держави.
Згідно зі ст. 884 Цивільного кодексу України гарантійний строк експлуатації об'єкта будівництва становить не менше 10 років (якщо законом або договором не встановлено більший строк). Вказана норма має імперативний характер, тому зменшення такого строку договором є порушенням закону і підставою для визнання відповідного пункту недійсним (ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України).
Отже, укладення договору з меншим гарантійним строком суперечить імперативній нормі закону, створює ризик покладення додаткових витрат на усунення недоліків будівництва на місцевий бюджет, а також фактично звужує майнові права територіальної громади.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Любешівська селищна рада у даному випадку наділена повноваженнями на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету.
Поряд з цим, при наявності беззаперечних порушень інтересів територіальної громади вказаний орган місцевого самоврядування бездіє у спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель.
Листами від 26.11.2025 № 2609/04-04/2- 22 та ві 03.03.2026 № 2609/04-04/2-26Любешівська селищна рада повідомила, що органом місцевого самоврядування заходи претензійно-позовного характеру за вказаним фактом не вживались, селищна рада не заперечує проти подання окружною прокуратурою позову в її інтересах.,
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» КаміньКаширська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.
Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Любешівської селищної ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Отже, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» при поданні даного позову до суду.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним пункт 9.2 розділу 9 «Гарантійні умови» Договору від 05.09.2025 № 417, укладеного між КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівськї селищної ради та Приватним підприємством «Константа-М» щодо визначення гарантійного строку на виконані роботи 2 (два) роки.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Константа-М» (44500, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, село Олексіївка, вул. Першого Грудня, будинок 9, код ЄДРПОУ 31820131) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради (44200, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, селище міського типу Любешів, вул. Незалежності, будинок 3, код ЄДРПОУ 01982927) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.05.2026.
Суддя І. О. Гарбар