26 травня 2026 року м. Харків Справа №922/863/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх.№1160Х від 22.05.2026) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/863/26 (м. Харків, суддя Добреля Н.С., повна ухвала складена 13.05.2026)
за позовом: Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків,
в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", м. Харків,
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаб Солюшинз", м. Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екополіс Харків", м. Харків,
про визнання недійним договору оренди та повернення земельної ділянки,-
Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаб Солюшинз", в якій просила суд:
- визнати недійсним Договір від 29.12.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 7,1185 га, з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 по проспекту Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та АТ "ХТЗ";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаб Солюшинз" повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, що розташована за адресою: Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові.
Фактичними підставами позову стали порушення Харківською міською радою вимог земельного законодавства, а саме надання в оренду Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод" без проведення земельних торгів земельної ділянки для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, площа якої значно перевищує площу, необхідну для обслуговування нерухомості.
08.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" надійшли заяви про зупинення провадження у справі (вх. №11074/26) та про зобов'язання Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова внести на депозитний рахунок суду грошові кошти (вх. №11076/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 відмовлено в задоволенні заяви АТ "ХТЗ" про зупинення провадження у справі. Відмовлено в задоволенні заяви АТ "ХТЗ" щодо внесення Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова на депозитний рахунок суду грошових коштів. Відкладено підготовче засідання на 06 червня 2026 року об 11:00 год.
Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі № 922/863/26 в частині відмови у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Немишлянську окружну прокуратуру міста Харкова внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості земельної ділянки загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, експертно-грошова оцінка якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 для розгляду справи №922/863/26 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У статті 1 Конституції України визначено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
В силу приписів частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Системний аналіз статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні заяви щодо зобов'язання прокуратури внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості земельної ділянки, між тим така ухвала не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Водночас в силу частини третьої статті 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України поділяє ухвали суду першої інстанції на два види, а саме: ухвали, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, та ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що під поняттям "ухвала суду першої інстанції, що може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду" розуміється, що така ухвала підлягає оскарженню як окремий процесуальний документ, у той час як поняття "ухвала суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду" означає, що така ухвала взагалі не може бути предметом апеляційного перегляду як окремий процесуальний документ, але заперечення на цю ухвалу можуть бути включені безпосередньо до апеляційної скарги на рішення суду.
При цьому поняття "заперечення" та "апеляційна скарга" у розумінні Господарського процесуального кодексу України не є тотожними.
Зокрема, у чинному Господарському процесуальному кодексі України поняття "заперечення" найчастіше використовується як заява по суті справи, в якій учасники справи наводять свої пояснення, міркування, аргументи щодо предмета спору, та як заява з процесуальних питань, в якій учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що поняття "заперечення", яке вживається у частині третій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є по своїй суті аргументами учасника справи щодо незгоди з певними процесуальними діями суду (у даному випадку відмови у задоволенні клопотання), які він викладає безпосередньо в апеляційній скарзі на рішення суду.
Водночас суд апеляційної інстанції в такому випадку здійснює розгляд апеляційної скарги саме на рішення суду, під час якого перевіряє та надає оцінку, у тому числі, включеним до апеляційної скарги запереченням (аргументам) учасника справи на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, і у разі встановлення, що постановлення такої ухвали призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення процесуального закону, має повноваження скасувати або змінити рішення суду, а не ухвалу.
Доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 10.07.2023 у справі №910/13020/22 та від 14.06.2024 у справі №204/9551/18).
Повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не обмежує право учасника справи на судовий захист, оскільки таке право реалізовується шляхом подання апеляційної скарги на відповідне рішення суду, до якого учасник справи має право включити заперечення на таку ухвалу.
Таким чином, враховуючи те, що ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви щодо зобов'язання прокуратури внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості земельної ділянки в силу приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана до Східного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет користувача ЄСІТС, суд не повертає її заявникові у паперовому вигляді.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.234, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Повернути апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/863/26 заявнику - Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук