18.05.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2001/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від прокуратури: Федотова О.П. (в залі суду);
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Шекун І.В. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2025 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст якого підписаний 01.10.2025) у справі №908/2001/25
за позовом Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області Кіровоградська область, м. Знам'янка в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Устинівка
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ», (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6)
про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення 386171,82 грн. штрафних санкцій
30.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 52/02-5570вих-25 від 27.06.2025 (вх. № 2181/08-07/25 від 30.06.2025) виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, с. Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ», м. Запоріжжя про:
- визнання недійсними додаткових угод № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на користь Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради 386 171,82 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, з яких 196 145,62 грн. пені та 190 026,20 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорювані Додаткові угоди № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 укладені Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та пп. 4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, без належних правових підстав, суперечать інтересам держави, а тому підлягають визнанню недійсними. Крім того, з огляду на порушення відповідачем умов укладеного Договору в частині строків поставки товару, з останнього в силу умов п., п. 7.1, 7.2.2 Договору підлягають стягненню пеня в розмірі 196 145,62 грн. та штраф в сумі 190 026,20 грн.
Правовими підставами позову прокурор зазначає, серед іншого, статті 203, 215, 217, 611 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.09.2025 у справі №908/2001/25 позов задоволено повністю.
Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 30.08.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ».
Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 30.09.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ».
Визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на користь Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради 196 145 грн. 62 коп. пені та 190 026 грн. 20 коп. штрафу.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на користь Кіровоградської обласної прокуратури 14 876 грн. 58 коп. витрат на сплату судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- Господарський Суд Запорізької області неправомірно визнав недійсними додаткові угоди № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 та № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, не врахувавши, що продовження строку поставки товару було обумовлено об'єктивними обставинами, які виникли після укладення договору. При цьому, підпункт 4 пункту 12.1 договору надає сторонам право на продовження строку дії договору і строку виконання зобов'язань в разі документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження;
- висновок суду першої інстанції щодо посилань на п. 9.3 Договору, де сторони для цілей виконання цього Договору не визнають форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) воєнний стан в Україні», є юридично помилковим, зокрема договір не містить заборони на використання інших доказів - листів виробника, логістичних повідомлень, офіційних звернень, що є належними письмовими доказами та відповідають вимогам Особливостей. Таким чином, вважає, що Суд першої інстанції не врахував, що обставини, на які посилався Скаржник, що виникли після укладення договору були непередбачуваними;
- Суд першої інстанції визнав допустимим звернення прокурора з позовом в інтересах держави, однак така позиція суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній судовій практиці. Зокрема, відсутність штатного юриста, як підстави позивача для самостійного незвернення до суду, про що наголошено Відділом у відповіді прокурору, не позбавляє орган місцевого самоврядування процесуальної дієздатності;
- визнаючи недійсними додаткові угоди № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 та № 4 від 31.10.2024 до договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, Суд першої інстанції допустив неправильне застосування як матеріального, так і процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Зокрема, Суд неправомірно визнав додаткові угоди недійсними, не встановивши порушення імперативних норм закону або істотного порушення прав сторін, як того вимагає ст. 215 Цивільного кодексу України.
- в частині стягнення штрафних санкцій і судового збору рішення вважає також незаконним, оскільки укладення додаткових угод змінило строк виконання зобов'язання, тому застосування санкцій до строків, які вже не є чинними, є юридично необґрунтованим. Стягнення штрафу та пені за період, який не є простроченням у межах оновлених умов договору, суперечить принципу правової визначеності.
Враховуючи, що позов подано в інтересах держави, а не в інтересах конкретного органу, який заявив би про порушення своїх прав, а Прокурор не є стороною спірного договору, не має майнового інтересу, не зазнав шкоди, стягнення судового збору зі Скаржника є безпідставним та необґрунтованим. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, судовий збір не може бути покладений на відповідача лише на підставі формального задоволення позову прокурора, якщо не доведено порушення прав уповноваженого органу. У даній справі прокурор діяв самостійно, а орган, в інтересах якого подано позов, не заявляв про порушення своїх прав. Тому покладення судового збору на відповідача є необґрунтованим і суперечить усталеній судовій практиці.
Керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2025 у справі № 908/2001/25 без змін.
Зазначає, що аналогічні мотивування відповідачем зазначено у відзиві на позовну заяву і суд, досліджуючи доводи представника відповідача при винесенні рішення від 09.09.2025 в справі №908/2001/25, визнав їх необґрунтованими.
Звертає увагу, що підстава для зміни строку поставки за Договором про закупівлю №72 від 25.07.2024 згідно з: - Додатковою угодою №1 від 30.08.2025 обґрунтована листом ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (вих. №1/30-08 від 30.08.2024) та листом виробника товару ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГО» (вих. №1/30 від 30.08.2024), де зазначено, що: «у зв'язку з військовими діями, обстрілами, а також евакуацією населення в місті Мирноград поставка вугілля до 31.08.2024 не може бути»; - з Додатковою угодою №2 від 30.09.2025 обґрунтована листом ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (вих. №1/30- 09 від 30.09.2024) та листом виробника товару ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГО» (вих. №1/30 від 30.09.2024), де зазначено, що: «у зв'язку з військовими діями, обстрілами, а також евакуацією населення в місті Селидове (де знаходяться наші виробничі потужності) поставка вугілля до 01.10.2024 не може бути (Дозвіл Держпраці, який підтверджує знаходження обладнання в місті Селидове).
Однак, будь-яких інших документально підтверджених даних щодо настання об'єктивних обставин, які спричинили таке продовження та які б не існували під час укладення договору, або стали відомі на час виконання договору, або не можна було передбачити під час укладання договору, вказаний лист не містить.
Навіть заявлені події за своєю суттю належать до загальних наслідків воєнного стану, які прямо охоплюються пунктом 9.3 Договору та не можуть визнаватися окремою підставою для невиконання зобов'язань. Скаржник фактично лише переоцінює загальновідомі воєнні ризики, які існували на момент укладення договору та враховувалися сторонами.
Зміна строку поставки за Договором про закупівлю №72 від 25.07.2024 згідно з Додатковою угодою Додатковою »угодою № 4 від 31.10.2024 обґрунтована листом ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (вих. №1/30-10 від 30.10.2024) та листом виробника товару ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГО» (вих. №1/30 від 30.10.2024), де зазначено, що: «у зв'язку з введенням опалювального періоду відбуваються великі навантаження щодо відвантаження цього твердого палива різним постачальникам та дистриб'юторам».
В той же час, про обставини і терміни настання опалювального сезону Відповідачу було відомо достеменно ще на дату укладення договору, так само як про можливість бойових дій на території Донецької області.
Крім того, звертає увагу суду, що посилання Скаржника на судові рішення, зокрема на постанову Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №910/1105/20 та Верховного Суду у справі №910/11248/20 від 30.11.2022 є необґрунтованими, оскільки наведені ним витяги взагалі відсутні в текстах зазначених рішень. Крім того, ці судові акти стосуються зовсім інших правовідносин і не мають жодного релевантного зв'язку з обставинами цієї справи. Зазначені Скаржником номери справ і дати ухвалення рішень не збігаються з офіційними даними, а відповідні рішення взагалі не оскаржувалися у вказаному ним суді. Така аргументація свідчить про перекручення фактичних обставин та неправомірне використання судової практики. Аналогічно безпідставними є посилання Скаржника на рішення Європейського суду, оскільки зазначені ним дати ухвалення та наведений зміст не відповідають реальним даним цих рішень.
Щодо порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором у суді зазначає, що у цій справі наявна усвідомлена пасивність Відділу, яка створила реальну загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель. Саме така бездіяльність є підставою для застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що передбачає право прокурора звертатися до суду у виключних випадках, коли захист державних інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином. Зауважує, що неналежне виконання Відповідачем договірних зобов'язань беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
Посилання скаржника на те, що Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області не заявляв про порушення своїх прав, не підтримав позов прокурора, прийняв товар та здійснив оплату, що свідчить про відсутність спору між сторонами договору є необґрунтованим, оскільки, Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради в листі від 17.06.2025 №01-24/454 та, в подальшому, в ході судового розгляду справи, від позову не відмовлявся, а через відсутність у штаті посади юриста, не відреагував на порушення своїх інтересів.
Таким чином, посилання Скаржника на «добровільність» змін до договору не спростовує факт порушення, встановлений прокурором, і не може бути підставою для визнання додаткової угоди законною.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань у частині строку поставки товару обумовлених Договором, відтак позов у частині вимоги про стягнення неустойки, заявлений прокурором є обґрунтованим.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини, тому рішення в частині судового збору також є обґрунтованим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.10.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
31.10.2025 матеріали оскарження ухвали надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання скаржником доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума доплати 12059,32 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу направлено апелянту засобами електронного зв'язку та доставлено до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС “Електронний суд» 03.11.2025 о 20:44 годині.
Отже, з урахуванням положень ч.6 ст.242 ГПК України ухвала вважається врученою апелянту 04.11.2025. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені останнім до 14.11.2025.
06.11.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.11.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №5 від 05.11.2025 про оплату 12059,32 грн.
Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі; скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2026; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
19.11.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, у яких останній погоджується з позовом прокурора, рішення вважає законним і обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні скарги.
25.11.2025 до суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений засобами поштового зв'язку 19.11.2025).
03.02.2026 до суду від представника відповідача адвоката Шекуна І.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 19.03.2026 не відбувся у зв'язку з участю судді Верхогляд Т.А. у семінарських заняттях з підготовки суддів апеляційних господарських судів в онлайн режимі для підтримання кваліфікації з 16.03.2026 по 20.03.2026, що не сумісно з відправленням правосуддя.
У зв'язку із закінченням навчання судді-члена колегії суддів Верхогляд Т.А., судова колегія призначила іншу дату судового засідання по справі - 18.05.2026.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи скарги. Прокурор їх заперечив. Представник позивача у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не заявляв.
В судовому засіданні 18.05.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
14.06.2024 в електронній системі публічних закупівель “Prozorro» оприлюднено інформацію про закупівлю Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради товару “Вугілля кам'яне ДГ (13-100) (Код ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник» - 09110000-3 - Тверде паливо)» в кількості 394 т (UA-224-06-14-0000044-а) з очікуваною вартістю товару 5 122 000,00 грн. Однією уз умов предмету закупівлі визначено місце поставки товару або місце виконання робіт чи надання послуг: Україна, Кіровоградська область, за адресами навчальних закладів, які розташовані в населених пунктах Устинівської селищної територіальної громади в межах Кропивницького району.
25.07.2024 за результатами проведеної закупівлі між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (Постачальник, відповідач у справі) укладено Договір про закупівлю № 72 (надалі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався протягом 2024 року поставити Замовнику товар “Вугілля кам'яне ДГ (13-100) (Код ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник» - 09110000-3 - Тверде паливо)» в асортименті, кількості та за цінами згідно специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.
До Договору сторонами складена і підписана Специфікація (Додаток № 1 до Договору), відповідно до якої предметом закупівлі є Вугілля кам'яне ДГ (13-100) в загальній кількості 394 тони за ціною 6 890,00 грн. без ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 2 714 660,00 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість цього Договору становить 2 714 660,00 грн.
За умовами п. 4.1 Договору розрахунки з Постачальником здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з дня фактичного постачання товару на адресу Замовника та після підписання сторонами документу, що підтверджує отримання таких товарів, а саме видаткової накладної.
У відповідності п. 5.3 строк поставки товару: до 31.08.2024. Товар постачається партіями відповідно до поданої заявки Замовника, осяг кожної партії визначається Замовником в залежності від фактичної потреби. (п. 5.3.1) Поставка партії товарів повинна здійснюватися не пізніше 5 робочих днів з моменту одержання відповідної заявки Замовника. (п. 5.3.2)
Постачальник, відповідно п. 6.3 Договору зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
В свою чергу Замовник зобов'язаний сплачувати за поставлений товар згідно умов Договору. (п. 6.1 Договору)
Згідно з п. 7.2, у разі затримки поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від ціни договору за кожен день затримки прострочення поставки товару за договором.
Пунктом 7.1 Договору сторонами обумовлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
За умовами пп. 7.2.2 п. 7.2 Договору за порушення строків поставки товару стягується пені в розмірі 0,1 % вартості товару, щодо якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткового стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
У п. 9.1 Договору сторони визначили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, сторони звільняються від виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії відповідних обставин. У випадку, коли дія зазначених обставин триває більш ніж 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 днів до розірвання. Сторона, що не може виконувати свої зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом одного дня з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Достатнім доказом форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, або торгово-промислової палатою, створеною на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
При цьому, згідно з п. 9.3 Договору сторони для цілей виконання цього Договору не визнають форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) воєнний стан в Україні.
Відповідно до п. 12.1 Договору умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, обумовлених сторонами в цьому пункті Договору.
Згідно з п. 11.1 цей Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 сторонами укладено ряд додаткових угод.
Зокрема, 30.08.2024 Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на підставі письмового звернення Постачальника до Замовника укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (надалі - Додаткова угода № 1), якою сторони погодили внести зміни до Договору і викласти п. 5.3 Договору в наступні редакції: “Строк поставки товару: до 01.10.2024.».
У матеріалах справи наявний лист-звернення вих. № 1/30-08 від 30.08.2024 ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на адресу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, в якому відповідач просить розглянути можливість перегляду умов Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 щодо строків поставки вугілля кам'яного марки ДГ 13-100 до 01.10.2024.
Необхідність внесення таких змін до умов Договору мотивована інформацією від виробника товару - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Виробнича Компанія Енерго» (лист вих. № 1/30 від 30.08.2024) стосовно того, що у зв'язку із військовими діями, обстрілами та евакуацією населення в місті Мирноград поставка вугілля до 31.08.2024 не може бути здійснена. Натомість, з урахуванням наявних трудових та матеріальних ресурсів виробник зазначає, що поставка може бути здійснена у строк до 01.10.2024.
Відповідно до п. 3 Додаткова угода № 1 вступає в силу після підписання її сторонами.
30.09.2024 Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на підставі письмового звернення Постачальника до Замовника укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (надалі - Додаткова угода № 1), якою сторони погодили внести зміни до Договору і викласти п. 5.3 Договору в наступні редакції: “Строк поставки товару: до 01.11.2024.».
В матеріалах справи наявний лист-звернення вих. № 1/30-09 від 30.09.2024 ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на адресу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, в якому відповідач просить розглянути можливість перегляду умов Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 щодо строків поставки вугілля кам'яного марки ДГ 13-100 до 01.11.2024.
Необхідність внесення таких змін до умов Договору мотивована інформацією від виробника товару - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Виробнича Компанія Енерго» (лист вих. № 1/30 від 30.09.2024) стосовно того, що у зв'язку із військовими діями, обстрілами та евакуацією населення в місті Селидове (де знаходяться виробничі потужності підприємства) поставка вугілля до 01.10.2024 не може бути здійснена. Натомість, з урахуванням наявних трудових та матеріальних ресурсів виробник зазначає, що поставка може бути здійснена у строк до 01.11.2024.
Відповідно до п. 3 Додаткова угода № 2 вступає в силу після підписання її сторонами.
31.10.2024 Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на підставі письмового звернення Постачальника до Замовника укладено Додаткову угоду № 4 до Договору (надалі - Додаткова угода № 1), якою сторони погодили внести зміни до Договору і викласти п. 5.3 Договору в наступні редакції: “Строк поставки товару: до 15.11.2024.».
В матеріалах справи наявний лист-звернення вих. № 1/30-10 від 30.10.2024 ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на адресу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, в якому відповідач просить розглянути можливість перегляду умов Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 щодо строків поставки вугілля кам'яного марки ДГ 13-100 до 15.11.2024.
Необхідність внесення таких змін до умов Договору мотивована інформацією від виробника товару - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Виробнича Компанія Енерго» (лист вих. № 1/30 від 30.10.2024) стосовно того, що у зв'язку із початком опалювального періоду відбуваються великі навантаження щодо відвантаження цієї марки твердого палива різним постачальникам та дистриб'юторам. Натомість, з урахуванням наявних трудових та матеріальних ресурсів виробник зазначає, що поставка може бути здійснена у строк до 15.11.2024.
Відповідно до п. 3 Додаткова угода № 4 вступає в силу після підписання її сторонами.
Як з'ясовано судом з досліджених фактичних обставин справи та не заперечується відповідачем у справі, Договір про постачання вугілля кам'яного № 72 від 25.07.2024 виконаний обома сторонами в повному обсязі.
Зокрема, 04.10.2024 відповідачем на підставі заявки Замовника № 01-24/775 від 11.09.2024 поставлено Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради вугілля кам'яне марки ДГ 13-100 в кількості 24,440 тони загальною вартістю 168 391,60 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана обома сторонами та скріплена печатками Товариств видаткова накладна № РН-0000010 від 04.10.2024.
Крім того, в матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 701 від 14.10.2024, якою підтверджується факт оплати Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» 168 391,60 грн. за поставлене вугілля кам'яне згідно видаткової накладної № РН-0000010 від 04.10.2024.
14.11.2024 відповідачем на підставі заявки Замовника поставлено Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради вугілля кам'яне марки ДГ 13-100 в кількості 272,960 тони загальною вартістю 2 538 937,44 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана обома сторонами та скріплена печатками Товариств видаткова накладна № РН-0000019 від 14.11.2024.
Також в матеріалах справи наявні платіжні інструкція № 187 від 18.11.2024, № 727 від 18.11.2024 і № 923 від 18.11.2024, якими підтверджується факт оплати Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» 2 538 937,44 грн. за поставлене вугілля кам'яне згідно Договору № РН-0000019 від 14.11.2024.
Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на користь Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради 386 171,82 грн. штрафних санкцій (196 145,62 грн. пені та 190 026,20 грн. штрафу) за порушення строків поставки товару.
Прокурор стверджує, що оспорювані Додаткові угоди № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 укладені Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та пп. 4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, без належних правових підстав, суперечать інтересам держави, а тому підлягають визнанню недійсними. Крім того, з огляду на порушення відповідачем умов укладеного Договору в частині строків поставки товару, з останнього в силу умов п., п. 7.1, 7.2.2 Договору підлягають стягненню пеня в розмірі 196 145,62 грн. та штраф в сумі 190 026,20 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що законодавством надається можливість продовження як строку дії договору, так і строку виконання зобов'язань за договором, при цьому продовження строку поставки товару можливе лише за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Перелік об'єктивних обставин, за яких замовник може подовжити строк дії договору та /або строк його виконання, наведено в пп. 4 п. 19 Особливостей, але цей перелік не є вичерпним. Тобто, законодавством не визначено настання яких саме обставин вважається об'єктивним та достатнім для продовження строків. Але в будь-якому разі вони мають бути документально підтвердженими. Як стверджує відповідач, існували об'єктивні обставини, що спричини внесення змін до Договору № 72 від 25.07.2024 в частині продовження строку поставки. 04.10.2024 та 14.11.2024 відповідачем в повному обсязі поставлено позивачеві обумовлений договором товар, а позивачем сплачено вартість поставленого товару. Таким чином, у діях відповідача не міститься нечесної і недобросовісної ділової практики. Укладення оспорюваних додаткових угод № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 не порушує вимоги законодавства про публічні закупівлі, не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними. Також відповідач зазначає, що позовна вимога про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару не підлягає задоволенню, оскільки терміни поставки були змінені за взаємною згодою сторін, відповідно відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, які ґрунтувалися на первісних термінах.
Зазначені обставини і є причиною виникнення спору.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Запорізької міської ради та виходив із того, що доказів, які б переконливо підтверджували існування обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару за Договором, станом саме на час укладення спірних додаткових угод, відповідачем надано не було. Звідси, позовні вимоги про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, укладених між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ», визнані судом обґрунтованими та задоволені судом.
Перевіривши наведені прокурором розрахунки штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки виконані правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій (пені і штрафу) також задоволені.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У даному випадку, компетентним органом для звернення до суду з цим позовом є Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, яким на теперішній час не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо визнання недійсними в судовому порядку оспорюваних Додаткових угод № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024 та стягнення у судовому порядку з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю.
Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради (далі - Відділ) є виконавчим органом Устинівської селищної ради, органом управління освітою, питаннями сім'ї, молоді та спорту, який утворюється рішенням сесії Устинівської селищної ради та забезпечує на території громади виконання покладених на Відділ завдань та функцій.
Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у органах Державного казначейства України та банківських установах, печатку із своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка, має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, має право виступати орендодавцем, надавати в оренду майно, закріплене за ним на праві оперативного управління, юридичним та фізичним особам відповідно до законодавства України та відповідного рішення сесії Засновника (Власника), мати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у судах.
Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, як орган державної влади є головним розпорядником коштів структурних підрозділів та закладів освіти (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за Договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах особі Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, яке зобов'язане забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Відповідно до п. 6 ч. І ст. 7 БК України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення кісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4,6, 8 ч. 1 ст. 7 БК України).
Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.
У свою чергу, практика реалізації вищевказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» публічні закупівлю здійснюються за принципами добросовісної максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачем, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Знам'янська окружна прокуратура 02.06.2025 та 13.06.2025 зверталася з листом до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради про порушення інтересів держави, у зв'язку з неналежним виконанням Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024.
Відповідно до листа Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради від 17.06.2025 № 01-24/454 окружну прокуратуру повідомлено, що з позовною заявою до суду Відділ не має можливості звернутись, так як у штаті відсутня посада юриста.
Таким чином, Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, як уповноважена особа у спірних правовідносинах, не вжив достатніх заходів щодо усунення порушень вимог законодавства та не звернувся до суду з відповідним позовом.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради захисту порушених інтересів держави та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
З огляду на викладене, з метою не допущення залишення інтересів держави незахищеними виконуючим обов'язки керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області подано позов у даній справі до суду.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Знам'янською окружною прокуратурою Кіровоградської області повідомлено Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта на захист порушених інтересів у даній справі - Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, її бездіяльність щодо захисту порушених інтересів держави, що утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради.
Звідси, доводи апелянта про неналежність представництва прокурором держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради є неспроможними.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).
У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України).
На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Із системного аналізу наведених норм ЦК України, Закону України “Про публічні закупівлі» вбачається, що строк поставки товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, що діяв на час виникнення спірних відносин).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як зазначено в ч., ч. 1, 4 ст. 41 цього Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та підпункту 4 п. 19 Особливостей №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Аналогічні умови містяться в п. 12.1 Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024.
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
Отже, під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови ВС від 30.01.2024 у справі №907/811/21, від 27.02.2024 у справі №927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23).
У постанові від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що при дослідженні істотності зміни обставин суди мають оцінювати саме ті обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору, та момент їх виникнення. За позицією Верховного Суду, якщо буде встановлено, що такі обставини існували вже на час укладення договору, то вони не можуть розглядатися як "істотна зміна обставин", яка надає сторонам право вимагати зміни умов договору.
Зі встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 14.06.2024 в електронній системі публічних закупівель “Prozorro» оприлюднено інформацію про закупівлю Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради товару “Вугілля кам'яне ДГ (13-100) (Код ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник» - 09110000-3 - Тверде паливо)» в кількості 394 т (UA-224-06-14-0000044-а) з очікуваною вартістю товару 5 122 000,00 грн.
За результатами закупівель Замовником (позивачем у справі) укладено з ТОВ “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» Договір про закупівлю № 72 від 25.07.2024. Сторони Договору погодили всі його істотні умови, в тому числі, предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором, що узгоджується з приписами Закону України “Про публічні закупівлі». Договором встановлено строк поставки товару - до 31.08.2024.
Після укладення Договору № 72 від 25.07.2024, сторонами до цього Договору було укладено Додаткову угоду № 1 від 30.08.2024, відповідно до якої сторони змінили строк (термін) поставки товару до 01.10.2024; Додаткову угоду № 2 від 30.09.2024, відповідно до якої сторони змінили строк (термін) поставки товару до 01.11.2024; і Додаткову угоду № 4 від 31.10.2024, відповідно до якої сторони змінили строк (термін) поставки товару до 15.11.2024.
Судом першої інстанції досліджено, що підстава для зміни строку поставки за Договором про закупівлю №72 від 25.07.2024 згідно з Додатковою угодою №1 від 30.08.2025 обґрунтована листом ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (вих. №1/30-08 від 30.08.2024) та листом виробника товару ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГО» (вих. №1/30 від 30.08.2024), де зазначено, що: «у зв'язку з військовими діями, обстрілами, а також евакуацією населення в місті Мирноград поставка вугілля до 31.08.2024 не може бути».
Зміна строку поставки за Договором про закупівлю №72 від 25.07.2024 згідно з Додатковою угодою №2 від 30.09.2025 обґрунтована листом ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (вих. №1/30-09 від 30.09.2024) та листом виробника товару ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГО» (вих. №1/30 від 30.09.2024), де зазначено, що: «у зв'язку з військовими діями, обстрілами, а також евакуацією населення в місті Селидове (де знаходяться наші виробничі потужності) поставка вугілля до 01.10.2024 не може бути (Дозвіл Держпраці, який підтверджує знаходження обладнання в місті Селидове).
Зміна строку поставки за Договором про закупівлю №72 від 25.07.2024 згідно з Додатковою угодою Додатковою »угодою № 4 від 31.10.2024 обґрунтована листом ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (вих. №1/30-10 від 30.10.2024) та листом виробника товару ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГО» (вих. №1/30 від 30.10.2024), де зазначено, що: «у зв'язку з введенням опалювального періоду відбуваються великі навантаження щодо відвантаження цього твердого палива різним постачальникам та дистриб'юторам».
Будь-яких інших документально підтверджених даних щодо настання об'єктивних обставин, які спричинили таке продовження та які б не існували під час укладення договору, або стали відомі на час виконання договору, або не можна було передбачити під час укладання договору, вказані листи не містять і відповідач, як Постачальник товару, перед укладенням зазначених Додаткових угод № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 позивачу не надав.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24.
З тексту апеляційної скарги і справи вбачається, що як на причину затримки поставки товару скаржник посилався на листи його контрагента, в яких неможливість поставки вчасно обґрунтована військовими діями, обстрілами, а також евакуацією населення в місті Мирноград та місті Селідове Донецької області.
В свою чергу, колегія суддів враховую, що умови договору взагалі не містять посилань на місце походження вугілля (зокрема міста Селідове та Мирноград); по-друге, воєнний стан в Україні діє з 24.02.2022, ракетні та інші обстріли міст Мирноград та Селидове (на території Донецької області) почалися з моменту введення в Україні воєнного стану, як і евакуація населення почались ще до укладення Договору, та відбувались під час його дії, а відтак, обставини, на які посилався відповідач у листах-зверненнях вих. № 1/30-08 від 30.08.2024 і вих. № 1/30-09 від 30.09.2024, існували з моменту вторгнення російських військ на територію України та продовжують існувати до теперішнього часу, про що було відомо Відповідачу і на час підписання Договору.
По-третє, за приписами ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У постанові КГС ВС від 27.08.2025 у справі №916/2984/245 Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу прокурора, вчергове наголосив, що оскільки зазначена обставина (блокування польсько-українського кордону) мала характер загальновідомої ТОВ мало усвідомлювати можливість настання негативних наслідків для виконання взятих на себе зобов'язань. Укладаючи договір у таких умовах, Відповідач 1 добровільно взяв на себе ризики, пов'язані з наявністю об'єктивних перешкод для виконання поставки у визначені строки. Отже, із наведених самими Відповідачами доказів убачається, що відповідні обставини існували вже на час укладення Договору.
Такі обставини не є новими чи непередбачуваними для сторін, а тому не можуть створювати правових підстав для зміни істотних умов договору, зокрема шляхом продовження строку його дії та строків виконання зобов'язань. Ураховуючи, що зазначена обставина мала характер загальновідомої та перебувала у відкритому доступі, ТОВ наслідки для виконання взятих на себе зобов'язань.
Суд звернув увагу, що обставини, які були відомі сторонам або об'єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов'язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з документами, наявними у складі тендерної пропозиції ТОВ «Торговий будинок «Вугілля Дон Прайм» підтвердило згоду з усіма умовами закупівлі, визначеними у тендерній документації та умовами договору про закупівлю, зокрема, щодо строку поставки Товару, а також підписало Договір №72 із визначеним строком поставки без зауважень та заперечень.
Тож, ТОВ «Торговий будинок «Вугілля Дон Прайм» повинно було врахувати та усвідомлювати умови проведеної тендерної закупівлі, умови Договору №72, зокрема, щодо визначених строків поставки, та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. Укладаючи договір у таких умовах, він добровільно взяв на себе ризики, пов'язані з наявністю об'єктивних перешкод для виконання поставки у визначені строки.
Отже, такі обставини не можуть кваліфікуватися як істотна зміна обставин у розумінні законодавства, адже вони не є новими чи непередбачуваними для сторін, а тому не можуть створювати правових підстав для зміни істотних умов договору, зокрема шляхом продовження строку його дії та строків виконання зобов'язань.
Враховуючи, що зазначена обставина мала характер загальновідомої та перебувала у відкритому доступі, ТОВ «Торговий будинок «Вугілля Дон Прайм» повинно було належним чином враховувати її існування та можливі негативні наслідки для виконання взятих на себе зобов'язань.
Колегія звертає увагу, що обставини, які були відомі сторонам або об'єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов'язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору.
Таким чином, укладаючи договір № 72 від 25.07.2024 у зазначених умовах, ТОВ «Торговий будинок «Вугілля Дон Прайм» діяло на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання своїх зобов'язань у погоджені строки, попри існування об'єктивних перешкод, на які Товариство посилається як на ті, що ускладнюють або виключають можливість своєчасної поставки товару.
Наведені обставини, які за своєю природою були відомими та передбачуваними ще на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що становлять істотну зміну обставин у розумінні законодавства. Відповідно, вони не створюють для сторін правових підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема щодо продовження строку його дії чи строків виконання зобов'язань.
На необхідності належного документального підтвердження об'єктивних обставин як підстави для внесення змін до істотних умов договору неодноразово наголошував Верховний Суд. Такий підхід послідовно викладений, зокрема, у постановах від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19, від 19.08.2020 у справах № 923/449/18 та № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, на які звертає увагу Скаржник.
Саме на відповідача покладався обов'язок надати належні та допустимі докази, які б підтверджували об'єктивну неможливість виконання зобов'язань за договором № 72 від 25.07.2024 у межах строку, визначеного його умовами.
Проте, підставою для укладення спірних додаткових угод вказано листи відповідача № №1/30-08 від 30.08.2024, №1/30-09 від 30.09.2024 та №1/30-10 від 30.10.2024, якими останній обґрунтовує існування об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язання з поставки товару в строк, передбачений договором.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доказів, які б переконливо підтверджували існування обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару за Договором, станом саме на час укладення спірних додаткових угод, відповідачем надано не було.
З огляду на недоведеність відповідачем наявності передбачених законом та договором підстав для зміни умов договору № 72 від 25.07.2024 у розумінні пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позову в цій частині вимог.
Відповідно, оспорювані Додаткові угоди № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 і № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, укладені без наявності належних правових підстав, підлягають визнанню недійсними.
Наведеним спростовуються доводи скарги, що: - матеріали справи містять належні докази наявності об'єктивних обставин, що стали підґрунтям для укладення додаткових угод в частині продовження строку виконання договору про закупівлю; - Господарський Суд Запорізької області неправомірно визнав недійсними додаткові угоди № 1 від 30.08.2024, № 2 від 30.09.2024 та № 4 від 31.10.2024 до Договору про закупівлю № 72 від 25.07.2024, не врахувавши, що продовження строку поставки товару було обумовлено об'єктивними обставинами, які виникли після укладення договору. При цьому, підпункт 4 пункту 12.1 договору надає сторонам право на продовження строку дії договору і строку виконання зобов'язань в разі документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; - Суд першої інстанції не врахував, що обставини, на які посилався Скаржник, що виникли після укладення договору були непередбачуваними.
Щодо доводів скаржника про неправильне застосування як матеріального, так і процесуального законодавства, і неправомірне визнання додаткових угод недійсними, без встановлення порушення імперативних норм закону або істотного порушення прав сторін, як того вимагає ст. 215 Цивільного кодексу України.
Твердження Скаржника про те, що зміни до договору були добровільно погоджені сторонами, не змінювали предмет, обсяг чи вартість закупівлі, а лише подовжували строк виконання зобов'язань, є необґрунтованим та не спростовують встановленого судом порушення норм матеріального права. Зокрема, добровільність підписання додаткової угоди не має правового значення, оскільки договір про закупівлю є публічно-правовим за своєю природою, а зміна його істотних умов можлива виключно у випадках, прямо передбачених законом. Сторони не можуть на власний розсуд виходити за межі імперативних приписів Закону України «Про публічні закупівлі» та Постанови №1178.
В свою чергу, Скаржник не надав жодних документально підтверджених об'єктивних обставин (зокрема, форс-мажорних), які б давали законні підстави для продовження строку виконання зобов'язань і саме наявність таких обставин є обов'язковою умовою для внесення змін, а їх відсутність робить додаткову угоду такою, що суперечить законодавству.
Навіть якщо зміни формально не зачіпали предмет чи вартість договору, це не усуває факту порушення, оскільки продовження строку є істотною умовою договору і може змінюватися лише за наявності передбачених законом підстав.
Щодо доводів скаржника про безпідставність стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч. 3 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 231 Господарського кодексу України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 7.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим Договором.
Згідно п. 7.2.2 Договору за порушення строків поставки товару стягується пені в розмірі 0,1 % вартості товару, щодо якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткового стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Отже, розмір погодженої сторонами в договорі штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі (0,1 % від ціни договору) за кожен день прострочення, відповідає поняттю “пеня».
На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання.
Правомірність застосування пені за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання, підтверджена й Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Як встановлено судом, товар за Договором мав бути поставлений відповідачем у строк до 31.08.2024.
Ціна Договору № 72, згідно п. 3.1, складає 2 714 660,00 грн.
У вказаний строк товар поставлений не був. Товар частково був переданий відповідачем позивачу 04.10.2024 згідно видаткової накладної № РН-0000010, а повністю поставка відбулася 14.11.2024 згідно видаткової накладної № РН-0000019.
Прокурором неустойку (пеню) нараховано за період з 01.09.2024 по 04.10.2024 (34 дні прострочення) на вартість товару 168 391,60 грн. та за період з 01.09.2024 по 14.11.2024 (75 днів прострочення) на вартість товару 2 538 937,44 грн., що є правильним.
Згідно розрахунку прокурора, розмір пені за період з 01.09.2024 по 04.10.2024 становить 5 725,31 грн. та за період з 01.09.2024 по 14.11.2024 - 190 420,31 грн., а всього розмір заявленої прокурором до стягнення пені становить 196 145,62 грн.
Крім того, за розрахунком прокурора розмір штрафу за прострочення поставки товару на строк понад 30 днів становить 190 026,20 грн. (2 714 660,00 грн. х 7 % = 190 026,20 грн.).
Звідси, перевіривши наведені прокурором розрахунки штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані розрахунки виконані правильно та задовольнив вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на користь Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради 386 171,82 грн. штрафних санкцій (196 145,62 грн. пені і 190 026,20 грн. штрафу) за порушення строків поставки товару.
Звідси, суд першої інстанції обґрунтовано звертав увагу у рішенні на те, що недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача в даному випадку не є підставою для внесення змін до договору №72 та, відповідно, для звільнення відповідача від відповідальності.
Згідно з ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).
Звідси, з урахуванням задоволення позову, а також того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача суд першої інстанції обґрунтовано стягнув судові витрати зі сплати судового збору з відповідача, чим спростовуються доводи скарги про невідповідність рішення суду в цій частині нормам процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 275, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2025 у справі №908/2001/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2025 у справі №908/2001/25 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ БУДИНОК “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 25.05.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз