вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" квітня 2026 р. Справа№ 46/436-б (127/27098/19)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Остапенка О.М.
Станіка С.Р.
за участі секретаря Вага В.В.
та за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Примаченко К.В. самопредст.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025
у справі №46/436-б (127/27098/19) (суддя Івченко А.М.)
за позовом ОСОБА_1
до ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України
про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості
у межах справи №46/436-б
за заявою Державного агентства резерву України
до Державної акціонерної компанії "Укрресурси"
про визнання банкрутом,
Рішенням господарського суду міста Києва від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (далі - відповідач, ДАК "Укрресурси" або ДАК) арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким остаточні позовні вимоги позивача (в межах заявлених в суді першої інстанції, що врахували вказівки Верховного Суду, ухвалу ГСК, дату звільнення 26.12.2015, рішення апеляційних судів у справі між сторонами та ч. 4 ст. 46 ГПК України), задовольнити частково та зобов'язати Ліквідатора ДАК арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича:
- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами в розділі "Про роботу":
Дирекція Вінницького заводу "Модуль.
Запис №1. 12.03.1992. Прийнятий на посаду інженера 1 категорії (технагляд) дирекції Вінницького заводу "Модуль".
Підстава: Наказ № 46 від 12.03. 1992 року.
Запис №2. 16.11.1992. Переведений заступником директора по будівництву.
Підстава: Наказ № 185 від 19.11. 1992 року.
Запис №3. 01.12.2015. Звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі ст. 40 п.1 КЗпПУ України (ліквідація підприємства).
Підстава: Наказ ДАК № 1 від 01. 12. 2015 року.
Запис № 4. 06.09.2017. Змінено дату звільнення з 01.12.2015року на дату 26.12.2015 року.
Підстава: Наказ ДАК № 06/09/17-15 від 06.09.2017року.
- оформлений дублікат трудової книжки, направити позивачу поштою рекомендованим листом, з Описом вкладень,
- встановити суму повного розрахунку з позивачем з врахуванням дати звільнення 26.12.2015року, дати отримання трудової книжки 19.09.2017року, середньомісячного заробітку в 20 322 грн, місячної вихідної допомоги, компенсацій за дні невикористаних відпусток по 26.12.2015року, відшкодувань за затримку повного розрахунку з 26.12.2015 по дату встановлення невиплаченого залишку боргу повного розрахунку.
- надати Мінюсту і позивачу довідку, в паперовому вигляді, всієї заборгованості коштів, з врахуванням дати звільнення 26.12.2015 та доплати за суміщення посад і раніше виплачених Мінюстом сум по трьох рішеннях ЄСПЛ та сум боргу встановлених постановами ПАГС від 06.12.2021 і за цією апеляційною скаргою у справі.
- невиплачений борг повного розрахунку при звільненні з 26.12.2015 року стягнути з ДАК "Укрресурси".
- постанову суду в частині стягнення середньомісячної зарплати за один місяць в сумі 20 322 грн, допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані всі обставини справи, а наданим позивачем доказам дана невірна оцінка, оскільки:
- суд зробив хибний висновок про зловживання позивачем своїми процесуальними правами;
- судом порушено строки розгляду справи, а також не було передано справу на повторний авторозподіл, з огляду на відповідну заяву позивача;
- судом не було розглянуто клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін;
- ухвалою суду від 13.06.2023, на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 16.03.2023, позивача було зобов'язано надати суду Остаточно уточнені позовні вимоги як кінцево визначені та доказ отримання останнього разу трудової книжки від відповідача, тому виконуючи вказану ухвалу суду, позивач направив 04.07.2023 суду і сторонам у справі Остаточно уточнені позовні вимоги, які також викликані змінами обставин у справі, що відбулись вже після подання первинного позову і відкриття провадження у справі, зокрема, це дві постанови Вінницького апеляційного суду від 12.01.2021 у справі № 127/12474/16-ц і від 05.05.2021 у справі № 127 / 937/17, що пов'язані з вимогами у справі, щодо стягнення з ДАК коштів та постановою ПАГС від 06.12.2021 у цій же справі; нові обставини кореспондуються з вимогами ст. 46 ГПК України; Остаточні вимоги були предметами розглядів не тільки ГСК і ПАГС, але розглядались і Верховним Судом;
- постановою Верховного Суду від 12.09.2024 залишено без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зміну дати звільнення та відшкодування моральної шкоди; в іншій частині постанову ПАГС від 24.04.2024 та рішення ГСК від 03.11.2023 у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції; питання щодо дати звільнення з 26.12.2015, в наказі ДАК від 06.09.2017 та стягнення моральної шкоди вирішено остаточно, проте, відповідач і Мінекономіки, у своєму відзиві та ГСК, у оскаржуваному рішенні, продовжили дискусію з цього;
- була і залишається вимога щодо виписки, з належним оформленням і видача дублікату трудової книжки; ця вимога кореспондується, зокрема, з виконанням рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 25.01.2001 щодо зобов'язання ДАК і є невиконаною до цього часу; некоректні записи були зроблені Ліквідатором Менчаком 06.09.2017 про звільнення з 26.12.2015 в оригіналі трудової книжки позивача, яка при поштовій пересилці, для внесення виправлень, була Ліквідатором втрачена;
- вимог стягнення середньомісячного заробітку за затримку видачі трудової книжки після дати 19.09.2017 її отримання, що направлена поштою 13.09.2017 (дати доказані і визнані сторонами), не може бути та позивачем не пред'являється, як і вимоги щодо зміни дати звільнення і стягнення моральної шкоди;,
- Верховний Суд підтвердив висновки судів попередніх інстанцій, що трудова книжка та копія наказу про останню дату звільнення з 26.12.2015 була направлена позивачу 13.09.2017 про факт звільнення датою 26.12.2015 позивача стало відомо з наказу його роботодавця - ДАК і трудової книжки, які він отримав лише 19.09.2017, а тому підлягає стягненню з ДАК середньомісячний заробіток за затримку трудової книжки за період з 26.12.2015 по дату 19.09.2017 фактичного отримання трудової книжки від Ліквідатора;
- вбачається необхідність встановити розмір середньомісячного заробітку, з урахуванням доплати в розмірі 50% за сумісництво посад головного бухгалтера від зарплати заступника директора в 13500грн, який встановлений чинними рішеннями суду, тому слід застосувати середньомісячний заробіток в 20 322грн;
- судом не застосовано закон при вирішенні питання виплати вихідної допомоги;
- необхідно встановити і стягнути доплату за сумісництво посади головного бухгалтера ( 50% від 13 500 грн. на основній посаді, що становить 6 750 грн), яку позивач отримував щомісячно до 01.03.1995, а після цієї дати і по 01.03.2002, стягнуто рішеннями цивільного суду всіх трьох інстанцій (є у справі), підлягає стягненню з ДАК 6 750 грн, починаючи 3 01.03.2002 по дату звільнення з основної посади 26.12.2015;
- підлягає визначення період та стягнення середньомісячний заробіток, як відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнення з 26.12.2015;
- відповідач зобов'язаний встановити і виплатити компенсацію за дні не використаних відпусток по 26.12.2015 (звільнення) із розрахунку середньомісячного заробітку в 20 322грн;
- на роботодавця позивача - ДАК лежить обов'язок при встановленні суми повного розрахунку врахувати і включити в нього компенсацію втрати частини коштів внаслідок затримки термінів їх виплати при інфляції за період з липня 2016 року (до цього періоду стягнуто Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2021 у справі 127/12474/16-ц) по дату фактичного встановлення суми повного розрахунку або на дату прийняття судом рішення у цій справі;
- судом помилково наведена сума в 1 900 147,03 грн, як повний розрахунок, бо вона була встановлена відповідачем, як проміжна, в липні 2015 року, тобто задовго до наказу від 01.12.2015, чи дати звільнення від 26.12.2015;
- сума заборгованості в 1 900 147,03 грн. визнана ГСК ухвалою від 20.10.2015 у справі № 46/436-б і суд посилається на копію довідки Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ від 24. 07.2017, що при звільнені позивача виплачена вся заборгованість згідно РЕСПЛ від 17.07.2014, тобто виплачено 1 900 147,03 грн, але вже після цих виплат, своєю ухвалою від 14.02.2019 ГСК визнав позивача кредитором ще на 182250,0 грн, а з врахуванням низки інших ухвал ГСК, на загальну суму в 3667 621,26 грн і значна частина з цієї суми заборгованості залишається невиплаченою до цього часу, як частина повного розрахунку;
- заборгованість в 1 900 147,03грн. також встановлена рішенням ВОАС від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-a станом на жовтень 2015 року, тобто ще до видачі наказів і трудової книжки, від яких залежить визначення суми повного розрахунку, в цій постанові ВОАС встановив, що в суму 1900147,03грн входить, як її складова, сума в 1 188 937,30грн;
- суд не дослідив обставини, а був зобов'язаний, чому Ліквідатори не встановлювали суму заборгованості по повному розрахунку;
- для виконання рішення Замостянського райсуду від 01.03.2004, в частині виплати повного розрахунку, то суму боргу зобов'язана встановити ДАК і надати позивачу в паперовому вигляді з зазначенням видів нарахувань, утримань, тощо;
- виконання рішення ЄСПЛ здійснюється Департаментом ДВС Мінюсту та Уповноваженим у справах ЄСПЛ і для вчинення ними дій по виплаті заборгованості повного розрахунку від Відповідача їм потрібно мати Довідку про всю суму заборгованості ДАК перед позивачем;
- в тексті рішення кілька разів, наведено підстави і аргументи, щодо уточнені (зменшені) позовні вимоги, подані до Вінницького міського суду від 23.12.2019 у справі № 127/27098/19, залишено без розгляду ухвалою цього суду від 27.01.2020, в зв'язку з порушенням строку та порядку подання, тобто, Вінницький міський суд їх не прийняв і не розглядав, так вчинили і попередні склади ГСК, які розглядали справу, але у оскаржуваному рішенні суд вирішив розглянути процесуально не прийнятий судом позов;
- як вбачається з наведених аргументів, судом неповно і неправильно встановленні обстави, які мають значення для справи, моїм належним доказам оцінки суд не дав, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку.
Також до апеляційної скарги позивачем додано клопотання про витребування доказів, у якому він просить:
- витребувати у Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ оригінал довідки №65/20.1/23 від 24.07.2017 та письмове роз'яснення про те, на підставі яких документів вона сформована, ким та коли були встановлені суми і які відшкодування і виплати та їх суми входять в зазначену в цій довідці суму та коли і ким були (чи не були) виплачені, з належним доказом проведення оплати;
- витребувати у відповідача і Мінекономіки письмовий доказ, на який вони посилаються, про те, які виплати та відшкодування і за які періоди та ким встановлена сума 1 900 147,03 грн і чи входить в неї сума 1188937,30грн.
- витребувати у Ліквідатора ДАК довідку нарахувань та утримань при звільненні позивача з 26.12.2015 року;
- зобов'язати сторони у справі, надати мені копію цих письмових доказів разом з відзивами на апеляційну скаргу.
15.08.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, зміст якого аналогічний клопотанню, що додане до апеляційної скарги.
Третьою особою поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому Мінекономіки заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на наступні обставини:
- ліквідатором боржника виконано рішення Вінницького міського суду в повному обсязі;
- ОСОБА_1 не оскаржував вказаних дій ліквідатора, а лише з посиланням на отримання трудової книжки 25.12.2015 наполягав саме на визначенні вказаної дати датою його звільнення, що і було зроблено ліквідатором Менчаком В. В. ;
- матеріалами справи підтверджено та не заперечується ОСОБА_1 , що йому перераховано 1 900 147,03 грн, зокрема 04.08.2016, тобто після офіційної дати звільнення на користь ОСОБА_1 перераховано 1188937,30 грн;
- ОСОБА_1 не надано доказів того, що розмір сум, які ДАК "Укрресурси" повинен був сплатити йому при звільненні є більшими ніж 1900147,03 грн. та не вказано в якій саме частині ДАК "Укрресурси" з ним не розрахувався;
- вимога щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ним не надано доказів того, що йому було нанесено маральних страждань;
- не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму боргу повного розрахунку перед ним у справі №46/436-б з огляду на те, що розмір коштів, що перераховані ОСОБА_1 на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 чітко визначений Довідкою Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 24.07.2017 № 65/20.1/23;
- всі грошові вимоги ОСОБА_1 до ДАК "Укрресурси" розглянуті та визнані судом у межах справи № 46/436-Б про банкрутство ДАК "Укрресурси";
- Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши виключно на порушення норм процесуального права, зокрема, дослідження змісту заяв від 23.12.2019 та 10.07.2023 у контексті їх співвідношення з первісними позовними вимогами, при цьому Верховний Суд не встановив жодних порушень норм матеріального права чим фактично підтвердив правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо суті спору;
- ОСОБА_1 у цій справі фактично просить здійснити перегляд обставин, встановлених судами, наприклад, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2017 у справі № 127/25888/16-ц;
- в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що заяви позивача від 10.07.2023, 04.01.2025 та 10.01.2025 фактично змінюють предмет позову;
- ОСОБА_1 штучно намагається збільшити свої грошові вимоги до ДАК "Укрресурси" шляхом подання безпідставних позовів, апеляційних та касаційних скарг, що у свою чергу має ознаки зловживання процесуальними правами, порушує чинне законодавство з процедур банкрутства та призводить до порушення прав інших кредиторів ДАК "Укрресурси", вимоги яких було включено до реєстру вимог кредиторів боржника.
Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 №903 було перейменовано Міністерство економіки України (третя особа у справі) на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Згідно сталих правових позицій Верховного Суду, сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення.
25.08.2025 позивачем були подані пояснення на відзив Мінекономіки, у яких він наводить свої аргументи в заперечення доводів, викладених у відзиві третьої особи та просить взяти до уваги ці пояснення, а також задовольнити клопотання подані одночасно з апеляційною скаргою і додані до неї, задовольнити апеляційну скаргу, чим поновити права позивача, на порушення яких вказав своїм рішенням ЄСПЛ.
У заяві від 03.09.2025 позивач просить задовольнити його клопотання, розгляд справи провести за його відсутності та задовольнити апеляційну скаргу.
У заяві від 16.10.2025 позивач вказує, що оскільки відома безспірна дата звільнення - 26.12.2015 та дата отримання ним трудової книжки -19.09.2017, а також встановлений рішеннями місцевого суду, що набули законної сили, середньомісячний заробіток з урахуванням доплати за суміщення посад що також підтверджений роботодавцем для Пенсійного фонду за грудень 2015 в сумі -20 322 грн, то ДАК "Укрресурси", в особі Ліквідатора, просто зобов'язані трудовим законодавством (вимогою ст.116 КЗпПУ) надати йому в паперовому вигляді повний лист - розрахунок при звільненні, вказавши, за який період нараховані кошти; за затримку трудової книжки (з 26.12.2015 по 19.09.2017), компенсацію за невикористані дні відпусток по 26.12.2015, (з урахуванням додаткових днів відпусток учаснику бойових дій і інваліду другої групи ), вихідної допомоги за один місяць, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні до цього часу та індексації коштів, в зв'язку з інфляцією при затримці їх виплати. Вказати суми, що утримуються з нього, якщо такі є з обґрунтуванням. Також вказує, що апеляційну скаргу підтримує повністю і просить суд її задовольнити. Справу розглянути за його відсутності.
У заяві від 11.12.2025 позивач просить задовольнити його клопотання, що подані до суду одночасно з апеляційною скаргою, розгляд справи провести за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує і просить задовольнити повністю.
У заяві від 29.01.2026 позивач в прохальній частині дублює зміст заяви від 16.01.2025, який наведений судом вище.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 було зобов'язано ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича та Міністерство економіки України надати суду контррозрахунок виплат за спірний період часу і зазначити розмір заробітної плати, з якої мають розраховуватись всі виплати та компенсації, та повідомити суд, коли, за який період і в якому розмірі виплачувалась компенсація за час затримки видачі трудової книжки, якщо такі виплати мали місце.
У заяві від 19.02.2026 позивач наводить тези виступу на засіданні суду, а також зазначає, які вимоги він просить задовольнити. Також вказує, що підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити, а справу розглядати за його відсутності.
У заяві від 21.03.2026 позивач наводить свої доводи по матеріальних вимогах та по вимогах зобов'язального характеру.
У додаткових поясненнях від 27.03.2026 третя особа, на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2026, подала письмові пояснення, у яких вказує, що всі дії, пов'язані зі зміною дати звільнення позивача, внесенням відповідних записів до трудової книжки, а також проведенням розрахунків, здійснювались безпосередньо ліквідаторами ДАК "Укрресурси" у різні періоди ліквідаційної процедури. Мінекономіки не здійснювало функції роботодавця щодо позивача у спірний період, не приймало рішень щодо його звільнення, не здійснювало нарахування та виплату заробітної плати чи будь-яких інших належних йому сум, а також не є розпорядником первинної бухгалтерської та кадрової документації ДАК "Укрресурси". Тому Мінекономіки об'єктивно не володіє інформацією щодо розміру заробітної плати, з якої мають здійснюватися відповідні нарахування, не має можливості здійснити контррозрахунок виплат за спірний період, а також не володіє достовірними відомостями щодо того, чи здійснювалася компенсація за час затримки видачі трудової книжки, коли саме, за який період і в якому розмірі. Таким чином, у Мінекономіки відсутня як юридична можливість, так і фактичні дані для виконання вимог ухвали суду в частині надання витребуваної інформації.
27.03.2026 від ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Гузь О.П. надійшло клопотання про перенесення судового засідання, оскільки її було призначено ліквідатором відповідача лише 11.03.2026 і їй не передані від попереднього ліквідатора матеріали справи по банкрутству.
27.03.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
30.03.2026 від позивача надійшла заява у якій він просить справу не відкладати, а розглянути за його відсутності та задовольнити апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 вирішено, у тому, числі, зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Гузь Ольгу Пантеліївну виконати вимоги ухвали суду від 02.02.2026 та надати суду контррозрахунок виплат за спірний період часу і зазначити розмір заробітної плати, з якої мають розраховуватись всі виплати та компенсації, та повідомити суд, коли, за який період і в якому розмірі виплачувалась компенсація за час затримки видачі трудової книжки, якщо такі виплати мали місце.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача і відповідача.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Клопотання позивача про витребування доказів від Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, відповідача та третьої особи, відхилене судом, оскільки це виходить за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, які встановлені статтею 269 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у липні 2000 року звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до Державної акціонерної компанії "Укрресурси" про встановлення відносно нього факту порушення статей 33, 43, 45, 46 Конституції України, стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 300 000 грн та просив суд зобов'язати відповідача звільнити його з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України в зв'язку з видачою йому трудової книжки або її дублікату, а також повного розрахунку згідно з чинним законодавством.
25.01.2001 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-125-2000р. позов задоволено частково. Зобов'язано ДАК "Укрресурси" звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією підприємства, з видачею йому дубліката трудової книжки з такими записами: "12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Наказ № 46 від 12.03.1992 року; 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.1992 року; 16.11.1992 переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.11.1992 року". Присуджено до стягнення заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2000 по 01.01.2001 в сумі 3 422,8 грн та судові витрати на суму 151 грн. У встановленні факту порушення відносно ОСОБА_1 ст.ст.33,43, 45,46 Конституції України відмовлено.
Зазначене рішення у справі №2-125-2000р. набрало законної сили 06.03.2001.
У 2004 році ОСОБА_1 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці із позовом до ДАК "Укрресурси" про скасування наказу №25-к від 07.03.2002 року та зобов'язання ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до вимог статей 49-2, 49-4 Кодексу законів про працю України.
01.03.2004 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-200-2004 позов задоволено частково. Зобов'язано ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу № 25-а-к від 07.03.2002 року про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, та провести з ним повний розрахунок.
19.05.2005 ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-200-2004р. роз'яснено рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 01.03.2004, а саме, що ДАК "Укрресурси" сама повинна визначитися щодо дати видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу законів про працю України, при цьому провести з ним повний розрахунок.
Рішенням Замостянського районного суду від 04.07.2005 у справі №2-200-2004 було задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність ВДВС Печерського районного управління юстиції у м.Києві, визнано неправомірними дії та бездіяльність зазначеного ВДВС по виконанню виконавчого листа №2/200 від 27.05.2004, виданого Замостянським районним судом м.Вінниці на підставі рішення від 01.03.2004 року і ухвали Замостянського районного суду м.Вінниці від 19.05.2005 про роз'яснення ВДВС резолютивної частини рішення, в частині зміни дати наказу і повного розрахунку. Зобов'язано ВДВС виконати вказане рішення від 01.03.2004 в частині видачі наказу зі зміненою датою звільнення ОСОБА_1 і проведення з ним повного розрахунку відповідно до норм ст.47 КЗпПУ і Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Замостянського районного суду м.Вінниці від 22.05.2006 у справі №2-2177-05р було задоволено заяву ОСОБА_1 та замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07.07.2005 Замостянським районним судом м.Вінниці, про зобов'язання ВДВС Печерського РУЮ м.Києва про негайне виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року в частині видачі наказу зі зміненою датою звільнення ОСОБА_1 і проведення з ним повного розрахунку відповідно до норм сь 47 КЗпПУ і Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язавши виконати вищезгаданий виконавчий лист правонаступника ДВС у Печерському районі м.Києва.
У зв'язку з невиконанням боржником рішень судів, зокрема, і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, позивач звертався до Європейського суду з прав людини.
Наказом №4 від 08.05.2012, на виконання рішення Ленінського райсуду м.Вінниці від 24.04.2012, в.о. керівника ДАК "Укрресурси" Гузь О.П. наказала змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 16.11.2009 на 08.05.2012 на підставі рішень Ленінського райсуду м.Вінниці від 16.11.2010 та 24.04.2012, про що внести відповідний запис в трудову книжку, яку він вислав. Надіслати йому трудову книжку цінним листом з описом вкладення.
17.07.2014 рішенням Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 та інші проти України", зокрема, постановлено, що упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалених на користь заявників, у т.ч. ОСОБА_1 , які підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Листом від 10.10.2015 ліквідатор ДАК "Укрресурси" Давидюк Т.П повідомив позивачу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.1.2015 було затверджено уточнений реєстр кредиторів, згідно якого визнано вимоги позивача в сумі 1 901 147,03 грн, з яких є 1 900 147,03 грн віднесено до першої черги та 1000,00 грн віднесено до 6-ї черги задоволення.
01.12.2015 ліквідатор ДАК "Укрресурси" Давидюк Т.П., на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження виданого ВДВС Печерського РУЮ в м.Києві від 22.10.2015, видав Наказ №1, яким змінив дату звільнення ОСОБА_1 з 08.05.2012 на 01.12.2015, як на підставу такого звільнення послався на рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 25.01.2001. Також цим наказом наказано трудову книжку вручити особисто ОСОБА_1 26.12.2015.
У відповідності до вказаного Наказу ліквідатором Давидюком Т.П. було внесено до трудової книжки позивача відповідний запис про його звільнення з 01.12.2015.
На наказі (том 3 а.с. 4) міститься відмітка позивача про те, що "наказ та трудову книжку належну заявнику отримав 05.12.15р. Реєстр кредиторів отримав 04.12.2015".
Також 16.11.2015 ОСОБА_1 дав арбітражному керуючому розписку в тому, що з внесенням запису в його трудову книжку про зміну дати звільнення на 01.12.2015 не буде мати ніяких претензій до ДАК "Укрресурси" по даті звільнення і видачі трудової книжки, а також по виплаті коштів, окрім тих, що вирішив суд і є в реєстрі вимог.
Листом від 10.03.2016 ліквідатор ДАК "Укрресурси" просив директора Депаратмента виконавчої служби надати інформацію про виплату грошового відшкодування стягувачу відповідно до рішень ЄСПЛ.
24.05.2016 постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №127/3844/16-а вирішено включити до трудового стажу позивача у ДАК "Укрресурси" період з 01.12.2015 по 26.12.2015.
У подальшому позивач звертався до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ДАК "Укрресурси" про зобов'язання змінити у трудовій книжці дату звільнення, в якій просив зобов'язати відповідача в межах виконання саме рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 видати наказ про його звільнення з 26.12.2015, про що внести відповідний запис в трудову книжку.
11.01.2017 заочним рішенням Вінницького міського суду у спарві №127/25868/16-ц зобов'язано ДАК "Укрресурси" видати наказ про звільнення позивача з 26.12.2015 року, про що внести відповідний запис у трудову книжку.
07.03.2017 на виконання зазначеного рішення Вінницьким міським судом було видано відповідний виконавчий лист у справі №127/25888-16-ц
06.09.2017 на виконання вказаного рішення суду від 11.01.2017 ліквідатором Менчаком В.В. видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.
З наданої позивачем копії сторінок з трудової книжки вбачається, що запис від 01.12.2015, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 08.05.2012 на 01.12.2015 на підставі наказу №1 від 01.12.2015, розташований на сторінках 16-17 в розділі "Відомості про роботу", а запис від 06.09.2017, яким змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015, розташований на сторінках 18-19 в розділі "Відомості про нагородження", де слово "нагородження" перекреслене та написано "роботу".
Також у матеріалах наявна копія конверту та опису вкладення у цінний лист, якими підтверджується факт направлення 13.09.2017 позивачу оригіналу трудової книжки та засвідченої копії наказу №06/09/17-1Б, які, за доводами позивача, були отримані ним 10.09.2017.
Позивач вказує, що він направив відповідачу дублікат трудової книжки, що підтверджується накладною від 24.07.2018 та описом вкладення, однак він був втрачений, тому ним подавався бланк трудової книжки для заповнення ліквідатором відповідача через Господарський суд міста Києва.
Постановою заступника начальника відділу Печерського РВДВС м.Києва від 25.04.2017 №4901492 було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа - дублікат №2-200/2004, виданий 05.08.2015 Вінницьким міським судом про зобов'язання ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу №25-а-к від 07.03.2002 року про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду від 25.01.2001 та провести з ним повний розрахунок.
Листом від 10.07.2017 Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини просив ліквідатора відповідача повідомити про стан виконання рішення Замостянського районного суду від 01.03.2004.
Довідкою від 24.07.2017 заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін'юсту України повідомив Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з приводу виконання рішень за участю ОСОБА_1 та зазначив, що позивачу виплачено заборгованість із заробітної плати та інших належних сум при звільненні в розмірі 1900147,03 грн згідно з рішенням ЄСПЛ від 17.07.2014 №25663/02. Виплата в сумі 1188937,30 грн проведена 04.08.2016, тобто після дати звільнення позивача.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного теруправління юстиції від 11.12.2018 №57890117 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №127/2-200/04, виданого 05.07.2018 Вінницьким районним судом про зобов'язання уповноважених осіб Печерського районного ВДВС м.Києва виконати рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 01.03.2004 по справі №127/2-200/04.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного теруправління юстиції від 15.02.2019 №53654408 було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №127/2-200/2004, виданого 17.02.2017 Вінницьким районним судом про зобов'язання державного виконавця Печерського районного ВДВС м.Києва Заєць Т.І., в якої перебуває дане виконавче провадження, негайно вжити заходи, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження" по виконанню рішення Замостянського райсуду м.Вінниці від 01.02.2004 та направити до Департаменту ДВС Мінюсту України і Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини інформацію про виконання даного рішення суду і інформацію про зведене виконавче провадження НОМЕР_1 для завершення виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі №25663/02 в невиконаній частині рішення Замостянського райсуду м.Вінниці від 01.03.2004.
Згідно довідки ліквідатора відповідача від 06.03.2019 ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на загальну суму 3 667 621,26 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що Вінницьким апеляційним господарським судом приймались рішення за позовами ОСОБА_1 до Департаменту ДВС, Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, Головного територіального управління юстиції м.Києва, Печерського РВ ДВС, Міністерства юстиції тощо у справах №120/133/19-а, №120/134/19-а, №802/3745/15-а, №802/1795/17-а, №802/1795/17-а, №120/133/19-а, №802/82/16-а щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, завданої Департаментом ДВС, зобов'язання Департаменту ДВС вжити міри контролю за виконанням виконавчого листа №802/3745/15-а, визнання протиправної бездіяльності Урядового уповноваженого та Департаменту щодо здійснення контролю за виконанням рішення ЄСПЛ від 17.07.2024 у справі "ОСОБА_1 та інші проти України", в частині, яка залишається невиконаною, зобов'язання Печерського РДВС надати позивачу інформацію (розрахунок) про залишок суми не погашеного боргу по зведеному виконавчому провадженню НОМЕР_1, зобов'язання Департаменту ДВС розглянути питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а, визнання протиправною бездіяльності Департаменту ДВС щодо виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 в частині виконання рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 01.03.2004 щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільнені з роботи та зобов'язання вчинити дії, спрямовані на виплату позивачу невиплаченої йому станом на жовтень 2015 року заборгованості за рішеннями національних судів в сумі 1 188 937,30 грн.
На виконання вказаних судових рішень були видані відповідні виконавчі листи, копії яких наявні у матеріалах справи.
Крім цього, заочними рішеннями Вінницького міського суду від 05.04.2018 у справі №127/17948/17, від 22.12.2016 у справі №127/12108/16-ц, від 11.05.201 у справі №127/7801/16-ц, з відповідача на користь позивача були стягнуті: 182250,00 грн за час затримки виплати серендньомісячного заробітку за період з 07.03.2017р. по 05.04.2018р.; 49950,00 компенсакцію за додаткові дні щорічних невикористаних відпусток за період з 09.05.2012р. по 22.12.2016р. та 63900,00 грн за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 01.07.2016р по 22.11.2016р.; 385200 грн за затримку видачі трудової книжки з 09.05.2012р. по 01.12.2015 р., компенсацію за дні невикористаних щорічних відпусток за період з 01.03.2002 по 26.12.2015 в сумі 49627,00 грн, компенсацію за затримку повного розрахунку за період з 01.01.2016 по 10.05.2016 в сумі 58500,00 грн та вихідну допомогу за одним місяць в сумі 13500,00 грн.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з наступними позовними вимогами (том 1, а.с. 1-4):
- зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. змінити дату його звільнення у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 і від 25.01.2001 та статті 47 Кодексу законів про працю України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, яка йому направлена;
- зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02 та рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму залишку боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б;
- стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2018 по 05.10.2019 в розмірі 396 000 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,80 грн, а всього 1491000,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 всупереч рішенню Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 не виконані, ОСОБА_1 у належний спосіб не звільнений. Позивач вважає, що ДАК "Укрресурси" в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України повного розрахунку з ним не провів, отже, в силу статті 47 КЗпПУ він має право на компенсацію.
Ухвалою Вінницького міського суду від 07.10.2019 у справі №12/27098/19 вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків (том 1 а.с.44).
10.10.2019 на виконання вимог ухвали Вінницького міського суду від 07.10.2019 ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, до якої було додано відповідні докази та розрахунки суми відшкодування середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та суми відшкодування моральної шкоди, а також подано позовну заяву у новій редакції (том 1, а.с. 48-49) з вимогами:
- зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 та статті 47 КЗпПУ, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, як про зарахування на посаду, так і про звільнення, виписавши та видавши дублікат трудової книжки;
- зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 надати офіційну довідку Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ та самому позивачеві про всю суму боргу повного розрахунку перед позивачем, що також визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б;
- стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2018 по 05.10.2019 в сумі 243 000 грн або на день вирішення судом, а також моральну шкоду в розмірі 1 767 478 грн, а всього разом суму в 2 010 478 грн.
До вказаної позовної заяви позивачем були додані, крім іншого, Розрахунок №1 суми відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 06.04.2018 по 05.10.2018 (18 місяців х 13500,00 грн), в сумі 243000,00 грн, та Розрахунок №2 моральної шкоди, при порушенні компанії трудових прав позивача, згідно якого визнаний відповідачем непогашений борг складає 3 667 621,26 грн (згідно довідки ліквідатора від 06.03.19), виплачена позивачу Мін'юстом в серпні 2016 року на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 за борги ДАК згідно довідки, наданої в жовтні 2915 року ліквідатором 1 900 143,03 грн (всього), сума непогашеного боргу становить 1 767 478,00 грн (3 667 621,26 грн - 1 900 143,03 грн), сума нанесеної позивачу моральної шкоди є адекватною існуючій сумі непогашеного боргу і становить 1 767 478,00 грн.
23.12.2019 ОСОБА_4 подав до Вінницького міського суду заяву про уточнення позовних вимог (зменшення) (том 1 а.с.146), у якій просив суд:
- зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести зміни до дублікату трудової книжки та видати такий дублікат з оформленням відповідних записів;
- стягнути з ДАК "Укрресурси" моральну шкоду у сумі 200 000 грн та 1 000,80 грн витрат на правову допомогу.
27.01.2020 ухвалою, постановленою в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати (протокол судового засідання Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/27098/19, том 1, а.с. 147) вказаним судом залишено без розгляду подане позивачем уточнення позовних вимог (зменшення) у зв'язку з порушенням строку та порядку подання.
Ухвалою Вінницького міського суду від 27.01.2020 цивільну справу №127/27098/19 передано до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа №46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" (том 1 а.с.148-149).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято справу №127/27098/19 до розгляду в межах справи №46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" (том 2 а.с.9-10).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 2 а.с. 58).
29.07.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №46/436-б (127/27098/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (том 2 а.с.113-116).
28.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін (том 3 а.с.83-100).
12.12.2022 ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №46/436-б (127/27098/19); ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на 19.09.2017 - дату отримання трудової книжки, відповідно до рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, з наданням довідки про залишки боргу, згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у цій справі (том 4 а.с.1-2).
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 посилався на допущені судами попередніх інстанцій порушення при розгляді справи, зокрема зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули його зменшені позовні вимоги, натомість, розглядали ті вимоги, на яких позивач вже не наполягав, подавши відповідну заяву до суду.
Постановою Верховного Суду від 16.03.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При направленні справи на новий розгляд касаційним судом дано вказівку належним чином дослідити та встановити дату звільнення позивача (з урахуванням кінцево визначених позовних вимог у цій частині та їх обґрунтованості і відповідності трудовому законодавству); фактичну дату видачі трудової книжки; періоди, охоплені раніше прийнятими судовими рішеннями щодо зобов'язання роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Також у вказаній постанові Верховний Суд зазначив про те, що господарський суд першої інстанції залишив поза увагою, що 23.12.2019 ОСОБА_1 була також подана заява про уточнення позовних вимог (зменшення) (том 1, а.с. 146), водночас, як вбачається зі змісту ухвали місцевого господарського суду, предметом розгляду були вимоги первісно поданого позову, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Крім того, Верховний Суд вказав на те, що за змістом частини чотирнадцятої статті 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Однак, з оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 не вбачається, що судом розгляд справи здійснювався спочатку, належним чином досліджувались наявні у справі докази, а доводам сторін надавалась правова оцінка. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги та не відобразив у судовому рішенні тих обставин, що позовні вимоги ОСОБА_1 змінювались впродовж судового розгляду.
Під час нового розгляду справи позивач подав до Господарського суду міста Києва уточнені позовні вимоги від 10.06.2023 (том 5 а.с.10-12), відповідно до яких позивач просив зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси":
- змінити дату звільнення з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі, про що Ліквідатору видати негайно відповідний наказ;
- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами: Дирекція Вінницького заводу "Модуль". Запис № 1. 12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Підстава: Наказ № 46 від 12.03.1992 року; Запис № 2. 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Підстава: Наказ № 185 від 19.1992 року; Запис № 3. 01.12.2015. Звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України (ліквідація підприємства). Підстава: Наказ ДАК № 1 від 01.12.2015. Запис № 4. 06.09. 2017. Змінено дату звільнення з 01.12.2015 на дату 26.12.2015. Підстава: Наказ ДАК №06/09/17-1Б від 06.09.2017. Запис № 5. 26.07.2023 (Дата судового рішення). Змінено дату з 26.12.2015 на (дата рішення суду). Підстава: Наказ ДАК №___ від (дата рішення суду).
- оформлений цими записами дублікат трудової книжки, разом з копією наказу, направити позивачу поштою рекомендованим листом, з описом вкладень, за письмової згоди позивача, але не пізніше наступного дня зміненої дати звільнення і дати судового рішення;
- підрахувати суму заборгованості перед позивачем з врахуванням зміненої дати звільнення, вихідної допомоги, компенсацій за невикористані дні відпусток та погодити її з позивачем і надати суду для визнання їх, як кредиторські вимоги позивача;
- надати Мінюсту, в копії позивачу, довідку всієї заборгованості коштів, з врахуванням нової дати звільнення, раніше виплачених Мінюстом сум по трьох РЄСПЛ та постанови ПАГС від 06.12.2021;
- стягнути з ДАК на користь позивача моральну шкоду в 1000000 грн та витрати по суду і на юридичну допомогу разом в сумі 25000 грн, а всього на суму 1025000 грн.
Крім цього, позивач подав до Господарського суду міста Києва Остаточно уточнені позовні вимоги від 10.07.2023 (том 5 а.с.18-20), відповідно до яких позивач просив зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси":
- змінити дату звільнення з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі, про що Ліквідатору видати негайно відповідний наказ;
- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами: Дирекція Вінницького заводу "Модуль". Запис № 1. 12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Підстава: Наказ № 46 від 12.03.1992 року; Запис № 2. 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Підстава: Наказ № 185 від 19.1992 року; Запис № 3. 01.12.2015. Звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України (ліквідація підприємства). Підстава: Наказ ДАК № 1 від 01.12.2015. Запис № 4. 06.09. 2017. Змінено дату звільнення з 01.12.2015 на дату 26.12.2015. Підстава: Наказ ДАК №06/09/17-1Б від 06.09.2017. Запис № 5. 26.07.2023 (Дата судового рішення). Змінено дату з 26.12.2015 на 26.07.2023 року. Підстава: Наказ ДАК №_?__ від 26.07.2023 року.
- оформлений цими записами дублікат трудової книжки, разом з копією наказу, направити позивачу поштою рекомендованим листом, з описом вкладень, за доданої письмової згоди позивача, але не пізніше наступного дня зміненої дати звільнення, або дати судового рішення;
- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток у розмірі 13 500грн. (встановлений рішеннями суду) за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500грн. х 91 міс.) в сумі 1 228 500 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнені з 06.04.2018 (до цього періоду стягнуто) по 26.07.2023 (13 500 грн х 52 міс. 20 днів) на суму 711 000 грн, місячну вихідну допомогу в розмірі 13 500 грн, компенсацію за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500 грн х 91 міс.) на суму 1 228 500,00 грн, моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн. та за витрати по суду і на юридичну допомогу в сумі 25 000 грн, а всього разом на суму 4 206 500 00 грн;
- надати Мінюсту, в копії позивачу, довідку всієї заборгованості, з врахуванням нової дати наказу звільнення та раніше виплачених Мінюстом сум по трьох РЄСПЛ і встановлених постановою ПАГС від 06.12.2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.
При цьому зі змісту вказаних рішення та постанови вбачається, що судами розглядались Остаточно уточнені позовні вимоги від 10.07.2023.
Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 (том 6 а.с.92-107) постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну дати його звільнення та відшкодування моральної шкоди. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №46/436-б (127/27098/19) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При направленні справи на новий розгляд касаційним судом виснувано, що під час нового розгляду справи місцевий господарський суд не надав правової оцінки заяві позивача від 23.12.2019, зважаючи на подання ним остаточно уточнених позовних вимог 10.07.2023. Подана позивачем 10.07.2023 заява також не отримала належної правової оцінки господарського суду, зокрема, у контексті відповідності предмета і підстав заявлених у ній позовних вимог предмету і підставам позовних вимог, заявлених позивачем при первісному розгляді справи (з урахуванням змін, здійснених до закінчення підготовчого засідання), та/або наявності передбачених процесуальним законодавством підстав для їх зміни під час нового розгляду.
Верховним Судом зазначено, що наведене стосується як позовних вимог про стягнення з боржника на користь позивача середньомісячного заробітку, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні (за відповідні періоди), місячної вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаних відпусток, так і вимог про зобов'язання боржника виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з відповідними записами, надати довідку щодо заборгованості.
У письмових поясненнях, як виступ на засіданні суду, стосовно вимог від 08.10.2024 (том 7 а.с.4-5) позивач просив Господарський суд міста Києва позовні вимоги, стосовно мір зобов'язального характері і встановлення та стягнення повного розрахунку, задовольнити та взяти до уваги Пояснення і долучити їх до матеріалів справи, як виступ на засіданні суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 було вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
26.12.2024 від Мінекономіки надійшли письмові пояснення від 24.12.2024 (том 7 а.с. 36-37), в яких зазначено, що позивач штучно намагається збільшити свої грошові вимоги до відповідача шляхом подання безпідставного позову, що має ознаки зловживання процесуальними правами, порушує чинне законодавство з процедури банкрутства та призводить до порушення прав інших кредиторів відповідача, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів боржника у відповідності до закону. Щодо вимоги позивача про видачу трудової книжки ліквідатором Менчаком В.В. було видано наказ №06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення позивача з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015. У зв'язку з чим вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, Мінекономіки вказує, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06.04.2018 по 05.10.2019 не підлягають задоволенню, оскільки датою звільнення позивача є 26.12.2015, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою проведення розрахунку. Також зазначає, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що йому перераховано 1900147,03 грн, зокрема 04.08.2016, тобто після звільнення позивача на його користь було перераховано 1188937,30 грн.
На думку Мінекономіки, не підлягає задоволенню позовна вимога про надання позивачу офіційної довідки про всю суму боргу повного розрахунку перед ним у справі №46/436-б. Розмір коштів, що перераховані позивачу на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014, чітко визначений довідкою Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини №65/20.1/23 від 24.07.2017, яка подана позивачем до суду самим.
Мінекономіки також зазначає, що всі грошові вимоги позивача до відповідача розглянуті та визнані судом в межах справи №46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси", проте позивач у цій справі фактично просить здійснити перегляд обставин, встановлених у інших рішеннях.
08.01.2025 від позивача надійшла відповідь (заперечення) від 04.01.2025 на відзив (пояснення) представника Мінекономіки (том 7 а.с.40-41) та надійшли пояснення від 28.12.2024 (том 7 а.с.43-44), стосовно вимог, які є схожими за змістом та зводяться по суті до заяви про зміну предмету та підстав позову.
У вказаних поясненнях позивач зазначає, що після подачі первинного позову у даній справі, прийнято дві чинних постанови Вінницького апеляційного суду від 12.01.2021 у справі № 127/12474/16-ц та від 05.05.2021 у справі № 127/937/17 щодо стягнення коштів з відповідача на користь позивача. Стягнення у зазначених справах впливають на вимоги первинного позову.
Зазначаючи про порушення відповідачем прав позивача, останній просив суд (нові позовні вимоги):
- стягнути з відповідача середньомісячний заробіток в розмірі 20322 грн за час затримки видачі трудової книжки з 27.12.2015 по 19.09.2017 в сумі 422 748 грн;
- доплату 50% за сумісництво посад головного бухгалтера за період з 01.03.2002 по 26.12.2015 в сумі 1 119 432,50 грн.
- вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку за один місяць в 20 322 грн;
- відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, а саме: відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з врахуванням заробітку при доплаті за сумісництвом посад за період з 27.12.2015 по 06.04.2018 в сумі 182250 грн; відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з врахуванням середньомісячного в 20322 грн за період з 07.04.2018 по 08.10.2024 в сумі 1 585 116 грн;
- компенсація втрати частини коштів внаслідок затримки термінів їх виплати при інфляції за період з липня 2016 по дату прийняття судом рішення у справі.
10.01.2025 від позивача надійшли доповнення від 09.01.2025 до пояснення від 04.11.2025 (том 7 а.с.45), в яких позивач зазначає, що у зв'язку із неконструктивною позицією Мінекономіки щодо змінення позивачем позовних вимог, позивач змушений надати додаткові пояснення, в яких вказує, що вимога виписати і видати дублікат трудової книжки із записами є невиконаною. Також, з самої першої редакції позову є незмінною вимога про зобов'язання ліквідатора виконати рішення Замостянського райсуду від 01.03.2024.
За наслідками нового розгляду даної справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають розгляду в редакції заяви про уточнення позовних вимог (зменшення) від 23.12.2019, а оскільки у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 під час перегляду рішення Господарського міста Києва суду від 03.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 було зроблено висновок про залишення без змін вказаних рішень в частині внесення змін про дату звільнення позивача та стягнення моральної шкоди, то позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно преамбули Кодексу України з процедур байкарства (далі - КУзПБ), цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 7 КУзПБ, в редакції, чинній на час подання позивачем позову у даній справі (02.10.2019) було встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Таким чином, оскільки відносно відповідача - ДАК "Укрресурси" було відкрито провадження у справі про банкрутство, а позивачем було подано позов щодо трудового спору про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, даний спір підлягає вирішенню господарським судом в межах справи про банкрутство ДАК "Укрресурси" за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
Предметом спору у даній справі є дотримання трудового законодавства в частині дотримання вимог трудового законодавства під час звільнення найманого працівника, внесенням записів про звільнення до трудової книжки та виплати належних йому при звільненні сум.
Згідно з частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 КЗпПУ, в редакції, чинній на час подання позову, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 117 КЗпПУ, в редакції, чинній на час подання позову, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, змінено статтю 117 КЗпПУ та викладено її у наступній редакції "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Отже, наразі нарахування виплат працівникові його середнього заробітку за час затримки відповідної виплати обмежений шістьма місяцями.
У той же час, з наявних у матеріалах справи судових рішень вбачається, що вказані виплати відповідачем добровільно не здійснювались починаючи з березня 1995 року та стягувались на користь позивача в судовому порядку рішеннями Замостянського районного суду м.Вінниці від 02.08.1996, від 05.03.1997,від 18.09.1998, від 26.02.1999, від 30.04.1999, від 19.11.1999, від 17.05.2000, від 25.01.2001 та іншими, за загальний період більш ніж 23 роки.
За приписами статті 162 ГПК України, яка кореспондує положенням статті 175 Цивільного процесуального кодексу (яким позивач керувався при подачі позову), у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Так, звертаючись до Вінницького міського суду Вінницької області з первісною позовною заявою позивач просив суд: зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого Куделю М.О. змінити дату звільнення позивача відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004; зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" арбітражного керуючого Куделю М.О. на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати позивачу офіційну довідку про всю суму боргу повного розрахунку перед ним у справі №46/436-б; стягнення з відповідач на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2010 по 05.10.2019 в розмірі 396000 грн, моральну шкоду в розмірі 1000000 грн та відшкодування витрат на правову допомогу в розмір 5000,80 грн.
Тобто у позовній заяві 24.09.2019 позивачем було чітко визначено предмет позову та зазначено обставини якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем було усунуто недоліки та змінено предмет позову, зокрема, позивач просив суд: зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 та статті 47 КЗпП України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, як про зарахування на посаду, так і про звільнення, виписавши та видавши дублікат трудової книжки; зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 надати офіційну довідку Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ та самому позивачеві про всю суму боргу повного розрахунку перед позивачем, що також визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б; стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2018 по 05.10.2019 в сумі 243 000 грн або на день вирішення судом, а також моральну шкоду в розмірі 1767478 грн, а всього суму в 2 010 478 грн.
21.12.2019 позивачем було подано до Вінницького міського суду заяву про уточнення позовних вимог (зменшення) в якій він просив зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести відповідний запис в дублікат трудової книжки; а також стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 200 000 грн та 1000,80 грн понесених фактичних витрат на надання юридичної допомоги.
У судовому засіданні 27.01.2019 Вінницьким міським судом протокольною ухвалою заяву позивача про уточнення позовних вимог було залишено без розгляду.
У подальшому ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2019 справу №127/27098/19 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у задоволені позовних відмовлено.
Скасовуючи судові рішення у даній справі та вперше направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 наголосив на тому, що господарський суд першої інстанції залишив поза увагою, що 23.12.2019 ОСОБА_1 була також подана заява про уточнення позовних вимог (зменшення) (том 1, а.с. 146), водночас, як вбачається зі змісту ухвали місцевого господарського суду, предметом розгляду були вимоги первісно поданого позову, що свідчить про неповноту судового розгляду.
При новому розгляді справи позивачем були подані "уточнені позовні вимоги від 10.06.2023 (том 5 а.с.10-12)" та "Остаточно уточнені позовні вимоги від 10.07.2023 (том 5 а.с.18-20)" і судами за результатами нового розгляду справи було відмовлено у задоволенні позовних вимог, що містяться у Остаточно уточнених позовних вимогах від 10.07.2023.
Скасовуючи судові рішення у даній справі та вдруге направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 вказав на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою заяву позивача від 21.12.2019 про уточнення позовних вимог та уточнених позовних вимог від 10.07.2023. Подана позивачем заява від 10.07.2023 про остаточно уточнені позовні вимоги не отримала належної оцінки у контексті заяви від 21.12.2019.
За приписами частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що приймаючи ухвалою від 02.03.2020 справу №127/27098/19 до розгляду в межах справи №46/436-б про банкрутство відповідача, Господарським судом міста Києва було залишено поза увагою наявність заяви позивача про уточнення позовних вимог (зменшення) від 23.12.2019.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У силу приписів частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
При поданні заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Тому в разі подання позивачем заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета і підстав позову, Господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17.
При цьому, у касаційній скарзі, поданій на судові рішення за результатом першого розгляду справи, ОСОБА_1 посилався на допущені судами попередніх інстанцій порушення при розгляді справи, зокрема зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули його зменшенні позовні вимоги, натомість, розглядали ті вимоги, на яких позивач вже не наполягав, подавши відповідну заяву до суду.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подана позивачем заява від 21.12.2019 про уточнення позовних вимог (зменшення) за своїм змістом та суттю є заявою про зміну предмета позову.
Отже, за вказаною заявою позовні вимоги складаються із двох вимог, а саме:
- зобов'язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести відповідний запис в дублікат трудової книжки;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 200000 грн та 1000,80 грн понесених фактичних витрат на надання юридичної допомоги.
При новому розгляді справи (після скасування постановою Верховного Суду від 16.03.2023 судових рішень суду першої та апеляційної інстанції) позивачем знову неодноразово уточнялись позовні вимоги, зокрема, заявою від 10.07.2023, однак зі змісту вказаної заяви вбачається, що нею позивачем фактично змінено предмет та підстави позову, що суперечить засадам процесуального законодавства.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово робив висновки про те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (див. постанову Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №911/2139/19).
Таким чином, надавши оцінку змісту заяви про остаточне уточнення позовних вимог від 10.07.2023, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов юридично правильного висновку про залишення даної заяви без розгляду, оскільки одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що при повторному новому розгляді справи позивачем у січні 2025 року були подані додаткові пояснення, у яких знову змінено позовні вимоги не у порядку, визначеному процесуальним законодавством, тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив їх без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2024, направляючи дану справу на новий розгляд, також наголошував на необхідності врахування судами положень частини 4 статті 46 ГПК України, якою встановлено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Отже, суд першої інстанції також вірно обґрунтував відмову у прийнятті до розгляду заяви від 10.07.2023 та заяв від 04.01.2025 та 10.01.2025 тим, що зазначені заяви не підлягають прийняттю до розгляду з огляду на положення статті 46 ГПК України.
Матеріалами справи також підтверджується, що в процесі розгляду справи позивачем неодноразово вносились зміни/уточнення/доповнення позовних вимог, які було подано до суду в формі заяв про усунення недоліків позовної заяви/апеляційної скарги/касаційної скарги, уточнення позовних вимог, пояснень, апеляційних скарг, касаційних скарг, що, за вірним висновком суду першої інстанції, суперечить вимогам процесуального законодавства.
При цьому позивачем жодного разу не було наведено обґрунтувань щодо зміни фактичних обставин після закінчення підготовчого засідання, у зв'язку із чим подання численних заяв/клопотань позивача про зміну/доповнення/збільшення/зменшення позовних вимог підлягають залишенню без розгляду.
Зазначені висновки суду першої інстанції також підтверджуються змістом прохальної частини апеляційної скарги на оскаржуване рішення, в якій позивач знову ж таки змінює позові вимоги.
Також, за вірним висновком суду першої інстанції, численні заяви позивача про зміну, доповнення, збільшення та зменшення позовних вимог містять ознаки суперечливої поведінки позивача.
Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісної або недобросовісної.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).
Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі "Карабет та інші проти України" (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).
Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19).
Матеріалами справи підтверджується, що 16.11.2015 ОСОБА_1 дав арбітражному керуючому розписку в тому, що з внесенням запису в його трудову книжку про зміну дати звільнення на 01.12.2015 не буде мати ніяких претензій до ДАК "Укрресурси" по даті звільнення і видачі трудової книжки, а також по виплаті коштів, окрім тих, що вирішив суд і є в реєстрі вимог.
У той же час, в процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, а у першій касаційній скарзі наполягав на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули його зменшенні позовні вимоги, натомість, розглядали ті вимоги, на яких позивач вже не наполягав, подавши відповідну заяву до суду.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що неодноразове подання заяв та клопотань позивача про зміну/доповнення/збільшення/зменшення позовних вимог є суперечливою поведінкою позивача, яка суперечить основним принципам судочинства, перешкоджає реалізації основних завдань господарського судочинства та правам інших учасників справи.
Таким чином, позовні вимоги у даній справі мають розглядатися відповідно до вимог, викладених у заяві позивача від 23.12.2019 "уточнення позовних вимог (зменшення)", яка по суті є заявою про зміну предмету позову, а саме - щодо зміни дати звільнення позивача та стягнення моральної шкоди і витрат на надання юридичної допомоги.
У той же час, вимоги позивача щодо зміни дати звільнення позивача та стягнення моральної шкоди вже були предметом розгляду під час повторного розгляду справи у Господарському суді міста Києва.
Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 під час перегляду рішення Господарського міста Києва суду від 03.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 зазначені судові рішення були залишені без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну дати його звільнення та відшкодування моральної шкоди.
Щодо вимоги про стягнення з ДАК "Укрресурси" на користь позивача 1000,80 грн понесених фактичних витрат та надання юридичної допомоги, яка міститься у заяві від 23.12.2019, то у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем вказаних витрат, відсутній обґрунтований розрахунок вказаної суми, тому ця вимога не підлягає задоволенню.
Щодо тверджень позивача про порушення судом норм процесуального права і незадоволення його клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, то, як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповіді (запереченнях) від 04.01.2025 на відзив (пояснення) представника Мінекономіки просив, у тому числі, задовольнити його клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, бо позивач клопоче в межах п'яти днів з дня отримання відзиву.
Частиною 2 статті 7 КУзПБ встановлено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Позивач у відповіді (запереченнях) від 04.01.2025 на відзив (пояснення) представника Мінекономіки не навів жодних мотивів для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, тому суд першої інстанції обґрунтовано продовжив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у апеляційній скарзі також вказує, що судом не було передано справу на повторний авторозподіл, з огляду на відповідну заяву позивача, однак з матеріалів справи також вбачається, що порядок визначення судді для розгляду справи відповідав нормам ГПК України, тому були відсутні підстави для передачі справи на повторний автоматизований розподіл.
Отже, доводи апелянта по суті її скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції виконав вказівки Верховного Суду, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у справі докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16 липня 2025 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова підписана 25.05.2026, після виходу судді Станіка С.Р. з відпустки.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді О.М. Остапенко
С.Р. Станік