14 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/174/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання , Погребняк А. М.,
за участі представників сторін,
позивача, Левицька А .В . ,
інших,не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-2 (вх.2791Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2023 (суддя Лобода Т. О., повний текст складено 09.06.2023) у справі №905/174/23
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ,
до відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар", м.Маріуполь Донецької області,
2. ОСОБА_1 , м.Маріуполь Донецької області,
про стягнення 505 894,28 грн.,
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №31419836-КД-3 від 21.12.2021 у загальному розмірі 505 894,28 грн., з якої 236 111,11 грн. заборгованості за тілом кредиту, 33 672,06 грн. заборгованості за процентами, 236 111,11 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість, яка виникла за кредитним договором №31419836-КД-3 від 21.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 236 111,11 грн., заборгованість за процентами в сумі 33 672,06 грн., заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 236 111,11 грн.
Не погодившись із означеним рішенням, ОСОБА_1 15.12.2023 (згідно з інформацією, наявною на конверті, в якому надійшов документ) звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 повністю та закрити провадження у справі.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального права та не застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до постановлення незаконного рішення. Вказує на те, що місцевим господарським судом було розглянуто справу за його відсутності, не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання , а відтак - порушено норми процесуального закону ( позбавлено можливості укласти мирову угоду). Також, з посиланням на статтю 617 Цивільного кодексу України, підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає наявність форс-мажорних обставин, що підтверджуються Сертифікатом Торгово-промислової палати. Вважає. що саме за рахунок вторгнення росії на територію України та безпосередньо до міста Маріуполь "Лікувальнодіагностичне об'єднання "Лікар" не має можливості здійснювати господарську діяльність та сплачувати свої зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 розгляд означеної апеляційної скарги призначено на 20.02.2024 .
18.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Через підсистему «Електронний суд» 20.02.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №905/174/23 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. До клопотання додано довідку №550111 від 01.12.2023 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 16.11.2023.
Враховуючи перебування ОСОБА_1 на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , Східний апеляційний господарський суд ухвалою суду від 27.02.2024 зупинив провадження у справі №905/174/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 до припинення перебування останнього у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань (або припинення у встановленому порядку режиму воєнного стану) .Зобов'язав сторін невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 , у зв'язку зі звільненням у відставку головуючої судді ОСОБА_2 , для розгляду справи сформовано новий склад суду, а саме: головуюча суддя Склярук О. І., суддя Гетьман Р. А., суддя Хачатрян В . С.
Через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", (позивач по справі) отримано заяву (вх.2862) про поновлення провадження у справі та призначення до розгляду .
В обґрунтування заявленого клопотання позивач послався на те, що ОСОБА_1 виповнилось 60 років. Таким чином він досяг граничного віку перебування на військовій службі та звільнений у відставку з підстав визначених у статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
До клопотання було додано відповідь Кадрового Центру ЗСУ МОУ , надіслану на запит господарського суду Донецької області у справі №905/442/24 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) , з якої вбачається , що Наказом Командира ВЧ № НОМЕР_3 від 25.03.2025 сержанта ОСОБА_1 , звільнено у відставку за віком . Відтак, на думку позивача, відпали обставини, що викликали зупинення провадження у справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2791Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 до провадження новим складом суду. Відповідачу-1 (ТОВ "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар") та відповідачу-2 ( ОСОБА_1 ) н запропоновано надати до апеляційного суду до 02.04.2026 письмові пояснення щодо наявності підстав для поновлення апеляційного провадження у справі .
Пояснення від відповідачів до суду не надійшли.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 р. у справі №905/174/23 поновлено апеляційне провадження на рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 . .Розгляд справи призначено на 23.04.2026 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.05.2026 р.
У судових засіданнях приймав участь представник позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Апелянт та інші учасники справи своїх представників до суду не направили. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. явка представників сторін у судове засідання судовою колегією не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
21.12.2021 між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар" (позичальник) укладено кредитний договір №31419836-КД-3 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
КУБ під заставу (далі кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
У пунктах А.1-А.4 сторонами погоджено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, ліміт цього договору - 500000,00 грн на поповнення обігових коштів, термін повернення кредиту - 01.12.2024, рахунок для обслуговування кредиту: НОМЕР_4 (у гривні), отримувач: АТ КБ "Приватбанк", МФО 313399, код ЄДРПОУ 31419836 .
Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Пунктом А.6 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,31% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
За умовами п. А.6.1 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти в розмірі 17,31% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.6 цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6 цього договору та дати початку її нарахування.
Відповідно до п. А.7 кредитного договору у випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,62% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Згідно з п. А.8 кредитного договору проценти, встановлені п. п. А.6, А.6.1 договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.8 кредитного договору погоджено, що нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
За умовами пунктів 6.1 та 6.2 кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
Кредитний договір підписаний електронними підписами сторін, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.
21.12.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно з п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладення цієї додаткової угоди розмір 14,31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:
Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.
Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Дані про величину індексу UIRD є загальновідомими в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;
в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Згідно з п. 2.7 додаткової угоди №1 від 21.12.2021 до кредитного договору погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами у строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
У додатку №1 до додаткової угоди №1 від 21.12.2021 до кредитного договору сторони погодили графік платежів, відповідно до якого у період з 01.01.2022 по 01.11.2024 належить сплачувати щомісячно першого числа місяця кредит у сумі по 13 888,89 грн, а до 01.12.2024 слід сплатити суму 13 888,85 грн, а всього 500 000,00 грн.
Ця додаткова угода є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї додаткової угоди (п. 5 додаткової угоди).
Ця додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та " Про електронні довірчі послуги", та є невід'ємною частиною договору.
Вказана додаткова угода підписана електронними підписами сторін, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.
Пунктами 3.1 та А.5 кредитного договору передбачено, що зобов'язання позичальника забезпечуються договором поруки №31419836-ДП-3/1.
Так, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №31419836-ДП-3/1 від 21.12.2021 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар" (боржник) зобов'язань за кредитним договором №31419836-КД-3 від 21.12.2021 невідновлювальної кредитної лінії на суму 500 000,00грн з терміном дії до 01.12.2024.
Договір поруки підписаний електронними підписами, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.
31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі гарант) та АТ КБ "Приватбанк" (далі бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151.
Відповідно до п. 2.1 договору про надання державної гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Пунктом 1.1 даного договору визначено, що принципал - це суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля; портфель - це сукупність усіх кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією.
За умовами пунктів 2.5, 2.6 договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.
Згідно з п. 5.1 договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.
За умовами п. 5.3 договору про надання державної гарантії бенефіціар зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту.
Відповідно до п. 5.5 договору про надання державної гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агенту щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги).
Згідно із п. 6.1. Договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
-застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п.6.2.1 Договору гарантії);
-здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).
Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди №1 від 21.12.2021 до кредитного договору позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору банк надав ТОВ "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар" кредитні кошти в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позичальника за період з 21.12.201 по 27.12.2022 та копією платіжного доручення №DN012B07YX від 22.12.2022.
Відповідач 1 порушив свої зобов'язання за кредитним договором, припинивши здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. З наданої виписки банку по вхідним коштам від відповідача 1 вбачається, що відповідачем були здійснені платежі по поверненню кредитних коштів на загальну суму 27 777,78 грн, останній платіж здійснений 01.02.2022.
За даними банку станом на 31.08.2022 у відповідача 1 утворилась прострочена заборгованість по платежам з повернення кредитних коштів у сумі 83 334,00 грн, по оплаті процентів у сумі 1751,08 грн, тобто утворилась заборгованість за 6 місяців.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором банк надіслав позичальнику електронною поштою 02.09.2022 повідомлення вих.№11221MR80S0НO від 02.09.2022 про розірвання договору №31419836-КД-3 з 02.10.2022 та вимогою сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 31.08.2022 склав 499887,49 грн.
Як зазначив банк, на вказане повідомлення не отримано відповіді, кошти відповідачем 1 не були сплачені.
02.11.2022 банк надіслав гаранту - Міністерству фінансів України вимогу від 01.11.2022 №21102022-1 про сплату коштів за гарантіями згідно наведеного переліку, в тому числі за кредитним договором 31419836-КД-3 в розмірі 236 111,11 грн на рахунок банку.
06.12.2022 погашено заборгованість за кредитним договором № 31419836-КД-3 в сумі 236 111,11 грн за рахунок коштів державної гарантії, що підтверджується відповідною випискою банку.
Таким чином, залишок неповернутих відповідачем 1 кредитних коштів на користь банку складає 236 111,11 грн, а сума сплаченого кредиту в розмірі 236 111,11 грн, яка була перерахована в оплату кредиту за рахунок коштів державної гарантії, пред'явлена банком до стягнення в порядку регресу на умовах договору про надання державної гарантії.
31.01.2023 банк надіслав відповідачу 1 електронною поштою повідомлення вих.№11221MR80S0НO від 01.11.2022 про надсилання вимоги гаранту.
За користування кредитом в період з 23.12.2021 по 02.10.2022 банком нараховано проценти, залишок заборгованості за якими станом на 27.12.2022 складає 33 672,06 грн.
Несвоєчасне та неповне виконання відповідачем 1 зобов'язань з повернення кредиту зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати маймо, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. ( ч.1 ст.526 ЦК України)
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, який було укладено між позивачем та першим відповідачем за своє правовою природою є кредитним договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. ( ч.1, 2 ст.1054 ЦК України)
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК України).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з положеннями статті 651 Цивільного кодексу України
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. ( ст.651 ЦК України)
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного провадження, що відповідач 1 порушив своє зобов'язання, що полягає у несплаті чергових платежів відповідно до графіку Кредитного договору.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач скористався своїм правом та відповідно до положень статті 1050 Цивільного кодексу України розірвав договір кредиту в односторонньому порядку, здійснивши нарахування відсотків за користування кредитними коштами на дату такого розірвання, що відповідає положенням діючого законодавства та умовам договору кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Таким чином, відповідач 2 несе солідарну відповідальність, як поручитель відповідача 1, за невиконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором.
З матеріалів справи також убачається, що зобов'язання відповідача 1 було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.
Своє право на регресну вимогу до боржника (ч. 1 ст. 569 ЦК України) гарант реалізує шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з відповідача сплаченої відповідно до гарантії суми, а також нарахованої пені (п. 6.1, 6.2, 6.8. 6.9 договору гарантії, п. 2.11, 2.13, 2.14 Додаткової угоди).
В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості в заявленому розмірі.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими. що підлягають задоволенню
Щодо твердження апелянта про тне належне його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
З матеріалів справи убачається, що місцезнаходженням відповідачів є м. Маріуполь.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, вся територія Маріупольського району включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації - 05.03.2022.
З огляду на тимчасову окупацію та припинення направлення поштової кореспонденції до деяких відділень Укрпошти, в тому числі до м. Маріуполь, направлення відповідачам ухвал суду у встановлений чинним законодавством спосіб було неможливим, а тому про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 09.05.2023 на електронну адресу ТОВ "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар" - apteka2lik@gmail.com, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на електронну адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) , повідомлену позивачем у позові. При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 є керівником ТОВ "Лікувально-діагностичне об'єднання "Лікар", а тому також отримав вказану ухвалу суду з електронної пошти такого товариства.
Крім того, як зазначив суд першої інстанції, відповідача 1 було повідомлено про закриття підготовчого провадження у справі та про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті шляхом передання телефонограми.
Відповідно до приписів частини 1 статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачів було повідомлено про закриття підготовчого провадження у справі та про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті шляхом публікації відповідного оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.
Крім того, з метою встановлення місця проживання ОСОБА_1 судом було направлено відповідні запити до Державної міграційної служби України та Міністерства соціальної політики України. Однак, іншої адреси, аніж містить позовна заява, судом першої інстанції не встановлено.
З огляду на наведене. судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.
За таких обставин твердження апелянта про не належне його повідомлення про час та місце проведення судового засідання судовою колегією відхиляються.
Щодо твердження апелянта про неможливість виконання договору через форс-мажорні обставини, які він підтвердив Сертифікатом № 14000-23-4584 про форс-мажорні обставини, виданий 29.11.2023 р. Донецькою Торгово-промисловою палатою.
По-перше, зазначений Сертифікат до суду першої інстанції не подавався.
По-друге, Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 21.09.2022 у справі №911/589/21).
Визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Згідно правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форсмажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов'язання. Факт військової агресії російської федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за кредитним договором. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку неможливості виконання зобов'язань за договором із фактом військової агресії. Факт місця здійснення господарської діяльності відповідача у м.Маріуполь, ніяким чином не спростовує наявність або відсутність коштів на його рахунках, необхідних для виконання обов'язку зі сплати зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, за загальним правилом неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 ГК України). Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання основного зобов'язання в цілому.
Оскільки у даному випадку мова не йде про застосування заходів відповідальності, а про виконання самого обов'язку, то наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідачів від виконання існуючого зобов'язання.
Щодо посилання апелянта на можливість укладання мирової угоди, то вона не була подана під час апеляційного провадження. Крім того, апелянт не позбавлений права ініціювати у порядку статті 239 Господарського процесуального кодексу України розгляд питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Маріуполь Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2023 у справі №905/174/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 25.05.26.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян