вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"25" травня 2026 р. Справа № 910/9331/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Шапрана В.В.
Корсака В.А.
без виклику сторін,
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МТРАК" про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025
у справі № 910/9331/25 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "МТРАК"
про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду державного нерухомого майна,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК ТАВА» (далі - позивач; ТОВ «ОК ТАВА»; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі - відповідач) про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду державного нерухомого майна - сарай-навісу для сільгосптехніки площею 379,8 кв.м. та асфальтованого майданчика (замощення) площею 3 361 кв.м., загальною площею 3 740,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 63, оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20250702-09313, сформованим 07.07.2025 о 13:12:03.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9331/25. Залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (код ЄДРПОУ 00849296) та Товариство з обмеженою відповідальністю «МТРАК» (код ЄДРПОУ 45327646) (в подальшому - третя особа; ТОВ «МТРАК»; заявник).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9331/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9331/25 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9331/25 залишено без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
Представником ТОВ "МТРАК" подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52 000 грн. Заявник зазначає, що понесені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 20.04.2026, заява про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/9331/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МТРАК" щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9331/25 та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА", Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" надати письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Про апеляційний розгляд заяви представника відповідача щодо ухвалення додаткового рішення учасники справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 24.04.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів учасників справи.
13.05.2026 до апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення, в яких ТОВ «ОК ТАВА» вказує, що вважає зазначену заяву необґрунтованою, а заявлений розмір витрат - неспівмірним, таким, що не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності.
Також позивачем подано заяву про поновлення ТОВ «ОК ТАВА» строку на подання письмових заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9331/25. В заяві апелянт зазначив, що у встановлений судом строк подати письмові заперечення не представилось можливим у зв'язку з об'єктивними обставинами, що пов'язані зі станом здоров'я представника ТОВ «ОК ТАВА» - адвоката Вітківського Є.О., який є особою з інвалідністю по зору. Так, внаслідок обмежених можливостей зору та пов'язаних із цим об'єктивних труднощів щодо оперативної роботи з процесуальними документами та матеріалами справи, подання заперечень у встановлений строк було фактично унеможливлено. До клопотання додано пенсійне посвідчення, видане 21.12.2005.
В межах обставин, зазначених у заяві про поновлення строку, колегія суддів зазначає, що за ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поряд з цим, до заяви про поновлення строку скаржником не додано доказів, що підтверджували б фактичне унеможливлення здійснення Вітківським Є.О. оперативної роботи з процесуальними документами та матеріалами справи починаючи з 25.04.2026, зокрема через перебування останнього на стаціонарному лікуванні, проходження обстеження, тощо, пов'язаних з функціональними особливостями стану здоров'я Вітківського Є.О. у відповідний період.
Тоді як пенсійне посвідчення, видане 21.12.2005 Вітківському Є.О., носить лише загальний характер в питаннях призначення останньому соціальної пенсії по інвалідності (по зору).
В силу ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Тому, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду заперечень ТОВ «ОК ТАВА» від 13.05.2026.
Судова колегія додатково зазначає, що письмових пояснень на відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення ТОВ "МТРАК" від Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.
За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про прийняття додаткового судового рішення, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".
У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правничої допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
За ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Судова колегія акцентує, що ТОВ "МТРАК" проти позовних вимог позивача заперечувала.
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 04.03.2026 між Адвокатським бюро Олександра Руденка «РудЛекс» (адвокатське бюро/виконавець/адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТРАК" (клієнт/замовник) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (скорочено - договір).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро зобов?язується надати професійну правничу допомогу у справі № 910/9331/25, яка перебуває на розгляді у Північному апеляційному господарському суді, де клієнт бере участь як третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача.
Обсяг правничої допомоги за договором включає: правовий аналіз апеляційної скарги, матеріалів справи та судових рішень; формування правової позиції Замовника як третьої особи; проведення правового моніторингу та аналізу актуальної судової практики Верховного Суду; підготовку та оформлення відзиву на апеляційну скаргу; підготовку додаткових письмових пояснень, заяв, клопотань та інших процесуальних документів; процесуально-технічну підготовку матеріалів справи (формування. систематизація та подання документів); консультування замовника та узгодження правової позиції; підготовку документів, пов?язаних із розподілом судових витрат, у тому числі заяви про їх стягнення.
Обсяг правничої допомоги не обмежується підготовкою одного процесуального документа, а охоплює весь комплекс дій, необхідних для належного письмового захисту інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції
За п. 3.2 договору Факт надання правничої допомоги підтверджується актом наданих послуг (детальним описом).
17.04.2026 між сторонами було підписано акт наданих послуг за договором, відповідно до якого ТОВ "МТРАК" прийнято наступний обсяг послуг:
1. Аналіз апеляційної скарги та матеріалів судової справи - 3 години;
2. Аналіз актуальної практики Верховного Суду та пошук релевантних правових висновків для спростування доводів скаржника - 2 години;
3. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу (деталізоване виклалення контраргументів на кожну тезу позивача з урахуванням обраної стратегії) - 5 годин;
4. Узгодження стратегії захисту та консультування Клієнта щодо ходу апелянійного провадження - 1 година;
5. Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу - 2 години.
Загальний обсяг виконаних робіт становить 13 годин.
3. Вартість правничої допомоги.
Вартість однієї години правничої допомоги становить 4 000 грн.
Загальна вартість послуг становить 52 000 грн.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Колегія суддів також акцентує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.
Також колегією суддів враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічні правові висновки знаходять своє правозастосування в постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2025 року в справі № 924/23/25; від 27 січня 2026 року в cправі № 916/166/23, 11 лютого 2026 року в cправі № 914/1493/24.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У наведеному контексті судова колегія враховує, що викладені третьою особою (ТОВ "МТРАК") у відзиві на апеляційну скаргу заперечення в межах оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі № 910/9331/25 по суті дублюють зміст відзиву на позов (а.с. 147 - 148 том. 1), а також письмових пояснень на позов (а.с. 170 - 176 т. 1) поданих до суду першої інстанції.
Крім того, правова позиція третьої особи була незмінною та сформована ще при поданні відповідних заперечень на позов.
Ця обставина вказує на те, що аргументація третьої особи ґрунтувалась на тотожних доводах та нормах матеріального права в судах першої та апеляційної інстанцій. Третьою особою не наведено нових аргументів, окрім тих, що знайшли своє відображення у рішенні місцевого господарського суду. При цьому, встановлені місцевим господарським судом обставини, які були відображені в оскаржуваному рішенні, третьою особою частково дублювались у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім цього, за висновками колегії суддів, правнича допомога з аналізу апеляційної скарги та матеріалів судової справи по суті включає в себе правничу допомогу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.
З огляду на це судова колегія вважає, що час, витрачений представником третьої особи на підготовку відзиву на апеляційну скаргу на оскаржуване рішення не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та є надмірним, враховуючи, зокрема, складність справи та фактичні обставини, на яких вона ґрунтується.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що послуги з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (п.5 акта) не можуть бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору, оскільки фактично є діями, спрямованими на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку таких документів та заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок щодо застосування статей 123, 126 ГПК України викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22. Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суд від 22.02.2024 у cправі № 910/9714/22.
Додатково судовою колегією акцентується, що за ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Так, у відзиві на апеляційну скаргу третя особа заявила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в розмірі 40 000 грн.
Водночас, у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ "МТРАК" не наведено жодних обґрунтувань, які б пояснювали неможливість передбачення останнім витрат на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку в рамках 12 000 грн.
У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цих межах.
На підставі викладеного вище, дослідивши надані третьою особою докази, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви третьої особи та стягнення на її користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що відповідатиме принципу співмірності таких витрат.
Отже, колегія суддів зазначає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягуються з позивача на користь третьої особи в сумі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МТРАК" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА" (адреса: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Крут, буд. 47, кв. 87; ідентифікаційний код - 45507890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТРАК" (адреса: 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 5, оф. 40; ідентифікаційний код - 45327646) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції - 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).
3. У задоволенні заяви у решті вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.
5. Справу повернути до суду першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.В. Шапран
В.А. Корсак