вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" травня 2026 р. Справа № 910/11113/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аква Фудз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 (повне рішення складено 15.12.2025) (суддя Нечай О.В.)
у справі № 910/11113/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Приватного підприємства "Аква Фудз"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 123 297,34 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У вересні 2025 року Приватне підприємство "Аква Фудз" (далі - ПП "Аква Фудз", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", Залізниця, відповідач) про стягнення 123 297,34 грн збитків з ПДВ у вигляді поновлення грошових коштів на електронному рахунку підприємства.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42934651/2024-0001 від 26.02.2024 (далі - Договір).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11113/25 в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що термін доставки вантажів, станом на момент виникнення спірних правовідносин, ні Договором, ні актами Залізниці не встановлений; середня швидкість перевезення (км/добу) (V сер), зазначена в Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору, є середнім значенням, що за умовами пункту 3.2.1 Договору застосовується виключно при визначенні розміру плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг із перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах); вказані в Таблиці 3 значення є середніми, а відтак не можуть використовуватись сторонами для визначення конкретних термінів доставки.
Суд дійшов висновку про недоведеність вини відповідача у заподіянні позивачу збитків у розмірі 123 297,34 грн у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором; зважаючи на відсутність вини відповідача, суд виснував про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у вищезазначеному розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11113/25, ПП "Аква Фудз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
За доводами скаржника, саме відповідачем не було подано до місця вивантаження більше ніж 2 вагони одночасно. Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність термінів доставки вагонів згідно з Наказом № 571, скаржник вказує на те, що відтак сторони за договором перевезень не є рівними. Скаржник наголошує на тому, що як замовник певної послуги мав право на хоч якесь орієнтування у часовому проміжку для розуміння, коли саме буде доставлено його вагони, а існування Наказу № 571 не забороняє звертатись позивачеві до відповідача за компенсацією збитків. Відтак, на переконання скаржника, саме через порушення відповідачем своїх же правил та договорів, останній наніс позивачу збитки (у вигляді додаткових витрат) у розмірі 123 297,34 грн з ПДВ.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2026 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Аква Фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11113/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 23.01.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у довготривалій відпустці з 04.02.2026 по 16.02.2026 та з 17.02.2026 по 18.03.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 для розгляду справи № 910/11113/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 апеляційну скаргу ПП "Аква Фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11113/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі, вказуючи, зокрема, що у зв'язку з неможливістю у період та в умовах військової агресії Російської Федерації проти України перевізником дотримуватись термінів доставки та з метою забезпечення безперебійної роботи залізничного транспорту України для потреб Збройних Сил України, вантажних перевезень медичних, гуманітарних та інших вантажів наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України" зі змінами на період дії воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування зупинено дію пункту 1.1 глави 1 Правил перевезення вантажів. Відтак термін доставки вантажів станом на момент виникнення спірних правовідносин ані Договором, ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлено.
Відповідач також вказує, що позивач із претензією про порушення терміну доставки вантажу до відповідача не звертався; за несвоєчасну доставку вантажів, відповідно до Правил перевезення вантажів і Статуту залізниць України передбачено окрему відповідальність перевізника у вигляді штрафу у відповідних відсотках провізної плати; по відомостям форми ГУ-46 плата за користування вагонами нараховувалась у відповідності з нормами статті 119 Статуту залізниць України, пункту 15 розділу 6 Правил перевезення вантажів та пунктом 5 розділу V Збірника тарифів; вищевказані відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, акти загальної форми ГУ-23 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 підписані представниками ПП "Аква Фудз" без заперечень; предметом позовних вимог є саме стягнення збитків із відповідача в розмірі нарахованих збору за зберігання вантажу та збору за користування вагонами в загальній сумі 123 297,34 грн, однак вищевказана сума не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також, на переконання відповідача, вищевказані нарахування не відносяться до збитків, які мають бути відшкодовані відповідно до статті 114 Статуту залізниць України. Відповідач наголошує на тому, що відсутня протиправна поведінка або вина відповідача, оскільки виконувались умови Договору, а отже, причинний зв'язок між діями відповідача (нарахування платежів) та начебто збитками позивача (у вигляді оплати нарахованих платежів) відсутні.
Позивачем, у свою чергу, подано до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 22.02.2024 ПП "Аква Фудз" у порядку, встановленому ст. 634 ЦК України, шляхом накладення електронного цифрового підпису, направило АТ "Укрзалізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 42934651/2024-0001 від 22.02.2024.
26.02.2024 АТ "Укрзалізниця" направило ПП "Аква Фудз" повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42934651/2024-0001 від 26.02.2024, яким засвідчено прийняття від ПП "Аква Фудз" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено про присвоєння позивачу кодів відправника/одержувача: 4651 та платника: 8244348 та про відкриття особового рахунку з ідентичним номером, які повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між сторонами. При цьому, код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.
Відтак між АТ "Укрзалізниця" (перевізник) та ПП "Аква Фудз" (замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42934651/2024-0001 від 26.02.2024 (Договір), предметом якого, згідно з п. 1.1, є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона перевізника не є орендною платою.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (підп. 2.1.4); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підп. 2.1.5).
Умовами п. 2.3 Договору передбачено обов'язки перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (підп. 2.3.2); складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (підп. 2.3.5).
Таблицею № 3 (Додаток 1-2 до Договору) визначено середню швидкість перевезення за одну добу.
Позивач зазначив, що між ним як дистриб'ютором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" як постачальником був укладений дистриб'юторський договір № 18/010224/Д від 01.02.2024, відповідно до умов якого постачальник доставляє товар (мінеральну воду виробництва ТДВ "Свалявські мінеральні води") дистриб'ютору через перевізника АТ "Укрзалізниця" з міста Свалява (ст. Свалява) до міста Києва (ст. Святошин), а витрати на перевезення розподіляються наступним чином: постачальник сплачує повну вартість, яка буде виставлена перевізником за доставку товару від ст. Свалява до ст. Святошин; дистриб'ютор сплачує своїми грошовими коштами інші платежі (подача/прибирання вагонів, користування вагонами, збір за зберігання вагонів) виставленні перевізником.
За твердженнями позивача, починаючи з березня 2025 року, постачальник почав доставляти товар через відповідача, керуючись дистриб'юторським договором № 18/010224/Д від 01.02.2024 та нормативно-правовими актами, відповідно до умов яких перевізник зобов'язується доставити вагон від ст. Свалява до ст. Святошин відповідно до строків, визначених Таблицею 3 (Середня швидкість перевезення за одну добу (км/добу) (Vcр), яка вводиться в дію з 01.01.2025 до 31.12.2025 включно), Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, та розумних строків доставки, як то передбачено ч. 1 ст. 919 ЦК України, не може перевищувати 8,7 діб з моменту відправлення.
Як зазначив позивач, у період із березня по травень 2025 року відповідач здійснював перевезення вантажу. При цьому частина вагонів, на думку позивача, була поставлена перевізником із порушенням термінів доставки, у зв'язку із чим позивач 14.04.2025 отримав 3 вагони, 18.04.2025 - 7 вагонів, а 23.04.2025 - ще 6 вагонів. Однак під'їзна колія на той час була розрахована тільки на 2 вагони, а робоча сила підприємства - на вивантаження не більше 2 (двох) вагонів на добу.
З огляду на затримку під час розвантаження вагонів, відповідачем було нараховано позивачу додаткові витрати на суму 123 297,34 грн, з яких 71 151,34 грн - збір за зберігання вагонів; 52 146,00 грн - збір за користування вагонами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав про порушення відповідачем своїх же правил перевезень та нарахування додаткових витрат замовнику на суму 123 297,34 грн, у зв'язку із чим позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 123 297,34 грн шляхом поновлення грошових коштів на електронному рахунку підприємства.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що жодним нормативним документом не регламентується кількість вагонів, які прибувають на станцію під навантаження/вивантаження; позивач повинен неухильно виконувати, зокрема, пункт 16 Договору, в якому зазначається, що для скорочення часу користування вагонами на під'їзній колії користувач зобов'язується проводити навантаження, вивантаження щоденно, цілодобово і в терміни, вказані в Договорі; відповідальність за порушення при завантаженні чи транспортуванні схеми навантаження мінеральної води у вагонах несе відправник; по відомостям форми ГУ-46 плата за користування вагонами нараховувалась у відповідності з нормами статті 119 Статуту залізниць України, пункту 15 розділу 6 Правил перевезення вантажів та пунктом 5 розділу V Збірника тарифів; відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, акти загальної форми ГУ-23 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 підписані представниками ПП "Аква Фудз" без заперечень; нарахування вказаних платежів та зборів жодним чином не пов'язане зі строками доставки вантажу; у випадку несвоєчасної доставки вантажу передбачена відповідальність для перевізника у вигляді штрафу відповідно до статті 116 Статуту залізниць України.
Також відповідач наголошував на тому, що позивачем не надано доказів, чи зроблені ним або мають бути зроблені витрати, які пов'язуються з відновленням порушеного права (реальні збитки); у позовній заяві не вказано, які ж саме права позивача порушені та які саме зобов'язання не виконані відповідачем, у чому полягає вина останнього та причинний зв'язок між діями відповідача та начебто збитками позивача; відсутня протиправна поведінка або вина відповідача, оскільки виконувались умови Договору, а отже, причинний зв'язок між діями відповідача (нарахування платежів) та начебто збитками позивача (у вигляді оплати нарахованих платежів) відсутні; оскільки позивачем не доведено вину, то підстави стягнення коштів з АТ "Укрзалізниця" в якості відшкодування збитків відсутні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між АТ "Укрзалізниця" (перевізник) та ПП "Аква Фудз" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42934651/2024-0001 від 26.02.2024.
Щодо незгоди скаржника з висновком суду першої інстанції про відсутність термінів доставки вагонів з посиланням на наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571, колегія суддів зазначає таке.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), встановлено, що Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Статтею 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Терміни доставки вантажів залізничним транспортом розраховуються відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення).
Так, у п. 1.1 глави 1 Правил обчислення визначені терміни, в які Залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням.
Разом із тим, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України" зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 865/5086.
Оскільки згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на час розгляду даної справи як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції діє воєнний стан, висновок місцевого господарського суду про те, що термін доставки вантажів станом на момент виникнення спірних правовідносин ні Договором, ні актами Залізниці не встановлений, є обґрунтованим та правильним.
Також суд першої інстанції правильно виснував, що вказані в Таблиці 3 значення є середніми, а відтак не можуть використовуватись сторонами для визначення конкретних термінів доставки.
Отже, доводи скаржника про порушення відповідачем термінів доставки вантажу та нанесення позивачу збитків (у вигляді додаткових витрат) у розмірі 123 297,34 грн з ПДВ не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
З огляду на відсутність вини відповідача, недоведення позивачем належними, допустимими та достовірними доказами неправомірності поведінки заподіювача шкоди, наявності шкоди та її розміру, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, правомірними є висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків та, відповідно, про відмову в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аква Фудз" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11113/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков