ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"26" травня 2026 р. Справа № 906/1302/25
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Тимошенко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 08.04.2026 суддею Шніт А.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 22.04.2026) у справі № 906/1302/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеавтошляхбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна"
про стягнення 2315594, 44 грн
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25 позов ПАТ "Рівнеавтошляхбуд" задоволено частково; стягнуто з ТзОВ "Дженерал Сервіс Україна" на користь позивача 1040604 грн заборгованості, 210751, 24 грн пені, 145365 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів, 156090, 60 штрафу за невиконання зобов'язань за договором, 18633, 73 грн судового збору, 21861, 18 грн витрат на професійну правничу допомогу; відмовлено у задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення 337414, 20 грн пені, 145365 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів, 280004, 40 грн штрафу за невиконання зобов'язань за договором.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Одночасно скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу сформовано в системі "Електронний суд" 12.05.2026.
Листом від 12.05.2026 справу витребувано у Господарського суду Житомирської області.
15.05.2026 від позивача до суду надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Дженерал Сервіс Україна".
21.05.2026 матеріали справи № 906/1302/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про те, що остання не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV ГПК України з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Порядок справляння та розміри судового збору, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Водночас, згідно з положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції повністю, відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі становить 41680, 70 грн (2315594, 44 *1,5% * 150% * 0,8).
Всупереч вказаним нормам законодавства, товариством до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у відповідному розмірі. Натомість, як зазначено вище, відповідачем подано клопотання про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий перелік підстав, у разі наявності яких існує можливість для відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа -підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини 1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 постанови від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначила, що "юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату…".
Проте, відповідно до пункту 37 цієї постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов'язком суду.
Оскільки предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у цій справі відсутні (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 31.03.2021 у справі № 903/465/20, від 26.04.2021 у справі № 5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі № 910/17424/19, від 19.04.2021 у справі № 908/859/20, у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20).
Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору .
Таким чином, положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливості відстрочення сплати судового збору відповідачу.
Окремо суд зауважує, що скаржником жодним чином не обґрунтовано відповідне клопотання.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скаржником не виконано вимоги ст. 258 ГПК України, що відповідно до вимог ст. 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25 - залишити без руху.
3. Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 41680, 70 грн протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання головуючим суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Тимошенко О.М.