ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 травня 2026 року Справа № 924/1081/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Романюк Ю.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 22.01.26р. суддею Гладюком Ю.В. о 11:51 у м.Хмельницькому, повний текст складено 29.01.26р. у справі № 924/1081/25
за первісним позовом обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст", м.Хмельницький
до фізичної особи - підприємця Лісового Олега Віталійовича, м. Хмельницький
про стягнення грошей
та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця Лісового Олега Віталійовича, м. Хмельницький
до обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст", м.Хмельницький
про стягнення збитків та моральної шкоди
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України
Позивач за первісним позовом просить стягнути з фізичної особи-підприємця Лісового Олега Віталійовича 9163,77 грн заборгованості згідно договору №205 про надання послуг з комплексного обслуговування, 92,14 грн інфляційного збільшення, 1015,44 грн штрафних санкцій.
В обґрунтування позову зазначає, що до 14.03.2025 року відповідач щомісячно оплачував послуги з комплексного обслуговування ОК “Бізнес Центр Егоїст», що підтверджується актами наданих послуг, підписаними відповідачем. Надалі відповідачу неодноразово повідомлялось про утворення боргу, проте, жодної оплати не надходило. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу та штрафних санкцій.
Крім того, відповідач подав зустрічну позовну заяву (яка прийнята ухвалою суду від 14.11.2025), в якій просить стягнути з обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст" збитки у розмірі 156 382,21 грн, з яких 82100,00 грн реальні збитки, 74282,21 грн упущену вигоду та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, посилаючись на ст.ст. 16, 22, 1066, 1067 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування вимог зазначає, що дії ОК "Бізнес Центр Егоїст" з приводу безпідставного відключення електропостачання офісу №205 02.04.2025 призвело до зриву тендеру, участь в якому брав ФОП Лісовий О.В, тендерна пропозиція якого була визначена найбільш економічно вигідною, що стало причиною нанесення прямих збитків.
Звертає увагу, що оплата послуг за договором №205 про надання послуг з комплексного обслуговування за місяць січень на лютий здійснювалася вчасно. Проте, у квітні 2025 року, а саме з 02.04.2025, з моменту безпідставного та протиправного припинення позивачем надання послуг за договором № 205, відповідач оплату послуг за договором припинив.
Відповідач зазначає, що 2 квітня 2025 року, з незрозумілих підстав, починаючи з 12 год. 54 хв. позивач за первісним позовом безпідставно припинив електропостачання, відключив офіс №205, власником якого є ФОП Лісовий О.В., від електроживлення, що унеможливило функціонування офісу відповідача та здійснення ним господарської діяльності у вказаному oфici, а саме: відпуск товару, участь у тендерах та аукціонах, що завдало істотних збитків ФОП Лісовому О.В, так як останній є офіційним реселером компанії AJAX на території України.
Акцентує увагу, що 2 квітня 2025 року відбувався тендер за участі ФОП Лісовий О.В. в системі закупівель № UА-2025-03-21-005295-а Лот постачання “Системи та пристрої нагляду та охорони» за замовленням Управління поліції охорони в Одеській області. У вказаному тендері ФОП Лісовий О.В. згідно протоколу № 61 вiд 03.04.2025 був обраний за найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією в сумі 503110,00 грн. За результатами розгляду 02.04.2025 тендерної пропозиції замовник виявив відсутність певних документів i надав відповідачу час для доповнення їх в термін вказаний у торгах: “вимога про усунення невідповідностей до 02.04.2025 13:21 год». Саме в час внесення відповідачем додаткових документів на вимогу замовника тендеру в електронний реєстр закупівель, позивачем за первісним позовом в 12 год. 54 хв. 2 квітня 2025 року було вимкнено електропостачання в oфici №205 i не було включено додаткове чи резервне електропостачання (генератор, наявність якого присутня у позивача, так як всі користувачі БЦ “ЕГОЇСТ» власним коштом придбали вказаний генератор), що спричинило відсутність доступу відповідачу до майданчику електронних закупівель та вчасного внесення відповідних документів на вимогу замовника тендеру у визначений ним час у систему “Прозорро». У зв'язку з чим відповідача було дискваліфіковано, обрано переможцем іншого учасника тендеру, що спричинило пряму фінансову втрату ФОП Лісовому О.В. на суму 82100,00 грн.
Відповідач у зустрічній позовній заяві зазначає, що втрачений заробіток ФОП Лiсовим О.В. через протиправні дії позивача стосовно безпідставного відключення його офісу № 205 вiд електроживлення у період з 02.04.2025 по 07.04.2025 включно становить 74 282, 21 грн, що складає упущено вигоду для відповідача та надає відповідний розрахунок. Наголошує, що протягом п'яти робочих ФОП Лісовий О.В. був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність з продажу товарів, так як будучи ФОПом 3-i групи на спрощеній системі оподаткування відповідач здійснює розрахунок за торгівлю продукцією способом еквайринг (безготівковими платежами через термінали точок продажу платіжними картками, смартфонами з NFС-технологією та смартгодинниками), що є неможливим без світла.
Втрата 02.04.2025 потенційного заробітку в сумі чистого доходу 82100,00 грн та в подальшому повне зупинення господарської діяльності з 02.04.2025 до 07.04.2025 у зв'язку з безпідставним відключенням світла в офісі № 205 завдали відповідачу емоційного стресу, душевних страждань. Крім того, вказані дії позивача за первісним позовом призвели до зниження ділової репутації відповідача та спричинили останньому моральної шкоди, яку відповідач оцінює в розмірі 10000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.01.2026 у справі №924/1081/25 у задоволенні первісного позову Обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст", м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Лісового Олега Віталійовича, м.Хмельницький про стягнення грошей відмовлено. Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Лісового Олега Віталійовича, м. Хмельницький до Обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст", м. Хмельницький про стягнення збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст" на користь Фізичної особи-підприємця Лісового Олега Віталійовича 82100,00 грн реальних збитків, 74282,21 грн упущеної вигоди та 3028,00 грн витрат по оплаті судового збору.
Не погодившись із винесеним рішенням Обслуговуючий кооператив "Бізнес Центр Егоїст" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року у справі № 924/1081/25 в повному обсязі. Ухвалити нове рішення, яким первісний позов Обслуговуючого кооперативу “БІЗНЕС ЦЕНТР ЕГОЇСТ» - задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця Лісового Олега Віталійовича - відмовити повністю.
Щодо первісного позову з посиланням на п. 4.4. договору, постанову Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №927/1431/23, від 22.03.2023 у справі №910/3517/22 вказує, що строк виконання зобов'язання визначений календарною датою в розумінні ст. 530 ЦК України.
Отже: зобов'язання відповідача за Договором підлягало виконанню не пізніше 10 числа відповідного місяця; з 11 числа настає прострочення (статті 610, 612 Цивільного кодексу України); інфляційні втрати та проценти річних підлягають нарахуванню та стягненню відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, звертає увагу, що питання допустимості роздруківок/скріншотів листування у месенджерах у господарському процесі є предметом сформованої практики, зокрема Великої Палати Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 наведено висновки, що роздруківки електронного листування самі по собі не є електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», однак при цьому Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що у попередніх рішеннях касаційні суди не формулювали загального висновку про абсолютну неможливість прийняття таких матеріалів як доказів - питання завжди залежить від конкретних обставин, змісту, можливості ідентифікації учасників, перевірки автентичності та наявності/відсутності заперечень іншої сторони.
Щодо зустрічного позову зазначає, що суд не встановив належним чином усі елементи складу цивільного правопорушення, а причинний зв'язок визначив на припущеннях.
У даній справі суд першої інстанції фактично визнав причинний зв'язок між відключенням та дискваліфікацією у тендері, не встановивши: що саме відключення було єдиною та достатньою причиною негативного результату; що за відсутності відключення результат був би іншим; що інші виявлені невідповідності не мали самостійного значення.
Натомість матеріали справи (зокрема протокол № 61) містять перелік невідповідностей тендерної документації, усунення яких у вказаний короткий проміжок часу є об'єктивно сумнівним. Отже, твердження про прямий причинний зв'язок ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим.
Також з посиланням на ст. 22 ЦК України, постанову Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, зауважує, що фізична особа - підприємець Лісовий Олег Віталійович не довів, що понесені витрати були неминучими саме через дії апелянта; відсутнє належне відмежування витрат, які є звичайними витратами господарської діяльності (звичайний ризик підприємця), від витрат, спричинених саме інкримінованою поведінкою; відсутні належні докази, що ці витрати були необхідними саме для відновлення порушеного права.
Разом з тим, з посиланням на постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17, від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18 зазначає, що упущена вигода (74 282,21 гривень) визначена абстрактно, без доведення реальної можливості отримання доходу та без доказів вжиття заходів для мінімізації шкоди, а Верховний Суд послідовно наголошує, що упущена вигода має бути реальною та доведеною, а не розрахованою умовно чи «в середньому».
Отже, скаржник вважає, що у даній справі відсутні належні докази безперервності та тривалості відключення саме у заявлений період. Вказує, що суд визнав, що електропостачання було відсутнє з 02 квітня 2025 року по 07 квітня 2025 року. Проте надано лише один доказ - скріншот Jeweller від 02 квітня 2025 року о 12:54 хв. Відсутні: докази тривалості відключення; докази часу відновлення; докази безперервності; докази неможливості користування приміщенням; відсутні докази неможливості подати документи з іншого місця або за допомогою альтернативного інтернет-з'єднання; відсутні докази будь-яких реальних дій щодо мінімізації шкоди (використання мобільного інтернету, резервних каналів зв'язку, звернення до іншого робочого місця тощо); розрахунок упущеної вигоди базується на усереднених показниках та припущеннях, а не на доведеному конкретному очікуваному доході у конкретній процедурі та за конкретних умов.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.2026 - без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.26 у справі № 924/1081/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 309599100 від 12.09.2022 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 205 площею 23,5 кв.м., що розташоване на 2-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою у нежитловому приміщенні №205 ФОП Лісовий О.В. здійснює підприємницьку діяльність у магазині “ФОРТЕЦЯ», а саме здійснює продаж продукції “AJAX». Згідно листа вих. № АSМ-24/439 вiд 19.11.2024 ФОП Лісовий О.В. є офіційним дистриб'ютор даної продукції.
01.01.2025 між обслуговуючим кооперативом “Бізнес Центру Егоїст» (виконавцем) та Лісовим Олегом Віталійовичем ( користувачем) укладено договір №205 про надання послуг з комплексного обслуговування Бізнес центру “ЕГОЇСТ».
Відповідно до п. 1.2. договору виконавець, на умовах оплатності, самостійно або шляхом залучення на конкурсних засадах юридичних та/чи фізичних осіб (підрядних організацій) забезпечує впорядковане і ефективне використання приміщень та площ загального користування будівлі Бізнес центру “ЕГОЇСТ», розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3-А (надалі - “БЦ»), належну експлуатацію, обслуговування, утримання та поточний ремонт. Повний перелік послуг з комплексного обслуговування БЦ, додається до договору, як додаток №1.
Згідно з п.1.3. договору по електропостачанню, водопостачанню, водовідведенню, водовідведенню зливових стоків, орендній платі за земельну ділянку та інш. (далі за текстом договору - “Експлуатаційні витрати»), виконавець здійснює оплату на рахунки підприємств, що надають ці послуги, відповідно до показників лічильників відповідно до діючих тарифів.
Відповідно до пункту 1.4. договору користувач зобов'язується сплачувати виконавцю відповідні платежі за належним чином надані послуги у порядку та на умовах, що зазначені у цьому договорі.
Згідно з п.2.1. договору виконавець має право:
- вимагати від користувача своєчасного внесення ним оплати відповідно до умов договору (п.2.1.2.);
- надсилати письмове попередження користувачу про наявність заборгованості по сплаті відшкодування експлуатаційних витрат та послуг з комплексного обслуговування БЦ, із зазначенням вартості заборгованості, періоду заборгованості та граничного терміну (строку) її погашення (сплати) у триденний термін до дата запланованого відключення нежитлового приміщення користувача (п.2.1.3.);
- самостійно проводити відключення нежитлового приміщення користувача від комунікаційних мереж (електро-, водо- та каналізації) у випадку наявності заборгованості по сплаті відшкодування експлуатаційних витрат та послуг з комплексного обслуговування БЦ більше ніж за 10 (десять) календарних днів (п.2.1.4.).
Відповідно до п.2.2.2 договору користувач має право вимагати від виконавця належного виконання покладених на нього обов'язків щодо комплексного обслуговування БЦ.
Користувач має право вимагати захисту своїх порушених прав, в тому числі вимагати відшкодування завданих йому збитків в результаті неналежного надання послуг з боку Виконавця (п.2.2.4. договору).
У п. 4.1. передбачено, що ціна договору визначається як сума плати за послугу з комплексного обслуговування БЦ і суми відшкодування експлуатаційних витрат.
Відповідно до п.4.3. договору на початку кожного місяця, але не пізніше 3 (третього) числа, виконавець зобов'язується надавати користувачу рахунки на оплату послуг з комплексного обслуговування БЦ та відшкодування експлуатаційних витрат.
Згідно з п.4.4. договору користувач здійснює оплату за послуги з комплексного обслуговування БЦ та відшкодування експлуатаційних витрат за звітний місяць протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків, але не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця на підставі цього договору в національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Датою здійснення оплати відповідно до умов цього договору вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.5. договору).
Відповідно до п. 4.7. договору за несвоєчасне внесення плати користувач сплачує на користь виконавця пеню у poзмірі та порядку встановленому чинним законодавством України за кожен день прострочення оплат.
По закінченню кожного місяця, виконавець направляє на підписання користувачу Акт здачі-прийому наданих послуг. Користувач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Акту здачі-прийому наданих послуг підписати його i передати виконавцю, або направити виконавцю в цей же термін письмову мотивовану відмову від підписання акту. У paзi, якщо протягом 5 (п'яти) днів після отримання користувач не підписав Акт виконаних робіт i не надав вмотивованих пояснень відмови його підписання, послуги вважаються наданими в повному обсязі (п.4.8. договору).
У п. 5.2. договору сторони передбачили, що у paзi порушення однією із сторін умов договору, iнша сторона письмово викликає представника цієї сторони для складання та підписання акта-претензії, в якому зазначаються порушені пункти договору.
Акт-претензія складається сторонами i скріплюється їхніми підписами. У paзі неприбуття представника однієї із сторін у двох денний термін або відмови його від підписання, акт-претензія вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два користувача приміщень у БЦ.
Акт-претензія, не пізніше наступного дня з моменту його складання та підписання, надсилається іншій сторонi, яка у п'ятиденний термін приймає рішення про задоволення або при відмову в задоволення претензій з обґрунтуванням причин такої відмови.
Згідно з п.5.3. договору затримка по сплаті рахунків за послуги з комплексного обслуговування БЦ та відшкодування експлуатаційних витрат дозволяє виконавцю скористатися п.п 2.1.3 та 2.1.4 цього договору.
Виконавець не несе відповідальності перед Користувачем за збитки в зв'язку з відключенням або збоями в енергопостачанні, водопостачанні, каналізації i водовідведенні у БЦ, що відбулися не з вини виконавця (п.5.6. договору).
Відповідно до п.5.8. договору користувач звільняється від сплати послуг з комплексного обслуговування БЦ за весь час у разі: послуги з комплексного обслуговування БЦ виконавцем не надавалися, в тому числі в зв'язку iз виникненням i усуненням аварій інженерних мереж i комунікацій (п5.8.1.); послуги надавалися виконавцем неналежної якості (п.5.8.2.).
Договір набирає чинності з дати укладення i діє до “ 31» грудня 2025 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (п.7.1. договору).
Пункт 8.1. договору передбачає, що всі додаткові угоди, рахунки, звіти, акти, повідомлення, запити, вимоги або будь-яка iнша кореспонденція за цим договором виконуються в письмовій формі українською мовою та доставляються рекомендованим поштовим відправленням, та, для зручності, можуть надсилатися до приміщення користувача, а також дублюватися електронною поштою чи факсом відповідній стороні за адресами визначеними у розділі 10 даного договору.
Відповідно до п. 10.3 договір має такі додатки, які становлять його невід'ємну частину:
Додаток №1 - Перелік послуг з комплексного обслуговування БЦ;
Додаток №2 - Poзмip тарифу з комплексного обслуговування БЦ;
Додаток №3 - Правила i положення Бізнес центру “ЕГОЇСТ».
В матеріалах справи наявні скріншоти роздруківки з месенджеру “Viber», з яких вбачається, що 11.02.2025 позивач за первісним позовом направив відповідачу через месенджер “Viber» рахунок на оплату №33 вiд 31.01.2025 на суму 1786,45 грн.
12.02.2025 згідно платіжної інструкції №11Х5-5МА4-3403-ЗРВ2 відповідач за первісним позовом здійснив оплату за надані послуги.
11.03.2025 року позивач за первісним позовом направив відповідачу через месенджер “Viber» рахунок на оплату №84 вiд 28.02.2025 на суму 2588,31 грн.
14.03.2025 згідно платіжної інструкції №Н775-281С-6СКН-42Н4 відповідач за первісним позовом здійснив оплату за надані послуги.
15.04.2025 позивач за первісним позовом направив відповідачу через месенджер “Viber» рахунок на оплату №135 вiд 31.03.2025 на суму 1822,66 грн.
02.04.2025 року відбувався тендер за участі ФОП Лісового О.В. в системі закупівель №UА-2025-03-21-005295-а Лот постачання “Системи та пристрої нагляду та охорони» за замовленням Управління поліції охорони в Одеській області.
За результатами оцінки тендерних пропозицій щодо закупівлі за кодом ДК 021:2015-(35120000-1) Системи та пристрої нагляду та охорони найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією визначена тендерна пропозиція від учасника - ФОП Лісовий О.В. в сумі 503110,00 грн.
За результатами розгляду тендерної пропозиції учасника - ФОП Лісового О.В. на відповідність вимогам тендерної документації, умовам технічної специфікації замовник виявив невідповідність в інформації та/або документах та надав Лісовому О.В. час для доповнення в термін вказаний у торгах: “вимога про усунення невідповідностей до 02.04.2025 13:21 год.».
Відповідно до протоколу №61 щодо прийняття рішення уповноваженою особою Управління поліції охорони в Одеській області від 03.04.2025 року відхилено тендерну пропозицію учасника ФОП Лісовий О.В. щодо закупівлі за кодом -(35120000-1) Системи та пристрої нагляду та охорони на підставі підпункту 1 пункту 44 Особливостей.
02.04.2025 року о 12 год. 24хв. офіс №205 первісним позивачем було відключено від електроживлення. Вказану подію відповідач за первісним позовом зафіксував у повідомленні через месенджер “Viber» до адміністратора ОК "Бізнес Центр Егоїст" від 02.04.2025, разом з прінтскріном з офіційної сторінки Хмельницький РЕМ про відсутність аварійних відключень світла за вказаною адресою, прінтскріном з власної системи Позивача Jeweller (блоку керування охоронної системи та світлом за офісом) про “відсутнє зовнішнє живлення хаба» , “зв'язок з охороною Jeweller втрачено», “пристрій вимикач у oфici недоступний» 02.04.2025 о 12 год. 54 хв.
02.04.2025 ФОП Лісовий О.В. звернувся до відділу поліції Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області із заявою з метою фіксування протиправних дій заступника директора бізнес центру, а саме відключення електроенергії в офісі №205 та заподіяння матеріальних збитків.
Листом вiд 28.04.2025 вих. №70532-2025 начальники Відділення поліції №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області Рябушенко С. повідомив ФОП Лісового О.В., що дані відносини розглядаються у судовому порядку.
04.04.2025 ФОП Лісовий О.В. звернувся із скаргою вих. №12/14 до голови правління ОК "Бізнес Центр Егоїст", у якій запропонував припинити протиправні дії - неправомірне відключення електроенергії та відшкодувати завдані збитки в досудовому порядку. Дана скарга була передана позивачу через охоронця бізнес центру та надіслана 15.04.2025 через месенджер “Viber».
14.04.2025 ФОП Лісовий О.В. звернувся із повідомленням вих. №15/25 до голови правління ОК "Бізнес Центр Егоїст" у якому повідомив про заподіяні збитки та про відмову в подальшому оплачувати будь-які рахунки стосовно надання послуг з обслуговування офісу №205, так як такого обслуговування вiд останнього не отримав безпідставно з 02.04.2025 та запропонував врегулювати спір в досудовому порядку. Вказане повідомлення було передане позивачу через охоронця бізнес центру наручно та надіслане 15.04.2025 через месенджер “Viber».
07.07.2025 ФОП Лісовий О.В. звернувся до голови правління ОК "Бізнес Центр Егоїст" із повідомленням про складання акту-претензії (вих. № 7/5 вiд 07.07.2025) у зв'язку із порушенням позивачем (за первісним позовом) умов договору. Дане повідомлення було передане адміністрації ОК "Бізнес Центр Егоїст" через охоронця.
20.07.2025 ФОП Лісовим О.В. складено акт-претензію щодо невиконання умов договору №205 про надання послуг з комплексного обслуговування “Бізнес Центру Егоїст» від 01.01.2025 та безпідставного припинення електропостачання. Акт-претензія підписаний ще одним користувачем приміщення офіс 101.
21.07.2025 акт-претензія від 20.07.2025 разом із скаргою вих. №12/14 від 04.04.2025, повідомленням вих. №15/25 від 14.04.2025 направлені на офіційну адресу позивача за первісним позовом рекомендованим повідомленням №2900100311494. Крім того, зазначені документи 08.08.2025 надіслані позивачу через месенджер “Viber».
20.10.2025 ФОП Лісовий О.В. звернувся до голови правління ОК "Бізнес Центр Егоїст" із повідомленням про складання акту взаєморозрахунків та досудового врегулювання спору. Повідомлення надіслане позивачу через месенджер “Viber» 21.10.25.
Позивачем за первісним позов до матеріалів справи долучено акти надання послуг №33 від 31.01.25 на суму 1786,45грн, №84 від 28.02.25 на суму 2588,31 грн, №135 від 31.03.25 на суму 1822,66 грн, №186 від 30.04.25 на суму 1494,70 грн, №237 від 31.05.25 на суму 1268,64 грн, №289 від 30.06.25 на суму 1098,83 грн, №341 від 31.07.25 на суму 1160,46 грн, №394 від 31.08.25 на суму 1208,86 грн, №414 від 30.09.25 на суму 1109,62 грн.
Докази направлення чи вручення вищевказаних актів відповідачу в матеріалах справи відсутні. Відповідачем вищевказані акти не підписані.
Відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи також долучено скаргу від 23.10.25 на неправомірне відключення електропостачання обслуговуючим кооперативом до НКРЕКП, заяву до АТ “Хмельницькобленерго» від 28.10.25, лист АТ “Хмельницькобленерго» від 30.10.25 щодо надання відповіді на звернення, виписку по рахунку фізичної особи-підприємця від 28.10.25, цінову пропозицію на суму 503110,00 грн, рахунок на оплату №16771 від 26.03.25 на суму 395065,24 грн, витяг №57445 з реєстру платників єдиного податку, аудіозапис звукозапису розмови охоронця ОК "Бізнес Центр Егоїст" та ФОП Лісового О.В., розрахунок суми збитків та моральної шкоди.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Щодо первісного позову колегія суддів вказує таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, 01.01.2025 між обслуговуючим кооперативом “Бізнес Центру Егоїст» (виконавцем) та ОСОБА_2 ( користувачем) укладено договір №205 про надання послуг з комплексного обслуговування Бізнес центру “ЕГОЇСТ», відповідно до умов якого виконавець, на умовах оплатності, самостійно або шляхом залучення на конкурсних засадах юридичних та/чи фізичних осіб (підрядних організацій) забезпечує впорядковане і ефективне використання приміщень та площ загального користування будівлі Бізнес центру “ЕГОЇСТ», розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3-А, належну експлуатацію, обслуговування, утримання та поточний ремонт.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок проведення розрахунків передбачений п.п. 4.3, 4.4., 4.5, 4.8 договору. За вказаними умовами договору первісний позивач має не пізніше 3 (третього) числа кожного місяця надавати відповідачу рахунки на оплату послуг з комплексного обслуговування БЦ та відшкодування експлуатаційних витрат. А первісний відповідач, в свою чергу здійснює оплату за послуги з комплексного обслуговування БЦ та відшкодування експлуатаційних витрат за звітний місяць протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків, але не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, первісним позивачем через месенджер “Viber» були направлені первісному відповідачу рахунки на оплату послуг за січень, лютий, зокрема 11.02.2025 - рахунок на оплату №33 вiд 31.01.2025 на суму 1786,45 грн, який сплачений відповідачем 12.02.2025 згідно платіжної інструкції №11Х5-5МА4-3403-ЗРВ2; 11.03.2025 - рахунок на оплату №84 вiд 28.02.2025 на суму 2588,31 грн, який сплачений відповідачем 14.03.2025 згідно платіжної інструкції №Н775-281С-6СКН-42Н4.
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідачу за первісним позовом через месенджер “Viber» рахунок №135 від 31.03.2025 на суму 1822,66 грн був направлений 15.04.2025, а рахунок №187 від 30.04.2025 на суму 1494,70 грн був направлений 08.05.2025, рахунок №291 від 30.06.2025 був направлений 07.07.2025.
Також, в матеріалах справи міститься лише фото розрдуківка з месенджеру “Viber» рахунку за 31.07.2025 №343 на суму 1160,46 грн, проте дата такого надіслання відсутня (а.с. 149, т. 1).
Разом з тим, як убачається із первісної позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з комплексного обслуговування Бізнес центру «Егоїст» згідно договору №205 про надання послуг з комплексного обслуговування Бізнес центру «Егоїст» від 01.01.2025 станом на 30.09.2025 та нараховані штрафні санкції та інфляційні втрати.
При цьому матеріали справи не містять доказів надіслання позивачем та отримання відповідачем, як поштовим зв'язком чи через месенджер “Viber» рахунків за травень, липень, серпень, вересень 2025 року.
Крім того, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій убачається, що позивач за первісним позовом нараховує інфляційні втрати, пеню та 3% річних починаючи з дати як то рахунків чи актів надання послуг з 31.03.2025, з 30.04.2025, з 31.05.2025, з 30.06.2025, з 31.07.2025, з 31.08.2025, з 30.09.2025, не враховуючи п. 4.4. договору, відповідно до якого користувач здійснює оплату за послуги з комплексного обслуговування БЦ та відшкодування експлуатаційних витрат за звітний місяць протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків, але не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця на підставі цього договору в національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Разом з тим, доводячи свій позов первісний позивач надав суду в якості доказів не затверджені (не підписані) ФОП Лісовим О.В. акти наданих послуг з березня по вересень 2025 року.
Згідно з п.4.8. договору по закінченню кожного місяця, виконавець направляє на підписання користувачу Акт здачі-прийому наданих послуг. Користувач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Акту здачі-прийому наданих послуг підписати його i передати виконавцю, або направити виконавцю в цей же термін письмову мотивовану відмову від підписання акту.
Однак, первісний відповідач не надав суду будь-яких доказів направлення їх ФОП Лісовому О.В. як це передбачено п.4.8. договору.
Крім того, пунктами 2.1.3, 2.1.4 договору передбачено право первісного позивача надсилати письмове попередження відповідачу про наявність заборгованості по сплаті відшкодування експлуатаційних витрат та послуг з комплексного обслуговування БЦ, із зазначенням вартості заборгованості, періоду заборгованості та граничного терміну (строку) її погашення (сплати); самостійно проводити відключення нежитлового приміщення відповідача від комунікаційних мереж (електро-, водо- та каналізації) у випадку наявності заборгованості по сплаті відшкодування експлуатаційних витрат та послуг з комплексного обслуговування БЦ більше ніж за 10 (десять) календарних днів.
Однак, доказів надсилання письмового попередження матеріали справи не містять.
Доводи скаржника про те, що попередження № 13/03 від 13 березня 2025 року було вручено відповідачу наручно не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки матеріали справи не місять будь - яких відміток проставлених на примірнику скаржника про отримання відповідачем за первісним позовом такого попередження.
При цьому, доводи Лісового О.В. про відмову від оплати цих послуг через збитки є необґрунтованими, оскільки вказана позиція відповідача за первісним позовом не змінює та не припиняє договірних зобов'язань по оплаті з комплексного обслуговування.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів направлення ФОП Лісовому О.В. актів та рахунків щодо оплати послуг з обслуговування, колегія суддів зауважує, що здійснений первісним позивачем розрахунок позовним вимог, в тому числі нарахування інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій (пені) не відповідає умовам договору, оскільки не можливо визначити момент прострочення.
За наведеного колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову.
Щодо зустрічного позову слід вказати таке.
Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Верховний Суд у постанові від 25.03.2021 у справі №910/4608/20, зокрема, зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту правовий висновок, викладений і у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення збитків, первісний відповідач доводить, що внаслідок протиправних дiй первісного позивача, а саме відключення нежитлового приміщення № 205 вiд електропостачання 02.04.2025 з 12 год. 54 хв. призвело до того, що ФОП Лісовий О.В. не зумів додати до лоту закупівель на вимогу замовника відскановані додаткові документи до 13 год. 21 хв. 02.04.2025, через що було відхилено його тендерну пропозицію, яка була визначена найбільш економічно вигідною.
За розрахунком первісного відповідача реальні збитки становлять 82100,00 грн (різниця між ціновою пропозицією, яка була заявлена на тендері за вирахуванням податку (ФОП Лісовий О.В. є платником 3-i групи єдиного податку, що має ставку оподаткування 5%) 503 110,00 грн - 5% =77 955,00 грн та ціною придбання товару 395065,24 грн (згідно рахунку №61771 від 26.03.25) -789,76 грн вартість послуг логістики, які за умовами тендеру сплачує Лісовий О.).
При цьому, позивач вказує, що вказані збитки є прямим наслідком невиконання первісним позивачем договірних зобов'язань.
Відповідно до п.2.2.4. договору користувач має право вимагати захисту своїх порушених прав, в тому числі вимагати відшкодування завданих йому збитків в результаті неналежного надання послуг з боку виконавця.
Суд першої інстанції прийшов до висновку що в діях первісного позивача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у відключенні електропостанння нежитлового приміщення №205; безпосередньо завдані збитки відповідачу; причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача та збитками; вина позивача, яка виражена у порушенні умов договору про надання послуг з комплексного обслуговування БЦ та відсутності попередження про відключення електропостачання а тому задоволив позовні вимоги в частині стягнення реальних збитків в розмірі 82100,00 грн.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Реальні збитки - це, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (частина друга статті 22 Цивільного кодексу України), але такі витрати повинні бути: необхідними; реальними (не умовними); підтвердженими належними первинними документами; у прямому причинному зв'язку із діями відповідача (за зустрічним позовом).
У постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 908/2261/17 сформульовано підхід, що очікування певного економічного результату або сподівання на майбутні події саме по собі не перетворюється на реальні збитки без доведення факту їх понесення, необхідності та прямого причинного зв'язку.
Підхід щодо необхідності прямого причинного зв'язку як юридично значимого викладено також у практиці Великої Палати Верховного Суду (зокрема у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20 наведено загальну правову позицію про прямий, а не опосередкований характер причинного зв'язку при деліктній відповідальності).
Колегія суддів зауважує, що у даній справі: фізична особа - підприємець Лісовий Олег Віталійович не довів, що понесені витрати були неминучими саме через дії апелянта, зокрема, що відключення було єдиною та достатньою причиною негативного результату; за відсутності відключення результат був би іншим; інші виявлені невідповідності не мали самостійного значення.
Слід вказати, що вимога про усунення невідповідностей згідно протоколу №61 була встановлена до 02 квітня 2025 року 13:21 хв. Повідомлення Jeweller про відключення - 12:54 хв. Між подіями - 27 хвилин. Перелік невідповідностей включав понад 10 позицій, зокрема: відсутність повноважень; відсутність фінансової звітності; відсутність підтвердження досвіду; відсутність сертифікатів ISO; відсутність авторизаційних листів; арифметичні розбіжності, усунення яких у вказаний короткий проміжок часу є об'єктивно сумнівним та не підтверджено можливості їх усунення. Отже, твердження про прямий причинний зв'язок ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє належне відмежування витрат, які є звичайними витратами господарської діяльності (звичайний ризик підприємця), від витрат, спричинених саме інкримінованою поведінкою; відсутні належні докази, що ці витрати були необхідними саме для відновлення порушеного права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення реальних збитків в розмірі 82100,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення 74282,21 грн збитків, що виражені в неодержаному прибутку (упущеній вигоді) внаслідок відключення електропостачання, судова колегія вказує наступне.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який(і) з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати кредитор за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди є формою цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 2 та ч. 3 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).
Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток (постанова Верховного Суду від 10.11.2022 у cправі № 910/7511/20).
Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, слід зважати на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.
Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.
Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.
Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати компенсаційну функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнової вигоди, яку потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним (невизнаним).
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються та шкода (збитки), які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №926/1904/19).
Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди відповідач зазначає, що сумарний дохід ФОП Лісовий О.В. вiд його підприємницької діяльності за період з 01.02.2025 по 31.05.2025 становить 1782773,16 грн., що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 28.10.2025 АТ “УНIВЕРСАЛ БАНК». Середній дохід вiд підприємницької діяльності за місяць, відповідно, становить: 1782773,16 / 4 = 445693,29 грн. За квітень 2025 року вартість доходу ФОП Лісового О.В. за 1 день, з урахуванням середньомісячного доходу Лісового О. вiд його господарської діяльності, становить: 445 693,29 / 30 днів =14 856,44 грн. в день. Отже, втрачений заробіток ФОП Лiсового О.В. через безпідставне відключення електроенергії в нежитловому приміщенні №205 у період з 02.04.2025 по 07.04.2025 включно становить 74282,21 грн(14856,44 * 5 робочих днів).
Суд першої інстанції задовольняючи вимогу позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 74282,21 грн вказав, що упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, тому її розмір визначається достатньо обґрунтованим розрахунком і може допускати незначну похибку, відповідно упущена вигода в розмірі 74282,21 грн вона є обґрунтована, документально підтверджена.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17 зазначено: при заявленні вимоги про відшкодування упущеної вигоди кредитор зобов'язаний довести, що неодержані доходи не є абстрактними, що вони дійсно були б отримані, а також мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для отримання доходу.
Аналогічно Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18 підкреслив: доказуючи упущену вигоду, позивач має довести факти вжиття заходів щодо одержання таких доходів; якщо неодержання доходу є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, упущена вигода не підлягає відшкодуванню.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у даній справі:
- відсутні належні докази безперервності та тривалості відключення електроенергії саме у заявлений позивачем за зустрічним позовом період з 02 квітня 2025 року по 07 квітня 2025 року.
Слід вказати, що позивачем за зустрічним позовом надано лише один доказ - скріншот Jeweller від 02 квітня 2025 року о 12:54 хв. Відсутні: докази тривалості відключення; докази часу відновлення; докази безперервності; докази неможливості користування приміщенням.
Наявні у справі лист Хмельницькобленерго від 28.10.2025 №1/04-3618-1-27/25 щодо інформації про відсутність електроенергії у період з 02.04.2025 по 07.04.2025 вказує, що не має права надавати подібного роду дані.
Заява в поліцію від 02.04.2025, лист відповідь ГУНП у Хмельницькій області від 28.04.2025 у якому вказано, що за розглядом заяви у даному випадку існують відносини, які вирішуються в суді, а тому рекомендує звернутися до суду для вирішення питання по суті, пояснення ОСОБА_3 від 06.05.2025, скарга до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.10.2025, акт - претензія від 20.07.2025 також не підтверджують відключення електроенергії саме у заявлений позивачем за зустрічним позовом період з 02 квітня 2025 року по 07 квітня 2025 року.
- відсутні докази неможливості подати документи з іншого місця або за допомогою альтернативного інтернет-з'єднання.
- відсутні докази будь-яких реальних дій щодо мінімізації шкоди (використання мобільного інтернету, резервних каналів зв'язку, звернення до іншого робочого місця тощо).
- розрахунок упущеної вигоди базується на усереднених показниках та припущеннях, а не на доведеному конкретному очікуваному доході у конкретній процедурі та за конкретних умов.
За наведеного колегія суддів зауважує, що заявлена упущена вигода у сумі 74282,21 грн є недоведеною а тому відсутні підстави для її стягнення.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до загальних положень Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України).
Крім цього, підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені й ст. 1167 Цивільного кодексу України.
Слід звернути увагу відповідача за первісним позовом, що право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 910/479/21 також акцентує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідач у зустрічній позовній заяві зазначає, що протиправні дії позивача - безпідставне відключення світла, спричинили для нього душевні страждання та нервові потрясіння.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту нервових потрясінь, як і доказів того, що дії позивача прямо чи опосередковано спрямовані на приниження ділової репутації ФОП Лісового О.В. і що такі негативні емоції досягли рівня страждання, які заподіяли моральну шкоду.
Виходячи з вищенаведеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог відповідача про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до приписів статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених зустрічних вимог та прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог у даній справі в повному обсязі. В решті рішення залишити без змін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою в задоволенні, як первісного, так і зустрічного позову судовий збір за їх подачу залишається за сторонами, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, сума судового збору за подачу апеляційної скарги покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.26р. у справі № 924/1081/25 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.26р. у справі №924/1081/25 в частині задоволення зустрічного позову скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.26р. у справі №924/1081/25 в частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лісового Олега Віталійовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь обслуговуючого кооперативу "Бізнес Центр Егоїст" ( м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3 а, приміщення 1, код 45602056) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн.
5. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання даної постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
7. Справу № 924/1081/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "26" травня 2026 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Романюк Ю.Г.