вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2026 р. Справа№ 910/5676/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 (повний текст - 23.12.2025)
у справі № 910/5676/25 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол"
до Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет"
про стягнення 10 500 000,00 грн.
1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Приол" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" (надалі - відповідач) про стягнення 6 900 000,00 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 1 від 21.07.2021 року на підставі статей 526, 530, 625, 759, 762 Цивільного кодексу України та статей 180, 189, 216-218, 283-286 Господарського кодексу України.
17.06.2025 року позивачем до суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 10 500 000,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 1 від 21.07.2021 року. У судовому засіданні 16.07.2025 року судом першої інстанції протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол"10 500 000 грн 00 коп. заборгованості та 126 000 грн 00 коп. судового збору.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватний заклад вищої освіти "Міжнародний європейський університет" 14.01.2026 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 15.01.2026), в якій просив прийняти дану апеляційну скаргу до провадження. Скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі №910/5676/25 від 15.12.2025 року повністю. Постановити по справі №910/5676/25 нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Приол" у задоволенні позову повністю. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" судовий збір.
20.01.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/5676/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (124 200,00 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк. А також заявити відповідне клопотання про поновлення процесуального строку.
02.02.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено Приватному закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/5676/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/5676/25. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/5676/25 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.
03.03.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/5676/25 на 02.04.2026.
16.03.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі ВКЗ, яке задовольняється судом апеляційної інстанції.
08.04.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду в судовому засіданні розгляд апеляційної скарги Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/5676/25 на 23.04.2026, в режимі ВКЗ.
21.04.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява відповідача про відкладення розгляду справи підлягає задоволенню, через обґрунтованість та відклав розгляд справи на 19.05.2026.
В судове засідання 19.05.2026 сторони не з'явились. Представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволено судом. Також від адвоката відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яке також було задоволено судом.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою забезпечення принципів рівності та змагальності сторін в розумінні ст. 7, 13 ГПК України, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", перебої з електроживленням та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Так, у поданій апеляційній скарзі скаржник вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене без повного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог із 6,9 млн грн до 10,5 млн грн. На думку відповідача, така заява фактично містила нові самостійні позовні вимоги та нові фактичні підстави, пов'язані з достроковим розірванням договору оренди, а тому мала розцінюватися як зміна предмета позову або окремий позов. При цьому суд не постановив належної ухвали про задоволення такої заяви та порушив вимоги ст. 46, 177, 182 і 232 ГПК України. Апелянт також посилається на усталену практику Верховного Суду щодо недопустимості подання заяв про «уточнення» чи «доповнення» позовних вимог поза встановленими процесуальними механізмами.
Крім того, відповідач вважає незаконною відмову суду у залученні ГУ ДПС у м. Києві в якості як третьої особи. На його думку, спір безпосередньо стосується податкових прав та обов'язків сторін, оскільки позивач формував орендні платежі без ПДВ та не оформлював належним чином первинні бухгалтерські й податкові документи. Це, за твердженням апелянта, позбавило відповідача права на податковий кредит і могло вплинути на інтереси держави.
Також апелянт зазначає, що суд безпідставно визнав доведеним факт надання орендних послуг та наявність заборгованості. Акти надання послуг були підписані лише позивачем, а первинні документи, рахунки та акти, які мали бути підставою для оплати оренди, фактично не надсилались відповідачу упродовж 2024- 2025 років, з'явилися лише після подання позову. Відповідач наголошує, що за умовами договору обов'язок сплачувати орендну плату виникав лише після отримання рахунків від орендодавця, а відсутність таких документів виключає вину відповідача у несплаті.
Апелянт також звертає увагу, що позивач протягом тривалого часу після укладення договору не стягував орендну плату, не оформлював первинних документів та не здійснював досудового врегулювання спору, що суд залишив поза увагою. На думку відповідача, суд не встановив, чи була несплата оренди наслідком порушень з боку відповідача, чи результатом неналежних дій самого позивача щодо оформлення та направлення документів.
У зв'язку з цим апелянт просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/5676/25 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ній доводів
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні процесуального і матеріального права та не підтверджуються доказами у справі.
У відзиві зазначено, що суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог ГПК України, забезпечив сторонам можливість реалізувати процесуальні права та ухвалив рішення після повного дослідження доказів. Позивач наголошує, що відповідач був належним чином повідомлений про всі судові засідання, однак його представник повторно не з'явився у засідання 15.12.2025 без повідомлення причин неявки, у зв'язку з чим суд правомірно розглянув справу за відсутності відповідача відповідно до ст. 202 ГПК України.
Позивач також заперечує доводи апеляційної скарги щодо незаконності прийняття заяви про збільшення позовних вимог. На його думку, така заява була подана у межах строку підготовчого провадження відповідно до ст. 46 ГПК України та не змінювала предмет або підстави позову, оскільки спір і надалі стосувався стягнення заборгованості за тим самим договором оренди.
Позивач вказує, що відповідач безпідставно ухилявся від підписання актів наданих послуг та сплати орендних платежів, хоча рахунки, акти та інші документи неодноразово направлялися відповідачу електронною поштою та поштовими відправленнями. Наявність заборгованості підтверджується виставленими рахунками, актами, оборотно-сальдовою відомістю та частковими оплатами, які сам відповідач здійснював у 2024 році, що, на думку позивача, спростовує твердження про непридатність приміщень або відсутність користування ними.
Окремо позивач спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення податкового законодавства. Він зазначає, що у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування та не був платником ПДВ, а тому не мав обов'язку формувати податкові накладні. З цих підстав суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у витребуванні податкових документів та залученні ГУ ДПС у м. Києві як третьої особи, оскільки предметом спору є виключно стягнення заборгованості за договором оренди, а не податкові правовідносини.
Позивач вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив усі докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/5676/25 - без змін.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приол" (позивач, орендодавець) та Приватним закладом вищої освіти "Міжнародний європейський університет" (відповідач орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1 ( надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення складу цегляного (літера Б) загальною площею 130,8 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 15 (один Б); реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2155826080000, право власності на яке виникло у орендодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.07.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. за реєстровим № 1868 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.07.2021 року за № 42845065; приміщення адміністративно-лабораторного корпусу (літера А) загальною площею 4258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1Б (один Б); реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1836295280000, право власності на яке виникло у орендодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.07.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. за реєстровим № 1865 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.07.2021 року за № 42844426 - (об'єкт оренди, приміщення) для розміщення закладу освіти.
Відповідно до пункту 1.3 договору вартість приміщень за домовленістю сторін складає 1 000 000,00 доларів США.
Згідно з пунктом 1.4 договором об'єкт оренди передається в користування на строк 20 років.
Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що день початку оренди день підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі об'єкту оренди.
У відповідності до пункту 3.1 договору прийом-передача об'єкта оренди здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Згідно з пунктом 3.3 договору орендар повинен повернути об'єкт оренди за актом здачі-приймання та звільнити від свого майна в останній день користування, а в разі, якщо договір припинить свою дію до такого строку, в термін 5 (п'ять) діб з моменту його припинення, якщо інший термін не вказаний у відповідному документі (повідомленні орендодавця, додатковій угоді сторін, тощо).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата за один місяць користування об'єктом оренди складає 110 000,00 грн., без ПДВ.
Відповідно до пункту 4.2 договору орендна плата нараховується орендодавцем та оплачується орендарем з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Згідно з пунктом 4.3 договору орендна плата сплачується орендарем до 5 (п'ятого) числа поточного місяця згідно виставлених орендодавцем рахунків.
За змістом пункту 6.3 договору орендар зобов'язується, зокрема, прийняти за актом та використовувати об'єкт оренди виключно за його цільовим призначенням та з додержанням умов цього договору, а також своєчасно вносити орендну плату та інші передбачені договором обов'язкові платежі, в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та додатковими угодами.
Пунктом 7.1 договору визначено, що останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку оренди, що вказаний у пункті 1.4 договору, чи до моменту припинення дії договору та/або розірвання договору.
У відповідності до пункту 9.2 договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку його дії та у випадках, коли після його укладення законодавством України встановлено правила, що погіршують становище сторін.
Згідно з пунктом 9.3 та 9.4 договору після закінчення терміну оренди, цей договір припиняє свою дію. В разі належного виконання орендарем умов даного договору, орендодавець не моє права розірвати даний договір в односторонньому порядку.
15.02.2024 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до Договору, в якому сторони виклали пункт 4.1 Розділу 4 договору в наступній редакції: «З 01.04.2024 року по 31.03.2026 року включно орендна плата за один місяць користування об'єктом оренди складає 480 000,00 грн., без ПДВ. По закінченню встановленого терміну, з 01.04.2026 року, діє обумовлена договором орендна плата та за один місяць користування об'єктом складає 110 000,00 грн., без ПДВ.».
Впорядкувати пункти 9.2, 9.3, 9.4 Розділу 7 договору та вважати їх пунктами 7.2, 7.3, 7.4 розділу 7. Термін дії, розірвання та зміна договору.
Розділ 7 договору викладено в наступній редакції: «Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця або орендаря з будь-яких причин, при цьому сторона, яка ініціює розірвання повинна письмово повідомити про це іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору. В цьому випадку датою розірвання договору буде вважатися тридцять перший день з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору іншій стороні.».
12.07.2024 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 2 до договору (посвідчений нотаріально), в якому сторони виклали пункт 4.1 Розділу 4 договору в наступній редакції: «З 01.07.2024 року орендна плата за один місяць користування об'єктом оренди складає 900 000,00 грн., без ПДВ протягом 50 календарних місяців.».
Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі до договору від 21.07.2021 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
30.05.2025 року відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору, в якому зазначив про те, що запланованою датою розірвання договору є 01.07.2025 року.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача з орендної плати, актів надання послуг за період липня 2024 року по червень 2025 року, а також рахунків на оплату за період липня 2024 року по червень 2025 року з відповідними доказами направлення відповідачу, копії яких містяться в матеріалах справи, заборгованість відповідача з орендної плати складає 10 500 000,00 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи скаржника про порушення позивачем та судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 46 ГПК, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно із частиною третьою цієї статті ГПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Визначені наведеними нормами ГПК права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Згідно зі статтею 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що до закінчення підготовчого провадження позивачем було подано, зокрема, заяву про збільшення розміру позовних вимог (в порядку ст. 46 ГПК України) від 16.06.2025, які судом першої інстанції у судовому засіданні 16.07.2025 протокольною ухвалою прийняті до розгляду заяви, що підтверджується звукозаписом та протоколом судомого засідання від вказаної дати, де зазначено: «Суд ухвалив прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог».
Водночас, суд апеляційної інстанції також зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
В цій частині обґрунтовані є доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що підстави заявленого позову та поданої заяви про збільшення позовних вимог залишились незмінними, а саме: невиконання відповідачем ПЗВО «Міжнародний Європейський Університет» умов договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 щодо несплати орендних платежів за період з 01.07.2024 по 30.06.2025, з урахуванням того, що за один місяць користування об'єктом оренди складав 900 000, 00 гривень 00 копійок, відповідно до підписаного сторонами договору про внесення змін № 2 до договору оренди нерухомого майна № 1 від 21.07.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлак О.В., зареєстровано в реєстрі за № 3172, яким внесено зміни в п. 4.1. розділ 4 («Орендна плата та порядок розрахунків») договору оренди нерухомого майна № 1.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних нових підстав позову вказана заява не містить, лише збільшено період заборгованості на чотири місяці. А тому суд апеляційної інстанції відхиляє через необґрунтованість доводи скаржника, що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог із 6,9 млн грн до 10,5 млн грн.
Тоді як доводи про порушення норм ст. 46, 177, 182 і 232 ГПК України через те, що суд першої інстанції не постановив письмову ухвалу як підстава для скасування рішення суду першої інстанції відхиляється через необґрунтованість. Доводи сторони про посилання на усталену практику Верховного Суду щодо недопустимості подання заяв про «уточнення» чи «доповнення» позовних вимог - відхиляються через нерелевантність вказаної практики суду.
В даному аспекті суд апеляційної інстанції зазначає, що відхиляє доводи скаржника про зазначення позивачем нової підстави у заяві про збільшення позовних вимог, що стосуються обставин розірвання спірного договору через наступне.
Так, в рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 позов задоволено повністю. Вирішено розірвати договір оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021, укладений між Приватним закладом вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приол» з 30.06.2025.
Натомість, постановою Північного апеляційного господарського суду від "05" травня 2026 р. у справі № 910/9130/25 ухвалено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 було задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог (про розірвання договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021, укладеного між Приватним закладом вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приол») - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19 грудня 2025 року у cправі № 910/10365/15, положення ч. 4 ст. 75 ГПК України спрямоване на дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata; правило про звільнення від доказування має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження тих самих фактів; інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту частини четвертої статті 75 ГПК України, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд, замість застосування приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін; по суті, наведене Верховним Судом тлумачення суперечить прямому та зрозумілому змісту частини четвертої статті 75 ГПК України.
Щодо доводів скаржника про відсутність доказів підписання актів надання послуг (були підписані лише позивачем), а первинні документи, рахунки та акти, які мали бути підставою для оплати оренди, фактично не надсилались відповідачу упродовж 2024- 2025 років та з'явилися лише після подання позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано електронною поштою та через відділення поштового зв'язку відповідачу (поштові квитанції накладні та описи вкладення № 0101911827450 за від 24.06.2025 та № 0101911840430 від 08.07.2025: акти наданих послуг№ 19 від 31.07.2024, № 22 від 31.08.2024, №25 від 30.09.2024, №28 від 31.10.2024, №31 від 31.11.2024, №34 від 31.12.2024; №3 від 31.01.2025, №6 від 28.02.2025, №9 від 31.03.20, №12 від 30.04.2025, №15 від 31.05.2025, №18 від 30.06.2025, рахунок №21 від 31.07.2025 та рахунків на оплату: №19 від 12.07.2024, №22 від 01.08.2024, №25 від 02.09.2024, №28 від 01.10.2024, №31 від 01.11.2024, №34 від 02.12.2024; №3 від 02.01.2025, №12 від 01.04.2025, №15 від 01.05.2025, №18 від 02.06.2025, рахунок № 21 від 01.07.2025).
Більше того, суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача про часткове виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендних платежів, зокрема, що підтверджується наступними оплатами: 10.05.2024 сплата за оренду приміщень в сумі 110 000, 00 грн. за березень 2024 (рахунок-фактура № б/н від 01.03.2024, без ПДВ); 10.05.2024 часткова сплата у сумі 250 000, 00 грн. за квітень 2024 (р/ф №б/н від 01.04.2024); 13.05.2024 сплата за оренду приміщень у сумі 230 000, 00 грн. за квітень 2024 (р/ф №13 від 01.04.2024, без ПДВ); 13.05.2024 сплата за оренду приміщень у сумі 480 000, 00 грн. за травень 2024 (р/ф № 10 від 01.05.2024, без ПДВ); 06.06.2024 часткова оплата за оренду приміщень у сумі 240 000, 00 грн. за червень 2024 (р/ф № 16 від 30.05.2024, без ПДВ); 06.06.2024 сплата за оренду приміщень у сумі 240 000, 00 грн. за червень 2024 (р/ф № 16 від 30.05.2024, без ПДВ); 12.09.2024 сплата за оренду приміщень у сумі 300 000, 00 грн. за липень 2024 (р/ф № 19 від 12.07.2024, без ПДВ).
В даному аспекті відхиляються також через необґрунтованість доводи скаржника про непридатність орендованого приміщення, оскільки такі доводи спростовуються тим, що передані у користування орендарю приміщення складу цегляного та адміністративно-лабораторного корпусу по договору оренди нерухомого майна № 1 від 21.07.2021 є придатним для використання з дня його передачі в оренду з 21.07.2021 по теперішній час, що підтверджується п. 3.2. даного договору: «Вважається, що перед підписанням договору, приміщення сторонами оглянуте, його розмір встановлений, експлуатаційні характеристики і обсяг наявних інженерних мереж визначені» та актом приймання - передачі до договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 в якому в п. 2 акту зазначено: «Технічний та санітарний стан орендованого майна: задовільний»; у п. 3 акту зазначено: «Зауваження до технічного стану орендованого майна, комунікацій відсутні».
Передані у користування орендарю приміщення складу цегляного та адміністративно-лабораторного корпусу по договору оренди нерухомого майна № 1 від 21.07.2021 є придатним для використання з дня його передачі в оренду з 21.07.2021 по теперішній час, що підтверджується п. 3.2. даного договору: «Вважається, що перед підписанням договору, приміщення сторонами оглянуте, його розмір встановлений, експлуатаційні характеристики і обсяг наявних інженерних мереж визначені» та актом приймання - передачі до договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 в якому в п. 2 акту зазначено: «Технічний та санітарний стан орендованого майна: задовільний»; у п. 3 акту зазначено: «Зауваження до технічного стану орендованого майна, комунікацій відсутні». А тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника в цій частині через необґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на порушення норм податкового законодавства, оскільки вказане не входить до предмету доведення у даній справі, виходячи з підстав та предмету позову. Також в даному аспекті обґрунтовано суд першої інстанції відмовив відповідачу у витребуванні податкових накладних та у залученні третьої особи Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у справу № 910/5676/25, оскільки відповідачем не обґрунтовано як залучення третьої особи істотно вплине на рішення суду (окрім затягування строку розгляду справи) і на які права такої особи в розумінні ст. 50 ГПК України може вплинути прийняття рішення у даній справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що в порушення вимог пунктів 4.1, 4.3 та 6.3.2. договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 щодо своєчасної сплати за користування приміщеннями відповідач не здійснив сплату за липень 2024 на суму 900 000, 00 грн.; серпень 2024 на суму 900 000, 00 грн.; за вересень 2024 на суму 600 000, 00 грн. (врахована часткова оплата 12.09.2024 на суму 300 000, 00 грн.); за жовтень 2024 на суму 900 000, 00 грн.; за листопад 2024 на суму 900 000, 00 грн.; за грудень 2024 на суму 900 000, 00 грн.; за січень 2025 на суму 900 000, 00 грн.; за лютий 2025 на суму 900 000, 00 грн.; за березень 2025 на суму 900 000, 00 грн.; за квітень 2025 на суму 900 000, 00 грн.; за травень 2025 на суму 900 000, 00 грн.; за червень 2025 на суму 900 000, 00 грн., що складає 10 500 000, 00 грн. - заборгованості з орендної плати.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично є незгодою скаржника з рішенням суду першої інстанції. А тому порушене майнове право позивача (орендодавця) правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.
А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з меж, передбачених ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний європейський університет" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/5676/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/5676/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.05.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім